Гірнича геомеханіка

Гірни́ча геомеха́ніка (англ. mining geomechanics) — сукупність знань про механічні властивості масивів гірських порід і механічні процеси, що відбуваються в них під час гірничих робіт (проведення й експлуатації гірничих виробок, видобування корисних копалин). Розділ геомеханіки. Гірнича геомеханіка сформувалася в наукову дисципліну у XIX ст.

Предмет гірничої геомеханіки — механічні процеси, що відбуваються в масиві гірських порід і пов'язані з проведенням в ньому гірничих виробок (формування напруженого стану масивів гірських порід і його зміни в зв'язку з проведенням виробок, зсування гірських порід, взаємодія порід з кріпленням гірничих виробок та інш.).

Основна мета гірничої геомеханіки — вивчення гірничого тиску і раціональних способів керування ним, забезпечення стійкості підземних і відкритих гірничих виробок, боротьба з динамічними виявами гірничого тиску — гірничими ударами, раптовими викидами.

Для вирішення завдань гірничої геомеханіки використовуються натурні спостереження та інструментальні вимірювання напружень, деформацій, зсувів гірських порід, моделювання, аналітичні методи.

Перспективні напрямки розвитку гірничої геомеханіки пов'язані з вивченням механізму поведінки гірських порід на великих глибинах, створенням та , впливів на масиви гірських порід динамічних навантажень (вибухів, землетрусів тощо), прогнозування освоєння надр Місяця, астероїдів, планет Сонячної системи. Гірнича геомеханіка пов'язана з механікою гірських порід, інженерною геологією, геофізикою, будівельною механікою; має зв'язок з іншими гірничими науками.

В Україні основні дослідження з гірничої геомеханіки проводяться в Інституті геотехнічної механіки НАНУ та в Інституті фізики гірничих процесів НАНУ.

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — .