Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Гу́лівці — село в Україні, у Білогірській селищній громаді Шепетівського району Хмельницької області. Розташоване на річці Горинь.
| село Гулівці | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Хмельницька область |
| Район | Шепетівський район |
| Громада | Білогірська селищна громада |
| Облікова картка | село Гулівці |
| Основні дані | |
| Засноване | 1545 |
| Населення | 527 осіб (2001) |
| Площа | 0,205 км² |
| Густота населення | 2570.73 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 30207 |
| Телефонний код | +380 3841 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°00′30″ пн. ш. 26°29′30″ сх. д. / 50.00833° пн. ш. 26.49167° сх. д.Координати: 50°00′30″ пн. ш. 26°29′30″ сх. д. / 50.00833° пн. ш. 26.49167° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 245 м |
| Водойми | р. Горинь |
| Найближча залізнична станція | Жижниківці |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 30200, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, смт Білогір’я, вул. Шевченка, 44 |
| Карта | |
  Гулівці | |
 Гулівці | |
| Мапа | |
Населення
Населення села за переписом 2001 року становило 527 осіб, в 2011 році — 464 осіб.
Історія
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Ляховецької волості Острозького повіту Волинської губернії мешкала 521 особа, налічувалось 59 дворів, існували православна церква, школа, постоялий будинок.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1123 осіб (559 чоловічої статі та 564 — жіночої), з яких 826 — православної віри та 293 — розкольників.Історія сіл Гулівці, Жижниківці, Синютки. Згадка в історичних книгах Речі Посполитої (dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XIV/925) Гулівецька сільська рада з центром в селі Гулівці розташована на відстані 7 км від смт Білогір'я і за 3 км від залізничної станції Жижниківці. На території, підпорядкованій сільраді, знаходяться три села: Гулівці, Жижниківці, Синютки.
Село Жижниківці розташоване на лівому березі річки Горинь у низині. Село розділене на дві частини дорогою, яка веде з Гулівець в райцентр. Через село проходить залізниця «Тернопіль-Шепетівка». Площа населеного пункту — 105 га, кількість господарств — 121, чисельність населення — 285 чоловік.
У давні часи територія сучасних сіл була вкрита віковічними лісами. Наприкінці ХІІІ ст. поблизу р. Горинь осіли перші поселенці, спорудивши сім хат. Своє поселення, як свідчать перекази, вони називали слов'янським словом «Жизнь», від чого, очевидно, і походить сучасна назва Жижниківці. У 1360-ті роки місцевість була підкорена литовськими, а пізніше-польськими землевласниками.
У 1905 р. в Жижниківцях та навколишніх селах відбулись селянські заворушення, які очолили учасники Цусімської битви на кораблі «Полтава» Ф. Касянчук та Р. Смиковський. Обидва були заарештовані і відправлені до в'язниці.
У 1910 р. в Жижниківцях було споруджено початкову школу(приміщення школи збереглось до цьогодення). У 1914 р. розпочато будівництво залізниці Шепетівка-Ланівці-Тернопіль, яка діє до теперішнього часу. У роки гітлерівської окупації на станції Жижниківці у вересні 1943 р.було створено підпільну групу на чолі із залізничником І. Д. Коваленком. У лютому 1944 р. за активну участь населення у партизанському русі гітлерівські окупанти майже повністю знищили Синютки і частково Гулівці та Жижниківці.
Відомим уродженцем с. Жижниківці був Іван Олексійович Ткачук (1919–1945 р.). Після закінчення середньої школи та Орловського бронетанкового училища він з жовтня 1941 року брав участь у воєнних діях проти німецько-нацистських загарбників. В роки Великої вітчизняної війни командував взводом, ротою, батальйоном. В 25 років став командиром полку. Воював на Західному, Донському, 1-му Українському фронтах. За мужність і героїзм, проявлені у боротьбі з ворогом, був нагороджений орденом Леніна, орденом Червоного прапора, орденом Червоної Зірки, медаллю «За відвагу». 3 лютого 1945 р. майор Ткачук згорів у танку. Очевидці свідчать: на третій день бою Іван Олексійович, знаходячись у танку, який був підбитий, наказав полку піти в обхід ворога, а на себе прийняв головний удар німецької танкової колони. Він бився до останнього снаряда і власноруч знищив три німецькі «тигри». За героїчні подвиги і вміле керівництво боєм указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 р. командиру 126-го танкового полку 6-го гвардійського механізованого корпусу 4-ї гвардійської армії, гвардії майору Ткачуку Івану Олексійовичу було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
У нагородному листку викарбувано: «В лютому 1945 року танковий полк під командуванням майора Ткачука форсував річку Одер під містом Гернштадт, захопив плацдарм, утримував його до приходу наших головних сил, успішно відбивав атаки противника. В бою полк знищив: 64 німецьких танки, 7 артилерійських установок, 24 кулемети. 28 бронетранспортерів, 111 автомашин, 170 повозок з вантажем, пароплав з баржею, 1320 солдатів і офіцерів».
За радянської влади в селі був побудований дитячий садок- один на три села, колгоспна ферма. Неподалік від з/д станції діяли кар'єри, пісок з яких раніше відправлявся до різних куточків колишнього Радянського Союзу. Один з кар'єрів (найстаріший) засаджений хвойними деревами, два інші зайняті водоймами, де зараз розводять рибу.
В 90-х роках 20 століття розпочато будівництво підвідного газопроводу до села, яке розтягнулося на довгі роки. За ініціативи гр. В.Швайдецького в 2002 році розпочалась газифікація села за внески жителів, яка завершилася 2004 року.
Гулівці розташовані на правому березі річки Горинь. Площа населеного пункту — 289 га, кількість господарств — 205, кількість населення — 521 чол.
Село Гулівці під назвою Гулів вперше згадується в історичних документах Острозького повіту 1545 р.
Пан, що колись керував селом, влаштовував гуляння(«гульки») і розваги для місцевої знаті. Звідси, мабуть, походить назва села. Панський маєток був побудований за селом, на височині серед лісу. Тепер місце, де був маєток, можна знайти лише по невеликих горбках(залишки будівель) та по невеликій ямі, що зосталася від 40 — метрової глибини колодязя.
Під час визвольної боротьби багато місцевих селян виступили на стороні військ Б.Хмельницького. В 1681 р. навколишні землі були продані воєводі російському і коронованому гетьманові польському Станіславу Яблуновському.
У 18 — на початку 19 ст. навколишні землі належали князям Сапегам. Але за участь у польському повстанні 1830—1831 рр. Сапега був позбавлений права на місцеві маєтки. Спочатку місцеві землі були передані відомству Міністерства Державних маєтностей, а згодом — в оренду російському офіцеру І. Борисовичу.
У липні 1920 р. село було остаточно окуповане більшовиками.
1930 р. збудовано Гулівецьку школу, яка діяла до 2009 року. Після громадянської війни в Гулівцях не було сільради, а всі справи розглядали виконавці із Соснівки.
У 1930-ті рр. під сільську раду було виділено хату розкуркуленого жителя поряд з теперішнім будинком. Першим головою Гулівецької сільради був І. Д. Антонюк(за розповідями старожилів). Дружина його працювала вчителькою у Синютецькій початковій школі, що тоді була розміщена в хаті місцевого священика. Нове приміщення ради було збудоване на початку 1950-х років. В 1967 році на честь 50-річчя Жовтневої революціх відкрито нове приміщення будинку культури (побудований силами колгоспому (голва Зборавський))і магазину (діють і зараз).
З початку 1970 х рр. у Гулівцях діяв колгосп під новою назвою «Зоря». Сьогодні на території сільради діє будинок культури (з 1967 р.), ФАП, побудований спілкою селян «Зоря» у 1989 р., Гулівецька школа І-ІІІ ступенів. У 1986 році с/с «Зоря» розпочато будівництво нової школи, яке в 1995 році було заморожене. За спияння Фонду Соціальних інвестицій та внесків жителів сільради в 2003 році перероблено проєкт школи під сучасні і економічні вимоги. У 2007 році знову розморожене будівництво школи, яка була відкрита 1 вересня 2009 року. За ініціативи тодішнього сільського голови Вадима Школьніка у 2002 році розпочато будівцицтво Свято-Михайлівського храму Української Православної Церкви. За сприянням благодійних внесків у 2007 р. будівництво завершилося. Стару Церкву було розібрано під час колективізації у 30-х роках і зараз про неї нагадує тільки хрест встановлений на її місці за 50 м від в"їзду в село зі сторони Білогір'я з лівої сторони.
Також за ініціативи сільського голови В.Школьніка в 2004 році була розпочата газифікація с. Гулівці, а далі с. Синютки (голова комітету Т.Заїка) за кошти громадян, які побажали проводити в свої оселі блакитне паливо. І блакитний вогник загорівся в оселях наприкінці 2005 року.
Село Синютки розташоване по обидва боки гребеневого пагорба, що розділяє село на дві частини, на правобережжі Горині. Площа населеного пункту — 162 га, кількість господарств — 105, кількість населення — 254 чол. Назва села походить від прізвища пана Сенюти, якому належало село у свій час.
У 1360-ті роки місцевість була підкорена литовськими. А пізніше — польськими землевласниками.
Протягом 1442—1497 рр. поселення не раз були спустошені татарськими набігами.
У 16 ст. навколишні землі стали володіннями князів Сенют. Від цього прізвища походить сучасна назва села Синютки. За селом на пагорбі серед лісів був побудований великий замок князя Сенюти, від якого було прокладено декілька підземних ходів. Один з яких вів під річкою Горинь до Ляховецького(зараз Білогірського)костьола-монастиря і далі до замку біля смт. Ямпіль(Білогірський р-н) від якого до наших часів збереглася тільки одна вежа, а другий виходив на пагорбі в лісі с. Гулівці(панський маєток). Від замку через заплаву річки Горинь до села Корниця був прокладений підвісний міст з мотузків і бичачих шкур, по якому пани переправлялися на ярмарок до Корниці.
Існує переказ, що своє багатство Сенюта заповідав на побудову церкви і наклав на сховище закляття: «Та людина, яка з недобрими намірами відкриє вхід до скарбу, відкриє смерть для всіх навколишніх сіл на десятки кілометрів». У 1970-х рр. на території колишнього замку виявлено поклади уранової руди. Мабуть, ще в ті часи Сенюта знав про смертельну дію цієї руди. Вже понад два століття замок зруйнований, а на його місці є лише залишки великих каменів та три вікові дерева, що за переказами позначали місця до підземних ходів. Саме місце зараз люди називають — Замчисько.
У 1910—1912 рр. В селі Синютки була збудована початкова школа, приміщення якої в напівзруйнованому стані збереглося до сьогодення. В лютому 1944 р. село Синютки було майже повністю спалене гітлерівськими окупантами — залишилась одна мурована хата (після війни в ній до 80-х років був магазин (збереглася дотепер)) і хлів на другому кінці села. За бойові подвиги на фронтах Німецько-радянської війни 218 жителів сіл нагороджено орденами і медалями.
Старожил села Синютки Стецюк Євдокія народилася в 1904 році, живе досі.
Село Гулівці постраждало від комуністичного терору і голодоморів. На Білогірщину початок колективізації припав на 1929 рік і станом на 10 червня 1932 року чисельність колгоспів сягнула 52 одиниці із 24086 га орної землі при 39913 га угідь. Ця чисельність, не враховуючи часів війни, протрималась до початку 1949 року. Утворення господарств йшло по адміністративному принципу, тобто село-колгосп. В деяких селах в певні часи могло бути і декілька господарств. На ті часи назви господарств могли змінюватись по декілька разів на рік, як і керівники господарств. Зустрічались також випадки однакових назв господарств одночасно.
Станом на 1.01.1949 року район поділявся на дві Білогірську та Лепесівську МТС, кожна з яких мала по 26 господарств, а саме: І. По Білогірській МТС: Ім. Хрущова в селі Гулівці.З 1950 року розпочалось масове укрупнення колгоспів. В Гулівцях, після приєднання Жижниковець та Синюток колгосп ім. Хрущова в 1958 перейменувався в ім. Шевченка, а з 1968 став носити назву «Зоря». В 2007 році в Гулівцях працювало товариство «Жовтнева Нива» керівник Рожик Микола Феофанович
Списки меморіалу:
Танащук Николай Ильич (варианты ФИО: Никифор Георгий Сергеевич). Родился в 1935 г., с. Гулевцы Белогорского р-на Хмельницкой обл.; украинец; колхозник. Проживал: УССР, Хмельницкая, Белогорский, Гумовцы.Арестован 3 апреля 1957 г. Приговорен: Хмельницким облсудом 28 мая 1957 г., обв.: 54-10 ч.1 УК УССР. Приговор: к 10 г. ИТЛ. БЕЖАЛ 19.09.1957. В 1958 В/СУДОМ ГССР ОСУЖД. ПО СТ.82. ОСВ. 06.02.1971 РЕАБІЛІТОВАНИЙ.
Ред. Володимир з дому Танащуків-Шейбсак
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Білогірської селищної громади.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Білогірського району, село увійшло до складу Шепетівського району.
Примітки
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-23. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- М. Тищук. З історії галузі сільського господарства Білогірського району.
- Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 15 липня 2022.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Посилання
- Село Гулівці // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- .
- Список репресованих російського меморіалу [Архівовано 11 квітня 2012 у WebCite]
- Погода в селі Гулівці [ 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Hulowce, należały do Ostrogskich, później do Jabłonowskich i Sapiehów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 208. (пол.)
- Hulowce, wieś nad Horyniem // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 599. (пол.)
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Gulivci Gu livci selo v Ukrayini u Bilogirskij selishnij gromadi Shepetivskogo rajonu Hmelnickoyi oblasti Roztashovane na richci Gorin selo Gulivci Krayina Ukrayina Oblast Hmelnicka oblast Rajon Shepetivskij rajon Gromada Bilogirska selishna gromada Oblikova kartka selo Gulivci Osnovni dani Zasnovane 1545 Naselennya 527 osib 2001 Plosha 0 205 km Gustota naselennya 2570 73 osib km Poshtovij indeks 30207 Telefonnij kod 380 3841 Geografichni dani Geografichni koordinati 50 00 30 pn sh 26 29 30 sh d 50 00833 pn sh 26 49167 sh d 50 00833 26 49167 Koordinati 50 00 30 pn sh 26 29 30 sh d 50 00833 pn sh 26 49167 sh d 50 00833 26 49167 Serednya visota nad rivnem morya 245 m Vodojmi r Gorin Najblizhcha zaliznichna stanciya Zhizhnikivci Misceva vlada Adresa radi 30200 Hmelnicka obl Shepetivskij r n smt Bilogir ya vul Shevchenka 44 Karta Gulivci Gulivci MapaNaselennyaNaselennya sela za perepisom 2001 roku stanovilo 527 osib v 2011 roci 464 osib IstoriyaStanom na 1885 rik u kolishnomu vlasnickomu seli Lyahoveckoyi volosti Ostrozkogo povitu Volinskoyi guberniyi meshkala 521 osoba nalichuvalos 59 dvoriv isnuvali pravoslavna cerkva shkola postoyalij budinok Za perepisom 1897 roku kilkist meshkanciv zrosla do 1123 osib 559 cholovichoyi stati ta 564 zhinochoyi z yakih 826 pravoslavnoyi viri ta 293 rozkolnikiv Istoriya sil Gulivci Zhizhnikivci Sinyutki Zgadka v istorichnih knigah Rechi Pospolitoyi dir icm edu pl pl Slownik geograficzny Tom XIV 925 Gulivecka silska rada z centrom v seli Gulivci roztashovana na vidstani 7 km vid smt Bilogir ya i za 3 km vid zaliznichnoyi stanciyi Zhizhnikivci Na teritoriyi pidporyadkovanij silradi znahodyatsya tri sela Gulivci Zhizhnikivci Sinyutki Selo Zhizhnikivci roztashovane na livomu berezi richki Gorin u nizini Selo rozdilene na dvi chastini dorogoyu yaka vede z Gulivec v rajcentr Cherez selo prohodit zaliznicya Ternopil Shepetivka Plosha naselenogo punktu 105 ga kilkist gospodarstv 121 chiselnist naselennya 285 cholovik U davni chasi teritoriya suchasnih sil bula vkrita vikovichnimi lisami Naprikinci HIII st poblizu r Gorin osili pershi poselenci sporudivshi sim hat Svoye poselennya yak svidchat perekazi voni nazivali slov yanskim slovom Zhizn vid chogo ochevidno i pohodit suchasna nazva Zhizhnikivci U 1360 ti roki miscevist bula pidkorena litovskimi a piznishe polskimi zemlevlasnikami U 1905 r v Zhizhnikivcyah ta navkolishnih selah vidbulis selyanski zavorushennya yaki ocholili uchasniki Cusimskoyi bitvi na korabli Poltava F Kasyanchuk ta R Smikovskij Obidva buli zaareshtovani i vidpravleni do v yaznici U 1910 r v Zhizhnikivcyah bulo sporudzheno pochatkovu shkolu primishennya shkoli zbereglos do cogodennya U 1914 r rozpochato budivnictvo zaliznici Shepetivka Lanivci Ternopil yaka diye do teperishnogo chasu U roki gitlerivskoyi okupaciyi na stanciyi Zhizhnikivci u veresni 1943 r bulo stvoreno pidpilnu grupu na choli iz zaliznichnikom I D Kovalenkom U lyutomu 1944 r za aktivnu uchast naselennya u partizanskomu rusi gitlerivski okupanti majzhe povnistyu znishili Sinyutki i chastkovo Gulivci ta Zhizhnikivci Vidomim urodzhencem s Zhizhnikivci buv Ivan Oleksijovich Tkachuk 1919 1945 r Pislya zakinchennya serednoyi shkoli ta Orlovskogo bronetankovogo uchilisha vin z zhovtnya 1941 roku brav uchast u voyennih diyah proti nimecko nacistskih zagarbnikiv V roki Velikoyi vitchiznyanoyi vijni komanduvav vzvodom rotoyu bataljonom V 25 rokiv stav komandirom polku Voyuvav na Zahidnomu Donskomu 1 mu Ukrayinskomu frontah Za muzhnist i geroyizm proyavleni u borotbi z vorogom buv nagorodzhenij ordenom Lenina ordenom Chervonogo prapora ordenom Chervonoyi Zirki medallyu Za vidvagu 3 lyutogo 1945 r major Tkachuk zgoriv u tanku Ochevidci svidchat na tretij den boyu Ivan Oleksijovich znahodyachis u tanku yakij buv pidbitij nakazav polku piti v obhid voroga a na sebe prijnyav golovnij udar nimeckoyi tankovoyi koloni Vin bivsya do ostannogo snaryada i vlasnoruch znishiv tri nimecki tigri Za geroyichni podvigi i vmile kerivnictvo boyem ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 10 kvitnya 1945 r komandiru 126 go tankovogo polku 6 go gvardijskogo mehanizovanogo korpusu 4 yi gvardijskoyi armiyi gvardiyi majoru Tkachuku Ivanu Oleksijovichu bulo posmertno prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu U nagorodnomu listku vikarbuvano V lyutomu 1945 roku tankovij polk pid komanduvannyam majora Tkachuka forsuvav richku Oder pid mistom Gernshtadt zahopiv placdarm utrimuvav jogo do prihodu nashih golovnih sil uspishno vidbivav ataki protivnika V boyu polk znishiv 64 nimeckih tanki 7 artilerijskih ustanovok 24 kulemeti 28 bronetransporteriv 111 avtomashin 170 povozok z vantazhem paroplav z barzheyu 1320 soldativ i oficeriv Za radyanskoyi vladi v seli buv pobudovanij dityachij sadok odin na tri sela kolgospna ferma Nepodalik vid z d stanciyi diyali kar yeri pisok z yakih ranishe vidpravlyavsya do riznih kutochkiv kolishnogo Radyanskogo Soyuzu Odin z kar yeriv najstarishij zasadzhenij hvojnimi derevami dva inshi zajnyati vodojmami de zaraz rozvodyat ribu V 90 h rokah 20 stolittya rozpochato budivnictvo pidvidnogo gazoprovodu do sela yake roztyagnulosya na dovgi roki Za iniciativi gr V Shvajdeckogo v 2002 roci rozpochalas gazifikaciya sela za vneski zhiteliv yaka zavershilasya 2004 roku Gulivci roztashovani na pravomu berezi richki Gorin Plosha naselenogo punktu 289 ga kilkist gospodarstv 205 kilkist naselennya 521 chol Selo Gulivci pid nazvoyu Guliv vpershe zgaduyetsya v istorichnih dokumentah Ostrozkogo povitu 1545 r Pan sho kolis keruvav selom vlashtovuvav gulyannya gulki i rozvagi dlya miscevoyi znati Zvidsi mabut pohodit nazva sela Panskij mayetok buv pobudovanij za selom na visochini sered lisu Teper misce de buv mayetok mozhna znajti lishe po nevelikih gorbkah zalishki budivel ta po nevelikij yami sho zostalasya vid 40 metrovoyi glibini kolodyazya Pid chas vizvolnoyi borotbi bagato miscevih selyan vistupili na storoni vijsk B Hmelnickogo V 1681 r navkolishni zemli buli prodani voyevodi rosijskomu i koronovanomu getmanovi polskomu Stanislavu Yablunovskomu U 18 na pochatku 19 st navkolishni zemli nalezhali knyazyam Sapegam Ale za uchast u polskomu povstanni 1830 1831 rr Sapega buv pozbavlenij prava na miscevi mayetki Spochatku miscevi zemli buli peredani vidomstvu Ministerstva Derzhavnih mayetnostej a zgodom v orendu rosijskomu oficeru I Borisovichu U lipni 1920 r selo bulo ostatochno okupovane bilshovikami 1930 r zbudovano Gulivecku shkolu yaka diyala do 2009 roku Pislya gromadyanskoyi vijni v Gulivcyah ne bulo silradi a vsi spravi rozglyadali vikonavci iz Sosnivki U 1930 ti rr pid silsku radu bulo vidileno hatu rozkurkulenogo zhitelya poryad z teperishnim budinkom Pershim golovoyu Guliveckoyi silradi buv I D Antonyuk za rozpovidyami starozhiliv Druzhina jogo pracyuvala vchitelkoyu u Sinyuteckij pochatkovij shkoli sho todi bula rozmishena v hati miscevogo svyashenika Nove primishennya radi bulo zbudovane na pochatku 1950 h rokiv V 1967 roci na chest 50 richchya Zhovtnevoyi revolyucih vidkrito nove primishennya budinku kulturi pobudovanij silami kolgospomu golva Zboravskij i magazinu diyut i zaraz Z pochatku 1970 h rr u Gulivcyah diyav kolgosp pid novoyu nazvoyu Zorya Sogodni na teritoriyi silradi diye budinok kulturi z 1967 r FAP pobudovanij spilkoyu selyan Zorya u 1989 r Gulivecka shkola I III stupeniv U 1986 roci s s Zorya rozpochato budivnictvo novoyi shkoli yake v 1995 roci bulo zamorozhene Za spiyannya Fondu Socialnih investicij ta vneskiv zhiteliv silradi v 2003 roci pererobleno proyekt shkoli pid suchasni i ekonomichni vimogi U 2007 roci znovu rozmorozhene budivnictvo shkoli yaka bula vidkrita 1 veresnya 2009 roku Za iniciativi todishnogo silskogo golovi Vadima Shkolnika u 2002 roci rozpochato budivcictvo Svyato Mihajlivskogo hramu Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Za spriyannyam blagodijnih vneskiv u 2007 r budivnictvo zavershilosya Staru Cerkvu bulo rozibrano pid chas kolektivizaciyi u 30 h rokah i zaraz pro neyi nagaduye tilki hrest vstanovlenij na yiyi misci za 50 m vid v yizdu v selo zi storoni Bilogir ya z livoyi storoni Takozh za iniciativi silskogo golovi V Shkolnika v 2004 roci bula rozpochata gazifikaciya s Gulivci a dali s Sinyutki golova komitetu T Zayika za koshti gromadyan yaki pobazhali provoditi v svoyi oseli blakitne palivo I blakitnij vognik zagorivsya v oselyah naprikinci 2005 roku Selo Sinyutki roztashovane po obidva boki grebenevogo pagorba sho rozdilyaye selo na dvi chastini na pravoberezhzhi Gorini Plosha naselenogo punktu 162 ga kilkist gospodarstv 105 kilkist naselennya 254 chol Nazva sela pohodit vid prizvisha pana Senyuti yakomu nalezhalo selo u svij chas U 1360 ti roki miscevist bula pidkorena litovskimi A piznishe polskimi zemlevlasnikami Protyagom 1442 1497 rr poselennya ne raz buli spustosheni tatarskimi nabigami U 16 st navkolishni zemli stali volodinnyami knyaziv Senyut Vid cogo prizvisha pohodit suchasna nazva sela Sinyutki Za selom na pagorbi sered lisiv buv pobudovanij velikij zamok knyazya Senyuti vid yakogo bulo prokladeno dekilka pidzemnih hodiv Odin z yakih viv pid richkoyu Gorin do Lyahoveckogo zaraz Bilogirskogo kostola monastirya i dali do zamku bilya smt Yampil Bilogirskij r n vid yakogo do nashih chasiv zbereglasya tilki odna vezha a drugij vihodiv na pagorbi v lisi s Gulivci panskij mayetok Vid zamku cherez zaplavu richki Gorin do sela Kornicya buv prokladenij pidvisnij mist z motuzkiv i bichachih shkur po yakomu pani perepravlyalisya na yarmarok do Kornici Isnuye perekaz sho svoye bagatstvo Senyuta zapovidav na pobudovu cerkvi i naklav na shovishe zaklyattya Ta lyudina yaka z nedobrimi namirami vidkriye vhid do skarbu vidkriye smert dlya vsih navkolishnih sil na desyatki kilometriv U 1970 h rr na teritoriyi kolishnogo zamku viyavleno pokladi uranovoyi rudi Mabut she v ti chasi Senyuta znav pro smertelnu diyu ciyeyi rudi Vzhe ponad dva stolittya zamok zrujnovanij a na jogo misci ye lishe zalishki velikih kameniv ta tri vikovi dereva sho za perekazami poznachali miscya do pidzemnih hodiv Same misce zaraz lyudi nazivayut Zamchisko U 1910 1912 rr V seli Sinyutki bula zbudovana pochatkova shkola primishennya yakoyi v napivzrujnovanomu stani zbereglosya do sogodennya V lyutomu 1944 r selo Sinyutki bulo majzhe povnistyu spalene gitlerivskimi okupantami zalishilas odna murovana hata pislya vijni v nij do 80 h rokiv buv magazin zbereglasya doteper i hliv na drugomu kinci sela Za bojovi podvigi na frontah Nimecko radyanskoyi vijni 218 zhiteliv sil nagorodzheno ordenami i medalyami Starozhil sela Sinyutki Stecyuk Yevdokiya narodilasya v 1904 roci zhive dosi Selo Gulivci postrazhdalo vid komunistichnogo teroru i golodomoriv Na Bilogirshinu pochatok kolektivizaciyi pripav na 1929 rik i stanom na 10 chervnya 1932 roku chiselnist kolgospiv syagnula 52 odinici iz 24086 ga ornoyi zemli pri 39913 ga ugid Cya chiselnist ne vrahovuyuchi chasiv vijni protrimalas do pochatku 1949 roku Utvorennya gospodarstv jshlo po administrativnomu principu tobto selo kolgosp V deyakih selah v pevni chasi moglo buti i dekilka gospodarstv Na ti chasi nazvi gospodarstv mogli zminyuvatis po dekilka raziv na rik yak i kerivniki gospodarstv Zustrichalis takozh vipadki odnakovih nazv gospodarstv odnochasno Stanom na 1 01 1949 roku rajon podilyavsya na dvi Bilogirsku ta Lepesivsku MTS kozhna z yakih mala po 26 gospodarstv a same I Po Bilogirskij MTS Im Hrushova v seli Gulivci Z 1950 roku rozpochalos masove ukrupnennya kolgospiv V Gulivcyah pislya priyednannya Zhizhnikovec ta Sinyutok kolgosp im Hrushova v 1958 perejmenuvavsya v im Shevchenka a z 1968 stav nositi nazvu Zorya V 2007 roci v Gulivcyah pracyuvalo tovaristvo Zhovtneva Niva kerivnik Rozhik Mikola Feofanovich Spiski memorialu Tanashuk Nikolaj Ilich varianty FIO Nikifor Georgij Sergeevich Rodilsya v 1935 g s Gulevcy Belogorskogo r na Hmelnickoj obl ukrainec kolhoznik Prozhival USSR Hmelnickaya Belogorskij Gumovcy Arestovan 3 aprelya 1957 g Prigovoren Hmelnickim oblsudom 28 maya 1957 g obv 54 10 ch 1 UK USSR Prigovor k 10 g ITL BEZhAL 19 09 1957 V 1958 V SUDOM GSSR OSUZhD PO ST 82 OSV 06 02 1971 REABILITOVANIJ Red Volodimir z domu Tanashukiv Shejbsak 12 chervnya 2020 roku vidpovidno do rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini 727 r Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Hmelnickoyi oblasti uvijshlo do skladu Bilogirskoyi selishnoyi gromadi 17 lipnya 2020 roku v rezultati administrativno teritorialnoyi reformi ta likvidaciyi Bilogirskogo rajonu selo uvijshlo do skladu Shepetivskogo rajonu PrimitkiVolosti i vazhnѣjshiya seleniya Evropejskoj Rossii Po dannym obslѣdovaniya proizvedennago statisticheskimi uchrezhdeniyami Ministerstva Vnutrennih Dѣl po porucheniyu Statisticheskago Sovѣta Izdanie Centralnago Statisticheskago Komiteta Vypusk III Gubernii Malorossijskiya i Yugo Zapadnyya Sostavil starshij redaktor V V Zverinskij SanktPeterburg 1885 ros doref Naselennye mesta Rossijskoj imperii v 500 i bolee zhitelej s ukazaniem vsego nalichnogo v nih naseleniya i chisla zhitelej preobladayushih veroispovedanij po dannym pervoj vseobshej perepisi naseleniya 1897 g Pod red N A Trojnickogo S Pb Tipografiya Obshestvennaya polza parovaya tipolitografiya N L Nyrkina 1905 S 1 23 X 270 120 s ros doref M Tishuk Z istoriyi galuzi silskogo gospodarstva Bilogirskogo rajonu Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Hmelnickoyi oblasti Oficijnij vebportal parlamentu Ukrayini ukr Procitovano 15 lipnya 2022 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv PosilannyaSelo Gulivci Oblikova kartka na oficijnomu vebsajti Verhovnoyi Radi Ukrayini Spisok represovanih rosijskogo memorialu Arhivovano 11 kvitnya 2012 u WebCite Pogoda v seli Gulivci 20 grudnya 2011 u Wayback Machine Hulowce nalezaly do Ostrogskich pozniej do Jablonowskich i Sapiehow Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1882 T III S 208 pol Hulowce wies nad Horyniem Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1900 T XV cz 1 S 599 pol Ce nezavershena stattya z geografiyi Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi