Ілля Володимирович Дубинський (29 березня 1898, Бутенки — †7 жовтня 1989) — радянський військовик та письменник.
Ілля Володимирович Дубинський | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 29 березня 1898 Бутенки | |||
Помер | 7 жовтня 1989 (91 рік) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Громадянство | СРСР | |||
Діяльність | письменник, офіцер, військовий керівник | |||
Сфера роботи | війська[1] і d[1] | |||
Alma mater | Санкт-Петербурзький політехнічний інститут[d] | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Біографія
Народився 29 березня 1898 року в селі Бутенках (нині Кобеляцького району Полтавської області) в сім'ї службовця. В 1917 році закінчив Кобеляцьке комерційне училище. Наступного року був прийнятий в місцеву підпільну більшовицьку організацію і добровольцем вступив до партизанського загону під командуванням Упиря.
З травня 1919 року воював проти Денікіна, Врангеля, Петлюри, отаманів Махна, Тютюнника, Палія, командував кавалерійським полком, а затим кавдивізією Червоного козацтва. Був тяжко поранений. З 1924 по 1927 рік навчався у Військовій академії імені Фрунзе (Москва), після чого служив начальником штабу кав-дивізії (Проскурів), військовим інспектором Наркомосу України (Харків), спецкомісаром Раднаркому УРСР (Київ), командиром важкої танкової бригади (Київ), заступником начальника Вищого бронетанкового училища (Казань).
Літературна діяльність Дубинського почалася в 1923 році, коли він став співробітничати в газеті «Красная звезда» і журналах «Армия и революция», «Война и революция». У 20-30-х роках з'являються друком його книжки, присвячені ратним подвигам Червоної Армії: «Рейды конницы» (1927), «Национальные войска» (1928), «О войне будущего» і «Перелом» (1930), «Залізні бійці» і «Контрудар» (1931), «Відвага» (1932), «Корпус Червоного козацтва» (1932), «Золота Липа» (1933), «Броня Советов» (1936).
У липні 1937 року був репресований у Казані у так званій «справі військових» і заочно засуджений Верховним судом СРСР на п'ять років таборів суворого режиму. Після відбуття покарання зісланий на безстрокове поселення в Сибір, де працював трактористом і комбайнером у Танеєвській МТС Красноярського краю.
Після смерті Сталіна справу Дубинського було переглянуто Верховним судом СРСР, і в липні 1956 року він був повністю відновлений у громадянських правах і військовому званні полковника.
Після звільнення жив і працював у Києві. Помер 7 жовтня 1989 року. Похований на Байковому кладовищі.
Примітки
- Czech National Authority Database
Джерела
- Бібліотека української літератури [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Illya Volodimirovich Dubinskij 29 bereznya 1898 Butenki 7 zhovtnya 1989 radyanskij vijskovik ta pismennik Illya Volodimirovich DubinskijNarodivsya29 bereznya 1898 1898 03 29 ButenkiPomer7 zhovtnya 1989 1989 10 07 91 rik Kiyiv Ukrayinska RSR SRSRPohovannyaBajkove kladovisheGromadyanstvo SRSRDiyalnistpismennik oficer vijskovij kerivnikSfera robotivijska 1 i d 1 Alma materSankt Peterburzkij politehnichnij institut d Nagorodi Vislovlyuvannya u VikicitatahU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Dubinskij BiografiyaNarodivsya 29 bereznya 1898 roku v seli Butenkah nini Kobelyackogo rajonu Poltavskoyi oblasti v sim yi sluzhbovcya V 1917 roci zakinchiv Kobelyacke komercijne uchilishe Nastupnogo roku buv prijnyatij v miscevu pidpilnu bilshovicku organizaciyu i dobrovolcem vstupiv do partizanskogo zagonu pid komanduvannyam Upirya Z travnya 1919 roku voyuvav proti Denikina Vrangelya Petlyuri otamaniv Mahna Tyutyunnika Paliya komanduvav kavalerijskim polkom a zatim kavdiviziyeyu Chervonogo kozactva Buv tyazhko poranenij Z 1924 po 1927 rik navchavsya u Vijskovij akademiyi imeni Frunze Moskva pislya chogo sluzhiv nachalnikom shtabu kav diviziyi Proskuriv vijskovim inspektorom Narkomosu Ukrayini Harkiv speckomisarom Radnarkomu URSR Kiyiv komandirom vazhkoyi tankovoyi brigadi Kiyiv zastupnikom nachalnika Vishogo bronetankovogo uchilisha Kazan Literaturna diyalnist Dubinskogo pochalasya v 1923 roci koli vin stav spivrobitnichati v gazeti Krasnaya zvezda i zhurnalah Armiya i revolyuciya Vojna i revolyuciya U 20 30 h rokah z yavlyayutsya drukom jogo knizhki prisvyacheni ratnim podvigam Chervonoyi Armiyi Rejdy konnicy 1927 Nacionalnye vojska 1928 O vojne budushego i Perelom 1930 Zalizni bijci i Kontrudar 1931 Vidvaga 1932 Korpus Chervonogo kozactva 1932 Zolota Lipa 1933 Bronya Sovetov 1936 U lipni 1937 roku buv represovanij u Kazani u tak zvanij spravi vijskovih i zaochno zasudzhenij Verhovnim sudom SRSR na p yat rokiv taboriv suvorogo rezhimu Pislya vidbuttya pokarannya zislanij na bezstrokove poselennya v Sibir de pracyuvav traktoristom i kombajnerom u Taneyevskij MTS Krasnoyarskogo krayu Pislya smerti Stalina spravu Dubinskogo bulo pereglyanuto Verhovnim sudom SRSR i v lipni 1956 roku vin buv povnistyu vidnovlenij u gromadyanskih pravah i vijskovomu zvanni polkovnika Mogila Illi Dubinskogo Pislya zvilnennya zhiv i pracyuvav u Kiyevi Pomer 7 zhovtnya 1989 roku Pohovanij na Bajkovomu kladovishi PrimitkiCzech National Authority Database d Track Q13550863DzherelaBiblioteka ukrayinskoyi literaturi 5 bereznya 2016 u Wayback Machine