Жиричі

Жи́ричі — село в Україні, в Ратнівській селищній громаді Ковельського району Волинської області за 8 км від смт Ратне та за 19 км від залізничної станції Заболоття. Населення згідно з переписом 2001 року становило 4560 жителів.

село Жиричі
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Ковельський район
Громада	Ратнівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA07060310110072237
Облікова картка	Жиричі
Основні дані
Засноване	1565
Населення	2292
Площа	7,669 км²
Поштовий індекс	44141
Географічні дані
Географічні координати	51°41′05″ пн. ш. 24°24′32″ сх. д. / 51.68472° пн. ш. 24.40889° сх. д. / 51.68472; 24.40889Координати: 51°41′05″ пн. ш. 24°24′32″ сх. д. / 51.68472° пн. ш. 24.40889° сх. д. / 51.68472; 24.40889
Середня висота над рівнем моря	155 м
Відстань до районного центру	8 км
Найближча залізнична станція	Заболоття
Місцева влада
Адреса ради	с. Жиричі, Ратнівський р-н, Волинська обл., 44141
Карта
Жиричі
Жиричі
Мапа

На території села знайдено потужне родовище самородної міді.

В селі працює школа 1-3 ст., у якій навчаються близько 400 учнів.

Історія

Згадується вперше село під назвою Жиржиче (згодом Жириче) у люстрації 1500 року. У цьому році тут було 11 дворищ. 6 чоловік з цього села повинні нести повинність — зазначено в люстрації — працювати на будь-яких роботах в Ратнівському замку. Проживали тут такі поселяни: Гринь, Андрей, Мас, Ігнат, Кикич, Іванич, Хома, Нікон, Гринич, Нелькович.

Переказують, що ця назва пішла від гарних пасовищ і сіножатей, на яких тутешні селяни випасали вдосталь корів, овець, коней. Худоба паслася день і ніч на цих буйних травах і виглядала розкішною. А через те, що трав'яна паша колись тут звалася «жиром» тому й село набрало назву Жирище, а згодом Жиричі.

У документі 1565 року зазначено, що в селі осілих людей є немало, але однак тільки з чотирьох дворищ платять побори, що складаються з меду, двох «колід» вівса, по десять візків сіна, по два півні. Віддавали сир, масло й т.д. У селі було два порожніх дворища, тобто без осілих людей, і чотири менших, з яких бралися і відповідно менші побори.

Натомість відзначено, що рибалок, які мали влітку вільне ловіння малими сітями і вершами є аж сорок три і кожен з них сплачував в рік чиншу по гр. шість.

У 1898 році під час перепису населення зазначено, що в селі є 172 двори, проживає 1391 чол.

Населення в 1970 році становило 2656 чол., в 1997 р. — 2352. Всього тут є 722 індивідуальних господарства, які володіють 844 гектарами землі. Територія сільської ради охоплює 7413 гектарів. Перший голова сільської ради — Менько М. М.

У роки Другої світової війни нацисти в селі розстріляли 57 чол. 139 примусово вивезли в Німеччину, спалили 129 житлових будинків. До регулярної армії було призвано майже 150 чол. З них загинуло 71, у тому числі 23 пропало безвісти. У сімдесятих роках споруджено пам'ятник односельчанам, які не вернулися з фронтів.

У селі 8 осіб реабілітували як таких, що потерпіли від тоталітарного режиму.

Колгосп носив назву «Росія», мав 4527 га землі, у тому числі 1716 га орної, реформоване АПО в 1997 році володіло 3443 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1171 га орної землі.

У селі церковноприходську школу відкрили 9 березня 1887 року. У 1898 році там навчалося 18 хлопчиків. Збереглися в селі дані, що в 1897 році вчителем був Флячинський Леонтій.

Будувалося приміщення школи в 1912 році. Районна газета 11 червня 1963 року сповіщала, що споруджується нове приміщення Жиричівської семирічної школи. Вже виведено зруб, поставлені крокви на даху. Незабаром школу було добудовано.

Нинішнє приміщення побудоване в 1981 році^[].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2328 осіб, з яких 1125 чоловіків та 1203 жінки.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2278 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,56 %
російська	0,22 %
білоруська	0,17 %
молдовська	0,04 %

Примітки

1. . Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 26 квітня 2022.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
3. Наталія Кравчук (09.11.2017). . Високий Замок. Архів оригіналу за 24 грудня 2019. Процитовано 24 грудня 2019.
4. . Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 26 квітня 2022.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
5. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
6. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
7. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

Література

• Жи́ричі // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.600