Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Дяченко Анатолій Гнатович (рос. Дьяченко Анатолий Игнатьевич; 20 листопада 1914, Богодухів — 31 травня 1986, Миколаїв) — учасник антинацистського руху опору в Україні та Югославії в роки Другої світової війни. Командир 2-го батальйону 18-ї Словенської ударної Базовицької бригади (словен. 18. udarna narodnoosvobodilna brigada «Bazoviška») 30-ї дивізії 9-го корпусу, Першої радянської ударної бригади (1-ша «руська» бригада, словен. 1. ruska brigada) Народно-визвольної армії Югославії (НВАЮ).
| Дяченко Анатолій Гнатович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Анатолій Дяченко (стоїть у центрі) з командирами 2-го «руського» батальйону 18-ї Словенської ударної Базовицької бригади | |||||
| Народження | 20 листопада 1914 Богодухів, Харківська губернія, Російська імперія | ||||
| Смерть | 31 травня 1986 (71 рік) Миколаїв, Українська РСР, СРСР | ||||
| Країна |  СРСР | ||||
| Рід військ | партизани | ||||
| Роки служби | 1941—1945 | ||||
| Звання | майор Югославської армії | ||||
| Командування | d і Q21634719? | ||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна Народновизвольна війна в Югославії | ||||
| Нагороди |
| ||||
Біографія
Народився у місті Богодухів Харківської області, українець. У 1936 році закінчив Слов'янський залізничний технікум. Цього ж року був призваний на строкову військову службу, яку проходив як матрос-підводник Тихоокеанського флоту. У 1940 році був знятий із військового обліку за станом здоров'я. Працював у Краснокутському районі Харківської області.
Роки війни
Невдовзі після вторгнення Німеччини на терени СРСР, у липні 1941 року добровольцем вступив до партизанського загону, яким командував Сергій Іванович Соболь. Дяченко був командиром диверсійної групи, яка діяла на території України й Білорусі. Під час однієї з акцій був поранений, лікувався у місцевих селян. Улітку 1943 року арештований під час облави. Етапований на північ Італії, де працював у робочій команді.
Перебуваючи в районі міста Верона, Дяченко з товаришами тричі намагався втекти з табору в гори. Зрештою, у липні 1943 року в складі групи, до якої також входили Т. М. Юрченко та М. П. Макаєв, задум вдалося реалізувати. Понад півтора місяця вони блукали в пошуках італійських партизанів і лише на початку вересня в околицях Тарченто зустріли невеликий партизанський загін.
За допомогою італійських товаришів група Анатолія Дяченка переправилася через кордон і прибула в район словенського містечка Кобарід, де вступила до складу нещодавно сформованої 2-ї Сочської бригади НВАЮ (2. soška brigada). Це з'єднання спершу підпорядковувалося оперативному штабу сочських бригад. З 10 жовтня увійшло до складу новоствореної Горішської дивізії (з 17 жовтня 1943 року дивізія отримала номер 27, пізніше — 30). 17 жовтня 1943 року 2-га Сочська бригада перейменована у 18-ту Словенську бригаду. Разом із 30-ю Словенською дивізією бригада входила в структуру 9-го корпусу НВАЮ.
В лавах бригади А. Г. Дяченко воював у Словенії командиром відповідно радянського відділення, роти, батальйону. Із січня 1945 року став заступником командира 18-ї Словенської ударної Базовицької бригади. У квітні 1945 року йому присвоїли звання майора Югославської армії. На початку травня 1945 року очолив сформовану у селі Шемпас 1-шу Радянську ударну бригаду.
Нагороджений двома югославськими , орденом Братства та єдності зі срібним вінком, II ступеня, медаллю «За хоробрість», а також радянським орденом Червоного Прапора.
На чолі 2-го «руського» батальйону
Восени 1943 року чисельність радянських громадян у бригаді зросла до 80 осіб. Їх об'єднали й сформували «руську» (російську) роту. «Руськими» в Югославії за усталеною традицією під час Другої світової війни називали громадян СРСР і військові формування НВАЮ, що складалися повністю або частково з радянських громадян — представників багатьох національностей. Командиром нової роти був призначений А. Г. Дяченко. Історик В. Н. Козак писав:
«Жахи полону не зломили Дяченка … Вольовий і рішучий, Дяченко багато зробив, щоб підвищити боєздатність роти, залучити до неї нових бійців».
10 березня 1944 на базі цієї роти, склад якої значно поповнився, був сформований 2-й «руський» батальйон бригади на чолі з А. Г. Дяченком. Загалом під його командуванням було проведено 86 боїв із підрозділами військ гітлерівської коаліції та колабораціоністських формувань. Здійснено 54 напади на комунікації та опорні пункти противника. За час бойової діяльності як рота, так і батальйон неодноразово відмічалися в наказах командування за бойові заслуги. У звіті 9-го Словенського корпусу вказується, що радянські бійці у найскладніших ситуаціях тричі рятували весь корпус, за що отримували подяки від штабів 30-ї дивізії, 9-го корпусу і радянської воєнної місії. За особливі заслуги 2-й батальйон бригади був поданий до нагородження орденом Партизанської Зірки ІІІ ступеня.
Після війни
По закінченні війни А. Г. Дяченко жив у місті Миколаєві. У 1957 році він побував у Словенії, відвідав могилу героя-розвідника , зустрівся зі своїми бойовими товаришами, був прийнятий Президентом Югославії Йосипом Брозом Тіто.
Примітки
- Советские люди в освободительной борьбе югославского народа 1941—1945 г.. Сост. Бушуева Т. С. — Москва: Наука, 1973 — С. 58-72.
- Семиряга М. И. Советские люди в европейском сопротивлении. — Москва: Издательство «Наука» — 1970. С. 124—129.
- Nikola Anić, Sekula Joksimović, Mirko Gutić. Narodno oslobodilačka vojska Jogoslavije. Pregled Razvoja Oruzanih Snaga Narodnooslobodilnackog pokreta 1941—1945. — Beograd: Izdaje Vojnoistorijski institut, 1982.
- Franjo Bavec-Branko. Bazoviška brigada. — Ljubljana. — 1970. — S. 531—532.
- Бушуєва Т. С. «Русские» роты и батальоны в Народно-освободительной армии Югославии. // Советское славяноведение: журнал. — 1972. — № 3. — С. 11.
- Казак В. Н. «Побратимы: советские люди в антифашистской борьбе народов Балканских стран 1941—1945». — Москва: издательство «Мысль», 1975. — С. — 31.
- Franjo Bavec-Branko. Bazoviška brigada. — Ljubljana. — 1970. — S. 198.
- Казак В. Н. Побратимы: Советские люди в антифашистской борьбе народов балканских стран 1941—1945. — Москва: издательство «Мысль» — 1975. — С. 158.
- Каїров І. Партизанський комбриг. — Миколаїв: Газета «Южная правда» — 08 июня 1966. — № 131.
Література
- Franjo Bavec-Branko. Bazoviška brigada. — Ljubljana, 1970.
- Nikola Anić, Sekula Joksimović, Mirko Gutić. Narodno oslobodilačka vojska Jogoslavije. Pregled Razvoja Oruzanih Snaga Narodnooslobodilnackog pokreta 1941—1945. — Beograd: Vojnoistorijski institut, 1982.
- Бушуєва Т. С. «Русские» роты и батальоны в Народно-освободительной армии Югославии. // Советское славяноведение: журнал. — 1972. — № 3.
- Семиряга М. И. Советские люди в европейском сопротивлении. — Москва: Издательство «Наука» — 1970.
- Советские люди в освободительной борьбе югославского народа 1941—1945 г. Сост. Бушуева Т. С. — Москва: Наука, 1973 — С. 58—72.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz takim prizvishem Dyachenko Shodo inshih lyudej z takim samim imenem ta prizvishem div Dyachenko Anatolij Dyachenko Anatolij Gnatovich ros Dyachenko Anatolij Ignatevich 20 listopada 1914 19141120 Bogoduhiv 31 travnya 1986 Mikolayiv uchasnik antinacistskogo ruhu oporu v Ukrayini ta Yugoslaviyi v roki Drugoyi svitovoyi vijni Komandir 2 go bataljonu 18 yi Slovenskoyi udarnoyi Bazovickoyi brigadi sloven 18 udarna narodnoosvobodilna brigada Bazoviska 30 yi diviziyi 9 go korpusu Pershoyi radyanskoyi udarnoyi brigadi 1 sha ruska brigada sloven 1 ruska brigada Narodno vizvolnoyi armiyi Yugoslaviyi NVAYu Dyachenko Anatolij GnatovichAnatolij Dyachenko stoyit u centri z komandirami 2 go ruskogo bataljonu 18 yi Slovenskoyi udarnoyi Bazovickoyi brigadiNarodzhennya20 listopada 1914 1914 11 20 Bogoduhiv Harkivska guberniya Rosijska imperiyaSmert31 travnya 1986 1986 05 31 71 rik Mikolayiv Ukrayinska RSR SRSRKrayina SRSRRid vijskpartizaniRoki sluzhbi1941 1945Zvannyamajor Yugoslavskoyi armiyiKomanduvannyad i Q21634719 Vijni bitviNimecko radyanska vijna Narodnovizvolna vijna v YugoslaviyiNagorodiBiografiyaNarodivsya u misti Bogoduhiv Harkivskoyi oblasti ukrayinec U 1936 roci zakinchiv Slov yanskij zaliznichnij tehnikum Cogo zh roku buv prizvanij na strokovu vijskovu sluzhbu yaku prohodiv yak matros pidvodnik Tihookeanskogo flotu U 1940 roci buv znyatij iz vijskovogo obliku za stanom zdorov ya Pracyuvav u Krasnokutskomu rajoni Harkivskoyi oblasti Roki vijniNevdovzi pislya vtorgnennya Nimechchini na tereni SRSR u lipni 1941 roku dobrovolcem vstupiv do partizanskogo zagonu yakim komanduvav Sergij Ivanovich Sobol Dyachenko buv komandirom diversijnoyi grupi yaka diyala na teritoriyi Ukrayini j Bilorusi Pid chas odniyeyi z akcij buv poranenij likuvavsya u miscevih selyan Ulitku 1943 roku areshtovanij pid chas oblavi Etapovanij na pivnich Italiyi de pracyuvav u robochij komandi Perebuvayuchi v rajoni mista Verona Dyachenko z tovarishami trichi namagavsya vtekti z taboru v gori Zreshtoyu u lipni 1943 roku v skladi grupi do yakoyi takozh vhodili T M Yurchenko ta M P Makayev zadum vdalosya realizuvati Ponad pivtora misyacya voni blukali v poshukah italijskih partizaniv i lishe na pochatku veresnya v okolicyah Tarchento zustrili nevelikij partizanskij zagin Za dopomogoyu italijskih tovarishiv grupa Anatoliya Dyachenka perepravilasya cherez kordon i pribula v rajon slovenskogo mistechka Kobarid de vstupila do skladu neshodavno sformovanoyi 2 yi Sochskoyi brigadi NVAYu 2 soska brigada Ce z yednannya spershu pidporyadkovuvalosya operativnomu shtabu sochskih brigad Z 10 zhovtnya uvijshlo do skladu novostvorenoyi Gorishskoyi diviziyi z 17 zhovtnya 1943 roku diviziya otrimala nomer 27 piznishe 30 17 zhovtnya 1943 roku 2 ga Sochska brigada perejmenovana u 18 tu Slovensku brigadu Razom iz 30 yu Slovenskoyu diviziyeyu brigada vhodila v strukturu 9 go korpusu NVAYu V lavah brigadi A G Dyachenko voyuvav u Sloveniyi komandirom vidpovidno radyanskogo viddilennya roti bataljonu Iz sichnya 1945 roku stav zastupnikom komandira 18 yi Slovenskoyi udarnoyi Bazovickoyi brigadi U kvitni 1945 roku jomu prisvoyili zvannya majora Yugoslavskoyi armiyi Na pochatku travnya 1945 roku ocholiv sformovanu u seli Shempas 1 shu Radyansku udarnu brigadu Nagorodzhenij dvoma yugoslavskimi ordenom Bratstva ta yednosti zi sribnim vinkom II stupenya medallyu Za horobrist a takozh radyanskim ordenom Chervonogo Prapora Na choli 2 go ruskogo bataljonuVoseni 1943 roku chiselnist radyanskih gromadyan u brigadi zrosla do 80 osib Yih ob yednali j sformuvali rusku rosijsku rotu Ruskimi v Yugoslaviyi za ustalenoyu tradiciyeyu pid chas Drugoyi svitovoyi vijni nazivali gromadyan SRSR i vijskovi formuvannya NVAYu sho skladalisya povnistyu abo chastkovo z radyanskih gromadyan predstavnikiv bagatoh nacionalnostej Komandirom novoyi roti buv priznachenij A G Dyachenko Istorik V N Kozak pisav Zhahi polonu ne zlomili Dyachenka Volovij i rishuchij Dyachenko bagato zrobiv shob pidvishiti boyezdatnist roti zaluchiti do neyi novih bijciv 10 bereznya 1944 na bazi ciyeyi roti sklad yakoyi znachno popovnivsya buv sformovanij 2 j ruskij bataljon brigadi na choli z A G Dyachenkom Zagalom pid jogo komanduvannyam bulo provedeno 86 boyiv iz pidrozdilami vijsk gitlerivskoyi koaliciyi ta kolaboracionistskih formuvan Zdijsneno 54 napadi na komunikaciyi ta oporni punkti protivnika Za chas bojovoyi diyalnosti yak rota tak i bataljon neodnorazovo vidmichalisya v nakazah komanduvannya za bojovi zaslugi U zviti 9 go Slovenskogo korpusu vkazuyetsya sho radyanski bijci u najskladnishih situaciyah trichi ryatuvali ves korpus za sho otrimuvali podyaki vid shtabiv 30 yi diviziyi 9 go korpusu i radyanskoyi voyennoyi misiyi Za osoblivi zaslugi 2 j bataljon brigadi buv podanij do nagorodzhennya ordenom Partizanskoyi Zirki III stupenya Pislya vijniPo zakinchenni vijni A G Dyachenko zhiv u misti Mikolayevi U 1957 roci vin pobuvav u Sloveniyi vidvidav mogilu geroya rozvidnika zustrivsya zi svoyimi bojovimi tovarishami buv prijnyatij Prezidentom Yugoslaviyi Josipom Brozom Tito PrimitkiSovetskie lyudi v osvoboditelnoj borbe yugoslavskogo naroda 1941 1945 g Sost Bushueva T S Moskva Nauka 1973 S 58 72 Semiryaga M I Sovetskie lyudi v evropejskom soprotivlenii Moskva Izdatelstvo Nauka 1970 S 124 129 Nikola Anic Sekula Joksimovic Mirko Gutic Narodno oslobodilacka vojska Jogoslavije Pregled Razvoja Oruzanih Snaga Narodnooslobodilnackog pokreta 1941 1945 Beograd Izdaje Vojnoistorijski institut 1982 Franjo Bavec Branko Bazoviska brigada Ljubljana 1970 S 531 532 Bushuyeva T S Russkie roty i batalony v Narodno osvoboditelnoj armii Yugoslavii Sovetskoe slavyanovedenie zhurnal 1972 3 S 11 Kazak V N Pobratimy sovetskie lyudi v antifashistskoj borbe narodov Balkanskih stran 1941 1945 Moskva izdatelstvo Mysl 1975 S 31 Franjo Bavec Branko Bazoviska brigada Ljubljana 1970 S 198 Kazak V N Pobratimy Sovetskie lyudi v antifashistskoj borbe narodov balkanskih stran 1941 1945 Moskva izdatelstvo Mysl 1975 S 158 Kayirov I Partizanskij kombrig Mikolayiv Gazeta Yuzhnaya pravda 08 iyunya 1966 131 LiteraturaFranjo Bavec Branko Bazoviska brigada Ljubljana 1970 Nikola Anic Sekula Joksimovic Mirko Gutic Narodno oslobodilacka vojska Jogoslavije Pregled Razvoja Oruzanih Snaga Narodnooslobodilnackog pokreta 1941 1945 Beograd Vojnoistorijski institut 1982 Bushuyeva T S Russkie roty i batalony v Narodno osvoboditelnoj armii Yugoslavii Sovetskoe slavyanovedenie zhurnal 1972 3 Semiryaga M I Sovetskie lyudi v evropejskom soprotivlenii Moskva Izdatelstvo Nauka 1970 Sovetskie lyudi v osvoboditelnoj borbe yugoslavskogo naroda 1941 1945 g Sost Bushueva T S Moskva Nauka 1973 S 58 72