Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Земля Лади лат Lada Terra велика територія біля південного полюса Венери центр якої знаходиться на 60 пд ш 20 сх д 60 пд

Земля Лади

Земля Лади

Земля Лади (лат. Lada Terra) — велика територія біля південного полюса Венери, центр якої знаходиться на 60° пд. ш. 20° сх. д. / 60° пд. ш. 20° сх. д. / -60; 20, 8615 км завширшки. Вона визначена Міжнародним астрономічним союзом як одна з трьох "основних земель" Венери.

image
Вид на південну півкулю Венери. V-56 квадрангл, оточений чорною штрихованою лінією. Вінець Кетцалпетлатль виділений червоним кольором, а внутрішній вінець Боала — жовтим. Фонове зображення NASA/JPL.

Широкий регіон Лади містить масивні вінці, рифтові зони та вулканічні рівнини, а також багато інших особливостей, які вчені систематизують, щоб описати історію цієї складної планети. У 1990 р. радіолокатор Венери (Магеллан) виявив найбільшу систему каналів на планеті, розташовану в північній частині Лади. Незважаючи на те, що Лада зазвичай вважається високогір'ям Венери, топографія набагато нижча, ніж її північні аналоги Землі Іштар та Афродіти.

Назва

Земля Лади названа на честь Лади, слов'янської богині кохання. Термін "земля" не є аналогом суші на Землі, оскільки на Венері немає океанів. Цей термін застосовується до ділянок планети, які перевищують середній радіус планети.

Особливості

image
Розширений вид на Земля Лади. Чорна пунктирна лінія обмежує Землю Лади, тоді як біла — рівнину Лавінію. — червоним, а вінець Боала — жовтим. Пояс Альфа-Лада зображений як ламана світло-синя лінія. Фонове зображення NASA/JPL.

Земля Лади — одна з восьми областей на поверхні Венери, поряд з Іштар та Афродіти, що розташовані поблизу північної полярної області та екватора відповідно. Лада має діаметр 8615 км і охоплює більшу частину південного полюса на Венері. Регіон складається з сильно деформованих місцевостей, що свідчить про процеси деформації кори, що впливали на область в минулому. Низовини мають набагато гладший рельєф з дуже малою деформацією, що вчені вважають відносно молодими залишками потоків лави. Найвидатніший регіон — це середньогір’я, де пологий рельєф порушений розломами, тріщинами та вінцями, що робить цю територію найбільш складною та досліджуваною областю на Землі Лади.

Підйом Лади

Західна частина Землі Лади містить велику куполоподібну структуру близько 2000 км і називається "Підйом Лади". Він досягає висоти близько 3 км і тут знаходиться один з наймасивніших вінців у Сонячній системі, Кетцалпетлатль, а також дві масивні рифтові зони, що частково перетинають підйом. У 2007 році дані, отримані з місії Venus Express за допомогою спектрометра видимого та інфрачервоного тепловізійних зображень, виявили високі аномалії випромінювання, що, на думку багатьох вчених, є ознакою гарячої точки, аналогічною гавайській гарячій точці на Землі. Це, а також позитивна гравітаційна аномалія, вказують на відносно недавню активність у регіоні. Підйом магми, що пов'язаний з гарячою точкою, здається, був основним процесом, що сформував Підйом Лади.

Пояс Альфа-Лада

Розлом близько 6000 км завдовжки довжину і 200 км завширшки, названий поясом Альфа-Лада, охоплює північно-західний край Землі Лади, відокремлюючи відносно високі землі Лади від широких низин Лавінії. Рівнина Лавінії, можливо, є зоною опускання магми. Близькість цієї зони до підйому Лади, що сформувався за рахунок підняття магми, можливо спричинила формування рифтової зони розлому.

Пояс Аммавуро-Кетцалпетлатль

Другий розлом, названий поясом Аммавуро-Кетцалпетлатль, становить 2000 км завдовжки і 300 км завширшки, лежить у північно-східному регіоні Лади. Ці два масивні розломи перетинаються в північному регіоні Лади. Деформація двох поясів відбулася одночасно, хоча більший розлом Альфа-Лада, швидше за все, продовжував деформуватися протягом більш тривалого періоду.

Вінець Кетцалпетлатль

На відміну від більшості вінців на планеті, які складають близько 200 км в діаметрі, вінець Кецальпетлатль має діаметр близько 800 км. Це третя за розміром корона після Вінців Артеміди та Хенг-О. Він знаходиться на підйомі Лади, а частина вінця перетинає пояс Аммавуро-Кетцалпетлатль у північно-західному регіоні Лада Терра. У центрі вінця розташоване підняття, оточене заглибленням. Вінець характеризується масивними потоками лави, що вкривають майже 600 000 км2. Це найбільше лавове поле, що спостерігалося на Венері до сьогодні. Порівняно з іншими вінцями, вінець Кецальпетлатль має не лише найбільші лавові потоки, а й ще відзначається значною гомогенністю складу цих потоків, на відміну від решти вінців, що мають досить гетерогенний склад лави.

Вінець Боала

Вінець Кетцалпетлатль містить у собі молодший, менший вінець на ім’я Боала, що знаходиться на вершині Підйому Лади. У центрі вінця розташована депресія оточена пологим хребтом.

image
Канали, окреслені червоним кольором, та молоді потоки зображені жовтими штриховими лініями. Ширина каналів близько 20 кілометрів. Земля Лади, південна півкуля Венери. Фонове зображення NASA/JPL

Список літератури

  1. . Gazetteer of Planetary Nomenclature: Venus. International Astronomical Union. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 28 березня 2015.
  2. Kumar, Senthil; Head, James W. (PDF). USGS.gov. Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 14 лютого 2015.
  3. Head, J.; Parker, T.; Komatsu, G.; Baker, V.; Gulick, V.; Saunders, R.; Weitz, C. (1991). An Outflow Channel in Lada Terra, Venus. Lunar and Planetary Science Conference. 22: 1035. Bibcode:1991LPI....22.1035P.
  4. Kumar, Senthil; Head, James W. (PDF). Lunar and Planetary Institute. Архів оригіналу (PDF) за 15 квітня 2015. Процитовано 16 лютого 2015.
  5. Head, James W.; Mikhail, Ivanov A. (PDF). planetary.brown.edu. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 16 лютого 2015.
  6. Brown, N.; Smrekar, S.E. (2012). . AGU Fall Meeting Abstracts. 2012: P11D—1846. Bibcode:2012AGUFM.P11D1846S. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 24 березня 2022.
  7. Magee, Kari P.; Head, James W. (1995). . Journal of Geophysical Research: Planets (англ.). Т. 100, № E1. с. 1527—1552. doi:10.1029/94JE02334. ISSN 2156-2202. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020.
  8. Baer, G.; Schubert, G.; Bindschadler, D.L. Spatial and Temporal Relationships between Corona and Extensional Belts, Northern Lada Terra. Bibcode:1992LPI....23...53B.
  9. Head, James W.; Mikhail, Ivanov A. (PDF). lpi.usra.edu. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 16 лютого 2015.
  10. Kratter, Kaitlin M.; Carter, Lynn M.; Campbell, Donald B. (2007). An expanded view of Lada Terra, Venus: New Arecibo radar observations of Quetzalpetlatl Corona and surrounding flows. Journal of Geophysical Research: Planets (англ.). Т. 112, № E4. doi:10.1029/2006JE002722. ISSN 2156-2202. Процитовано 5 жовтня 2020.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Zemlya Ladi lat Lada Terra velika teritoriya bilya pivdennogo polyusa Veneri centr yakoyi znahoditsya na 60 pd sh 20 sh d 60 pd sh 20 sh d 60 20 8615 km zavshirshki Vona viznachena Mizhnarodnim astronomichnim soyuzom yak odna z troh osnovnih zemel Veneri Vid na pivdennu pivkulyu Veneri V 56 kvadrangl otochenij chornoyu shtrihovanoyu liniyeyu Vinec Ketcalpetlatl vidilenij chervonim kolorom a vnutrishnij vinec Boala zhovtim Fonove zobrazhennya NASA JPL Shirokij region Ladi mistit masivni vinci riftovi zoni ta vulkanichni rivnini a takozh bagato inshih osoblivostej yaki vcheni sistematizuyut shob opisati istoriyu ciyeyi skladnoyi planeti U 1990 r radiolokator Veneri Magellan viyaviv najbilshu sistemu kanaliv na planeti roztashovanu v pivnichnij chastini Ladi Nezvazhayuchi na te sho Lada zazvichaj vvazhayetsya visokogir yam Veneri topografiya nabagato nizhcha nizh yiyi pivnichni analogi Zemli Ishtar ta Afroditi NazvaZemlya Ladi nazvana na chest Ladi slov yanskoyi bogini kohannya Termin zemlya ne ye analogom sushi na Zemli oskilki na Veneri nemaye okeaniv Cej termin zastosovuyetsya do dilyanok planeti yaki perevishuyut serednij radius planeti OsoblivostiRozshirenij vid na Zemlya Ladi Chorna punktirna liniya obmezhuye Zemlyu Ladi todi yak bila rivninu Laviniyu chervonim a vinec Boala zhovtim Poyas Alfa Lada zobrazhenij yak lamana svitlo sinya liniya Fonove zobrazhennya NASA JPL Zemlya Ladi odna z vosmi oblastej na poverhni Veneri poryad z Ishtar ta Afroditi sho roztashovani poblizu pivnichnoyi polyarnoyi oblasti ta ekvatora vidpovidno Lada maye diametr 8615 km i ohoplyuye bilshu chastinu pivdennogo polyusa na Veneri Region skladayetsya z silno deformovanih miscevostej sho svidchit pro procesi deformaciyi kori sho vplivali na oblast v minulomu Nizovini mayut nabagato gladshij relyef z duzhe maloyu deformaciyeyu sho vcheni vvazhayut vidnosno molodimi zalishkami potokiv lavi Najvidatnishij region ce serednogir ya de pologij relyef porushenij rozlomami trishinami ta vincyami sho robit cyu teritoriyu najbilsh skladnoyu ta doslidzhuvanoyu oblastyu na Zemli Ladi Pidjom Ladi Zahidna chastina Zemli Ladi mistit veliku kupolopodibnu strukturu blizko 2000 km i nazivayetsya Pidjom Ladi Vin dosyagaye visoti blizko 3 km i tut znahoditsya odin z najmasivnishih vinciv u Sonyachnij sistemi Ketcalpetlatl a takozh dvi masivni riftovi zoni sho chastkovo peretinayut pidjom U 2007 roci dani otrimani z misiyi Venus Express za dopomogoyu spektrometra vidimogo ta infrachervonogo teplovizijnih zobrazhen viyavili visoki anomaliyi viprominyuvannya sho na dumku bagatoh vchenih ye oznakoyu garyachoyi tochki analogichnoyu gavajskij garyachij tochci na Zemli Ce a takozh pozitivna gravitacijna anomaliya vkazuyut na vidnosno nedavnyu aktivnist u regioni Pidjom magmi sho pov yazanij z garyachoyu tochkoyu zdayetsya buv osnovnim procesom sho sformuvav Pidjom Ladi Poyas Alfa Lada Rozlom blizko 6000 km zavdovzhki dovzhinu i 200 km zavshirshki nazvanij poyasom Alfa Lada ohoplyuye pivnichno zahidnij kraj Zemli Ladi vidokremlyuyuchi vidnosno visoki zemli Ladi vid shirokih nizin Laviniyi Rivnina Laviniyi mozhlivo ye zonoyu opuskannya magmi Blizkist ciyeyi zoni do pidjomu Ladi sho sformuvavsya za rahunok pidnyattya magmi mozhlivo sprichinila formuvannya riftovoyi zoni rozlomu Poyas Ammavuro Ketcalpetlatl Drugij rozlom nazvanij poyasom Ammavuro Ketcalpetlatl stanovit 2000 km zavdovzhki i 300 km zavshirshki lezhit u pivnichno shidnomu regioni Ladi Ci dva masivni rozlomi peretinayutsya v pivnichnomu regioni Ladi Deformaciya dvoh poyasiv vidbulasya odnochasno hocha bilshij rozlom Alfa Lada shvidshe za vse prodovzhuvav deformuvatisya protyagom bilsh trivalogo periodu Vinec Ketcalpetlatl Na vidminu vid bilshosti vinciv na planeti yaki skladayut blizko 200 km v diametri vinec Kecalpetlatl maye diametr blizko 800 km Ce tretya za rozmirom korona pislya Vinciv Artemidi ta Heng O Vin znahoditsya na pidjomi Ladi a chastina vincya peretinaye poyas Ammavuro Ketcalpetlatl u pivnichno zahidnomu regioni Lada Terra U centri vincya roztashovane pidnyattya otochene zagliblennyam Vinec harakterizuyetsya masivnimi potokami lavi sho vkrivayut majzhe 600 000 km2 Ce najbilshe lavove pole sho sposterigalosya na Veneri do sogodni Porivnyano z inshimi vincyami vinec Kecalpetlatl maye ne lishe najbilshi lavovi potoki a j she vidznachayetsya znachnoyu gomogennistyu skladu cih potokiv na vidminu vid reshti vinciv sho mayut dosit geterogennij sklad lavi Vinec Boala Vinec Ketcalpetlatl mistit u sobi molodshij menshij vinec na im ya Boala sho znahoditsya na vershini Pidjomu Ladi U centri vincya roztashovana depresiya otochena pologim hrebtom Kanali okresleni chervonim kolorom ta molodi potoki zobrazheni zhovtimi shtrihovimi liniyami Shirina kanaliv blizko 20 kilometriv Zemlya Ladi pivdenna pivkulya Veneri Fonove zobrazhennya NASA JPLSpisok literaturi Gazetteer of Planetary Nomenclature Venus International Astronomical Union Arhiv originalu za 1 grudnya 2017 Procitovano 28 bereznya 2015 Kumar Senthil Head James W PDF USGS gov Arhiv originalu PDF za 2 kvitnya 2015 Procitovano 14 lyutogo 2015 Head J Parker T Komatsu G Baker V Gulick V Saunders R Weitz C 1991 An Outflow Channel in Lada Terra Venus Lunar and Planetary Science Conference 22 1035 Bibcode 1991LPI 22 1035P Kumar Senthil Head James W PDF Lunar and Planetary Institute Arhiv originalu PDF za 15 kvitnya 2015 Procitovano 16 lyutogo 2015 Head James W Mikhail Ivanov A PDF planetary brown edu Arhiv originalu PDF za 4 bereznya 2016 Procitovano 16 lyutogo 2015 Brown N Smrekar S E 2012 AGU Fall Meeting Abstracts 2012 P11D 1846 Bibcode 2012AGUFM P11D1846S Arhiv originalu za 19 chervnya 2018 Procitovano 24 bereznya 2022 Magee Kari P Head James W 1995 Journal of Geophysical Research Planets angl T 100 E1 s 1527 1552 doi 10 1029 94JE02334 ISSN 2156 2202 Arhiv originalu za 9 zhovtnya 2020 Procitovano 5 zhovtnya 2020 Baer G Schubert G Bindschadler D L Spatial and Temporal Relationships between Corona and Extensional Belts Northern Lada Terra Bibcode 1992LPI 23 53B Head James W Mikhail Ivanov A PDF lpi usra edu Arhiv originalu PDF za 4 bereznya 2016 Procitovano 16 lyutogo 2015 Kratter Kaitlin M Carter Lynn M Campbell Donald B 2007 An expanded view of Lada Terra Venus New Arecibo radar observations of Quetzalpetlatl Corona and surrounding flows Journal of Geophysical Research Planets angl T 112 E4 doi 10 1029 2006JE002722 ISSN 2156 2202 Procitovano 5 zhovtnya 2020

Дата публікації:
Топ