Дальнєгорськ місто у Приморському краї Росії Адміністративний центр Дальнєгорського міського округу Належить до мономіст

Дальнєгорськ — місто у Приморському краї Росії. Адміністративний центр Дальнєгорського міського округу. Належить до мономіст: містоутворюючі підприємства — Гірничо-хімічна компанія «Бор» та «Дальполіметалл».

місто Дальнєгорськ

Дальнегорск


Герб	Прапор

Країна

Росія

Суб'єкт Російської Федерації

Приморський край

Код ЗКАТУ:

05407000000

Код ЗКТМО:

05707000001

Основні дані

Час заснування

Статус міста

36 351(2012)

31 км²

692441–692446

+7 42373

Географічні координати:

44°33′14″ пн. ш. 135°33′58″ сх. д. / 44.55388888891677368° пн. ш. 135.56611111113775792° сх. д.Координати: 44°33′14″ пн. ш. 135°33′58″ сх. д. / 44.55388888891677368° пн. ш. 135.56611111113775792° сх. д.

Часовий пояс

Вебсторінка

dalnegorsk.ru

Мапа

Дальнєгорськ

Дальнєгорськ

Дальнєгорськ у Вікісховищі

Засноване у 1897 році як селище Тетюхе, місто — з 1989 року.

Історія

Засноване у 1897 як гірницьке селище Тетюхе (від китайського долина диких кабанів) після експедиції під керівництвом гірничого інженера С. В. Масленнікова, яка у 1897 році виявила у відрогах Сіхоте-Алінь родовище свинцю — цинкових руд. На базі родовища було створено гірничопромислове товариство, яке зайнялося його розробкою.

У 1930 отримало статус робочого селища. До 1941 р. Сіхоте-Алінський поліметалічний комбінат являв собою вже складне підприємство з закінченим циклом виробництва олова. У 1965 р. відкрився Приморський гірничохімічний комбінат, перейменований згодом у Гірничо-хімічну компанію «Бор».

У 1972 перейменоване у Дальнєгорськ в рамках кампанії з перейменування радянських поселень, які мають китайські назви.

Статус міста присвоєно у 1989. У 1997 Дальнєгорський район було скасовано, його територія відійшла до управління міськради, а сам Дальнєгорськ став містом крайового значення.

Географія

Дальнєгорськ віддалений від Владивостока на 535 км, є найсхіднішим, найвисокогірнішим (180—804 метрів над рівнем моря) містом у Примор'ї. Розташоване в східних відрогах гірської системи Сіхоте-Алінь, у долині річки , у 35 км від узбережжя Японського моря. Протяжність міської межі в межах долини — 16 км, ширина від 0,2 до 1,5 км. Головна вулиця — проспект 50 років Жовтня, має номери будинків по 324 включно. Звуженнями долини місто розділене на три мікрорайони (зверху донизу по долині) — Горіле, Центр, Горбуша(Горького). Деякі вулиці, на яких розташовано приватний сектор, простягнулися по схилах сопок.

Незважаючи на високий рівень індустріалізації Дальнєгорська, більше 90 % території, що знаходиться під управлінням міста, покрито хвойними (переважно ) та змішаними широколистяними лісами.

Клімат

Клімат помірний мусонний, схильний до впливу холодної Приморської течії. Зима холодна і досить сніжна, а літо тепле і вологе. Середня температура січня −12,8, а серпня (найтепліший місяць) — +19,4.

Місто Дальнєгорськ прирівняне до районів Крайньої Півночі.

Транспорт

Через Дальнєгорськ проходить крайовий , що зв'язує схід Примор'я з густонаселеними районами краю і крайовим центром. Практично всі зовнішні пасажирські перевезення та вантажопотік здійснюються цим автошляхом. У даний час, єдиним пасажирським видом сполучення є автобусне. З Дальнєгорска здійснюються автобусні перевезення до Владивостоку, Находки, Уссурійську, Спаськ -Дальнього, Хабаровську. До 90-х років існувала велика частка авіапасажирів, поки працював Дальнєгорський аеропорт.

Внутрішньоміські пасажирські перевезення здійснюються автотранспортом (мікроавтобуси, рідше автобуси). Основну частку вантажоперевезень здійснює автотранспорт, але є також , що зв'язує рудники з збагачувальної фабрикою (ділянку Дальнєгорськ — Рудна Пристань демонтовано).

Відомі особистості

В поселенні народилась:

Мілашина Олена Валеріївна (* 1977) — російська журналістка.