Дисиде нти від лат dissidens незгодний в релігійному значенні особи які належать до християнських віросповідань що не ви

Дисиде́нти (від лат. dissidens — незгодний) ― в релігійному значенні ― особи, які належать до християнських віросповідань, що не визнають авторитету панівної церкви, деякі положення її віровчення, політику та богослужбову практику. Синоніми ― віровідсту́пник, відсту́пник, боговідсту́пник, ренега́т, єрети́к.

Історія

Термін набув широкого поширення через Реформацію. Дисидентами називали пресвітеріан (в Англії), конгрегаціоналістів, методистів, квакерів, баптистів.

У Польщі в 16 строріччі дисидентами називали представників християнських некатолицьких напрямків (протестантів, православних).

Після Брестської унії 1596 року назва збереглася лише за послідовниками протестантизму.

Дисиденти довгий час зазнавали переслідувань з боку королівської влади й панівної церкви (передусім католицької).

Дисиденти // Кишеньковий словник атеїста (укр). — Київ: Політвидав України. — 1978. — С. 67.
Дисидент // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — . «1》Особа, релігійні погляди якої розходяться з догматами панівної церкви; віровідступник»
Дисидент // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Дисидент // Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974. — С. 214.
Дисидент // Словник синонімів української мови

Дисиденти // Кишеньковий словник атеїста (укр). — Київ: Політвидав України. — 1978. — С. 67.
Дисидент // Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974. — С. 214.
Дисидент // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — .