Гіпертрофічна кардіоміопатія англ Hypertrophic cardiomyopathy ураження міокарду хвороба за якого відбувається його гіпер

Гіпертрофічна кардіоміопатія (англ. Hypertrophic cardiomyopathy) — ураження міокарду, хвороба, за якого відбувається його гіпертрофія (потовщення стінки) без будь-яких причин. Зустрічається з частотою близько 1:500 осіб. Захворюваність у чоловіків і жінок приблизно рівна. Хворіють люди різного віку

Гіпертрофічна кардіоміопатія
Спеціальність	кардіологія
Симптоми	серцева недостатність, тахікардія, задишка, набряк, втома, біль і запаморочення
Метод діагностики	^d
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	BC43.1
МКХ-10	I42.1-I42.2
OMIM	192600
DiseasesDB	6373
MedlinePlus	000192
eMedicine	med/290
MeSH	D002312
Hypertrophic cardiomyopathy у Вікісховищі

Етіологія та патогенез

Обструктивна або не обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія характеризується значною гіпертрофією міжшлуночкової перетинки або вільної стінки лівого (рідше правого) шлуночка, нормальним або зменшеним об'ємом шлуночка та змінами його форми, а також підвищенням кінцевого діастолічного тиску, потужним некоординованим скороченням міокарда. Етіологія невідома. Вважається, що захворювання є спадковим та передається за аутосомно-домінантним типом. Анатомічним субстратом гіпертрофічної кардіоміопатії є асиметрична гіпертрофія міжшлуночкової перетинки.

Класифікація

Перший тип (найчастіший) — асиметрична гіпертрофія міжшлуночкової перетинки, що витинається у виносний тракт лівого шлуночка, що веде до звуження шляхів відтоку з нього та утрудненню викиду крові в аорту. Другий тип — асиметрична гіпертрофія міжшлуночкової перетинки нижче виносного тракту лівого шлуночка, так звана «серединна обструкція». Можлива й концентрична гіпертрофія міокарда з долученням до процесу вільної стінки лівого шлуночка та верхівки серця. Іншою характерною анатомічною ознакою гіпертрофічної кардіоміопатії є зміна передньої стулки мітрального клапана, яка розташована під кутом до нього, потовщена та впадає у просвіт виносного тракту лівого шлуночка, утворюючи додаткову перешкоду відтоку крові в аорту.

Клінічні прояви

Клінічна картина характеризується наявністю скарг пацієнта на задишку при фізичному навантаженні, біль у ділянці серця, запаморочення, головний біль, швидку втомлюваність. Нерідко виявляються аритмія, порушення провідності.

Див. також

Примітки

. www.nhlbi.nih.gov. Архів оригіналу за 28 липня 2016. Процитовано 5 березня 2019.

[1] . www.nhlbi.nih.gov. Архів оригіналу за 28 липня 2016. Процитовано 5 березня 2019.