Джеджелава Гайоз Іванович

Гайоз Іванович Джеджелава (29 грудня 1914 (11 січня 1915), Тифліс, Тифліська губернія, Російська імперія — 16 березня 2005) — радянський футболіст, правий крайній нападник. Заслужений майстер спорту (1946).

Гайоз Джеджелава
Особисті дані
Народження	11 січня 1915(1915-01-11)
	Тифліс, Російська імперія
Смерть	16 березня 2005(2005-03-16) (90 років)
	Тбілісі, Грузія
Поховання	Тбілісі^[1]
Зріст	164 см
Громадянство	СРСР
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1935–1937  «Локомотив» (Тбілісі)  ? (?) 1937–1948  «Динамо» (Тбілісі) 136 (59) 1941  «Динамо» (Тбілісі) 8 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1950–1951  ВПС (Москва) 1956–1957  «Динамо» (Тбілісі) 1956  Грузинська РСР
Звання, нагороди
Звання	Заслужений майстер спорту СРСР
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Біографія

Виступав у тбіліських командах паровозного депо, «Локомотив» і «Динамо». Яскравий футболіст довоєнного радянського футболу. На високому рівні володів технікою дриблінга, точним і потужним ударом, мав високу стартову швидкість.

За «Динамо» у чемпіонаті СРСР зіграв 144 матчі, забив 61 м'яч. Зробив три хет-трики: 12 травня 1939 у грі з «Динамо» (Москва), 8 травня 1940 р. у матчі проти ленінградського «Динамо» (найшвидший хет-трик для футболіста) і 6 липня 1948 року в матчі з московськими «торпедівцями».

Влітку 1937 року, збірна Басконії провела в СРСР дев'ять матчів. Гайоз Джеджелава грав проти басків у складі збірної Грузії. Матч відбувся 30 липня у Тбілісі і завершився перемогою гостей з рахунком 3:1 (забивали Лангара (2), Алонсо — Пайчадзе).

У 1950 році прийняв пропозицію від Василя Сталіна очолити команду Військово-повітряних сил Московського воєнного округу. Разом з ним до Москви поїхав і молодший брат Спартак. По паперам Джеджелава очолював і хокейну команду клуба, але фактично нею керував Всеволод Бобров. Потім був старшим тренером «Динамо» (Тбілісі), збірної Грузинської РСР, тренером тбіліських «Локомотива» і «Спартака». Працював інженером-механіком, директором заводу будматеріалів.

Нагороди

— орден «Знак Пошани» (1941)

— орден Червоної Зірки (1946)

— орден «Знак Пошани» (1950)

— орден «Знак Пошани» (1957)

— орден Трудового Червоного Прапора (1972)

Досягнення

Гравця

• Другий призер чемпіонату СРСР (2): 1939, 1940.
• Третій призер чемпіонату СРСР (2): 1946, 1947.
• Входить до списку 100 бомбардирів радянського футболу (71 місце).
• У списку 55 кращих футболістів — 1 раз (№ 1, 1938).

Входить до символічної збірної радянського футболу 30-х років (версія тижневика «Футбол-хоккей»):

Воротар: Анатолій Акимов. Захисники: Олександр Старостін, Василь Соколов. Півзахисники: Станіслав Леута, Андрій Старостін, Віктор Федоров. Нападники: Гайоз Джеджелава, Михайло Якушин, Володимир Степанов, Василь Павлов, Сергій Ільїн.

Тренера

Спартакіада народів СРСР: 2-е місце (1956 — зі збірною Грузинської РСР)

Примітки

1. საქართველოს ბიოგრაფიული ლექსიკონი — 2001.
   d:Track:Q58357743
2. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 листопада 2016.
3. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 листопада 2016.
4. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 листопада 2016.
5. . Архів оригіналу за 23 травня 2017. Процитовано 25 листопада 2016.
6. (рос.) . «FootballFacts». Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 26 листопада 2016.

Посилання

• (рос.) . «FootballFacts». Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 26 листопада 2016.
• Jejelava is living history [ 24 квітня 2017 у Wayback Machine.]
• (рос.) . «AllFutbolist». Архів оригіналу за 1 серпня 2016. Процитовано 26 листопада 2016.
• Виртуоз футбола: Гайоз Джеджелава [ 27 листопада 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• (рос.)