Кали нівка МФА kɐˈɫɪɲiu kɐ прослухати річка в Україні протікає на півночі Попільнянського району Житомирської області на

Кали́нівка (МФА: [kɐˈɫɪɲiu̯kɐ] ( прослухати)) — річка в Україні, протікає на півночі Попільнянського району Житомирської області, належить до басейну річки Ірпінь (басейн Дніпра) та є її лівою притокою.

Калинівка

50°06′51″ пн. ш. 29°40′09″ сх. д. / 50.11444444002777487° пн. ш. 29.66925000002778035° сх. д.
Витік	поблизу с. Лисівка
• координати	50°07′31″ пн. ш. 29°32′54″ сх. д. / 50.1253000000277780° пн. ш. 29.54850000002777932° сх. д.
Гирло	річка Ірпінь
• координати	50°06′52″ пн. ш. 29°40′09″ сх. д. / 50.11444° пн. ш. 29.669250° сх. д. / 50.11444; 29.669250
Басейн	Ірпінь → Дніпро
Країни:	Україна
Регіон	Житомирська область
Довжина	20 км
Площа басейну:	91,8 км²
Притоки:	безіменні ліві (5) та праві (5)

У Вікіпедії є статті про інші річки з назвою: Калинівка.

Довжина 20 км, похил річки 1,8 м/км, площа басейну водозбору 91,8 км².

Назва річки

У польських джерелах XIX сторіччя річка має назву Турбівка (пол. Turbowka). На австро-угорській військовій мапі початку XX сторіччя та у праці Л. І. Похилевича про населені місцевості Київської губернії, а також у Словнику гідронімів України (під № 20) річка має назву Кам'янка (нім. Kamienka, рос. Каменка).

Географія

Басейн річки Калинівка розміщений в межах лісової зони Попільнянського району. Протікає по рівнинній території. Витік річки знаходиться на південь від села Лисівка. Тече у північному напрямку, за Лисівкою повертає на схід, далі за Турбівкою на південний схід до впадіння в річку Ірпінь між селами Сущанка та Федорівка.

Річище слабо звивисте, відрегульоване в районі села Лисівка та від села Лучин до гирла.

Живлення

Живлення річки змішаного типу — поверхневе (дощові та снігові води) та підземні води.

Використання

У басейні річки в межах сіл Лучин і Турбівка споруджено ставки; у пониззі річки в районі села Лисівка — система меліоративних каналів.

Використовується для технічного водопостачання.

Населенні пункти

Над Калинівкою розташовані села (від витоку): лівий берег — Лисівка, по обидва береги — Турбівка, Лучин.

Примітки

(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 грудня 2016. Процитовано 25 червня 2019.
Turbowka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 631. (пол.)
Jabłonowski A. «Źródła dziejowe. Tom XXII. Ziemie ruskie. Ukraina (Kijów — Bracław)», Warszawa, 1897, частина 3, стор. 593 [ 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
. Архів оригіналу за 10 жовтня 2011. Процитовано 5 листопада 2011.
. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 листопада 2011.
Словник гідронімів України / Редкол.: К. К. Цілуйко (голова) та ін. — К. : Наукова думка, 1979. — С. 235–237.

Джерела

«Каталог річок України» [ 21 грудня 2016 у Wayback Machine.]. — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 93. — (№ 1534).
Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 229 (Калинівка № 4), с. 236 (Кам'янка № 20)

[Kataloh_richok_Ukrainy-1] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 грудня 2016. Процитовано 25 червня 2019.

[2] Turbowka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 631. (пол.)
Jabłonowski A. «Źródła dziejowe. Tom XXII. Ziemie ruskie. Ukraina (Kijów — Bracław)», Warszawa, 1897, частина 3, стор. 593 [ 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

[3] . Архів оригіналу за 10 жовтня 2011. Процитовано 5 листопада 2011.

[4] . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 листопада 2011.

[5] Словник гідронімів України / Редкол.: К. К. Цілуйко (голова) та ін. — К. : Наукова думка, 1979. — С. 235–237.