Гранд Ест фр Grand Est Великий Схід регіон Франції створений в результаті територіальної реформи французьких регіонів у

Гранд-Ест (фр. Grand Est, Великий Схід) — регіон Франції, створений в результаті територіальної реформи французьких регіонів у 2014 році шляхом об'єднання трьох регіонів Ельзас, Лотарингія і Шампань-Арденни. Датою утворення нового регіону вважається 1 січня 2016.

Гранд-Ест

Grand Est

Столиця

Страсбург

Країна

Франція^[1]

Регіон

Метрополія Франції

**Межує з:** сусідні адмінодиниці
О-де-Франс	Валлонія, Люксембург, Еш-сюр-Альзетт, Реміх	Саарланд, Рейнланд-Пфальц
Іль-де-Франс		Баден-Вюртемберг
	Бургундія-Франш-Конте	Базель-Штадт, Базель-Ланд, Золотурн, Юра

Департаменти

Нижній Рейн (67),
Верхній Рейн (68),
Мез (55),
Мерт і Мозель (54),
Мозель (57),
Вогези (88),
Об (10),
Арденни (08),
Верхня Марна (52),
Марна (51)

Кантони

200

Офіційна мова

французька

Населення

- повне

5,552,388 (оцінка станом на 01.01.2013)
5,552,388 (за переписом 08.03.2013)

- густота

97/км² (2013)

Площа

- повна

57,433 км²

Висота

- максимальна

1424 м
(^d)

Губернатор

^d

Вебсайт

grandest.fr

Код ISO 3166-2

FR-GES

Карта Франції з позначенням регіону Гранд-Ест

Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Гранд-Ест

Назва

Текст закону визначає тимчасове найменування для більшості об'єднаних регіонів, з'єднуючи найменування існуючих регіонів Франції, розділених (у французькому написанні) дефісом. Постійна назва та місцезнаходження регіональної столиці повинні бути визначені Регіональною радою до 1 липня 2016 і затверджено Державною радою Франції до 1 жовтня 2016.

Тимчасове найменування адміністративної одиниці (до затвердження назви Гранд-Ест) складалося з назв історичних областей Ельзас + Шампань + Арденни + Лотарингія.

Географічне положення

Регіон має державний кордон з Бельгією, Німеччиною, Люксембургом і Швейцарією. Крім того, регіон межує з сусідніми регіонами: Бургундія-Франш-Конте, Іль-де-Франс і Нор-Па-де-Кале-Пікардія.

Основний ландшафт регіону сформований гірськими масивами Вогези і Арденни.

Уздовж кордону з Німеччиною протікає річка Рейн. Крім неї, є ще кілька великих річок, що протікають регіоном, у тому числі Маас, Мозель, Марна і Сона.

На території регіону розташовані озера:

Жерарме;
;
;
Корбо;
;
;
.

Адміністративний поділ

Гранд-Ест у своєму складі має 10 департаментів: Нижній Рейн (67), Верхній Рейн (68), Мез (55), Мерт і Мозель (54), Мозель (57), Вогези (88), Об (10), Арденни (08), Верхня Марна (52), Марна (51), що в свою чергу мають поділ на 200 кантонів та 5195 комун. Столиця — Страсбург.

Найбільші міста регіону крім Страсбурга, є Мюлуз, Мец, Нансі і Реймс.

Примітки

archINFORM — 1994.
d:Track:Q265049
Виписка з протоколу Ради міністрів 18.06.2014 Національних зборів Франції [Архівовано 24 грудня 2015 у Wayback Machine.](фр.)
Мапа остаточно прийнятих 13 регіонів [Архівовано 15 травня 2020 у Wayback Machine.] (фр.). Le Monde. . 17 грудня 2014.
Cyprien Cini, Loïc Farge (14 грудня 2015). Élections régionales 2015 : sept nouvelles régions se cherchent toujours un nom (фр.). RTL. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 10 січня 2016.
Laurence Albert (25 листопада 2015). Les nouvelles régions à la recherche de leurs futurs noms (фр.). Les Échos. Архів оригіналу за 26 листопада 2015. Процитовано 10 січня 2016.

Це незавершена стаття з географії Франції.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127_citetype_Q7094076"_data-entity-id="Q265049">archINFORM<span_class="wef_low_priority_links">_—_1994.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q265049]]</div>-1] rchINFORM — 1994.
d:Track:Q265049

[reform-2] Виписка з протоколу Ради міністрів 18.06.2014 Національних зборів Франції [Архівовано 24 грудня 2015 у Wayback Machine.](фр.)

[map-3] Мапа остаточно прийнятих 13 регіонів [Архівовано 15 травня 2020 у Wayback Machine.] (фр.). Le Monde. . 17 грудня 2014.

[date-4] Cyprien Cini, Loïc Farge (14 грудня 2015). Élections régionales 2015 : sept nouvelles régions se cherchent toujours un nom (фр.). RTL. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 10 січня 2016.

[5] Laurence Albert (25 листопада 2015). Les nouvelles régions à la recherche de leurs futurs noms (фр.). Les Échos. Архів оригіналу за 26 листопада 2015. Процитовано 10 січня 2016.

[1]