Данильченко Світлана Федорівна

Світлана Федорівна Данильченко (18 лютого 1938, Миколаїв — 2008, Одинцово) — радянська актриса театру і кіно. Популярність отримала завдяки зйомкам у телесеріалі «Вічний поклик» та ряді інших популярних кінофільмів.

Данильченко Світлана Федорівна
Дата народження	18 лютого 1938(1938-02-18)^[1]
Місце народження	Миколаїв, Українська РСР, СРСР
Дата смерті	15 листопада 2008(2008-11-15)^[2] (70 років)
Місце смерті	^d, ^d, Одинцовський район, Московська область, Росія
Громадянство	СРСР  Росія
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія	акторка
IMDb	ID 0199757

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Данильченко.

Життєпис

Світлана Данильченко народилася в 1938 році в місті Миколаєві Української РСР.

Батьки Світлани приїхали до міста Троїцька (Челябінська область) з Середньої Азії напередодні її вступу до школи в 1945 році. Навчалася в школі для дівчаток № 14 з першого по сьомий клас. Після закінчення в 1962 році ВДІКу (майстерня Григорія Козинцева), вона один рік була актрисою Московського експериментального театру пантоміми «Ектемім» під керівництвом Олександра Румньова. Потім один сезон відпрацювала в Театрі імені Ленінського комсомолу (Ленком). У 1965 році Світлана Данильченко увійшла до штату кіностудії «Мосфільм» та Театру-студії кіноактора, де залишалася до 1983 року. Зніматися в кіно почала ще навчаючись в інституті.

У 1965 році Світлана Данильченко вийшла заміж за кінорежисера ^[en]. Від цього шлюбу у неї народився син. Але згодом шлюб розпався.

Жила вона в Підмосков'ї, в Одинцово та селищі Часци. Звільнилася зі штату «Мосфільму» в 1983 році. Жила скромно. Страждала від алкогольної залежності.

Померла Світлана Данильченко в 2008 році.

Похована на Петелинському кладовищі в сільському поселенні Часцовське Одинцовського району Московської області.

Фільмографія

• 1958 — Коли починається юність — Саня
• 1959 — Гаряча душа — Яснова
• 1962 —  — Еліза
• 1963 — Люди не все знають — Гануся
• 1963 — Співробітник НК — Федосєєва
• 1965 — Немає невідомих солдатів — Юлія
• 1965 —  — Люба
• 1965 — Хочу вірити — Світлана
• 1969 — Король-олень — серендиппська дівчина
• 1970 — Білоруський вокзал — офіціантка
• 1971 — Їхали в трамваї Ільф і Петров — дівчина в береті
• 1973 — Ця весела планета — епізод
• 1974 — Єдина дорога — Бранка
• 1975 — Дерсу Узала — Ганна, дружина Володимира Арсеньєва
• 1976 — Зіниця ока — Саша
• 1973 — 1983 — Вічний поклик — дружина Кружиліна (серії 8-10 та 16-17)
• 1974 — 1977 — Ходіння по муках — дама за столом
• 1979 — Склянка води — епізод
• 1981 — Лютневий вітер — дружина губернатора

Посилання

• Про актрису Світлану Данильченко на a-tremasov.ru [ 20 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Фільмографія Світлани Данильченко на actors.khv.ru [ 27 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Про сина Світлани Данильченко на poisk.vid.ru — сайт програми «Першого каналу» «Жди меня» [ 20 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Актори, що знялися у фільмі «Дев'ять життів Нестора Махно» на www.kinoros.ru ^{[недоступне посилання з Июнь 2018]}

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. http://necropolsociety.ru/otchet-190.html