Павло Іванович Доронін рос Павел Иванович Доронин 13 липня 1909 село Барлук Іркутської губернії 16 липня 1976 місто Киши

Павло Іванович Доронін (рос. Павел Иванович Доронин; 13 липня 1909, село Барлук Іркутської губернії — 16 липня 1976, місто Кишинів) — радянський партійний і державний діяч. Генерал-майор (з 1942 року). Депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го і 4—5-го скликань. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) (1939—1952). Член ЦК КПРС (1956—1961).

Павло Іванович Доронін
рос. Павел Иванович Доронин

1-й секретар Курського обласного комітету ВКП(б)

27 травня 1938 — грудень 1948

Попередник:

в. о. Пескарьов Георгій Сергійович

Спадкоємець:

1-й секретар Смоленського обласного комітету КПРС

21 січня 1954 — 11 лютого 1961

Попередник:

Ніколаєв Борис Федорович

Спадкоємець:

Народження:

13 липня 1909
Барлук

Смерть:

16 липня 1976 (67 років)
Кишинів

Країна:

СРСР

Освіта:

Інститут червоної професури

Партія:

КПРС

Військова служба

Звання:

генерал-майор

Нагороди:

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Доронін.

Біографія

Народився 30 червня (13 липня) 1909 року в селі Барлук Кіренського повіту Іркутської губернії (нині , Іркутської області) в родині робітника. У 1922 році вступив до комсомолу.

У травні 1924 — червні 1925 року — член правління мисливської спілки в селі Барлук. З червня 1925 по жовтень 1926 року — завідувач агітаційно-пропагандистського відділу Куйтунського районного комітету ВЛКСМ Тулунського округу Іркутської області.

У жовтні 1926 — червні 1929 року — студент 1-го Сибірського політехнічного технікуму імені Тімірязєва в місті Томську.

Член ВКП(б) з грудня 1927 року.

З червня 1929 по червень 1930 року працював інструктором—ревізором окружної спілки споживчої кооперації в місті Ленінськ-Кузнецькому Західно-Сибірського краю.

У червні 1930 — березні 1932 року — співробітник Томського міського відділу ДПУ.

У березні 1932 — вересні 1933 року — начальник спецвідділу Ленінградського електромеханічного інституту. У вересні 1933 — квітні 1934 року — начальник спецвідділу Ленінградського харчоторгу.

У квітні 1934 — вересні 1936 року — викладач, заступник військового керівника .

У вересні 1936 — січні 1938 року — слухач Інституту червоної професури в місті Ленінграді.

У січні — березні 1938 року — викладач партійних курсів Ленінградського обласного комітету ВКП(б).

У березні — травні 1938 року — відповідальний організатор відділу керівних партійних органів ЦК ВКП(б) у Москві.

У травні — липні 1938 року — в.о. 1-го секретаря Курського обласного комітету ВКП(б). 12 липня 1938 — грудень 1948 року — 1-й секретар Курського обласного комітету ВКП(б).

Під час німецько-радянської війни в серпні—листопаді 1941 року очолював Комітет оборони міста Курська. З 1941 року — член Військової ради Брянського фронту, у серпні 1942 — березні 1943 року — начальник Політичного управління Сталінградського і Південного фронтів.

У січні 1949 — січні 1950 року — слухач курсів перших секретарів обкомів при ЦК ВКП(б) в Москві.

У січні 1950 — квітні 1951 року — інспектор ЦК ВКП(б) в Москві.

У квітні 1951 — вересні 1953 року — заступник голови виконавчого комітету Смоленської обласної ради депутатів трудящих.

18 вересня 1953 — 16 лютого 1954 року — голова виконавчого комітету Смоленської обласної ради депутатів трудящих.

У січні 1954 — 11 лютого 1961 року — 1-й секретар Смоленського обласного комітету КПРС.

З лютого 1961 року — на пенсії в містах Смоленську і Кишиневі. Автор книг: «На землі Смоленській» (1958), «Солдати Сталінграда» (1974).

Нагороди

Нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Червоного Прапора і медалями СРСР.

Джерела

Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — М. : РОССПЭН, 2016. (рос.)