До Елізи нім Für Elise поширена назва фортепіанної п єси Людвіга ван Бетховена багателі WoO 59 ля мінор Твір був складен

«До Елізи» (нім. Für Elise) — поширена назва фортепіанної п'єси Людвіга ван Бетховена — багателі, WoO 59, ля мінор. Твір був складений близько 1810 року, проте опублікований лише 1865 року німецьким музикознавцем ^[de], який і надав п'єсі її сучасну назву.

До Елізи
нім. Für Elise

Композитор	Людвіг ван Бетховен
Створено	27 квітня 1810
Видано	1867
Тональність	ля мінор
Інструментування	фортепіано
Мова	^d




До Елізи у Вікісховищі

У виконанні вікіпедиста Gaodifan

Публікація

У 1865 році біограф композитора, музикант Людвіг Ноль (1831—1885), виявив рукопис «До Елізи» у Бабетти Бредлі у Мюнхені. Рукопис складався з альбомного аркуша з присвятою і нот. На альбомному аркуші рукою Бетховена було написано: «Елізі на довгу пам'ять від Л. в. Бетховена, 27 квітня». Рік не вказано, однак на нотах, що додавалися до посвячення, були також нариси до «Егмонту», що з'явився в 1810 році (опус 84), що дозволяло датувати рукопис 1810 роком. У 1867 році Людвіг Ноль вперше опублікував матеріали, що були в нього, в сучасному вигляді, проте рукопис п'єси незабаром безслідно зник.

Назва твору

Існують різні версії щодо інтерпретації назви п'єси — «До Елізи».

На думку , що була висловлена 1923 року, Ноль неправильно інтерпретував нерозбірливий почерк композитора, і «До Елізи» насправді було присвячено піаністці і учениці Бетховена (1792—1851). Це припущення базувалося на тому, що Бетховен залицявся до неї і навіть збирався одружитися, але отримав відмову. Крім цього, рукопис довгий час зберігався саме у неї. До Бабетти Бредлі, що володіла й іншими документами з архіву Бетховена, вона могла потрапити через композитора (1816—1896), друга сім'ї Малфатті, що успадкував всі музичні архіви Терези.

На думку ^[de], п'єса «До Елізи» була присвячена німецькій сопрано-співачці ^[de], молодшій сестрі товариша композитора, тенора Йозефа Рекеля. У дружньому колі дівчину називали Елізою, а коли в 1810 році вона переїхала з Відня до Бамбергу, Бетховен зробив їй прощальний подарунок. Проте яким чином п'єса потрапила до Терези Малфатті ще за життя Елізабет Рекель, залишається нез'ясованим.

Іспанський піаніст вважає (2009), що Бетховен міг і не бути автором «До Елізи» у вигляді, опублікованому Людвігом Нолем. Згідно з проведеними дослідженнями, тема твору і практично весь матеріал, що міститься в п'єсі, безсумнівно, належать Бетховену, що доведено ретельною перевіркою чернеток рукопису BH 116, що зберігається в будинку-музеї Бетховена в Бонні, але самого нотного аркушу з автографом, що дав ім'я твору, ніколи не існувало.

Структура твору

Твір написано у формі рондо. структура — A-B-A-C-A, музичний розмір — 3/8. Популярна мелодія, яка грається правою рукою на фоні розкладених акордів у лівій руці, спирається спочатку тільки на дві гармонічні функції — тонічну (ля мінор) i домінантову (мі мажор). Друге речення починається з паралельної мажорної тональності — до мажор, але через соль мажор повертається до початкових ля мінор і мі мажор.

Перший епізод («частина B») написаний у тональності фа мажор, мелодія звучить на фоні альбертієвих басів в лівій руці. Другий епізод («частина С») похмуріший; він характеризується ширшим динамічним діапазоном, повторюваними шістнадцятками на органному пункті «ля» в лівій руці, на фоні якого звучать акорди в правій руці. Закінчується п'єса поверненням до основної теми у вихідній тональності.

Існує думка про те, що головна тема може бути прочитана як монограма імені Еліза (Elise). Якщо звук ре-дієз замінити енгармонічно рівним мі-бемолем, послідовність цих нот у буквеній нотації утворить ряд e-es-e…, що можна зіставити з написанням імені героїні: E-(L)-(I)-<E>S — E («L» та «І» не мають відповідників у буквеній нотації).

Література

Ludwig Nohl (Людвиг Ноль), Neue Briefe Beethovens, Stuttgart 1867
^[de] (Клаус Мартин Копитц), Beethoven, Elisabeth Röckel und das Albumblatt «Für Elise», Köln 2010,

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: До Елізи

Video clip: Story of Für Elise plus performance by Jeffrey Siegel [ 27 березня 2013 у Wayback Machine.]
Nohl's first publication of «Für Elise» in 1867
Für Elise: Ноти на сайті International Music Score Library Project.
"Für Elise" [ 6 вересня 2015 у Wayback Machine.] at the
A midi of the revised version [ 11 березня 2016 у Wayback Machine.] Beethoven was working on in 1822