Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Нейга́уз Гу́став Вільге́льмович (нім. Gustav Heinrich Neuhaus, рос. Густав Вильгельмович Нейгауз), (10 травня 1847, Калькар, Королівство Пруссія — 1938, Москва, СРСР) — німецький, український та радянський музичний педагог, батько піаніста Генріха Нейгауза.
| Густав Вільгельмович Нейгауз | |
|---|---|
| | |
| нім. Gustav Heinrich Neuhaus | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 10 травня 1847 |
| Місце народження | Калькар,  Пруссія |
| Дата смерті | 1938 |
| Місце смерті |  Кірове, УРСР |
| Громадянство | Російська імперія і СРСР |
| Національність | німець |
| Професія | музикант, педагог |
| Інструменти | фортепіано |
| Діти | Нейгауз Генріх Густавович[1] |
Біографія
Народився 10 травня 1847 року в містечку Калькар Рейнської області в родині Вільгельма Нейгауза, власника кустарної фабрики з виготовлення фортепіано, та його дружини, Гертруди Марії Готфрінг.
Навчався в Кельнській консерваторії за класом фортепіано. До 1869 року вчителем Густава був композитор [en], а пізніше — директор консерваторії Фердинанд Гіллер.
Після закінчення навчання у 1870 році за порадою Гіллера ще рік вдосконалював майстерність у Берліні, а потім переїхав до Відня. Тут він отримав дозвіл практикуватись в методиці виготовлення та вдосконалення фортепіано на відомій фабриці Безендорфа. За рекомендацією колишнього вчителя, Густав переїхав до Севастополя, де працював вчителем гри на фортепіано та німецької мови в родині княгині О. А. Ширинської-Шихматової.
Наступні роки Густав Нейгауз проживав спочатку в маєтку Шихматової в Мануйлівці Полтавської губернії, а 1872 року переїхав до Єлисаветграда, де підробляв домашніми уроками музики.
В 1870-х роках Нейгауз планував повернутись до Німеччини. Його було запрошено на посаду концертмейстера та диригента музичного товариства містечка Рекліндсгаузен, однак через відсутність перспективи та низьку зарплатню в 360 марок на рік музикант від пропозиції відмовився. Натомість впродовж 1876–1878 років він виступав на навчально-просвітницьких заходах та музичних вечорах в Єлисаветграді, де заявив про себе як піаніст та зблизився з польською громадою, зокрема, родиною Шимановських.
Окрім викладацької діяльності педагог займався написанням посібників з методики викладання, створював романси, перекладав німецькою мовою твори Некрасова. 1875 року Густав Нейгауз одружився з Мартою (Ольгою) Михайлівною Блуменфельд, з якою в майбутньому прожив 62 роки. В цей час він закінчив збірку камерно-вокальних творів та вокальний цикл «Пісні юності» (нім. Lieder aus der Jugendzeit) на вірші німецьких поетів-романтиків, який присвятив своїй дружині. Цикл вийшов у видавництві К. Гохштайна в Гайдельберзі наприкінці XIX століття.
Густав Нейгауз створив нову систему запису нот та вдосконалив проєкт дугової клавіатури для фортепіано. 1882 року у Берліні ним було видано брошуру «Фортепіано з вигнуто-радіальною клавіатурою та концентричною лінією удару» (нім. Das Pianoforte mit konkav-radiärer Klaviatur und konzentrischer Anschlaglinie), що пояснювала особливості та переваги запропонованих новацій.
В 1880-ті роки Нейгауз створив нову систему нотного запису. Її основний принцип полягав у координації паралельності зображення та реального звуковидобування. Система була закріплена виданням у ї1906 році в Бохумі практичного посібника «Природна система нотації» (нім. Das natürliche Notensystem).
У 1899 році Г. В. Нейгауз за підтримки Миколи Римського-Корсакова, Фелікса Блуменфельда та Олександра Глазунова відкрив у Єлисаветграді власну музичну школу. Навчальний процес у школі протягом 32 років постійно знаходився під контролем самого музиканта; навчальний заклад вважався найкращим в місті. Тут навчався його син Генріх Нейгауз, а також відомі музиканти Ярослав Івашкевич, Кароль Шимановський, Юлій Мейтус. Густав Нейгауз мав контакти з російським композитором Анатолієм Лядовим.
В 1921 році Нейгауз долучився до колективу викладачів «1-і радянської музичної школи», що проіснувала 11 місяців, а також музпрофшколи, де працював два роки у складі педагогічного колективу.
У 1931 році на вимогу сина Густав Нейгауз покинув педагогічну кар'єру в Україні та переїхав до Москви, де познайомився з родиною Бориса Пастернака.
Помер в період між 21 серпня та 30 жовтня 1938 року в Москві.
Відомі учні
Посилання
- Нейгауз Густав Вільгельмович // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 211.
- (рос.)
- Долгіх М. Нейгаузи: варіації на єлисаветградську тему. — Кіровоград, 2013. — С.5-76
- Долгіх М. В. До 125-річчя Генріха Нейгауза. — Кіровоград, 2013. — 36 с. ілюстр. (укр.)
Примітки
- Catalog of the German National Library
- Густав Вільгельмович Нейгауз, музикант, педагог, просвітитель. Етапи творчого шляху. Марина Долгіх.
- Донька , викладача Єлисаветградського земського реального училища, та Марії Шимановської
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nejga uz Gu stav Vilge lmovich nim Gustav Heinrich Neuhaus ros Gustav Vilgelmovich Nejgauz 10 travnya 1847 Kalkar Korolivstvo Prussiya 1938 Moskva SRSR nimeckij ukrayinskij ta radyanskij muzichnij pedagog batko pianista Genriha Nejgauza Gustav Vilgelmovich Nejgauznim Gustav Heinrich Neuhausnim Gustav Heinrich NeuhausOsnovna informaciyaData narodzhennya 10 travnya 1847 1847 05 10 Misce narodzhennya Kalkar PrussiyaData smerti 1938 1938 Misce smerti Kirove URSRGromadyanstvo Rosijska imperiya i SRSRNacionalnist nimecProfesiya muzikant pedagogInstrumenti fortepianoDiti Nejgauz Genrih Gustavovich 1 BiografiyaNarodivsya 10 travnya 1847 roku v mistechku Kalkar Rejnskoyi oblasti v rodini Vilgelma Nejgauza vlasnika kustarnoyi fabriki z vigotovlennya fortepiano ta jogo druzhini Gertrudi Mariyi Gotfring Navchavsya v Kelnskij konservatoriyi za klasom fortepiano Do 1869 roku vchitelem Gustava buv kompozitor en a piznishe direktor konservatoriyi Ferdinand Giller Pislya zakinchennya navchannya u 1870 roci za poradoyu Gillera she rik vdoskonalyuvav majsternist u Berlini a potim pereyihav do Vidnya Tut vin otrimav dozvil praktikuvatis v metodici vigotovlennya ta vdoskonalennya fortepiano na vidomij fabrici Bezendorfa Za rekomendaciyeyu kolishnogo vchitelya Gustav pereyihav do Sevastopolya de pracyuvav vchitelem gri na fortepiano ta nimeckoyi movi v rodini knyagini O A Shirinskoyi Shihmatovoyi Nastupni roki Gustav Nejgauz prozhivav spochatku v mayetku Shihmatovoyi v Manujlivci Poltavskoyi guberniyi a 1872 roku pereyihav do Yelisavetgrada de pidroblyav domashnimi urokami muziki V 1870 h rokah Nejgauz planuvav povernutis do Nimechchini Jogo bulo zaprosheno na posadu koncertmejstera ta dirigenta muzichnogo tovaristva mistechka Reklindsgauzen odnak cherez vidsutnist perspektivi ta nizku zarplatnyu v 360 marok na rik muzikant vid propoziciyi vidmovivsya Natomist vprodovzh 1876 1878 rokiv vin vistupav na navchalno prosvitnickih zahodah ta muzichnih vechorah v Yelisavetgradi de zayaviv pro sebe yak pianist ta zblizivsya z polskoyu gromadoyu zokrema rodinoyu Shimanovskih Gustav Nejgauz z druzhinoyu ta ditmi Okrim vikladackoyi diyalnosti pedagog zajmavsya napisannyam posibnikiv z metodiki vikladannya stvoryuvav romansi perekladav nimeckoyu movoyu tvori Nekrasova 1875 roku Gustav Nejgauz odruzhivsya z Martoyu Olgoyu Mihajlivnoyu Blumenfeld z yakoyu v majbutnomu prozhiv 62 roki V cej chas vin zakinchiv zbirku kamerno vokalnih tvoriv ta vokalnij cikl Pisni yunosti nim Lieder aus der Jugendzeit na virshi nimeckih poetiv romantikiv yakij prisvyativ svoyij druzhini Cikl vijshov u vidavnictvi K Gohshtajna v Gajdelberzi naprikinci XIX stolittya Gustav Nejgauz stvoriv novu sistemu zapisu not ta vdoskonaliv proyekt dugovoyi klaviaturi dlya fortepiano 1882 roku u Berlini nim bulo vidano broshuru Fortepiano z vignuto radialnoyu klaviaturoyu ta koncentrichnoyu liniyeyu udaru nim Das Pianoforte mit konkav radiarer Klaviatur und konzentrischer Anschlaglinie sho poyasnyuvala osoblivosti ta perevagi zaproponovanih novacij V 1880 ti roki Nejgauz stvoriv novu sistemu notnogo zapisu Yiyi osnovnij princip polyagav u koordinaciyi paralelnosti zobrazhennya ta realnogo zvukovidobuvannya Sistema bula zakriplena vidannyam u yi1906 roci v Bohumi praktichnogo posibnika Prirodna sistema notaciyi nim Das naturliche Notensystem U 1899 roci G V Nejgauz za pidtrimki Mikoli Rimskogo Korsakova Feliksa Blumenfelda ta Oleksandra Glazunova vidkriv u Yelisavetgradi vlasnu muzichnu shkolu Navchalnij proces u shkoli protyagom 32 rokiv postijno znahodivsya pid kontrolem samogo muzikanta navchalnij zaklad vvazhavsya najkrashim v misti Tut navchavsya jogo sin Genrih Nejgauz a takozh vidomi muzikanti Yaroslav Ivashkevich Karol Shimanovskij Yulij Mejtus Gustav Nejgauz mav kontakti z rosijskim kompozitorom Anatoliyem Lyadovim V 1921 roci Nejgauz doluchivsya do kolektivu vikladachiv 1 i radyanskoyi muzichnoyi shkoli sho proisnuvala 11 misyaciv a takozh muzprofshkoli de pracyuvav dva roki u skladi pedagogichnogo kolektivu U 1931 roci na vimogu sina Gustav Nejgauz pokinuv pedagogichnu kar yeru v Ukrayini ta pereyihav do Moskvi de poznajomivsya z rodinoyu Borisa Pasternaka Pomer v period mizh 21 serpnya ta 30 zhovtnya 1938 roku v Moskvi Vidomi uchniBlumenfeld Feliks Mihajlovich Ivashkevich Yaroslav Mejtus Yulij Sergijovich Nejgauz Genrih Gustavovich Shimanovskij KarolPosilannyaNejgauz Gustav Vilgelmovich Ukrayinska muzichna enciklopediya T 4 N O Gol redkol G Skripnik Kiyiv IMFE NANU 2016 S 211 ros Dolgih M Nejgauzi variaciyi na yelisavetgradsku temu Kirovograd 2013 S 5 76 Dolgih M V Do 125 richchya Genriha Nejgauza Kirovograd 2013 36 s ilyustr ukr PrimitkiCatalog of the German National Library d Track Q23833686 Gustav Vilgelmovich Nejgauz muzikant pedagog prosvititel Etapi tvorchogo shlyahu Marina Dolgih Donka vikladacha Yelisavetgradskogo zemskogo realnogo uchilisha ta Mariyi Shimanovskoyi