Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Для домашнього огнища» — роман українського письменника Івана Франка 1892 року.
| Для домашнього огнища | ||||
|---|---|---|---|---|
| пол. Dla ogniska domowego | ||||
 | ||||
| Жанр | роман | |||
| Автор | Іван Франко | |||
| Мова | польська і українська | |||
| Написано | 1892 | |||
| Опубліковано | журнал «Житє і слово» (1897) | |||
| | ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
Підґрунтя
Початок історії створення роману датується жовтнем 1892 року, коли Іван Франко перебував у Відні, аби захистити докторську дисертацію, прослухавши перед тим курс лекцій, які вів професор Ватрослав Яґич, видатний славіст Віденського університету.
Перебування Франка в одному з найвідоміших культурно-мистецьких осередків Європи мало помітно позитивний вплив на його письменницьку діяльність: «чи не вперше він потрапив у дійсно сприятливі умови для творчості, де його не відволікала ні щоденна газетна робота, ані родинно-побутові клопоти, — і зміг повністю віддатися манії белетристичній».
Згідно зі словами самого Франка: «Сідаючи писати роман, я мав на думці змалювати деякі факти і моменти життя, котрі я бачив або чув, або по найбільшій часті сам пережив». Слід зауважити, що твір написано на основі реальних подій — гучних судових процесах у справах торгівлі людьми, що відбулися у 1883—1892 роках у Львові. Ба більше, співвідношення між сюжетом роману «Для сімейного огнища» з реальними газетними хроніками та судовими процесами вражає своєю достовірністю. Такий достовірний опис реальних подій можна пояснити лише тим, що Іван Франко здійснював огляд цих подій, працюючи репортером у газетах «Діло» та «Kurjieri Lwowskim».
1883 року відбувся судовий процес над пані Вайс, яка у безпрецедентний спосіб займалася деморалізацією місцевої молоді, залучаючи молодих дівчат до свого приватного дому розпусти, який знаходився у Львові по вул. Скарбнівського. Бордель працював протягом останніх дванадцяти років за сприянням місцевих багатих «паничів», так званої «сметанки» аристократичних товариств. Як свідчила тогочасна місцева газета «Діло»: «Цікава річ, що між ними не знайшлася ні одна душа, що здригнулась би на вид огидного злочинства і донесла о тім властям! Та й дивно, що така пані Вайс могла довго укриватися перед властями, котрі стоять на сторожі публічної моральности». Нові факти про перебіг скандального процесу також надала газета «Sztandart Polski», яка повідомила, що пані Вайс була дружиною австрійського офіцера, яку кликали «капітановою». Серед мотивів, які спонукали пані Вайс до злочину, підсудна зазначила такими словами: «Для домашнього огнища», які й послугували назвою для Франкового твору.
Про другий гучний процес 1892 року дізнаємося з листа Івана Франка, який він написав до варшавського видавця Яна Карловича. Письменник, зокрема згадує про ганебні факти торгівлі молодими дівчатами до закордонних борделів. Процес було порушено проти так званого І. Шефферштейна на ще двадцяти сімох його спільників, які розробили витончену мережу агентів, які займалися вербування «живого товару», а опісля переправляли їх по різних великих портових містах світу.
Жанр
У своїх листах до польських видавців Франко писав про «Для сімейного огнища» як про «powiesci», тобто вживав польську літературну термінологію, а у своїх листах до наддніпрянців та росіян називав свій твір романом.
Зокрема, у своєму дослідженні «Перебудова і франкознавство» І. Денисюк дає таку оцінку щодо жанрової класифікації твору: «Деякі свої твори автор називав романами, а виходили вони і в читацькій свідомості закріплювалися як повісті. Гадаю, що тут діяла інерція польської генеалогічної свідомості, яка наш східнослов'янський роман мислить як повість. Зі скромності й туги за великою всеосяжною структурою Франко називав себе новелістом-мікроскопістом, але насправді він створив оригінальний жанрово-структурний тип роману з новелістичною концентрацією часу і простору. Сучасники недооцінювали чи не розуміли новаторства Франка у великій прозовій формі, пальму першості в художній досконалості віддаючи його новелам, оповіданням, образкам».
«Для домашнього огнища» також часто відносять до жанру соціально-психологічного роману. У творі розглядаються найрізноманітніші теми: проституція, вербування молодих дівчат до публічних будинків, слідство комісара, тобто елементи, що наближають роман до жанру детективу.
Сюжет
Михайло Грушевський подає такий опис сюжету:
Автор відразу вводить нас в саму середину події. Пані Анєля Ангаровичева, жінка капітана, що п’ять років служив в Боснії, чекає свого чоловіка назад до Львова; застаємо, як вона готує в покоях до його прийняття і тішиться з того, але присутня при тім приятелька її п. Шаблінська чекає сього приїзду з якимсь страхом. З натяків розмови приятельок догадуємось, що вони мали якесь підприємство і тепер непокояться з його поводу. Розмову перебиває капітан, що в тій хвилі несподівано впадає в хату. Він застав великі переміни; коли трохи прийшов до себе, особливо вразило його, що обстанова виглядала значно багатше, ніж можна було сподіватись; правда, Анєля була внучка багатого краківського фабриканта Гуртера, але вийшовши заміж проти його волі, не дістала нічого, крім офіцерської кавції для чоловіка і по від’їзді чоловіка до Боснії з початку нарікала на недостачі в грошах. У голові капітана починають вставати різні прикрі підозріння, та Анєля, відгадавши його думки, разом розбиває їх, сказавши, що старий Гуртер перегнівався й помагав родині, а на доказ вона дає капітану до перегляду свої домові рахунки.
Але одна по другій спадають на душу бідного капітана нові непевності. В офіцерськім касині, куди він пішов першого ще вечора, він побачив якесь загадкове, двозначне поводження з собою офіцерів, і його приятель – Редліх радив йому взагалі не ходити до касина. Дома, коли пригадав собі якісь дивні слова про свою жінку, що чув кілька тому років з уст одного п’яниці барона фон Рейхлінгена, та почав жінку розпитувати, що за історію мала вона з тим бароном, на жінку напав пароксизм істерії і вона почала умовляти капітана, аби він покинув службу та купив собі фільварок для господарства, бо тільки на селі могла б вона прийти до здоров’я.
Капітан під намаганнями жінки навіть написав подання, що виступає з служби, але ціла ся історія занадто видавалася йому дивною й неприродною. Слідом Редліх, прийшовши з обіцяною візитою до Ангаровичів, застав тут згадану вже п. Шаблінську, що прибігла до Анєлі з якоюсь страшною для них телеграмою про арештування якогось там жида, і капітан примусив її лишитись на обід. Побачивши сю паню, Редліх остентаційно заявив, що мусить іти й не може ніяким чином лишитись у Ангаровичів, і пішов. Капітан доконче хотів мати вияснення від нього й для того пішов до касина, та тут офіцери стріли вже його цілковитою погордою, а Редліх з поручения їх пояснив Ангаровичу, що та п. Шаблінська промишляє найогиднішим ремеслом, а Ангаровичева стоїть з нею в тихій спілці.
Ангарович за се обвинувачення покликав Редліха на поєдинок. Внутрішня буря запанувала в ньому; він занадто високо цінив Редліха, щоб припустити за ним просту брехню, а з другого боку піднесене ним обвинувачення його жінки було таке дике, так не годилось з тим всім, що він знав про свою жінку, що не могло уміститись в його голові. На поєдинку він підстрілив Редліха – присутні признали його забитим; та се по закону реакції в гадках Ангаровича тільки побільшило непевності щодо жінки. Але він бореться ще з ними, він сподіється з домових рахунків жінки переконатись, що вона мала чесне джерело доходів в запомозі свого діда.
Та випадок якраз зводить його з тим Гуртером: йому довелося заопікуватися на улиці перехожим, що, посовзнувшись, розбив собі голову, і показалось, що сей перехожий був не хто як Гуртер; закликаний до нього в шпиталь, по поєдинку з Редліхом, Ангарович довідавсь від Гуртера, що він тому чотири роки цілковито збанкрутував, став жебраком, просив помочі у Анєлі, але та не помогла. Се було останнім ударом для Ангаровича: коли жінка таку рішучу неправду йому сказала про гроші від Гуртера, то з тим упадала всяка віра до неї, і він тепер вже вірив всім обвинуваченням проти неї.
Надходячи з дому, він стрівся перед дверима своєї хати з поліційним агентом, що розповів йому усю історію. Ангарович тепер вже знав усе. Агент, запрошений Ангаровичем на обід, де й оповів йому цілу справу, з вдячності, як каже, відтягає хвилю ревізії, й Ангарович має час переговорити з жінкою.
Та була приготована до сього. Ще ввечері довідалась вона, що Шаблінську арештовано з усім її предприємством; коли чоловік, пішовши до касина, цілком не вернувся ані вночі, ані рано, могла вона відгадати, що се значить. Переконавшися, що в душі чоловіка не лишилося ніякої ласки, милосердя, можливості пробачення для неї, Анєля по гарячій мові, де вона закидала чоловіку й суспільству фарисейство, гіпокризію, з котрою воно мириться з найогиднішими явищами, доки не стрінеться з ними його конвенціональний кодекс моральності, стріляється в тій хвилі, коли поліція вступає в хату для ревізії.
Її смерть викликає в свідках високе почуття пробачення. Її жертви, приведені для сконфронтування, заявляють, що то не була Ангаровичева; в душі чоловіка почуття відрази заступає жаль. Ім’я Анєлі покрилося й ні разу не вийшло наверх в огиднім процесі Шаблінської й її спільників. Ангарович міг взяти своє подання назад. Редліх, що вигоїв свою рану, разом з старим Гуртером переходять жити до нього. Діти оплакують та шанують пам’ять своєї мами. Тільки її нема в сім відновленім родиннім огнищі.
«На Анєлиній могилі нема ні хреста, ні плити з написом, тілько високий кипарис, огороджений залізними штахетами, знимаєся вгору рівно мов свічка, в своїй густій, вічній зелені – вірний образ замкненої в собі енергії і незломної рішучості».
Тими словами кінчиться повість.
Публікація
Першопочатково Франко написав повість польською мовою з надією на більшу увагу зі сторони польської читацької аудиторії: «Міркуючи, що повість може бути для поляків цікавіша, ніж для українців, написав її зразу по-польськи зимою 1892 року та й передав до Варшави». Після завершення роботи над гостросюжетною кримінально-соціально-психологічною повістю «Для домашнього огнища» постало питання публікації твору.
20 грудня 1892 року Франко написав про свій новий твір Михайлові Драгоманову, де згадав, що книга припала до душі «одному полякові». 14 січня 1893 року Іван Франко повідомив Драгоманову про те, що Болеслав Вислоух погодився надрукувати роман «Для домашнього огнища» на сторінках журналу «Kurjer Lwowski», однак вже 15 вересня 1893 року у листі до Михайла Павлика Франко написав, що Вислоух «скинувся з друкування роману».
У листопаді 1892 року Франко звернувся з проханням опублікувати роман до Яна Поклавського, редактора часопису «Glos». 7 грудня 1892 року Франко спробував зацікавити редактора Яна Карповича, який 3 січня 1893 року повідомив письменника, що варшавський видавець Теодор Папроцький дав згоду на публікацію роману. Папроцький запропонував Франкові 75 карбованців сріблом та віддав роман до цензури. 1 травня 1893 року Папроцький, однак, повідомив Франка, що цензура заборонила публікацію «Для сімейного огнища» у Варшаві.
Франко відмовився змінювати твір на вимогу цензури, а 4 травня 1893 року навіть написав, що вже втратив будь-яку надію видати роман у Варшаві.
Загалом, у 1892—1897 роках Франко здійснив десять неуспішних спроб опублікувати твір у польських видавництвах «Głosu», «Wisły», «Prawdy», «Przeglądu tygodniowego», «Ateneumu», українських «Зорю», «Kurjer Lwowski», «Житє і слово», «Народ», російських «Вестник Европы» та «Русское богатство».
Зрештою, 1897 року світ побачила українська публікація твору в авторському перекладі українською окремою книжкою накладом журналу «Житє і слово» в серії «Літературно-наукова бібліотека». Оригінальна ж польська версія вийшла аж 1979 року у 50-томовому зібранні творів письменника.
Екранізація
- 1970 рік: телефільм режисера Юрія Суярка.
- 1992 рік: художній повнометражний фільм «Для домашнього огнища» режисера Бориса Савченка.
На театральній сцені
- 2020 рік - Театр на Подолі (Київ) "Імітація" (Режисер-постановник та автор інсценування - Ігор Матіїв).
- 2023 рік - Національний драматичний театр імені Лесі Українки "Для домашнього огнища" (режисерка-постановниця – Ольга Гаврилюк, у ролях: Анеля - Ольга Гришина, Антін - Кирило Парастаєв).
Примітки
- Літературні студії / 1898 р. / І. Франко. «Для домашнього огнища»
Джерела
- Іван Франко — майстер кримінального читва: збірник. — Львів: Світ, 2006. — 368 с.
- Роман Івана Франка «Для домашнього огнища»: простір і час / Наталія Тодчук ; Львівське відділення Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України. Львів: [б.в.], 2002.
- Лишак, Галина. «Повість Івана Франка Для домашнього огнища: оцінки письменникових сучасників.» Українське літературознавство 79 (2015): 119.
- Лишак, Галина. «Повість Івана Франка Dla ogniska domowego в рецепції поляків–сучасників письменника.» Київські полоністичні студії 29 (2017): 318—323.
- Svitlana (Lana) Krys, "Falling into the existential abyss: Ivan Franko’s realist prose in experiments with Gothic and crime fiction modes", Canadian Slavonic Papers 60, no 1-2 (2018)
Посилання
- Для домашнього огнища (1979, коментарі) [ 13 травня 2018 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dlya domashnogo ognisha roman ukrayinskogo pismennika Ivana Franka 1892 roku Dlya domashnogo ognishapol Dla ogniska domowegoObkladinka ukrayinskogo vidannya 2011 rokuZhanrromanAvtorIvan FrankoMovapolska i ukrayinskaNapisano1892Opublikovanozhurnal Zhitye i slovo 1897 Cej tvir u VikidzherelahPidgruntyaPochatok istoriyi stvorennya romanu datuyetsya zhovtnem 1892 roku koli Ivan Franko perebuvav u Vidni abi zahistiti doktorsku disertaciyu prosluhavshi pered tim kurs lekcij yaki viv profesor Vatroslav Yagich vidatnij slavist Videnskogo universitetu Perebuvannya Franka v odnomu z najvidomishih kulturno misteckih oseredkiv Yevropi malo pomitno pozitivnij vpliv na jogo pismennicku diyalnist chi ne vpershe vin potrapiv u dijsno spriyatlivi umovi dlya tvorchosti de jogo ne vidvolikala ni shodenna gazetna robota ani rodinno pobutovi klopoti i zmig povnistyu viddatisya maniyi beletristichnij Zgidno zi slovami samogo Franka Sidayuchi pisati roman ya mav na dumci zmalyuvati deyaki fakti i momenti zhittya kotri ya bachiv abo chuv abo po najbilshij chasti sam perezhiv Slid zauvazhiti sho tvir napisano na osnovi realnih podij guchnih sudovih procesah u spravah torgivli lyudmi sho vidbulisya u 1883 1892 rokah u Lvovi Ba bilshe spivvidnoshennya mizh syuzhetom romanu Dlya simejnogo ognisha z realnimi gazetnimi hronikami ta sudovimi procesami vrazhaye svoyeyu dostovirnistyu Takij dostovirnij opis realnih podij mozhna poyasniti lishe tim sho Ivan Franko zdijsnyuvav oglyad cih podij pracyuyuchi reporterom u gazetah Dilo ta Kurjieri Lwowskim 1883 roku vidbuvsya sudovij proces nad pani Vajs yaka u bezprecedentnij sposib zajmalasya demoralizaciyeyu miscevoyi molodi zaluchayuchi molodih divchat do svogo privatnogo domu rozpusti yakij znahodivsya u Lvovi po vul Skarbnivskogo Bordel pracyuvav protyagom ostannih dvanadcyati rokiv za spriyannyam miscevih bagatih panichiv tak zvanoyi smetanki aristokratichnih tovaristv Yak svidchila togochasna misceva gazeta Dilo Cikava rich sho mizh nimi ne znajshlasya ni odna dusha sho zdrignulas bi na vid ogidnogo zlochinstva i donesla o tim vlastyam Ta j divno sho taka pani Vajs mogla dovgo ukrivatisya pered vlastyami kotri stoyat na storozhi publichnoyi moralnosti Novi fakti pro perebig skandalnogo procesu takozh nadala gazeta Sztandart Polski yaka povidomila sho pani Vajs bula druzhinoyu avstrijskogo oficera yaku klikali kapitanovoyu Sered motiviv yaki sponukali pani Vajs do zlochinu pidsudna zaznachila takimi slovami Dlya domashnogo ognisha yaki j posluguvali nazvoyu dlya Frankovogo tvoru Pro drugij guchnij proces 1892 roku diznayemosya z lista Ivana Franka yakij vin napisav do varshavskogo vidavcya Yana Karlovicha Pismennik zokrema zgaduye pro ganebni fakti torgivli molodimi divchatami do zakordonnih bordeliv Proces bulo porusheno proti tak zvanogo I Sheffershtejna na she dvadcyati simoh jogo spilnikiv yaki rozrobili vitonchenu merezhu agentiv yaki zajmalisya verbuvannya zhivogo tovaru a opislya perepravlyali yih po riznih velikih portovih mistah svitu ZhanrU svoyih listah do polskih vidavciv Franko pisav pro Dlya simejnogo ognisha yak pro powiesci tobto vzhivav polsku literaturnu terminologiyu a u svoyih listah do naddnipryanciv ta rosiyan nazivav svij tvir romanom Zokrema u svoyemu doslidzhenni Perebudova i frankoznavstvo I Denisyuk daye taku ocinku shodo zhanrovoyi klasifikaciyi tvoru Deyaki svoyi tvori avtor nazivav romanami a vihodili voni i v chitackij svidomosti zakriplyuvalisya yak povisti Gadayu sho tut diyala inerciya polskoyi genealogichnoyi svidomosti yaka nash shidnoslov yanskij roman mislit yak povist Zi skromnosti j tugi za velikoyu vseosyazhnoyu strukturoyu Franko nazivav sebe novelistom mikroskopistom ale naspravdi vin stvoriv originalnij zhanrovo strukturnij tip romanu z novelistichnoyu koncentraciyeyu chasu i prostoru Suchasniki nedoocinyuvali chi ne rozumili novatorstva Franka u velikij prozovij formi palmu pershosti v hudozhnij doskonalosti viddayuchi jogo novelam opovidannyam obrazkam Dlya domashnogo ognisha takozh chasto vidnosyat do zhanru socialno psihologichnogo romanu U tvori rozglyadayutsya najriznomanitnishi temi prostituciya verbuvannya molodih divchat do publichnih budinkiv slidstvo komisara tobto elementi sho nablizhayut roman do zhanru detektivu SyuzhetMihajlo Grushevskij podaye takij opis syuzhetu Avtor vidrazu vvodit nas v samu seredinu podiyi Pani Anyelya Angarovicheva zhinka kapitana sho p yat rokiv sluzhiv v Bosniyi chekaye svogo cholovika nazad do Lvova zastayemo yak vona gotuye v pokoyah do jogo prijnyattya i tishitsya z togo ale prisutnya pri tim priyatelka yiyi p Shablinska chekaye sogo priyizdu z yakims strahom Z natyakiv rozmovi priyatelok dogaduyemos sho voni mali yakes pidpriyemstvo i teper nepokoyatsya z jogo povodu Rozmovu perebivaye kapitan sho v tij hvili nespodivano vpadaye v hatu Vin zastav veliki peremini koli trohi prijshov do sebe osoblivo vrazilo jogo sho obstanova viglyadala znachno bagatshe nizh mozhna bulo spodivatis pravda Anyelya bula vnuchka bagatogo krakivskogo fabrikanta Gurtera ale vijshovshi zamizh proti jogo voli ne distala nichogo krim oficerskoyi kavciyi dlya cholovika i po vid yizdi cholovika do Bosniyi z pochatku narikala na nedostachi v groshah U golovi kapitana pochinayut vstavati rizni prikri pidozrinnya ta Anyelya vidgadavshi jogo dumki razom rozbivaye yih skazavshi sho starij Gurter peregnivavsya j pomagav rodini a na dokaz vona daye kapitanu do pereglyadu svoyi domovi rahunki Ale odna po drugij spadayut na dushu bidnogo kapitana novi nepevnosti V oficerskim kasini kudi vin pishov pershogo she vechora vin pobachiv yakes zagadkove dvoznachne povodzhennya z soboyu oficeriv i jogo priyatel Redlih radiv jomu vzagali ne hoditi do kasina Doma koli prigadav sobi yakis divni slova pro svoyu zhinku sho chuv kilka tomu rokiv z ust odnogo p yanici barona fon Rejhlingena ta pochav zhinku rozpituvati sho za istoriyu mala vona z tim baronom na zhinku napav paroksizm isteriyi i vona pochala umovlyati kapitana abi vin pokinuv sluzhbu ta kupiv sobi filvarok dlya gospodarstva bo tilki na seli mogla b vona prijti do zdorov ya Kapitan pid namagannyami zhinki navit napisav podannya sho vistupaye z sluzhbi ale cila sya istoriya zanadto vidavalasya jomu divnoyu j neprirodnoyu Slidom Redlih prijshovshi z obicyanoyu vizitoyu do Angarovichiv zastav tut zgadanu vzhe p Shablinsku sho pribigla do Anyeli z yakoyus strashnoyu dlya nih telegramoyu pro areshtuvannya yakogos tam zhida i kapitan primusiv yiyi lishitis na obid Pobachivshi syu panyu Redlih ostentacijno zayaviv sho musit iti j ne mozhe niyakim chinom lishitis u Angarovichiv i pishov Kapitan dokonche hotiv mati viyasnennya vid nogo j dlya togo pishov do kasina ta tut oficeri strili vzhe jogo cilkovitoyu pogordoyu a Redlih z porucheniya yih poyasniv Angarovichu sho ta p Shablinska promishlyaye najogidnishim remeslom a Angarovicheva stoyit z neyu v tihij spilci Angarovich za se obvinuvachennya poklikav Redliha na poyedinok Vnutrishnya burya zapanuvala v nomu vin zanadto visoko ciniv Redliha shob pripustiti za nim prostu brehnyu a z drugogo boku pidnesene nim obvinuvachennya jogo zhinki bulo take dike tak ne godilos z tim vsim sho vin znav pro svoyu zhinku sho ne moglo umistitis v jogo golovi Na poyedinku vin pidstriliv Redliha prisutni priznali jogo zabitim ta se po zakonu reakciyi v gadkah Angarovicha tilki pobilshilo nepevnosti shodo zhinki Ale vin boretsya she z nimi vin spodiyetsya z domovih rahunkiv zhinki perekonatis sho vona mala chesne dzherelo dohodiv v zapomozi svogo dida Ta vipadok yakraz zvodit jogo z tim Gurterom jomu dovelosya zaopikuvatisya na ulici perehozhim sho posovznuvshis rozbiv sobi golovu i pokazalos sho sej perehozhij buv ne hto yak Gurter zaklikanij do nogo v shpital po poyedinku z Redlihom Angarovich dovidavs vid Gurtera sho vin tomu chotiri roki cilkovito zbankrutuvav stav zhebrakom prosiv pomochi u Anyeli ale ta ne pomogla Se bulo ostannim udarom dlya Angarovicha koli zhinka taku rishuchu nepravdu jomu skazala pro groshi vid Gurtera to z tim upadala vsyaka vira do neyi i vin teper vzhe viriv vsim obvinuvachennyam proti neyi Nadhodyachi z domu vin strivsya pered dverima svoyeyi hati z policijnim agentom sho rozpoviv jomu usyu istoriyu Angarovich teper vzhe znav use Agent zaproshenij Angarovichem na obid de j opoviv jomu cilu spravu z vdyachnosti yak kazhe vidtyagaye hvilyu reviziyi j Angarovich maye chas peregovoriti z zhinkoyu Ta bula prigotovana do sogo She vvecheri dovidalas vona sho Shablinsku areshtovano z usim yiyi predpriyemstvom koli cholovik pishovshi do kasina cilkom ne vernuvsya ani vnochi ani rano mogla vona vidgadati sho se znachit Perekonavshisya sho v dushi cholovika ne lishilosya niyakoyi laski miloserdya mozhlivosti probachennya dlya neyi Anyelya po garyachij movi de vona zakidala choloviku j suspilstvu farisejstvo gipokriziyu z kotroyu vono miritsya z najogidnishimi yavishami doki ne strinetsya z nimi jogo konvencionalnij kodeks moralnosti strilyayetsya v tij hvili koli policiya vstupaye v hatu dlya reviziyi Yiyi smert viklikaye v svidkah visoke pochuttya probachennya Yiyi zhertvi privedeni dlya skonfrontuvannya zayavlyayut sho to ne bula Angarovicheva v dushi cholovika pochuttya vidrazi zastupaye zhal Im ya Anyeli pokrilosya j ni razu ne vijshlo naverh v ogidnim procesi Shablinskoyi j yiyi spilnikiv Angarovich mig vzyati svoye podannya nazad Redlih sho vigoyiv svoyu ranu razom z starim Gurterom perehodyat zhiti do nogo Diti oplakuyut ta shanuyut pam yat svoyeyi mami Tilki yiyi nema v sim vidnovlenim rodinnim ognishi Na Anyelinij mogili nema ni hresta ni pliti z napisom tilko visokij kiparis ogorodzhenij zaliznimi shtahetami znimayesya vgoru rivno mov svichka v svoyij gustij vichnij zeleni virnij obraz zamknenoyi v sobi energiyi i nezlomnoyi rishuchosti Timi slovami kinchitsya povist PublikaciyaPershopochatkovo Franko napisav povist polskoyu movoyu z nadiyeyu na bilshu uvagu zi storoni polskoyi chitackoyi auditoriyi Mirkuyuchi sho povist mozhe buti dlya polyakiv cikavisha nizh dlya ukrayinciv napisav yiyi zrazu po polski zimoyu 1892 roku ta j peredav do Varshavi Pislya zavershennya roboti nad gostrosyuzhetnoyu kriminalno socialno psihologichnoyu povistyu Dlya domashnogo ognisha postalo pitannya publikaciyi tvoru 20 grudnya 1892 roku Franko napisav pro svij novij tvir Mihajlovi Dragomanovu de zgadav sho kniga pripala do dushi odnomu polyakovi 14 sichnya 1893 roku Ivan Franko povidomiv Dragomanovu pro te sho Boleslav Vislouh pogodivsya nadrukuvati roman Dlya domashnogo ognisha na storinkah zhurnalu Kurjer Lwowski odnak vzhe 15 veresnya 1893 roku u listi do Mihajla Pavlika Franko napisav sho Vislouh skinuvsya z drukuvannya romanu U listopadi 1892 roku Franko zvernuvsya z prohannyam opublikuvati roman do Yana Poklavskogo redaktora chasopisu Glos 7 grudnya 1892 roku Franko sprobuvav zacikaviti redaktora Yana Karpovicha yakij 3 sichnya 1893 roku povidomiv pismennika sho varshavskij vidavec Teodor Paprockij dav zgodu na publikaciyu romanu Paprockij zaproponuvav Frankovi 75 karbovanciv sriblom ta viddav roman do cenzuri 1 travnya 1893 roku Paprockij odnak povidomiv Franka sho cenzura zaboronila publikaciyu Dlya simejnogo ognisha u Varshavi Franko vidmovivsya zminyuvati tvir na vimogu cenzuri a 4 travnya 1893 roku navit napisav sho vzhe vtrativ bud yaku nadiyu vidati roman u Varshavi Zagalom u 1892 1897 rokah Franko zdijsniv desyat neuspishnih sprob opublikuvati tvir u polskih vidavnictvah Glosu Wisly Prawdy Przegladu tygodniowego Ateneumu ukrayinskih Zoryu Kurjer Lwowski Zhitye i slovo Narod rosijskih Vestnik Evropy ta Russkoe bogatstvo Zreshtoyu 1897 roku svit pobachila ukrayinska publikaciya tvoru v avtorskomu perekladi ukrayinskoyu okremoyu knizhkoyu nakladom zhurnalu Zhitye i slovo v seriyi Literaturno naukova biblioteka Originalna zh polska versiya vijshla azh 1979 roku u 50 tomovomu zibranni tvoriv pismennika Ekranizaciya1970 rik telefilm rezhisera Yuriya Suyarka 1992 rik hudozhnij povnometrazhnij film Dlya domashnogo ognisha rezhisera Borisa Savchenka Na teatralnij sceni2020 rik Teatr na Podoli Kiyiv Imitaciya Rezhiser postanovnik ta avtor inscenuvannya Igor Matiyiv 2023 rik Nacionalnij dramatichnij teatr imeni Lesi Ukrayinki Dlya domashnogo ognisha rezhiserka postanovnicya Olga Gavrilyuk u rolyah Anelya Olga Grishina Antin Kirilo Parastayev PrimitkiLiteraturni studiyi 1898 r I Franko Dlya domashnogo ognisha DzherelaIvan Franko majster kriminalnogo chitva zbirnik Lviv Svit 2006 368 s Roman Ivana Franka Dlya domashnogo ognisha prostir i chas Nataliya Todchuk Lvivske viddilennya Institutu literaturi imeni T G Shevchenka NAN Ukrayini Lviv b v 2002 Lishak Galina Povist Ivana Franka Dlya domashnogo ognisha ocinki pismennikovih suchasnikiv Ukrayinske literaturoznavstvo 79 2015 119 Lishak Galina Povist Ivana Franka Dla ogniska domowego v recepciyi polyakiv suchasnikiv pismennika Kiyivski polonistichni studiyi 29 2017 318 323 Svitlana Lana Krys Falling into the existential abyss Ivan Franko s realist prose in experiments with Gothic and crime fiction modes Canadian Slavonic Papers 60 no 1 2 2018 PosilannyaDlya domashnogo ognisha 1979 komentari 13 travnya 2018 u Wayback Machine