Дінгісвайо

Дінгісвайо (англ. Dingiswayo, вимова зулу: [diŋɡisʷaːjo]) (приблизно 1780—1817) (при народженні Годонгвана) — король Мтетва, добре відомим своїм наставництвом над молодим зулуським генералом Шакою Зулу, який став найвидатнішим з зулуських королів. Його батьком був король Мтетва, . Саме за Дінгісвайо Мтетва здобула популярність, здебільшого використовуючи дипломатію та асиміляцію сусідніх вождівств для зміцнення своєї влади. За Мтетвою (1995), Мтетва походять від народів нгуні з північного Наталу та гір Лубомбо, сучасна ідентичність яких сягає приблизно 700 років тому.

Дінгісвайо
зулу Dingiswayo
Народився	1780-ті або 1770^[1] Квазулу-Наталь, ПАР
Помер	1810-ті ПАР
Поховання	^d
Діяльність	монарх
Посада	король
Джобе Хаї Хаба Мадунґу Сімаман і Венґве Ндлову Хубазі Ньямбоз Мтетва Раннє життя Перша згадка про Годонгвану з'являється під час поневірянь Нанді та її незаконнонародженого сина Шаки, які оселилися з Мтетва під керівництвом короля Джобе. Годонгвана та його брат Тана змовилися проти свого батька Джобе, але їхню змову було розкрито. Тана був убитий, а Годонгвана втік. Доглядаючи за допомогою сестри, молодий чоловік знайшов притулок у передгір'ях Драконових гір серед людей Квабе та Лангені. Він змінив своє ім'я на Дінгісвайо, що означає «той, хто в біді або у вигнанні». Вождь Мтетва Після смерті батька він повернувся  претендувати на посаду лідера. Він знайшов при владі свого брата Мавеве. Він його витіснив без опору. Маве втік, але його заманили назад і вбили. Капітан Годдард Едвард Донован і доктор Ендрю Ковен з 83-го полку, які досліджували південний підхід до внутрішньої частини Африки і, ймовірно, були вбиті вождем Факатвайо, а Дінгісвайо згодом придбав коня та рушницю Ковена. Нова військова тактика Дінгісвайо полягала в застосуванні західних методів тренувань і пересування формувань під командуванням. Маючи Шаку як свого генерала, він напав на Амангване під керівництвом приблизно в 1812 році та перегнав їх через річку Баффало. Це була перша з міграцій мфекане — племен, витіснених, пізніше зулусами, які, у свою чергу, витіснили інші в серії міжусобних воєн. Дінгісвайо об'єднав кілька менших племен, щоб протистояти своєму головному супернику на півночі, вождю Звіде з Ндвандве. Смерть і спадок У 1816 році Шака повернувся до Зулу, щоб претендувати на лідерство, але все ще визнаючи більших Мтетва та Дінгісвайо сюзереном. Однак під час спроби вторгнення на територію Звіде Дінгісвайо був схоплений і обезголовлений Звіде в Нгоме, поблизу Нонгоми. Його особисті речі були поховані в його краалі. Могила Дінгісвайо знаходиться на північному березі річки Тугела, в краалі КхеКхеКхе. Сили Мтетва були розгромлені та тимчасово розпорошені, а залишки реформувалися під керівництвом Шаки. Пізніше Звід зазнав поразки від Шаки в Громадянській війні Зулу. Кар'єра Дінгісвайо стала переломною в історії південно-східної Африки. Під час свого вигнання він познайомився з європейськими ідеями і втілив їх у життя, щоб вперше в регіоні створити дисципліновану та високоорганізовану армію. Після його смерті Шака розширив ці ідеї, щоб створити суворо дисципліноване суспільство на додаток до військових реформ Дінгісвайо. Список літератури Примітки Точна доля Коуена і Донована невідома, існує багато суперечливих історій, можливо, африканська усна історія розповідає, що Коуена вбили. Щоденники Коуена, які були знову відкриті Crampton, 2012, не проливають світла на те, що з ним сталося. Burke, 1975 пропонує кілька можливих теорій щодо того, що могло статися, але достовірних доказів їхньої загибелі немає Цитування Dictionary of African Biography / E. K. Akyeampong, Henry Louis Gates, Jr. — NYC: OUP, 2012. d:Track:Q217595d:Track:Q60d:Track:Q561458d:Track:Q46002746d:Track:Q18353479 Ade Ajayi, J. F. (1998). Africa in the Nineteenth Century Until the 1880s: Volume 6 of General history of Africa. University of California Press. с. 102-104. ISBN . Mthethwa, Muzi (1995), The History of abakwaMthethwa (Thesis), Department of History, University of Zululand, hdl:10530/1193 Myeni, Derick (December 2019). Book Review of Our Story – Godongwana becomes Dingiswayo by Jimmy Justice Maluleke et al. Yesterday and Today. 24 (24): 289–. ISSN 2223-0386. Bourne, (Rowland) Richard, (born 27 July 1940), Head, Commonwealth Policy Studies Unit, Institute of Commonwealth Studies, London University, 1999–2005, Senior Research Fellow, 2006–16, Who's Who, Oxford University Press, 1 грудня 2007, doi:10.1093/ww/9780199540884.013.u8231, процитовано 31 травня 2022 Burke, E.E. (1975). The Southern Approach to the "Far Interior" (PDF). Rhodesiana (33): 19–. Crampton, Hazel (2012). The Explorer Who Got Lost: Dr Andrew Cowan's Journal Found. South African Historical Journal. Informa UK Limited. 64 (4): 747—768. doi:10.1080/02582473.2012.661448. ISSN 0258-2473. MacKeurtan, G. (1948). The Cradle Days of Natal (1497–1845). Pietermaritzburg: Shuter and Shuter. OCLC 1101353155. Koopman, A. (January 1979). Dingiswayo Rides Again. Journal of Natal and Zulu History. 2 (1): 1—12. doi:10.1080/02590123.1979.11964169. ISSN 0259-0123. Otterbein, Keith F. (22 грудня 2020), The Evolution of Zulu Warfare 1, Feuding and Warfare, Routledge: 25—32, doi:10.4324/9781003102588-3, ISBN , процитовано 31 травня 2022 Longman History of Southern Africa, Longman Publishing, 1978