Зиновій Пеленський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пеленський.

Зиновій Пеленський (*26 січня 1890, Лисятичі або Велдіж — †28 жовтня 1943, Львів) — український громадсько-політичний діяч, економіст, редактор видань та часописів, очільник Громадського комітету Рятунку України, депутат Сейму Польщі та знаний кооперативний діяч у Галичині.

Зиновій Пеленський
Народився	26 січня 1890(1890-01-26)^[1] Лисятичі, Стрийський район, Дрогобицька область, Українська Радянська Соціалістична Республіка^[2]
Помер	28 жовтня 1943(1943-10-28)^[1] (53 роки) Львів, Українська РСР, СРСР ·інфаркт міокарда^[3]
Поховання	Личаківський цвинтар^[4]
Країна	Австро-Угорщина  ЗУНР  УНР  Польська Республіка
Діяльність	журналіст, політик, лідер спільноти
Alma mater	юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Партія	УНДО
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився в селі Лисятичі на Стрийщині або в селі Велдіж (нині Шевченкове, Долинського району, Івано-Франківської області), де його батько — отець був сотрудником парафії.

По закінченні навчання у Коломиї вступив до Львівського університету на юридичний факультет. Згодом навчався у Віденській Вищій школі торгівлі. Воював у лавах УГА у 1918—20. Після війни помагав становленню товариства «Просвіта» та формування товариства «Союз Українок».

Посли до польського сейму Зиновій Пеленський, Степан Кузик, та англійський посол Дейвіс, перекладач Олесницький під час інспекції Галичини після пацифікації 1930 р.

Перший редактор «Господарсько-кооперативного часопису» — органу Ревізійного союзу укр. кооперативів (РСУК) у Львові (1927—30), згодом працював референтом пропаганди при ньому та його представник на міжнародних кооперативних з'їздах.

У 1929 обраний членом ЦК УНДО. Депутат Сейму Польщі (1930—1935, мандат здобув на Волині, в часі своєї каденції відвідував Волинь, де вів секретні наради в околицях Рівного і Луцька). Делеґат Української парламентарної репрезентації на конґресі національних меншин і в справах українських петицій до Ліґи Націй, член президії Ради національних меншин у Женеві.

З 1933 року зачинатель і активний діяч Українського громадського комітету рятунку України.

Підписант ювілейної відозви до народу від Головного виділу «Просвіти» у зв'язку з 70-річчям товариства.

У вересні 1939 емігрував до Любліна, а в 1940—1941 роках був комісаром в Любліні (тому могила його батька знаходиться в цьому місті). Займався громадською діяльністю на Холмщині та Підляшші. Роком пізніше повернувся до Львова і став директором аграрного банку.

Будучи секретарем у Діловому комітеті, при Українському громадському комітеті рятунку України, разом з Міленою Рудницькою винесли на міжнародний форум трагічний факт голодомору в Україні. Вони 24 вересня 1933 року передали Йоганові-Людвігу Мовінкелеві «велику теку документів» про Голодомор. Потім прем'єр-міністр Норвегії Й.-Л. Мовінкель поставив питання про голод в Україні на самій сесії Ліги Націй у Женеві.

Похований на полі № 21 Личаківського кладовища. Про Зиновія Пеленського є згадка в «Енциклопедії українознавства» (Львів, 1996, том 5.— С. 1977—1978).

Родина

Єдина дочка — Ліда Пеленська — народилася 1931 року, живе у місті (штат Нью-Джерсі, США), одружена з Богданом Паславським та має сина Михайла і дочок Марію й Ольгу.

Примітки

1. https://www.ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/zinovij-pelenskij
2. http://www.history.org.ua/?termin=Pelenskyj_Zy
3. https://zbruc.eu/node/84481
4. Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 223. —
   d:Track:Q62416080d:Track:Q116966495

Джерела та література

• Стрельський Г. В. Пеленський Зиновій Андрійович [ 30 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 108. — .
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
• Зиновій Пеленський // Українські кооператори (Історичні нариси). Книга 3. (Співатв.: Гелей Т.). — Львів: Вид-во Львівської комерційної академії, 2007. — С. 180—196.
• Зиновій Пеленський. «Господарсько-кооперативний часопис», 1943, ч. 21;
• Сніцарчук Л. Пеленський Зиновій. В кн.: Українська журналістика в іменах, вип. 4. Львів, 1997;
• Шульгин О. Без території. Ідеологія та чин уряду УНР на чужині. К., 1998. Г. В. Стрельський.