Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шуман Карл Еріх Шуман 5 січня 1898 Потсдам 25 квітня 1985 Гомберг німе

Еріх Шуман

Еріх Шуман
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шуман.

Карл Еріх Шуман (5 січня 1898, Потсдам — 25 квітня 1985, Гомберг) — німецький фізик, акустик, музикознавець і науковий організатор часів націонал-соціалізму.

Еріх Шуман
нім. Erich Schumann
Основна інформація
Дата народження5 січня 1898(1898-01-05)
Місце народженняПотсдам, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Дата смерті25 квітня 1985(1985-04-25) (87 років)
Місце смертіГомберг, Кассель, Гессен, ФРН
ГромадянствоНімеччина
Професіїфізик, композитор, викладач університету, музикознавець
ОсвітаБерлінський технічний університет і HU Berlin
ЗакладHU Berlin

Біографія

Син керівника юридичної фірми. Не закінчивши школи, з відмінними оцінками у табелі пішов добровольцем на Першу світову війну. Після закінчення війни він закінчив середню школу в 1919 році, після чого вивчав математику, фізику, музикознавство та психологію в Берліні. У 1922 році він здобув ступінь доктора систематичного музикознавства в Берліні під керівництвом Карла Штумпфа з дисертацією «Про взаємозв'язки між об'єктивною та суб'єктивною інтенсивністю звуку». У 1929 здобув габілітацію з музикознавства на тему фізики тембрів. У цьому він продемонстрував, що музичні інструменти мають фіксовані діапазони формантів і що їх структури змінюються залежно від динаміки та висоти. Того ж року він отримав персональну ординатуру як професор фізики та систематичного музикознавства в Берлінському університеті.

Шуман вступив в НСДАП ще до її приходу до влади (за що пізніше отримав почесне звання «Старий партійний товариш»). У 1932 році він уже очолював військово-політичне бюро НСДАП.

З 1934 по 1944 роки Шуман очолював дослідницький відділ Управління озброєння армії (HWA). У цій ролі він заснував кафедру атомної фізики в HWA 15 червня 1939 року і доручив це завдання Курту Дібнеру. Він також відповідав за всю армійську музику у Верховному головнокомандуванні вермахту (OKW). У Берлінському університеті для нього були створені Інститути фізики II та Теоретичної фізики II, які були зарезервовані для досліджень оборонної техніки та займалися фізикою вибухових речовин. У цій ролі Шуман закликав до ще більшого впливу військової влади та інтересів на університети та дослідницькі установи. З 1934 року він також очолював науково-дослідний відділ W II Міністерства освіти Рейху. Шуман був представником з фізики вибухових речовин у Державній дослідницькій раді (RFR), яка була заснована за його пропозицією, а також членом робочої групи з біологічної війни. Також у раді він був персональним представником фельдмаршала Вільгельма Кейтеля.

За словами Едуарда Вільдхагена, заступника голови Німецького дослідницького фонду (DFG) у 1930-х роках, саме Еріх Шуман і його колега, військовий хімік і «старий боєць» Рудольф Менцель відповідні за «велику містифікацію на тему диво-зброї», яка сприяла безглуздому продовженню війни. Шуман також вважається «ключовою фігурою у зв'язку університетів і наукових установ з військовими відомствами з середини 1920-х років до кінця Другої світової війни».

У плані методики бойових дій погляди Шумана були досить радикальними, він навіть вважав доцільним порушення певних конвенцій, підписаних Німеччиною до війни. Зокрема, він намагався переконати Гітлера підготовити атаки біологічною зброєю на території країн-противників, але Гітлер не підтримав його ініціативу, зауваживши, що дослідження біологічної зброї у Німеччині треба вести лише з метою захисту від неї.

Після поразки націонал-соціалізму в 1945 році Шуман не зміг повернутися до університетської праці, і був підданий публічній критиці, оскільки багато людей вважали його співвинуватцем агресивної політики. Німецьке фізичне товариство та його голова Макс фон Лауе, які вважали його шарлатаном, спочатку перешкоджали його прийняттю на державну службу в університеті. Він переїхав до Гамбурга, де очолював Інститут звукової психології та медичної акустики імені Гельмгольца з 1949 по 1963 рік.

Музична діяльність

Шуман відомий також як композитор військової музики. За словами Крістофа Ройтера, правила інструментування можна простежити до законів формант Шумана.

Написав кілька маршів: Panzerschiff Deutschland (1937) — для крігсмаріне, Alle Düsen auf (1945) для люфтваффе, і Der Eiserne (1936) для вермахту. Вони часто виконувалися в епоху нацизму, а також у Західній Німеччині в післявоєнний період (останній, однак, був перейменований на Kameradengruß). Останній марш також прозвучав як вступна музика в останньому (березень 1945) випуску Die Deutsche Wochenschau, в епізоді, де йшлося про працю сапера Егона Агта у Берліні.

У 1957 році Шуман написав звернення до Музичного департаменту Федерального міністерства оборони, в якій він закликав до розширення доступних тонів для виконання військовими оркестрами.

Праці

  • Akustik. Hirt, Breslau 1925.
  • Physik der Klangfarben. Habilitationsschrift. Universität Berlin, 1929.
  • Physik der Klangfarben. Band II, Breitkopf & Härtel, Leipzig 1940 (unveröffentlicht, nur Korrekturabzug vorhanden).
  • mit G. Hinrichs: Leistungssteigerung von Hohlsprengkörpern durch besondere Zündführung (Linsen). Bericht des Reichsforschungsrates, 1943/44.

Література

  • Michael Grüttner: Biographisches Lexikon zur nationalsozialistischen Wissenschaftspolitik. Heidelberg 2004, S. 157.
  • Manfred Franz Heidler: Musik in der Bundeswehr. Musikalische Bewährung zwischen Aufgabe und künstlerischem Anspruch. Die Blaue Eule, Essen 2005, .
  • Rainer Karlsch: Hitlers Bombe. DVA, München 2005, .
  • Ders./ (Hrsg.): Für und Wider Hitlers Bombe. Waxmann, Münster/ New York 2007, .
  • P. H. Mertens: Die Schumannschen Klangfarbengesetze. Bochinsky, Frankfurt am Main 1975, .
  • Günter Nagel: «Das geheime deutsche Uranprojekt-Beute der Alliierten» Jung, Zella-Mehlis 2016,
  • Ders.: Atomversuche in Deutschland. Jung, Zella-Mehlis 2002, .
  • Ders.: Wissenschaft für den Krieg. Franz Steiner Verlag, Stuttgart 2012, .
  • Gerhard Rammer: «Sauberkeit im Kreise der Kollegen». Die Vergangenheitspolitik der Deutschen Physikalischen Gesellschaft. In: Dieter Hoffmann, Mark Walker (Hrsg.): Physiker zwischen Autonomie und Anpassung. Weinheim 2007, S. 359—420.

Посилання

  • Christoph Reuter: [Архівовано [Дата відсутня], у www.uni-koeln.de] (PDF; 328 kB)
  • [Архівовано [Дата відсутня], у www.petermann-heiko.de]
  • Eine Waffenschmiede? Kernwaffen- und Reaktorforschung am Kaiser-Wilhelm-Institut für Physik (PDF-Datei)
  • Nachlass Bundesarchiv N 822

Примітки

  1. Alle Angaben nach: Günter Nagel: Sprengstoff- und Fusionsforschung an der Berliner Universität. Erich Schumann und das II. Physikalische Institut. In: , Heiko Petermann: Für und Wider «Hitlers Bombe». Studien zur Atomforschung in Deutschland. Münster 2007, S. 229—260.
  2. : «Nur politisch Würdige». Die DFG-Forschungsförderung im Dritten Reich 1933—1937. 2004, S. 30.
  3. Helmut Maier: Forschung als Waffe. Rüstungsforschung in der Kaiser-Wilhelm-Gesellschaft und das Kaiser-Wilhelm-Institut für Metallforschung 1900—1945/48. Göttingen 2007, S. 822.
  4. Lothar Mertens: «Nur politisch Würdige». Die DFG-Forschungsförderung im Dritten Reich 1933—1937. 2004, S. 30.
  5. Anne C. Nagel: Hitlers Bildungsreformer: Das Reichsministerium für Wissenschaft, Erziehung und Volksbildung 1934—1945. Frankfurt am Main 2012.
  6. Helmut Maier: Chemiker im «Dritten Reich»: Die Deutsche Chemische Gesellschaft und der Verein Deutscher Chemiker im NS-Herrschaftsapparat. Weinheim 2015, S. 144.
  7. Diese und die vorausgegangenen Angaben: Helmut Maier: Forschung als Waffe. Rüstungsforschung in der Kaiser-Wilhelm-Gesellschaft und das Kaiser-Wilhelm-Institut für Metallforschung 1900—1945/48. Göttingen 2007, S. 1.034, 1.040, 1.042.
  8. Frank Reichherzer: Demilitarisierung, Bellifizierung und Hybridisierung im Zeichen des «Totalen Krieges». Auf den Spuren von Krieg in der deutschen Fachzeitschriftenpublizistik in der Zwischenkriegszeit. In: Markus Pöhlmann (Hrsg.): Deutsche Militärfachzeitschriften im 20. Jahrhundert. Potsdam 2012, S. 37–48, hier S. 47.
  9. Biologists Under Hitler Ute Deichmann, Thomas Dunlap Harvard University Press 1999, pages 279—282
  10. Gerhard Rammer: «Sauberkeit im Kreise der Kollegen». 2007, S. 389—409.
  11. Christoph Reuter: Die auditive Diskrimination von Orchesterinstrumenten. Peter Lang, Frankfurt 1996, S. 293—299.
  12. Manfred Franz Heidler: Musik in der Bundeswehr. Musikalische Bewährung zwischen Aufgabe und künstlerischem Anspruch. Die Blaue Eule, Essen 2005, S. 233ff.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Shuman Karl Erih Shuman 5 sichnya 1898 Potsdam 25 kvitnya 1985 Gomberg nimeckij fizik akustik muzikoznavec i naukovij organizator chasiv nacional socializmu Erih Shumannim Erich SchumannOsnovna informaciyaData narodzhennya5 sichnya 1898 1898 01 05 Misce narodzhennyaPotsdam Korolivstvo Prussiya Nimecka imperiyaData smerti25 kvitnya 1985 1985 04 25 87 rokiv Misce smertiGomberg Kassel Gessen FRNGromadyanstvoNimechchinaProfesiyifizik kompozitor vikladach universitetu muzikoznavecOsvitaBerlinskij tehnichnij universitet i HU BerlinZakladHU BerlinBiografiyaSin kerivnika yuridichnoyi firmi Ne zakinchivshi shkoli z vidminnimi ocinkami u tabeli pishov dobrovolcem na Pershu svitovu vijnu Pislya zakinchennya vijni vin zakinchiv serednyu shkolu v 1919 roci pislya chogo vivchav matematiku fiziku muzikoznavstvo ta psihologiyu v Berlini U 1922 roci vin zdobuv stupin doktora sistematichnogo muzikoznavstva v Berlini pid kerivnictvom Karla Shtumpfa z disertaciyeyu Pro vzayemozv yazki mizh ob yektivnoyu ta sub yektivnoyu intensivnistyu zvuku U 1929 zdobuv gabilitaciyu z muzikoznavstva na temu fiziki tembriv U comu vin prodemonstruvav sho muzichni instrumenti mayut fiksovani diapazoni formantiv i sho yih strukturi zminyuyutsya zalezhno vid dinamiki ta visoti Togo zh roku vin otrimav personalnu ordinaturu yak profesor fiziki ta sistematichnogo muzikoznavstva v Berlinskomu universiteti Shuman vstupiv v NSDAP she do yiyi prihodu do vladi za sho piznishe otrimav pochesne zvannya Starij partijnij tovarish U 1932 roci vin uzhe ocholyuvav vijskovo politichne byuro NSDAP Z 1934 po 1944 roki Shuman ocholyuvav doslidnickij viddil Upravlinnya ozbroyennya armiyi HWA U cij roli vin zasnuvav kafedru atomnoyi fiziki v HWA 15 chervnya 1939 roku i doruchiv ce zavdannya Kurtu Dibneru Vin takozh vidpovidav za vsyu armijsku muziku u Verhovnomu golovnokomanduvanni vermahtu OKW U Berlinskomu universiteti dlya nogo buli stvoreni Instituti fiziki II ta Teoretichnoyi fiziki II yaki buli zarezervovani dlya doslidzhen oboronnoyi tehniki ta zajmalisya fizikoyu vibuhovih rechovin U cij roli Shuman zaklikav do she bilshogo vplivu vijskovoyi vladi ta interesiv na universiteti ta doslidnicki ustanovi Z 1934 roku vin takozh ocholyuvav naukovo doslidnij viddil W II Ministerstva osviti Rejhu Shuman buv predstavnikom z fiziki vibuhovih rechovin u Derzhavnij doslidnickij radi RFR yaka bula zasnovana za jogo propoziciyeyu a takozh chlenom robochoyi grupi z biologichnoyi vijni Takozh u radi vin buv personalnim predstavnikom feldmarshala Vilgelma Kejtelya Za slovami Eduarda Vildhagena zastupnika golovi Nimeckogo doslidnickogo fondu DFG u 1930 h rokah same Erih Shuman i jogo kolega vijskovij himik i starij boyec Rudolf Mencel vidpovidni za veliku mistifikaciyu na temu divo zbroyi yaka spriyala bezgluzdomu prodovzhennyu vijni Shuman takozh vvazhayetsya klyuchovoyu figuroyu u zv yazku universitetiv i naukovih ustanov z vijskovimi vidomstvami z seredini 1920 h rokiv do kincya Drugoyi svitovoyi vijni U plani metodiki bojovih dij poglyadi Shumana buli dosit radikalnimi vin navit vvazhav docilnim porushennya pevnih konvencij pidpisanih Nimechchinoyu do vijni Zokrema vin namagavsya perekonati Gitlera pidgotoviti ataki biologichnoyu zbroyeyu na teritoriyi krayin protivnikiv ale Gitler ne pidtrimav jogo iniciativu zauvazhivshi sho doslidzhennya biologichnoyi zbroyi u Nimechchini treba vesti lishe z metoyu zahistu vid neyi Pislya porazki nacional socializmu v 1945 roci Shuman ne zmig povernutisya do universitetskoyi praci i buv piddanij publichnij kritici oskilki bagato lyudej vvazhali jogo spivvinuvatcem agresivnoyi politiki Nimecke fizichne tovaristvo ta jogo golova Maks fon Laue yaki vvazhali jogo sharlatanom spochatku pereshkodzhali jogo prijnyattyu na derzhavnu sluzhbu v universiteti Vin pereyihav do Gamburga de ocholyuvav Institut zvukovoyi psihologiyi ta medichnoyi akustiki imeni Gelmgolca z 1949 po 1963 rik Muzichna diyalnistShuman vidomij takozh yak kompozitor vijskovoyi muziki Za slovami Kristofa Rojtera pravila instrumentuvannya mozhna prostezhiti do zakoniv formant Shumana Napisav kilka marshiv Panzerschiff Deutschland 1937 dlya krigsmarine Alle Dusen auf 1945 dlya lyuftvaffe i Der Eiserne 1936 dlya vermahtu Voni chasto vikonuvalisya v epohu nacizmu a takozh u Zahidnij Nimechchini v pislyavoyennij period ostannij odnak buv perejmenovanij na Kameradengruss Ostannij marsh takozh prozvuchav yak vstupna muzika v ostannomu berezen 1945 vipusku Die Deutsche Wochenschau v epizodi de jshlosya pro pracyu sapera Egona Agta u Berlini U 1957 roci Shuman napisav zvernennya do Muzichnogo departamentu Federalnogo ministerstva oboroni v yakij vin zaklikav do rozshirennya dostupnih toniv dlya vikonannya vijskovimi orkestrami PraciAkustik Hirt Breslau 1925 Physik der Klangfarben Habilitationsschrift Universitat Berlin 1929 Physik der Klangfarben Band II Breitkopf amp Hartel Leipzig 1940 unveroffentlicht nur Korrekturabzug vorhanden mit G Hinrichs Leistungssteigerung von Hohlsprengkorpern durch besondere Zundfuhrung Linsen Bericht des Reichsforschungsrates 1943 44 LiteraturaMichael Gruttner Biographisches Lexikon zur nationalsozialistischen Wissenschaftspolitik Heidelberg 2004 S 157 Manfred Franz Heidler Musik in der Bundeswehr Musikalische Bewahrung zwischen Aufgabe und kunstlerischem Anspruch Die Blaue Eule Essen 2005 ISBN 3 89924 123 1 Rainer Karlsch Hitlers Bombe DVA Munchen 2005 ISBN 3 421 05809 1 Ders Hrsg Fur und Wider Hitlers Bombe Waxmann Munster New York 2007 ISBN 978 3 8309 1893 6 P H Mertens Die Schumannschen Klangfarbengesetze Bochinsky Frankfurt am Main 1975 ISBN 3 920112 54 7 Gunter Nagel Das geheime deutsche Uranprojekt Beute der Alliierten Jung Zella Mehlis 2016 ISBN 978 3 943552 10 2 Ders Atomversuche in Deutschland Jung Zella Mehlis 2002 ISBN 3 930588 59 5 Ders Wissenschaft fur den Krieg Franz Steiner Verlag Stuttgart 2012 ISBN 978 3 515 10173 8 Gerhard Rammer Sauberkeit im Kreise der Kollegen Die Vergangenheitspolitik der Deutschen Physikalischen Gesellschaft In Dieter Hoffmann Mark Walker Hrsg Physiker zwischen Autonomie und Anpassung Weinheim 2007 S 359 420 PosilannyaChristoph Reuter Arhivovano Data vidsutnya u www uni koeln de PDF 328 kB Arhivovano Data vidsutnya u www petermann heiko de Eine Waffenschmiede Kernwaffen und Reaktorforschung am Kaiser Wilhelm Institut fur Physik PDF Datei Nachlass Bundesarchiv N 822PrimitkiAlle Angaben nach Gunter Nagel Sprengstoff und Fusionsforschung an der Berliner Universitat Erich Schumann und das II Physikalische Institut In Heiko Petermann Fur und Wider Hitlers Bombe Studien zur Atomforschung in Deutschland Munster 2007 S 229 260 Nur politisch Wurdige Die DFG Forschungsforderung im Dritten Reich 1933 1937 2004 S 30 Helmut Maier Forschung als Waffe Rustungsforschung in der Kaiser Wilhelm Gesellschaft und das Kaiser Wilhelm Institut fur Metallforschung 1900 1945 48 Gottingen 2007 S 822 Lothar Mertens Nur politisch Wurdige Die DFG Forschungsforderung im Dritten Reich 1933 1937 2004 S 30 Anne C Nagel Hitlers Bildungsreformer Das Reichsministerium fur Wissenschaft Erziehung und Volksbildung 1934 1945 Frankfurt am Main 2012 Helmut Maier Chemiker im Dritten Reich Die Deutsche Chemische Gesellschaft und der Verein Deutscher Chemiker im NS Herrschaftsapparat Weinheim 2015 S 144 Diese und die vorausgegangenen Angaben Helmut Maier Forschung als Waffe Rustungsforschung in der Kaiser Wilhelm Gesellschaft und das Kaiser Wilhelm Institut fur Metallforschung 1900 1945 48 Gottingen 2007 S 1 034 1 040 1 042 Frank Reichherzer Demilitarisierung Bellifizierung und Hybridisierung im Zeichen des Totalen Krieges Auf den Spuren von Krieg in der deutschen Fachzeitschriftenpublizistik in der Zwischenkriegszeit In Markus Pohlmann Hrsg Deutsche Militarfachzeitschriften im 20 Jahrhundert Potsdam 2012 S 37 48 hier S 47 Biologists Under Hitler Ute Deichmann Thomas Dunlap Harvard University Press 1999 pages 279 282 Gerhard Rammer Sauberkeit im Kreise der Kollegen 2007 S 389 409 Christoph Reuter Die auditive Diskrimination von Orchesterinstrumenten Peter Lang Frankfurt 1996 S 293 299 Manfred Franz Heidler Musik in der Bundeswehr Musikalische Bewahrung zwischen Aufgabe und kunstlerischem Anspruch Die Blaue Eule Essen 2005 S 233ff

Дата публікації:
Топ