Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Архієпископ Гурій (рос. Архиепископ Гурий; 1814 — 29 березня 1882) — церковний діяч часів Російської імперії, очільник Російської духовної місії в Пекіні в 1856—1864 роках, 1-й архієпископ Таврійський.
| Гурій | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1814 Саратов, Російська імперія |
| Помер | 29 березня 1882 Сімферополь, Російська імперія |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | диякон, пресвітер, Ієродиякон, ієромонах |
| Alma mater | Санкт-Петербурзька духовна академія |
| Науковий ступінь | d |
| Конфесія | православна церква |
| |
Життєпис
Походив зі священницького роду Карпових. Син священника Платона Карпова. Народився близько 1814 року в Саратові, отримавши ім'я Григорій. 1836 року закінчив Саратовську духовну семінарію. У 1837 році вступив до Санкт-Петербурзької духовної академії. 12 липня 1838 року пострижений на чернецтво під ім'ям Гурій, 4 серпня висвячений на ієродиякона, 20 листопада 1839 року — на ієромонаха. 1839 року закінчив академію зі ступенем кандидата богослов'я і 23 грудня того ж року призначений членом Російської духовної місії в Пекіні.
З цього часу захопився місіонерством й християнізацією населення імперії Цін. Досконало вивчив китайську мову, вільно говорив і писав нею. Переклав китайською мовою Новий Заповіт у двох томах, Євангеліє, Псалтир, церковну історію та низку інших книг, що належать до православного богослужіння. Також з албазинців створив співочий хор для богослужіння.
21 лютого 1851 року зведений у сан архімандрита, а 12 жовтня того ж року призначено доглядачем Олександрівського духовного училища. 17 серпня 1855 року отримав ступень магістра богослов'я. 25 серпня 1856 року призначено начальником місії. Перебував на цій посаді до 1864 року.
13 вересня 1865 року призначено настоятелем Московського Симонова монастиря, а 26 січня 1866 року — російської посольської церкви Св. Миколая в Римі. 5 липня 1866 року хіротоновано на єпископа Чебоксарського, вікарія Казанської єпархії. Через тяжку хворобу архієпископа Афанасія фактично керував єпархією. Займався реставрацією та окрасою соборного храму у Спасо-Преображенському монастирі. Заснував і очолив у 1867 році братство святителя Гурія Казанського, залишався його членом до смерті. Займався місіонерством серед казанських татар.
15 грудня 1867 року призначено єпископом Таврійським. З перших днів управління єпархією дбав про виховання духовенства. Результатом його праць було відкриття духовної семінарії та двох духовних училищ — чоловічого та жіночого. Він досяг поліпшення матеріального становища духовенства своєї єпархії.
Також проводив активну місіонерську діяльність з навернення до християнства юдеїв, караїмів, старообрядців, христовців, скопців та штундів, намагався вести проповіді серед кримських татар. 1868 року підтримав створення Олександро-Невського братства в Сімферополі. 1869 року сприяв початку випуску офіційного видання єпархії — «Таврійських єпархіальних відомостей», на редакцію якої мав чималий вплив.
З 1876 року — почесний член Церковно-Археологічного товариства та Київської духовної академії. Під час російсько-османської війни 1877—1878 років через «Таврійські єпархіальні відомості» посилив антиісламську, антитурецьку та антизахідну пропаганду.
21 квітня 1881 року зведений у сан архієпископа. Помер 17 березня 1882 року у Сімферополі. Був похований у склепі Олександро-Невського собору. 1929 року його рештки було перенесено на цвинтар біля церкви Усіх Святих.
18 травня 2008 року зараховано до лику місцевошановних святих рішенням Священного синоду Української православної церкви Московського патріархату із встановленням дня пам'яті 17 березня.
Джерела
- Протодиак. Василий Марущак. Гурий (Карпов) // Православная энциклопедия. — М., 2006. — Т. XIII: «Григорий Палама — Даниель-Ропс». — С. 475—477. — 752 с. — 39 000 экз. — .
- Петрович Е. П., Петрович К. Г. К биографии архиепископа Таврического и Симферопольского Гурия (Карпова) по материалам Государственного архива Саратовской области // Межрегиональные Пименовские чтения. — 2020. — Т. 17. — № 17. — С. 162—176.
- Петров І. В. От межконфессиональных конфликтов к посику мира: рецепты таврического духовенства и прессы в 1860-1890-е гг.//Известия Лабораторий древних технологий. 2021. Т.17. № 4. С.141—156
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Arhiyepiskop Gurij ros Arhiepiskop Gurij 1814 29 bereznya 1882 cerkovnij diyach chasiv Rosijskoyi imperiyi ochilnik Rosijskoyi duhovnoyi misiyi v Pekini v 1856 1864 rokah 1 j arhiyepiskop Tavrijskij GurijNarodivsya1814 Saratov Rosijska imperiyaPomer29 bereznya 1882 1882 03 29 Simferopol Rosijska imperiyaKrayina Rosijska imperiyaDiyalnistdiyakon presviter Iyerodiyakon iyeromonahAlma materSankt Peterburzka duhovna akademiyaNaukovij stupindKonfesiyapravoslavna cerkva Mediafajli u VikishovishiZhittyepisPohodiv zi svyashennickogo rodu Karpovih Sin svyashennika Platona Karpova Narodivsya blizko 1814 roku v Saratovi otrimavshi im ya Grigorij 1836 roku zakinchiv Saratovsku duhovnu seminariyu U 1837 roci vstupiv do Sankt Peterburzkoyi duhovnoyi akademiyi 12 lipnya 1838 roku postrizhenij na chernectvo pid im yam Gurij 4 serpnya visvyachenij na iyerodiyakona 20 listopada 1839 roku na iyeromonaha 1839 roku zakinchiv akademiyu zi stupenem kandidata bogoslov ya i 23 grudnya togo zh roku priznachenij chlenom Rosijskoyi duhovnoyi misiyi v Pekini Z cogo chasu zahopivsya misionerstvom j hristiyanizaciyeyu naselennya imperiyi Cin Doskonalo vivchiv kitajsku movu vilno govoriv i pisav neyu Pereklav kitajskoyu movoyu Novij Zapovit u dvoh tomah Yevangeliye Psaltir cerkovnu istoriyu ta nizku inshih knig sho nalezhat do pravoslavnogo bogosluzhinnya Takozh z albazinciv stvoriv spivochij hor dlya bogosluzhinnya 21 lyutogo 1851 roku zvedenij u san arhimandrita a 12 zhovtnya togo zh roku priznacheno doglyadachem Oleksandrivskogo duhovnogo uchilisha 17 serpnya 1855 roku otrimav stupen magistra bogoslov ya 25 serpnya 1856 roku priznacheno nachalnikom misiyi Perebuvav na cij posadi do 1864 roku 13 veresnya 1865 roku priznacheno nastoyatelem Moskovskogo Simonova monastirya a 26 sichnya 1866 roku rosijskoyi posolskoyi cerkvi Sv Mikolaya v Rimi 5 lipnya 1866 roku hirotonovano na yepiskopa Cheboksarskogo vikariya Kazanskoyi yeparhiyi Cherez tyazhku hvorobu arhiyepiskopa Afanasiya faktichno keruvav yeparhiyeyu Zajmavsya restavraciyeyu ta okrasoyu sobornogo hramu u Spaso Preobrazhenskomu monastiri Zasnuvav i ocholiv u 1867 roci bratstvo svyatitelya Guriya Kazanskogo zalishavsya jogo chlenom do smerti Zajmavsya misionerstvom sered kazanskih tatar 15 grudnya 1867 roku priznacheno yepiskopom Tavrijskim Z pershih dniv upravlinnya yeparhiyeyu dbav pro vihovannya duhovenstva Rezultatom jogo prac bulo vidkrittya duhovnoyi seminariyi ta dvoh duhovnih uchilish cholovichogo ta zhinochogo Vin dosyag polipshennya materialnogo stanovisha duhovenstva svoyeyi yeparhiyi Takozh provodiv aktivnu misionersku diyalnist z navernennya do hristiyanstva yudeyiv karayimiv staroobryadciv hristovciv skopciv ta shtundiv namagavsya vesti propovidi sered krimskih tatar 1868 roku pidtrimav stvorennya Oleksandro Nevskogo bratstva v Simferopoli 1869 roku spriyav pochatku vipusku oficijnogo vidannya yeparhiyi Tavrijskih yeparhialnih vidomostej na redakciyu yakoyi mav chimalij vpliv Z 1876 roku pochesnij chlen Cerkovno Arheologichnogo tovaristva ta Kiyivskoyi duhovnoyi akademiyi Pid chas rosijsko osmanskoyi vijni 1877 1878 rokiv cherez Tavrijski yeparhialni vidomosti posiliv antiislamsku antiturecku ta antizahidnu propagandu 21 kvitnya 1881 roku zvedenij u san arhiyepiskopa Pomer 17 bereznya 1882 roku u Simferopoli Buv pohovanij u sklepi Oleksandro Nevskogo soboru 1929 roku jogo reshtki bulo pereneseno na cvintar bilya cerkvi Usih Svyatih 18 travnya 2008 roku zarahovano do liku miscevoshanovnih svyatih rishennyam Svyashennogo sinodu Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi Moskovskogo patriarhatu iz vstanovlennyam dnya pam yati 17 bereznya DzherelaProtodiak Vasilij Marushak Gurij Karpov Pravoslavnaya enciklopediya M 2006 T XIII Grigorij Palama Daniel Rops S 475 477 752 s 39 000 ekz ISBN 5 89572 022 6 Petrovich E P Petrovich K G K biografii arhiepiskopa Tavricheskogo i Simferopolskogo Guriya Karpova po materialam Gosudarstvennogo arhiva Saratovskoj oblasti Mezhregionalnye Pimenovskie chteniya 2020 T 17 17 S 162 176 Petrov I V Ot mezhkonfessionalnyh konfliktov k posiku mira recepty tavricheskogo duhovenstva i pressy v 1860 1890 e gg Izvestiya Laboratorij drevnih tehnologij 2021 T 17 4 S 141 156