Зайцев Михайло Митрофанович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зайцев.

Михайло Митрофанович Зайцев (нар. 23 листопада 1923(19231123), село Заводський Хутор Чернського повіту Тульської губернії, тепер Чернського району Тульської області, Російська Федерація — 22 січня 2009, Москва) — радянський військовий діяч, командувач військ Білоруського військового округу, головнокомандувач Групи радянських військ у Німеччині, головнокомандувач військ Південного напрямку, генерал армії (4.11.1980). Член ЦК КПРС у 1981—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 10—11-го скликань. Герой Радянського Союзу (22.11.1983).

Зайцев Михайло Митрофанович
рос. Михаи́л Митрофа́нович За́йцев
Народився	23 листопада 1923(1923-11-23) село Заводський Хутор Чернського повіту Тульської губернії, тепер Чернського району Тульської області, Російська Федерація
Помер	22 січня 2009(2009-01-22) (85 років) Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР,  Росія
Національність	росіянин
Діяльність	солдат, політик
Alma mater	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Знання мов	російська
Учасник	німецько-радянська війна і Війна в Афганістані 1979—1989
Членство	ЦК КПРС
Роки активності	з 1941
Посада	депутат Верховної ради СРСР^[d]
Військове звання	генерал армії
Партія	КПРС
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився в селянській родині. Закінчив середню школу.

У Червоній армії з 1941 року. У травні 1942 року закінчив курси спецзв'язку. Учасник німецько-радянської війни. Служив помічником, старшим помічником начальника штабу 113-ї танкової бригади і старшим помічником начальника відділу по спецзв'язку в штабах 7-го гвардійського і 6-го гвардійського танкових корпусів 3-ї гвардійської танкової армії. Воював на Західному (з 20 червня 1942), Воронезькому (з 11 січня 1943), Брянському, Центральному і 1-му Українському фронтах. Брав участь в Середньодонській операції, в Курській битві, в Львівсько-Сандомирській, Вісло-Одерській, Берлінській, Празькій операціях.

Член ВКП(б) з 1943 року.

З 1945 року — начальник відділення штабу повітряно-десантної дивізії, начальник відділення штабу танкової дивізії. Закінчив курси удосконалення офіцерського складу в 1947 році.

У 1954 році закінчив Військову академію бронетанкових військ імені Сталіна.

З 1959 року — начальник штабу танкової дивізії, заступник командира танкової дивізії.

У 1965 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних сил СРСР.

У серпні 1965 — січні 1967 року — командувач 17-ї танкової дивізії.

У січні 1967 — листопаді 1968 року — командувач 120-ї гвардійської мотострілецької дивізії Білоруського військового округу.

У листопаді 1968 — грудні 1969 року — начальник штабу 7-ї танкової армії Білоруського військового округу.

У грудні 1969 — серпні 1972 року — командувач 5-ї гвардійської танкової армії Білоруського військового округу.

У серпні 1972 — травні 1976 року — 1-й заступник командувача військ Білоруського військового округу.

У травні 1976 — листопаді 1980 року — командувач військ Білоруського військового округу.

25 листопада 1980 — 5 липня 1985 року — головнокомандувач Групи радянських військ у Німеччині.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 листопада 1983 року «за великий внесок у підвищення бойової готовності військ, вміле керівництво ними, особисту мужність і відвагу, проявлені в роки Великої Вітчизняної війни, і в зв'язку з 60-річчям від дня народження» генералу армії Зайцеву Михайлу Митрофановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

У липні 1985 — січні 1989 року — головнокомандувач військ Південного напрямку. Південний напрямок об'єднував Північно-Кавказький, Закавказький і Туркестанський військові округи, а також Каспійську флотилію. У зону відповідальності командування входили радянські війська в Афганістані.

З 4 січня 1989 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

З січня 1992 року — у відставці в Москві. Протягом декількох років був членом правління Російського комітету ветеранів війни і військової служби.

Помер 22 січня 2009 року. Похований в Москві на Троєкуровському цвинтарі.

Військові звання

• полковник
• генерал-майор танкових військ (23.02.1967)
• генерал-лейтенант танкових військ (29.04.1970)
• генерал-полковник танкових військ (28.10.1976)
• генерал армії (4.11.1980)

Нагороди

• Герой Радянського Союзу (22.11.1983)
• два ордени Леніна (22.11.1983,)
• орден Жовтневої Революції
• два ордени Вітчизняної війни І ст. (13.05.1945, 11.05.1985)
• два ордени Вітчизняної війни ІІ ст. (23.03.1945,)
• два ордени Червоного Прапора (13.08.1944,)
• два ордени Червоної Зірки (26.03.1943,)
• орден «За заслуги перед Вітчизною» (Німецька Демократична Республіка)
• орден Шарнхорста (Німецька Демократична Республіка);
• військовий орден «За заслуги перед народом і Вітчизною» І ст. (Німецька Демократична Республіка)
• офіцерський хрест ордена Відродження Польщі (Польська Народна Республіка)
• медаль «За відвагу» (27.01.1943)
• медаль «За бойові заслуги»
• медалі

Примітки

Джерела