Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Еміліо Бельо Кодесідо (ісп. Emilio Bello Codesido; 13 липня 1868, Сантьяго, Чилі — 3 березня 1963, там же) — чилійський державний діяч, міністр закордонних справ Чилі (1900, 1904, 1923 і 1925), президент урядів.
| Еміліо Бейо | |
|---|---|
  | |
| Народився | 31 липня 1868[1] Сантьяго, Чилі |
| Помер | 3 березня 1963[1] (94 роки) Сантьяго, Чилі |
| Країна |  Чилі |
| Діяльність | дипломат, політик, міністр, адвокат |
| Alma mater | Чилійський університет і d |
| Знання мов | іспанська |
| Посада | d |
| Партія | d |
| |
Біографія
Онук Андреса Бельо.
Був одружений з Елізою Бальмаседом де Торо, донькою президента Республіки Хосе Мануеля Бальмаседи. Навчався у Національному інституті Сантьяго, 1889 року закінчив юридичний факультет Чилійського університету.
У віці 16 років він вступив на державну службу до військового та військово-морського міністерства. У 1891 р. він пішов у відставку з посади заступника міністра у зв'язку з Громадянською війною в Чилі (1891). У 1890 р. він був призначений членом та секретарем комісії, відповідальним за підготовку проекту Морського кримінального кодексу.
З 1893 р. працював на посаді генерального секретаря та президента Ліберально-демократичної партії.
квітень-листопад 1898 р. — міністр промисловості та громадських робіт, жовтень-листопад 1900 р. — міністр юстиції та народної освіти, 1900, 1904, 1923 та 1924 гг. — закордонних справ, культу та колонізації Чилі, 1901—1902 гг. — повноважний міністр (посол) у Мексиці та Центральноамериканських республіках, 1904—1905 і 1924 р.р. — міністр внутрішніх справ, 1925 р. — після усунення Луїса Альтамірано був президентом урядової хунти, 1925—1926 гг. — делегат у Лізі Націй, потім був послом у Чилі у Болівії та Мексиці, 1933—1938 гг. — Міністр національної оборони. З 1894 по 1906 р. — Депутат парламенту, в 1903—1904 рр.. — Голова Палати депутатів.
Державний радник (1909—1912), голова Ради місцевого самоврядування та Другої комісії муніципалітетів Вальпараїсов (1919).
Президент гірничодобувної компанії Марія Франциска де Уануні (1923).
Активно публікувався в газетах та журналах, був автором книг з міжнародного права, міжнародної політики та інших предметів.
Був академіком Королівської академії моральних та політичних наук.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Emilio Belo Kodesido isp Emilio Bello Codesido 13 lipnya 1868 Santyago Chili 3 bereznya 1963 tam zhe chilijskij derzhavnij diyach ministr zakordonnih sprav Chili 1900 1904 1923 i 1925 prezident uryadiv Emilio Bejo Narodivsya31 lipnya 1868 1868 07 31 1 Santyago Chili Pomer3 bereznya 1963 1963 03 03 1 94 roki Santyago Chili Krayina Chili Diyalnistdiplomat politik ministr advokat Alma materChilijskij universitet i Nacionalnij institut Hose Migelya Karrerid Znannya movispanska Posadadeputy of Chiled PartiyaLiberal Democratic Partyd Mediafajli u Vikishovishi Biografiyared Onuk Andresa Belo Buv odruzhenij z Elizoyu Balmasedom de Toro donkoyu prezidenta Respubliki Hose Manuelya Balmasedi Navchavsya u Nacionalnomu instituti Santyago 1889 roku zakinchiv yuridichnij fakultet Chilijskogo universitetu U vici 16 rokiv vin vstupiv na derzhavnu sluzhbu do vijskovogo ta vijskovo morskogo ministerstva U 1891 r vin pishov u vidstavku z posadi zastupnika ministra u zv yazku z Gromadyanskoyu vijnoyu v Chili 1891 U 1890 r vin buv priznachenij chlenom ta sekretarem komisiyi vidpovidalnim za pidgotovku proektu Morskogo kriminalnogo kodeksu Z 1893 r pracyuvav na posadi generalnogo sekretarya ta prezidenta Liberalno demokratichnoyi partiyi kviten listopad 1898 r ministr promislovosti ta gromadskih robit zhovten listopad 1900 r ministr yusticiyi ta narodnoyi osviti 1900 1904 1923 ta 1924 gg zakordonnih sprav kultu ta kolonizaciyi Chili 1901 1902 gg povnovazhnij ministr posol u Meksici ta Centralnoamerikanskih respublikah 1904 1905 i 1924 r r ministr vnutrishnih sprav 1925 r pislya usunennya Luyisa Altamirano buv prezidentom uryadovoyi hunti 1925 1926 gg delegat u Lizi Nacij potim buv poslom u Chili u Boliviyi ta Meksici 1933 1938 gg Ministr nacionalnoyi oboroni Z 1894 po 1906 r Deputat parlamentu v 1903 1904 rr Golova Palati deputativ Derzhavnij radnik 1909 1912 golova Radi miscevogo samovryaduvannya ta Drugoyi komisiyi municipalitetiv Valparayisov 1919 Prezident girnichodobuvnoyi kompaniyi Mariya Franciska de Uanuni 1923 Aktivno publikuvavsya v gazetah ta zhurnalah buv avtorom knig z mizhnarodnogo prava mizhnarodnoyi politiki ta inshih predmetiv Buv akademikom Korolivskoyi akademiyi moralnih ta politichnih nauk Primitkired a b v Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Emilio Bejo amp oldid 41036283