Густаво Валькарсель

Густа́во Валька́рсель Вела́ско (ісп. Gustavo Valcárcel Velasco; *17 грудня 1921(19211217), Арекіпа, Перу — 3 березня 1990, Ліма, Перу) — перуанський письменник, поет, публіцист, історик, журналіст, редактор, політичний і громадський діяч. Лауреат Національної літературної премії Перу (1948).

Густаво Валькарсель
ісп. Gustavo Valcárcel
Народився	17 грудня 1921(1921-12-17) Арекіпа, Перу
Помер	3 травня 1990(1990-05-03) (68 років) або 3 травня 1992(1992-05-03)^[1] (70 років) Ліма, Перу
Країна	Перу
Діяльність	журналіст, поет
Знання мов	іспанська
Жанр	поезія, роман і есей
Партія	^d
Poemas del destierro (1956) Cantos del amor terrestre (1957) Cinco poemas sin fin (1959) Cuba sí, yanquis no (1961) Pido la palabra (1965) Poesía extremista (1967) Pentagrama de Chile antifascista (1975) Антології поезії Sus mejores poemas (1960) Poesía revolucionaria (1962) Драма El amanecer latente (1960) Роман La prisión (1951) Інші твори Apología de un hombre (1945) La agonía del Perú (1952), хроніка Artículos literarios (1960) Ensayos (1960) Reportaje al futuro (1963-1967), опис поїздки до Радянського Союзу Breve historia de la revolución bolchevique (1967). Perú. Mural de un pueblo (1965) Canción de amor para la papa (1988). Примітки Library of Congress Authorities — Library of Congress. d:Track:Q13219454d:Track:Q131454 Джерела, література і посилання Энциклопедический справочник «Латинская Америка». — М.: Советская Энциклопедия. Главный редактор В. В. Вольский. 1979—1982. (рос.) Gustavo Valcárcel, amor terrestre por Rosina(ісп.)