Зазимське повстання — антибільшовицьке повстання 1920 року в селі Зазим'я (нині Броварський район, Київська область).
Зазимське повстання | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Українська революція | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Київський комітет РКП (б) Українська Центральна Рада | Київський військовий округ | ||||||
Командувачі | |||||||
Георгій П'ятаков Ян Гамарник Володимир Затонський | |||||||
Військові сили | |||||||
6 000 (більшовики) 8 000 (радівці) | 10 000 |
Передумови повстання
Навесні 1920 року розпочався наступ польсько-української армії, який викликав значне посилення селянського руху. Координуючись із петлюрівцями, на початку 1920 року загін отамана Ромашки, що складався з 500 осіб заволодів Броварами, Гоголівом та Русанівом. Більшовики зазнали поразок на всіх фронтах. Навесні 1920 року, перед початком повстань у Зазим'ї, Літках, Требухові проти Ромашки було кинуто регулярні частини Червоної Армії.
22 квітня 1920 року керівник Польщі Юзеф Пілсудський із метою сформування спільного антибільшовицького фронту в боротьбі проти Радянської Росії, підписав із головою Директорії УНР Симоном Петлюрою згоду про «звільнення» України від радянської армії.
Початок повстання
Повстання в с. Зазим'я, почалося у квітні 1920 року. 26 квітня в село прибув невеликий загін червоноармійців чисельністю до 25 осіб на чолі з комісаром. Селян зібрали в центрі села на майдані біля пожежної вежі. Комісар вимагав від селян надати кінні підводи з їздовими для потреб червоної армії. Староста села, Євдоким Приходько (Хоменків), запропонував «гостям» пообідати, а тим часом селяни поховали коней в лісі та вільшині. Коли комісар зрозумів, що коней йому ніхто давати не збирається, він почав лаятися і погрожувати зброєю. Це і стало останньою краплею, яка переросла в нестримну лавину народного гніву. Комісар прийняв рішення повернутись до свого штабу в Бровари. На околиці лісу він вирішив зігнати свою злість і вистрелив в напрямку групи зазимців, які його на відстані супроводжували. Місцевий селянин Микола Калениченко (Грейса), який неподалік орав своє поле, зачувши постріли, теж вистрелив у бік комісара. Постріл виявився влучним і одночасно фатальним. Всім стало зрозуміло, що селянам влада смерть комісара не подарує.
Про подальші події ми довідуємось з книги Клишти П.І. – колишнього директора місцевої школи: «Того ж дня приїхав у село Хмельков, голова волосного революційного комітету. Знову зібрали схід. Він почав переконувати селян скласти зброю, надати кінні підводи Червоній армії, погрожував розправою. Його погрози розгнівали зазимців. Хмелькова селяни заарештували й посадили в приміщенні пожежні, але йому вдалось втекти. Селяни вирішили створити загін самооборони, щоб захистити свої родини,оселі, майно. До штабу польської армії було відправлено гінця, Суботовського Павла, з проханням про допомогу, але він не зміг туди пробратись. Для керівництва обороною села вирішено було обрати штаб".
Повстанчий комітет та структура
Був утворений Повстанчий комітет на чолі з колишнім унтер-офіцером Радченко Іваном Сергійовичем (Сергуля) (Георгієвський кавалер). До керівництва штабу також увійшли староста села , колишній артилерійський фельдфебель Кузьма Щиголь, та Суботовським Григорієм Степановичем (сотник війська УНР). Зброєю їх підтримав отаман Ангел.
Також повстанці організували і свою контррозвідку, яка виявляла лазутчиків і дезертирів. До її складу входили: Радченко Григорій, Щиголь Тимофій, Селик Павло, Барбон Євдоким. Під час боїв повстанці нерідко брали полонених, яких спочатку допитували, а потім відводили на Вал (нині вулиця Деснянська) і розстрілювали або топили. Виконавцями вироків були: Галицький Василь, Приходько Степан, Суботовський Михайло, Особа Петро, Барбон Євдоким і Селик Павло.
Початок повстання
Повстання тривало понад місяць. Розуміючи, що самим вистояти проти армії буде вкрай важко, керівники штабу звернулися по допомогу до інших сіл Броварщини. Мешканці Пухівки відмовили в допомозі. Підтримали зазимське повстання жителі сіл Літки, Требухів, Погреби, Соболівки. Зокрема, у Літках були побиті карателі з Київської ЧК під орудою комбата Шпаківського. Також повстаннців підтримали мешканці міста Борисполя.
Частину загону повстанці розмістили в селі на постах, а більшу частину розмістили в шанцях на околиці лісу. Всі спроби червоних прорвати оборону повстанців були марними. Зазимці добре знали місцевість, вміло маневрували та добре володіли зброєю. Жінки та діти допомагали чоловікам: носили їжу, воду.
Сто чекістів
Для придушення повстання в село був висланий загін зі ста осіб із Чернігівського губернського ЧК.
Село жило за законами обложеної фортеці. В боях між повстанцями і підрозділами червоної армії минали дні. В один із таких днів напередодні свята Георгія з боку Пухівки вартові побачили загін червоних. Вони вислали парламентаря з пропозицію почати переговори про припинення воєнних дій. Керівник східного сектору оборони К.Щиголь під час переговорів висунув вимогу, щоб всім учасникам повстання була оголошена амністія з повідомленням у волосних та губернських газетах. Комісар загону погодився.
Загін чернігівського ЧОПу (частини особливого призначення) кількістю в 100 вояків розмістився на березі Десни, щоб привести себе в порядок. Пухівська дівчина, Оксана Середа, прала неподалік білизну і випадково підслухала розмови чопівців, з яких довідалась про їх плани: вчинити криваву розправу над селянами, село спалити. Страшна звістка облетіла село.
Не порадившись з керівництвом штабу, бажаючи уникнути кровопролиття, К.Щиголь вирішив околицями завести загін у село. Червоноармійці розмістилися в приміщенні земської школи – біля зазимського храму. Кузьма Щиголь на правах господаря вирішив пригостити комісара і прибулих з ним бійців. Більша частина загону розбрелась по сільських хатах в пошуках їжі. Поки К.Щиголь і комісар загону обідали, повстанці продовжували нести варту на лінії оборони, не підозрюючи про прибуття карателів в село. Один із дозорців, Грицько Галицький, ненароком зачепився гвинтівкою за гілку шовковиці і вона вистрілила.
Це був фатальний постріл, який став початком великої трагедії в с.Зазим’ї, яка потягла за собою сотні людських життів. За іншою версією, яку розповів один з учасників цих подій – С.Кожанов, приводом до початку збройного зіткнення селян і чопівців стала їх поведінка в селі: «Як тільки два червоноармійці ввійшли до хати селянки Одарки Якуші, то у дворі почулися постріли, одним із яких було вбито в хаті хлопця Одарки». Зачувши постріл, К.Щиголь і комісар вибігли на вулицю. Комісар вирішив діяти навипередки і вистрелив в Щигля, але промахнувся. Постріли почули на околиці села, де проходила лінія оборони. І.Радченко послав в село групу повстанців у складі В.Галицького, П.Особи, М.Суботовського, С.Приходька, Л.Загури, І.Мельника та С.Радченка (Шевця), щоб з’ясувати ситуацію.
Біля сільського Свято-Воскресенського храму вони зіткнулися з чопівцями, які займали оборону на церковному подвір’ї. П.Особу повстанці відіслали до командира по підкріплення, а самі з ходу вступили в бій. Подвір’я було обгороджено високим цегляним парканом і являло собою потужну оборонну фортецю. Повстанці позалазили на дахи сусідніх хат і з-за димарів обстрілювали чопівців . По обіді розгорівся короткий, але запеклий бій. С.Радченкові вдалося непомітно підповзти до кулеметника у воротях і знищити його, а В.Галицький, кинувши гранату у сторожку, змусив замовкнути другий кулемет. Група зазимських чоловіків зробили дерев’яний поміст і по ньому стали проникати на церковне подвір’я. Після вибуху гранати у церковній сторожці утворився в огорожі великий отвір, через який інша група повстанців ринула на подвір’я. Зав’язався рукопашний бій.
Полонених не брали, а поранених добивали. Деякі червоноармійці, зрозумівши ситуацію, намагались десь сховатись, але селяни їх знаходили і добивали лопатами, вилами, прачами і сапами. Ненависть до окупантів змусила миролюбних селян стати жорстокими вбивцями. Політика червоного терору поставила цілий народ перед вибором: стати рабами чи захищатись, щоб вижити. І люди обрали друге. Коли все було скінчено, селяни заходились прибирати трупи. Зазимці були переконані, що знищили всіх чопівців. Частину загиблих стягнули за школу у вигрібну яму і закопали, а решта возом визезли до лісу і там поховали. Дивом вдалося врятуватися лише одному червоноармійцеві, який був пораненим похований разом зі своїми товаришами. Це був С.Кожанов. Йому вдалось вибратись з ями і добратись до с. Пухівки, а згодом – Остра. У 20-х роках він залишив статтю зі спогадами в газеті про це повстання.
В наслідок цих дій своїх захисників,село стало найсхіднішою точкою, зайнятою українсько-польським військом.
Залучення Башкирської бригади
Для подолання повстання більшовицькими військами була залучена Башкирська бригада, яку «червоні» кинули для підсилення 12-ї армії на україно-польський фронт. Ця бригада славилася варварським ставленням до ворогів та населення захоплених територій. 29 квітня 1920 року бригада погрузилася на станції Ново-Сергієвка в Оренбурзькій губернії і 7 травня прибула на станцію Бобровиця у складі: 27-го, 28-го полків та пішого дивізіону загальною чисельністю у 800 піхоти, 200 шабель і 600 коней, 15 кулеметів.
Після бою у Броварах 8 травня 1920 року, до Башкирської бригади приєдналися рештки 17-ї кавалерійської дивізії, котру перед тим добряче пошарпали місцеві повстанці.
Основна фаза повстання 8—11 травня
8 травня на Зазим'є почали наступати численні регулярні війська. Це були частини 7-ї дивізії, загін арсенальців і матросів Дніпровської флотилії. З Броварської залізничної станції по селу стріляла батарея гармат, розташована на Куликовому полі (район ТЕЦ-6, тепер територія м.Києва). Обстрілювали село також з гармат, установлених на катері, що стояв на річці Кодак (притока Десни) за Погребами. Більшість сільського люду заздалегідь повтікало в задеснянські села і ліс. І. Яковенко намагався зупинити втечу своїх односельців, але сам загинув в бою.
Червоні кіннотники Башкирської бригади натиснули великими силами і прорвали оборону з боку Погребів. Частини цієї дивізії зайняли село 8 травня в суботу. У боротьбі з «червоною» кавалерією селяни скористалися козацькою винахідливістю, розкидавши по полю замасковані густою травою борони. Так, малочисельний загін зазимців під орудою І.Радченка та К.Щигля відбив наступ червоних на своїй ділянці оборони і навіть відігнав їх до Биківні.
До ранку 9 травня частини 12-ї армії займали таке розташування: 1-ша кавалерійська бригада 17-ї кавалерійської дивізії зайняла позиції біля берега Десни з півночі села Пухівка, а 19-та бригада 7-ї стрілкової дивізії після запеклих боїв з повстанцями в навколишніх лісах, зайняла фронт по берегу Десни від Погребів до Зазим'я. Біля 14 кварталу І. Радченко зібрав залишки повстанців і наказав їм не панікувати і переміститися від лісу до придеснянських боліт. Повстанці під прикриттям своїх кулеметів без втрат дісталися до Пухівки і звідти вже на човнах – на правий берег Дніпра до Вишгорода. Там на той час територію вже займала союзна 3-я польська армія. Втікачі зв’язались зі штабом С.Петлюри і приєднались до 6-ї стрілецької дивізії УНР.
10—11 травня 12-та армія разом із Башкирською бригадою вела активні бої в селі Зазим’я. 11 травня, отримавши артилерійське підкріплення, Башкирська кавалерійська бригада зайняла село, а через деякий час — інші повсталі населені пункти. У Літках більшовики розстріляли до сотні повстанців, пізніше, на додачу до розстріляних, багатьох з учасників повстання репресували. Найбільше постраждали бориспільці: карателі спалили понад 500 дворів, розстріляли декілька сотень повстанців. За розповідями очевидців, усіх чоловіків, що залишилися у селищі, вишикували в колону і розстрілювали кожного п'ятого.
Над Зазим'єм була вчинена жорстока розправа. Запалали хати, обійстя, спалено було церкву, школу. Вціліла лише одна вулиця — Новоселиця та частина Блошиної (тепер Світанкова) і куток Савичина. Сліди від розривів куль і вогню на карнизах і стінах церкви є і нині. Вогонь знищив прекрасні високохудожні розписи, ікони всередині храму.
Червоні командири погрожували зовсім знищити «бандитське» село. Прибували нові й нові загони грабіжників. Жінки були у відчаї. Очолені священиком Кіром (Демченко), вони пішли назустріч черговому загону червоноармійців до Копійчиного моста (дорога на Пухівку). Зустрівши командира, впали на коліна і просили припинити підпали й грабежі. Адже діти не винні. Командир проявив гуманність. Безчинства було припинено.
Коли після відступу поляків червоні повернули собі владу в селі, ЧК розпочало арешти всіх причетних до зазимського повстання. Було заарештовано біля 150 осіб. За вироком спеціальної колегії губернської Чернігівської та повітової Остерської ЧК від 28 жовтня 1920 року більшість з них після допитів і катувань було страчено. Відомі деякі імена учасників повстання. Це: Радченко Харитон із сином Харитоном, Калениченко Артем із сином Петром, Якуша Прокіп, Радченко Степан, Барбон Борис, Щиголь Петро, Якуша Іван, ТроценкоТиміш, Особа Андрон, Суботовський Василь, Радченко Тихін, Якуша Омелько, Карсім Григорій, Яковенко Іван, Радченко Іван, Галицький Харитон, Запорожець Ілля, Калениченко Петро, Ковпак-Загура Ілля, Ковпак-Загура Григорій, Карсим Григорій, Приходько Сила, Рижий Трохим, Тригуб Василь, Риженко Трохим, Стрельченко Іван та Щиголь Єгор.
Подальша доля повстанців
Не менш драматичною була доля інших учасників повстання. Якуша Василь під час розстрілу був поранений, вибрався з ями і втік. Відомі імена двох учасників зазимського повстання, що склали голови під с. Базар під час Другого Зимового походу військ УНР: Радченко Василь та Швидак Максим. Радченко Іван (один із керівників повстання), втратив в тому бою праву руку, його виніс з поля бою ще один зазимець Ягор Щиголь. У с.Халеп’є вони приєднались до отамана Зеленого і продовжили з ним воювати проти «совєтів». Під час бою біля с. Щербанівки І.Радченко потрапив до рук «чекістів» і був в 1922р. страчений у м.Києві. Після оголошення амністії повстанцям Ягор Щиголь повернувся додому.
Григорій Суботовський з групою повстанців відступив разом з польською армією на Захід. В районі Львова він отримав з дому звістку про амністію учасникам зазимського повстання і почав підбурювати односельців повернутися в село. Там його чекала дружина з малим сином. За це його мали стратити як дезертира. Під час конвоювання йому вдалось втекти, і незабаром він сам прийшов в ЧК, назвавшись рядовим повстанцем, але був впізнаний зрадником, і його чекала страта. Григорій Степанович, маючи сміливу вдачу, вирішив спробувати і тут обійти смерть. Його дружині вдалось обманути тюремного наглядача і передати йому в камеру наган. Повстанець готувався до останнього бою, але доля і тут виявилась до нього прихильною: розстріл йому замінили таборами і висилкою до Хабаровського краю.
Після нападу німецької армії на території тодішньої СРСР, Григорій Степанович тікає із місця заслання і пробирається на Кубань і після визволення рідного села повертається додому. Тут він був мобілізований до Червоної армії і воював до кінця війни. Кузьма Щиголь переховувався за Десною, а після амністії повернувся в село. Обирався неодноразово депутатом сільської ради.
Наслідки
Під час радянської влади село Зазим'я носило ярлик «бандитського». Попри антирелігійну пропаганду, комуністи так і не наважилися зруйнувати місцевий храм. Під час Другої світової війни всі найближчі села були спалені німецькими загарбниками. Село Зазим'я мінімально постраждало через те, що шкільний вчитель німецької мови Тарковський розповів німцям історію повстання.
Пам'ять
На місці поховання чонівців спочатку було встановлено дерев’яний пам’ятник, а у 1937р. – базальтовий з надписом «Слава 99-ти чекістам – борцям за революцію, що загинули від рук зазимських бандитів-куркулів у 1920 році». Це було «святе» місце для радянської влади. Тут проходили всілякі урочистості. Вулиця, на якій відбулись ці події, довго носила назву «99-ти чекістів». Пам’ятник кілька разів обливали синьою і жовтою фарбою і місцева влада оновила надпис. Тепер надпис звучить так: «Вічна пам’ять 99-ти червоноармійцям, що загинули в боротьбі за радянську владу в 1920 році».
Пам’ять про тих, хто оружно боронив свою землю від червоних окупантів довший час залишалась в забутті. Лише у 2014 році за ініціативою громадськості навпроти зазимського храму було встановлено пам’ятний дерев’яний хрест з надписом «Пам’ятний хрест зазимським патріотам, що в травні 1920 року захищали своє село від безбожної влади». Пам’ять про ці далекі події завжди жила в серцях зазимців.
Десятки років інформація про ці події була під забороною. Спливають роки, а за ними відкриваються цікаві для нас, нащадків, сторінки історії нашого села і України в цілому. Як ми всі знаємо: історія має особливість повторюватися. Щоб уникнути подібних подій в майбутньому, ми маємо пам’ятати тих, хто в далекі 20-ті роки склав голови, і бореться сьогодніб щоб ми могли вільно жити на своїй землі, яка носить горде ім’я – Зазим’є.
Джерела інформації
- Вісник Придесення, щомісячник Зазимської об'єднаної територіальної громади, №4(52), Березень 2020
- Вісник Придесення, щомісячник Зазимської об'єднаної територіальної громади, №5(53), Квітень 2020
- Стаття «Ви чували про Ромашку, про Тютюнника, Махно?»
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
- . Архів оригіналу за 17 березня 2019. Процитовано 5 травня 2020.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Село Зазим'є на Київщині. historybooks.com.ua. Процитовано 12 червня 2024.
- . Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 5 травня 2020.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zazimske povstannya antibilshovicke povstannya 1920 roku v seli Zazim ya nini Brovarskij rajon Kiyivska oblast Zazimske povstannya Ukrayinska revolyuciya Data 6 12 travnya 1920 Misce Zazim ya Kiyivska guberniya Ukrayinska narodna respublika Rezultat porazka sil Kiyivskogo VO Storoni Kiyivskij komitet RKP b Ukrayinska Centralna Rada Kiyivskij vijskovij okrug Komanduvachi Georgij P yatakov Yan Gamarnik Volodimir Zatonskij Vijskovi sili 6 000 bilshoviki 8 000 radivci 10 000Peredumovi povstannyaPerebig Kiyivskoyi operaciyi vijska polskogo 1920 roku Navesni 1920 roku rozpochavsya nastup polsko ukrayinskoyi armiyi yakij viklikav znachne posilennya selyanskogo ruhu Koordinuyuchis iz petlyurivcyami na pochatku 1920 roku zagin otamana Romashki sho skladavsya z 500 osib zavolodiv Brovarami Gogolivom ta Rusanivom Bilshoviki zaznali porazok na vsih frontah Navesni 1920 roku pered pochatkom povstan u Zazim yi Litkah Trebuhovi proti Romashki bulo kinuto regulyarni chastini Chervonoyi Armiyi 22 kvitnya 1920 roku kerivnik Polshi Yuzef Pilsudskij iz metoyu sformuvannya spilnogo antibilshovickogo frontu v borotbi proti Radyanskoyi Rosiyi pidpisav iz golovoyu Direktoriyi UNR Simonom Petlyuroyu zgodu pro zvilnennya Ukrayini vid radyanskoyi armiyi Pochatok povstannyaPovstannya v s Zazim ya pochalosya u kvitni 1920 roku 26 kvitnya v selo pribuv nevelikij zagin chervonoarmijciv chiselnistyu do 25 osib na choli z komisarom Selyan zibrali v centri sela na majdani bilya pozhezhnoyi vezhi Komisar vimagav vid selyan nadati kinni pidvodi z yizdovimi dlya potreb chervonoyi armiyi Starosta sela Yevdokim Prihodko Homenkiv zaproponuvav gostyam poobidati a tim chasom selyani pohovali konej v lisi ta vilshini Koli komisar zrozumiv sho konej jomu nihto davati ne zbirayetsya vin pochav layatisya i pogrozhuvati zbroyeyu Ce i stalo ostannoyu krapleyu yaka pererosla v nestrimnu lavinu narodnogo gnivu Komisar prijnyav rishennya povernutis do svogo shtabu v Brovari Na okolici lisu vin virishiv zignati svoyu zlist i vistreliv v napryamku grupi zazimciv yaki jogo na vidstani suprovodzhuvali Miscevij selyanin Mikola Kalenichenko Grejsa yakij nepodalik orav svoye pole zachuvshi postrili tezh vistreliv u bik komisara Postril viyavivsya vluchnim i odnochasno fatalnim Vsim stalo zrozumilo sho selyanam vlada smert komisara ne podaruye Pro podalshi podiyi mi doviduyemos z knigi Klishti P I kolishnogo direktora miscevoyi shkoli Togo zh dnya priyihav u selo Hmelkov golova volosnogo revolyucijnogo komitetu Znovu zibrali shid Vin pochav perekonuvati selyan sklasti zbroyu nadati kinni pidvodi Chervonij armiyi pogrozhuvav rozpravoyu Jogo pogrozi rozgnivali zazimciv Hmelkova selyani zaareshtuvali j posadili v primishenni pozhezhni ale jomu vdalos vtekti Selyani virishili stvoriti zagin samooboroni shob zahistiti svoyi rodini oseli majno Do shtabu polskoyi armiyi bulo vidpravleno gincya Subotovskogo Pavla z prohannyam pro dopomogu ale vin ne zmig tudi probratis Dlya kerivnictva oboronoyu sela virisheno bulo obrati shtab Povstanchij komitet ta strukturaBuv utvorenij Povstanchij komitet na choli z kolishnim unter oficerom Radchenko Ivanom Sergijovichem Sergulya Georgiyevskij kavaler Do kerivnictva shtabu takozh uvijshli starosta sela kolishnij artilerijskij feldfebel Kuzma Shigol ta Subotovskim Grigoriyem Stepanovichem sotnik vijska UNR Zbroyeyu yih pidtrimav otaman Angel Takozh povstanci organizuvali i svoyu kontrrozvidku yaka viyavlyala lazutchikiv i dezertiriv Do yiyi skladu vhodili Radchenko Grigorij Shigol Timofij Selik Pavlo Barbon Yevdokim Pid chas boyiv povstanci neridko brali polonenih yakih spochatku dopituvali a potim vidvodili na Val nini vulicya Desnyanska i rozstrilyuvali abo topili Vikonavcyami virokiv buli Galickij Vasil Prihodko Stepan Subotovskij Mihajlo Osoba Petro Barbon Yevdokim i Selik Pavlo Pochatok povstannyaPovstannya trivalo ponad misyac Rozumiyuchi sho samim vistoyati proti armiyi bude vkraj vazhko kerivniki shtabu zvernulisya po dopomogu do inshih sil Brovarshini Meshkanci Puhivki vidmovili v dopomozi Pidtrimali zazimske povstannya zhiteli sil Litki Trebuhiv Pogrebi Sobolivki Zokrema u Litkah buli pobiti karateli z Kiyivskoyi ChK pid orudoyu kombata Shpakivskogo Takozh povstannciv pidtrimali meshkanci mista Borispolya Chastinu zagonu povstanci rozmistili v seli na postah a bilshu chastinu rozmistili v shancyah na okolici lisu Vsi sprobi chervonih prorvati oboronu povstanciv buli marnimi Zazimci dobre znali miscevist vmilo manevruvali ta dobre volodili zbroyeyu Zhinki ta diti dopomagali cholovikam nosili yizhu vodu Sto chekistivDlya pridushennya povstannya v selo buv vislanij zagin zi sta osib iz Chernigivskogo gubernskogo ChK Selo zhilo za zakonami oblozhenoyi forteci V boyah mizh povstancyami i pidrozdilami chervonoyi armiyi minali dni V odin iz takih dniv naperedodni svyata Georgiya z boku Puhivki vartovi pobachili zagin chervonih Voni vislali parlamentarya z propoziciyu pochati peregovori pro pripinennya voyennih dij Kerivnik shidnogo sektoru oboroni K Shigol pid chas peregovoriv visunuv vimogu shob vsim uchasnikam povstannya bula ogoloshena amnistiya z povidomlennyam u volosnih ta gubernskih gazetah Komisar zagonu pogodivsya Zagin chernigivskogo ChOPu chastini osoblivogo priznachennya kilkistyu v 100 voyakiv rozmistivsya na berezi Desni shob privesti sebe v poryadok Puhivska divchina Oksana Sereda prala nepodalik biliznu i vipadkovo pidsluhala rozmovi chopivciv z yakih dovidalas pro yih plani vchiniti krivavu rozpravu nad selyanami selo spaliti Strashna zvistka obletila selo Ne poradivshis z kerivnictvom shtabu bazhayuchi uniknuti krovoprolittya K Shigol virishiv okolicyami zavesti zagin u selo Chervonoarmijci rozmistilisya v primishenni zemskoyi shkoli bilya zazimskogo hramu Kuzma Shigol na pravah gospodarya virishiv prigostiti komisara i pribulih z nim bijciv Bilsha chastina zagonu rozbrelas po silskih hatah v poshukah yizhi Poki K Shigol i komisar zagonu obidali povstanci prodovzhuvali nesti vartu na liniyi oboroni ne pidozryuyuchi pro pributtya karateliv v selo Odin iz dozorciv Gricko Galickij nenarokom zachepivsya gvintivkoyu za gilku shovkovici i vona vistrilila Ce buv fatalnij postril yakij stav pochatkom velikoyi tragediyi v s Zazim yi yaka potyagla za soboyu sotni lyudskih zhittiv Za inshoyu versiyeyu yaku rozpoviv odin z uchasnikiv cih podij S Kozhanov privodom do pochatku zbrojnogo zitknennya selyan i chopivciv stala yih povedinka v seli Yak tilki dva chervonoarmijci vvijshli do hati selyanki Odarki Yakushi to u dvori pochulisya postrili odnim iz yakih bulo vbito v hati hlopcya Odarki Zachuvshi postril K Shigol i komisar vibigli na vulicyu Komisar virishiv diyati naviperedki i vistreliv v Shiglya ale promahnuvsya Postrili pochuli na okolici sela de prohodila liniya oboroni I Radchenko poslav v selo grupu povstanciv u skladi V Galickogo P Osobi M Subotovskogo S Prihodka L Zaguri I Melnika ta S Radchenka Shevcya shob z yasuvati situaciyu Bilya silskogo Svyato Voskresenskogo hramu voni zitknulisya z chopivcyami yaki zajmali oboronu na cerkovnomu podvir yi P Osobu povstanci vidislali do komandira po pidkriplennya a sami z hodu vstupili v bij Podvir ya bulo obgorodzheno visokim ceglyanim parkanom i yavlyalo soboyu potuzhnu oboronnu fortecyu Povstanci pozalazili na dahi susidnih hat i z za dimariv obstrilyuvali chopivciv Po obidi rozgorivsya korotkij ale zapeklij bij S Radchenkovi vdalosya nepomitno pidpovzti do kulemetnika u vorotyah i znishiti jogo a V Galickij kinuvshi granatu u storozhku zmusiv zamovknuti drugij kulemet Grupa zazimskih cholovikiv zrobili derev yanij pomist i po nomu stali pronikati na cerkovne podvir ya Pislya vibuhu granati u cerkovnij storozhci utvorivsya v ogorozhi velikij otvir cherez yakij insha grupa povstanciv rinula na podvir ya Zav yazavsya rukopashnij bij Polonenih ne brali a poranenih dobivali Deyaki chervonoarmijci zrozumivshi situaciyu namagalis des shovatis ale selyani yih znahodili i dobivali lopatami vilami prachami i sapami Nenavist do okupantiv zmusila mirolyubnih selyan stati zhorstokimi vbivcyami Politika chervonogo teroru postavila cilij narod pered viborom stati rabami chi zahishatis shob vizhiti I lyudi obrali druge Koli vse bulo skincheno selyani zahodilis pribirati trupi Zazimci buli perekonani sho znishili vsih chopivciv Chastinu zagiblih styagnuli za shkolu u vigribnu yamu i zakopali a reshta vozom vizezli do lisu i tam pohovali Divom vdalosya vryatuvatisya lishe odnomu chervonoarmijcevi yakij buv poranenim pohovanij razom zi svoyimi tovarishami Ce buv S Kozhanov Jomu vdalos vibratis z yami i dobratis do s Puhivki a zgodom Ostra U 20 h rokah vin zalishiv stattyu zi spogadami v gazeti pro ce povstannya V naslidok cih dij svoyih zahisnikiv selo stalo najshidnishoyu tochkoyu zajnyatoyu ukrayinsko polskim vijskom Zaluchennya Bashkirskoyi brigadiDlya podolannya povstannya bilshovickimi vijskami bula zaluchena Bashkirska brigada yaku chervoni kinuli dlya pidsilennya 12 yi armiyi na ukrayino polskij front Cya brigada slavilasya varvarskim stavlennyam do vorogiv ta naselennya zahoplenih teritorij 29 kvitnya 1920 roku brigada pogruzilasya na stanciyi Novo Sergiyevka v Orenburzkij guberniyi i 7 travnya pribula na stanciyu Bobrovicya u skladi 27 go 28 go polkiv ta pishogo divizionu zagalnoyu chiselnistyu u 800 pihoti 200 shabel i 600 konej 15 kulemetiv Pislya boyu u Brovarah 8 travnya 1920 roku do Bashkirskoyi brigadi priyednalisya reshtki 17 yi kavalerijskoyi diviziyi kotru pered tim dobryache posharpali miscevi povstanci Osnovna faza povstannya 8 11 travnya8 travnya na Zazim ye pochali nastupati chislenni regulyarni vijska Ce buli chastini 7 yi diviziyi zagin arsenalciv i matrosiv Dniprovskoyi flotiliyi Z Brovarskoyi zaliznichnoyi stanciyi po selu strilyala batareya garmat roztashovana na Kulikovomu poli rajon TEC 6 teper teritoriya m Kiyeva Obstrilyuvali selo takozh z garmat ustanovlenih na kateri sho stoyav na richci Kodak pritoka Desni za Pogrebami Bilshist silskogo lyudu zazdalegid povtikalo v zadesnyanski sela i lis I Yakovenko namagavsya zupiniti vtechu svoyih odnoselciv ale sam zaginuv v boyu Rozmishennya storin na polskomu fronti do 14 travnya 1920 roku Chervoni kinnotniki Bashkirskoyi brigadi natisnuli velikimi silami i prorvali oboronu z boku Pogrebiv Chastini ciyeyi diviziyi zajnyali selo 8 travnya v subotu U borotbi z chervonoyu kavaleriyeyu selyani skoristalisya kozackoyu vinahidlivistyu rozkidavshi po polyu zamaskovani gustoyu travoyu boroni Tak malochiselnij zagin zazimciv pid orudoyu I Radchenka ta K Shiglya vidbiv nastup chervonih na svoyij dilyanci oboroni i navit vidignav yih do Bikivni Do ranku 9 travnya chastini 12 yi armiyi zajmali take roztashuvannya 1 sha kavalerijska brigada 17 yi kavalerijskoyi diviziyi zajnyala poziciyi bilya berega Desni z pivnochi sela Puhivka a 19 ta brigada 7 yi strilkovoyi diviziyi pislya zapeklih boyiv z povstancyami v navkolishnih lisah zajnyala front po beregu Desni vid Pogrebiv do Zazim ya Bilya 14 kvartalu I Radchenko zibrav zalishki povstanciv i nakazav yim ne panikuvati i peremistitisya vid lisu do pridesnyanskih bolit Povstanci pid prikrittyam svoyih kulemetiv bez vtrat distalisya do Puhivki i zvidti vzhe na chovnah na pravij bereg Dnipra do Vishgoroda Tam na toj chas teritoriyu vzhe zajmala soyuzna 3 ya polska armiya Vtikachi zv yazalis zi shtabom S Petlyuri i priyednalis do 6 yi strileckoyi diviziyi UNR 10 11 travnya 12 ta armiya razom iz Bashkirskoyu brigadoyu vela aktivni boyi v seli Zazim ya 11 travnya otrimavshi artilerijske pidkriplennya Bashkirska kavalerijska brigada zajnyala selo a cherez deyakij chas inshi povstali naseleni punkti U Litkah bilshoviki rozstrilyali do sotni povstanciv piznishe na dodachu do rozstrilyanih bagatoh z uchasnikiv povstannya represuvali Najbilshe postrazhdali borispilci karateli spalili ponad 500 dvoriv rozstrilyali dekilka soten povstanciv Za rozpovidyami ochevidciv usih cholovikiv sho zalishilisya u selishi vishikuvali v kolonu i rozstrilyuvali kozhnogo p yatogo Nad Zazim yem bula vchinena zhorstoka rozprava Zapalali hati obijstya spaleno bulo cerkvu shkolu Vcilila lishe odna vulicya Novoselicya ta chastina Bloshinoyi teper Svitankova i kutok Savichina Slidi vid rozriviv kul i vognyu na karnizah i stinah cerkvi ye i nini Vogon znishiv prekrasni visokohudozhni rozpisi ikoni vseredini hramu Chervoni komandiri pogrozhuvali zovsim znishiti banditske selo Pribuvali novi j novi zagoni grabizhnikiv Zhinki buli u vidchayi Ocholeni svyashenikom Kirom Demchenko voni pishli nazustrich chergovomu zagonu chervonoarmijciv do Kopijchinogo mosta doroga na Puhivku Zustrivshi komandira vpali na kolina i prosili pripiniti pidpali j grabezhi Adzhe diti ne vinni Komandir proyaviv gumannist Bezchinstva bulo pripineno Koli pislya vidstupu polyakiv chervoni povernuli sobi vladu v seli ChK rozpochalo areshti vsih prichetnih do zazimskogo povstannya Bulo zaareshtovano bilya 150 osib Za virokom specialnoyi kolegiyi gubernskoyi Chernigivskoyi ta povitovoyi Osterskoyi ChK vid 28 zhovtnya 1920 roku bilshist z nih pislya dopitiv i katuvan bulo stracheno Vidomi deyaki imena uchasnikiv povstannya Ce Radchenko Hariton iz sinom Haritonom Kalenichenko Artem iz sinom Petrom Yakusha Prokip Radchenko Stepan Barbon Boris Shigol Petro Yakusha Ivan TrocenkoTimish Osoba Andron Subotovskij Vasil Radchenko Tihin Yakusha Omelko Karsim Grigorij Yakovenko Ivan Radchenko Ivan Galickij Hariton Zaporozhec Illya Kalenichenko Petro Kovpak Zagura Illya Kovpak Zagura Grigorij Karsim Grigorij Prihodko Sila Rizhij Trohim Trigub Vasil Rizhenko Trohim Strelchenko Ivan ta Shigol Yegor Podalsha dolya povstancivNe mensh dramatichnoyu bula dolya inshih uchasnikiv povstannya Yakusha Vasil pid chas rozstrilu buv poranenij vibravsya z yami i vtik Vidomi imena dvoh uchasnikiv zazimskogo povstannya sho sklali golovi pid s Bazar pid chas Drugogo Zimovogo pohodu vijsk UNR Radchenko Vasil ta Shvidak Maksim Radchenko Ivan odin iz kerivnikiv povstannya vtrativ v tomu boyu pravu ruku jogo vinis z polya boyu she odin zazimec Yagor Shigol U s Halep ye voni priyednalis do otamana Zelenogo i prodovzhili z nim voyuvati proti sovyetiv Pid chas boyu bilya s Sherbanivki I Radchenko potrapiv do ruk chekistiv i buv v 1922r strachenij u m Kiyevi Pislya ogoloshennya amnistiyi povstancyam Yagor Shigol povernuvsya dodomu Grigorij Subotovskij z grupoyu povstanciv vidstupiv razom z polskoyu armiyeyu na Zahid V rajoni Lvova vin otrimav z domu zvistku pro amnistiyu uchasnikam zazimskogo povstannya i pochav pidburyuvati odnoselciv povernutisya v selo Tam jogo chekala druzhina z malim sinom Za ce jogo mali stratiti yak dezertira Pid chas konvoyuvannya jomu vdalos vtekti i nezabarom vin sam prijshov v ChK nazvavshis ryadovim povstancem ale buv vpiznanij zradnikom i jogo chekala strata Grigorij Stepanovich mayuchi smilivu vdachu virishiv sprobuvati i tut obijti smert Jogo druzhini vdalos obmanuti tyuremnogo naglyadacha i peredati jomu v kameru nagan Povstanec gotuvavsya do ostannogo boyu ale dolya i tut viyavilas do nogo prihilnoyu rozstril jomu zaminili taborami i visilkoyu do Habarovskogo krayu Pislya napadu nimeckoyi armiyi na teritoriyi todishnoyi SRSR Grigorij Stepanovich tikaye iz miscya zaslannya i probirayetsya na Kuban i pislya vizvolennya ridnogo sela povertayetsya dodomu Tut vin buv mobilizovanij do Chervonoyi armiyi i voyuvav do kincya vijni Kuzma Shigol perehovuvavsya za Desnoyu a pislya amnistiyi povernuvsya v selo Obiravsya neodnorazovo deputatom silskoyi radi NaslidkiPid chas radyanskoyi vladi selo Zazim ya nosilo yarlik banditskogo Popri antireligijnu propagandu komunisti tak i ne navazhilisya zrujnuvati miscevij hram Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni vsi najblizhchi sela buli spaleni nimeckimi zagarbnikami Selo Zazim ya minimalno postrazhdalo cherez te sho shkilnij vchitel nimeckoyi movi Tarkovskij rozpoviv nimcyam istoriyu povstannya Pam yatNa misci pohovannya chonivciv spochatku bulo vstanovleno derev yanij pam yatnik a u 1937r bazaltovij z nadpisom Slava 99 ti chekistam borcyam za revolyuciyu sho zaginuli vid ruk zazimskih banditiv kurkuliv u 1920 roci Ce bulo svyate misce dlya radyanskoyi vladi Tut prohodili vsilyaki urochistosti Vulicya na yakij vidbulis ci podiyi dovgo nosila nazvu 99 ti chekistiv Pam yatnik kilka raziv oblivali sinoyu i zhovtoyu farboyu i misceva vlada onovila nadpis Teper nadpis zvuchit tak Vichna pam yat 99 ti chervonoarmijcyam sho zaginuli v borotbi za radyansku vladu v 1920 roci Pam yat pro tih hto oruzhno boroniv svoyu zemlyu vid chervonih okupantiv dovshij chas zalishalas v zabutti Lishe u 2014 roci za iniciativoyu gromadskosti navproti zazimskogo hramu bulo vstanovleno pam yatnij derev yanij hrest z nadpisom Pam yatnij hrest zazimskim patriotam sho v travni 1920 roku zahishali svoye selo vid bezbozhnoyi vladi Pam yat pro ci daleki podiyi zavzhdi zhila v sercyah zazimciv Desyatki rokiv informaciya pro ci podiyi bula pid zaboronoyu Splivayut roki a za nimi vidkrivayutsya cikavi dlya nas nashadkiv storinki istoriyi nashogo sela i Ukrayini v cilomu Yak mi vsi znayemo istoriya maye osoblivist povtoryuvatisya Shob uniknuti podibnih podij v majbutnomu mi mayemo pam yatati tih hto v daleki 20 ti roki sklav golovi i boretsya sogodnib shob mi mogli vilno zhiti na svoyij zemli yaka nosit gorde im ya Zazim ye Dzherela informaciyiVisnik Pridesennya shomisyachnik Zazimskoyi ob yednanoyi teritorialnoyi gromadi 4 52 Berezen 2020 Visnik Pridesennya shomisyachnik Zazimskoyi ob yednanoyi teritorialnoyi gromadi 5 53 Kviten 2020 Stattya Vi chuvali pro Romashku pro Tyutyunnika Mahno Ce nezavershena stattya z istoriyi Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Arhiv originalu za 17 bereznya 2019 Procitovano 5 travnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Selo Zazim ye na Kiyivshini historybooks com ua Procitovano 12 chervnya 2024 Arhiv originalu za 24 lyutogo 2020 Procitovano 5 travnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya