Іва н Петро вич Добро в 26 вересня 1909 30 липня 1975 радянський військовик у роки Другої світової війни командир відділ

			Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
			Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Життєпис

Народився 26 вересня 1909 року в селі Вікторівка Тузлівської волості Одеського повіту Херсонської губернії Російської імперії (нині — Березанський район Миколаївської області) в селянській родині. Українець. Здобув середню освіту.

Був головою колгоспу в рідному селі, обирався делегатом ІІ Всесоюзного з'їзду колгоспників-ударників (1935). Згодом очолював Березанський районний вузол зв'язку.

До лав РСЧА призваний у серпні 1941 року. Учасник німецько-радянської війни з серпня 1941 року. У вересні того ж року поблизу Каховки був поранений, потрапив у шпиталь м. Генічеська. Коли місто захопили німці, переховувався місцевими жителями. Підлікувавшись, дістався рідного села.

Вдруге призваний до лав РСЧА у травні 1944 року. Воював на 3-му та 1-му Українських фронтах.

Командир відділення 1-го стрілецького батальйону 178-го гвардійського стрілецького полку 58-ї гвардійської стрілецької дивізії гвардії молодший сержант І. П. Добров у запеклих боях за розширення Вісленського плацдарму в районі станції Ратає (Польща) 9 серпня 1944 року зі своїм відділенням першим увірвався до ворожої траншеї. Протягом 10—12 серпня відбивав безперервні контратаки супротивника, знищивши при цьому до 25 солдатів супротивника.

24 січня 1945 року в напруженому бою, відбиваючи контратаки супротивника на лівому березі річки Одер у районі населеного пункту Ензенау (Німеччина), стрілець 178-го гвардійського стрілецького полку 58-ї гвардійської стрілецької дивізії гвардії рядовий І. П. Добров влучним вогнем зі свого карабіна знищив 12 солдатів ворога.

16 квітня 1945 року при прориві лінії оборони супротивника і форсуванні річки Нейсе, стрілець 178-го гвардійського стрілецького полку 58-ї гвардійської стрілецької дивізії гвардії сержант І. П. Добров першим форсував річку, увірвався до ворожої траншеї, де вогнем з гвинтівки і багнетом знищив 13 солдатів супротивника.

Демобілізований у вересні 1945 року. Повернувся на батьківщину. Мешкав у селищі міського типу Березанка Миколаївської області. Працював майстром цеху Березанського райхарчокомбінату.

Помер 30 липня 1975 року. Похований у рідному селі.

Нагороди

Нагороджений орденами Слави 1-го (27.06.1945, № 130), 2-го (24.03.1945, № 24768) та 3-го (25.08.1944, № 149747) ступенів і медалями.

Література

Андреев Г. И., Вакуров И. Д. Солдатская слава. — М., 1971, Кн. 3, с. 89—90. (рос.)
Дубров Б. И. Солдатская слава. 3-е изд. — Киев, 1987, с. 263. (рос.)

Посилання

Добров Іван Петрович. // Сайт «Герои страны» (рос.).