У 50-х роках до н. е. Римська республіка остаточно вступила до складної внутрішньої політичної, соціальної та економічної кризи. Республіканські інститути були вже не в змозі здійснювати управління величезними територіями, а також забезпечувати інтереси різних верств населення. Назріла необхідність з одного боку, забезпечити захист інтересів великих латифундистів та рабовласників, з іншого боку, забезпечити землею збіднілих громадян. За зміни виступала партія популярів, що утворилася ще за часи Тиберія та Гая Гракхів, намагалася здобути перевагу за народного трибуна Луція Аппулея Сатурніна та військовика Гая Марія. До цієї партії належав представник аристократів Гай Цезар. Їм протидіяла партія оптиматів, що відстоювала консерватизм у внутрішній політиці. Зрештою небажання оптиматів реформувати державу призвело до численних громадянських війн. Особливо жорсткою була боротьба у 80-х роках до н. е. між Марієм та Суллою. Перемога останнього та оптиматів не вирішило проблем.
Утворення першого тріумвірату між Цезарем, Ліцинієм Крассом та Гнеєм Помпеєм мало на меті владнати накопичені проблеми. Проте це було компромісним рішенням. Після загибелі Красса та смерті доньки Цезаря і дружини Помпея — Юлії тріумвірат фактично розпався. Така ситуація неминуче вела до військового протистояння між Цезарем та сенатом, що спирався на Помпея. Водночас амбіції Гая Цезаря після успішного завершення Галльської війни спонукала до бажання посилити свою вагу у державі та провести основні ідеї популярів у життя. Втім це виявилося неможливим.
Війна 49 року до н. е.
У 49 році до н. е. Цезар перейшов річку Рубікон, що відокремлювала провінцію Цизальпійську Галлію від Італії. А згідно закону Сулли римська армія не мала права вступати до Італії. Це означало оголошення війни. Тоді ж було захоплено м. Арімін, де його очікували прихильники, що втекли з Риму. Згодом було захоплено також міста Пізавр, Анкона, Аррецій.
У Римі було скликано засідання сенату, де після запеклих дебатів з ініціативи Катона було прийнято рішення вручити верховне командування Помпею. Останній прийшов до висновку про необхідність покинути Рим, закликав магістратів і сенаторів наслідувати його приклад, додавши, що тих, хто не відгукнеться на цей заклик, він буде вважати ворогами вітчизни і прихильниками Цезаря.
Помпей залишив Рим 17 січня, консули і значна частина сенаторів — 18 січня. Від'їзд був настільки поспішним, що не встигли здійснити належних з нагоди війни жертвопринесень та вивезти державну скарбницю.
Цезар у Аріміні зустрівся з претором Росцієм та Луцієм Юлієм Цезарем-молодшим, помпеянцем. Цезар наголосив на готовності розпустити військо одночасно з Помпеєм, а після цього взяти участь у виборах, не порушуючи звичайного порядку. Посередники повернулися до Помпея і консулів 23 січня, заставши їх уже в Капуї, проте пропозиції Цезаря не були прийняті.
Слідом за цим Цезар рішуче рушив на Рим. Спочатку захопив м. Ауксум, згодом усю Піценську область. В цей час сили помпеянців були роз'єднані — сам Помпей перебував у Кампанії, а його прихильник — Доміцій Агенобарб — у м. Корфіній. Проте цезаріанці на чолі з Марком Антонієм швидко захопили місто Сульмону, а незабаром й Корфіній.
Довідавшись про падіння Корфінія, Помпей рушив до Брундізія, а потім — у лютому — переправився до Діррахія. Сам Цезар підійшов до Бріндізія набагато пізніше — 9 березня. Після цього рушив до Риму, де захопив державну скарбницю. Він розіслав по найважливіших і найближчим провінціям — Сицилії, Сардинії, Галлії — своїх уповноважених, які повинні були змінити намісників, спрямованих туди сенатом. Водночас Цезар доручив керівництво міськими справами претору Марку Емілію Лепиду, а управління Італією і командування Марку Антонію як своєму легатові. після цього Цезар рушив до Ближньої Іспанії, де стояли війська помпеянців. По дорозі відправив Деціма Юнія Брута Альбіна захопити Массилію, де укріпилися помпеянці.
У Ближній Іспанії Цезарю довелося вести боротьбу проти двох легатів Помпея — Луція Афранія і Марка Петрея. Військові дії зосередилися в районі міста Ілерда. Спочатку вони розвивалися не надто успішно для Цезаря, який опинився в облозі, проте зрештою він зумів перетягнути на свій бік громади іберів та змусити ворогів відступити до областей кельтіберів. У вирішальній битві при Ілерді Цезар розбив Афранія та Петрею і змусив їх здатися. Після цього Цезар рушив до провінції Далека Іспанія, якою керував помпеянець Марк Теренцій Варрон. Війська останнього перейшли на бік цезаріанців, а сам Варрон здався Цезарю у Кордубі (сучасна Кордова).
Слідом за цим Цезар рушив через Гадес (сучасний Кадіс), Тарракон висадився у Массилії, яка все ще знаходилася в облозі цезаріанців. Тут він довідався про оголошення його диктатором. Це рішення провів претор Емілій Лепід. В цей Куріон захопив Сицилію та висадився в Африці, де спочатку переміг при Утікі, проте потім зазнав поразки від військ Публія Атія Вара та нумідійського царя Юби I при річці Баград. Також цезаріанці зазнали поразки у провінції Іллірик від військ помпеянців Октавія та Скрибонія. У підсумку цезаріанці контролювали Іспанію, Сардинію, Корсику та Сицилію.
Цезар терміново змушений був повернутися до Цізальпійської Галлії, де у Плаценції повстав IX легіон. Зрештою цей бунт вдалося придушити мирно. У Римі Цезар провів вибори консулів, якими стали сам Цезар та Публій Сервілій Ватія Ісаврик. Водночас проводилися у життя реформи популярів та готувалися сили для війни проти Помпея.
Наприкінці року Цезар висадився в Епірі, де зайняв важливі приморські міста — Орік, Аполлонію, проте зайняти Діррахій не вдалося. Водночас з моря блокаду цезаріанців здійснював Марк Бібул.
Війна 48 року до н. е.
Облогу вдалося прорвати Марку Антонію та Фуфію Калену у квітні 48 року до н. е. До липня тривала позиційна боротьба між помпеянцями та цезаріанцями. У липні 48 року до н. е. Цезар зазнав відчутної поразки від Помпея при Діррахії. Після цього цезаріанці рушили через Македонію до Фессалії, де захопили міста Гомфра та Метрополь, після цього підійшли до Лариси.
В цей час у Римі владу цезаріанців намагався повалити Марк Целій Руф, але це йому не вдалося. Він втік до м. Турії, де здійснив спробу зібрати війська, але не досяг бажаного й зрештою загинув.
На Балканах слідом за Цезарем до Фессалії рушив Помпей, що тут приєднав до себе додаткові сили. В результаті армія Помпея у 1,5 рази стала перевищувати армію Цезаря. Проте у вирішальній битві при Фарсалі цезаріанці завдали помпеянцям рішучої поразки. Помпей втік до м. Мітилена на о. Лесбос, де перебувала його родина, після цього рушив до Єгипту, де його було вбито за наказом Птолемея XIII.
У Римі після цих подій народ розбив статуї Сулли і Помпея, що стояли на рострах. Сенатом та народними зборами Цезарю дано право вживати по відношенню до помпеянців будь-які заходи, право оголошення війни і укладення миру без санкції сенату і народу, право протягом найближчих п'яти років щорічно виставляти свою кандидатуру на консульських виборах, рекомендувати на виборних комиціях народу своїх кандидатів (крім народних трибунів), розподіляти преторські провінції не по жеребу, а на свій власний розсуд. Йому навіть було декретовано право на майбутній тріумф у майбутній війні проти нумідійського царя Юби.
Цезар призначив проконсула провінції Азія Доміція Кальвіна, прокоснулом Ахайї Фуфія Калена. Сам же Цезар відправився до Іліона у Малій Азії. Після цього рушив через Родос до Єгипту на чолі із 3200 легіонерів та 800 кіннотників, де опинився у жовтні. Тут вступив у конфлікт із радниками єгипетського царя з приводу вимагання боргу Єгипту у 10 млн сестерціїв. Відмова в цьому призвела до втручання у конфлікт між Птолемеєм XIII та його сестрою-дружиною Клеопатрою VII.
Війна 47 року до н. е.
Зрештою Цезар опинився в облозі на невеличкій частині столиці Олександрії Єгипетської. Ситуацію врятував Мітридат Пергамський. Їх об'єднані сили завдали ворогові поразку у битві в дельті Ніла (27 березня 47 року до н. е.), де загинув цар Птолемей, а владу від Цезаря отримала Клеопатра.
В цей час проти намісника Азії Доміція Кальвіна виступив Фарнак II, син понтійського царя Мітрідата Евпатора. Кальвін зазнав поразки у битві при Нікополі. В Іспанії розпочалася боротьба між Марком Марцеллом та Квінтом Кассієм Лонгіном. Проте в Дальній Іспанії положення врятував Марк Емілій Лепід, а новим намісником став Гай Требоній. Водночас в Африці накопичували сили помпеянці на чолі із Катоном.
Для контролю над Італією Марка Антонія було призначено заступником диктатора — начальником кінноти. Сам Цезар висадився у Тарсі (Кілікія), після чого рушив проти Фарнака II, якому завдав поразку 2 серпня 47 року до н. е. у битві при Зелі. По результатах битви відновлено владу Риму над Понтом, союзники Цезаря — Мітридат Пергамський отримав тетрахію в Галатії, Дейотар зберіг владу над іншою частиною Галатії, Аріобарзан з Каппадокії став царем Малої Вірменії. Після цього Цезар перебирається до Італії. Тут обираються консули-суфекти — Публій Ватіній та Фуфій Кален. Розпочалася підготовка до африканської кампанії. Було сформовано ще один легіон — Legio XXVIII.
У грудні армія цезаріанців в складі 6 легіонів висадилася біля м. Гадрумента (Африка), але усі атаки цезаріанців відбив комендант гарнізону — помпеянець Гай Консідій.
Війна 46 року до н. е.
На новий рік консулами стали сам Цезар та Марк Емілій Лепід. Деякий час цезаріанці діяли біля м. Лептіс, що підтримав Цезаря. Потім їх військо перейшло до м. Руспіни. Тут 4 січня відбулася битва, в якій цезаріанці зазнали відчутних втрат. Становище врятувало тільки те, що помпеянець Марк Петрея не став продовжувати наступ, дозволивши Цезарю відступити до військового табору.
Цезарю вдалося попередити об'єднання військ своїх ворогів — Сципіона, Лабієна та царя Юби. В цей час до Нумідії вдерся Бокх, цар Мавретанії, та цезаріанець Публій Сіттій. після цього бої припинилися до лютого. Отримавши нові підкріплення Цезар рушив до м. Узіта, під час маршу до якого кіннота цезаріанців розбила вершників на чолі із Лабієном. В Узіті цезаріанці доповнилися ще 2 легіонами. Після цього їх армія рушила на м. Тапс. Тут 6 квітня відбулася вирішальна битва, де помпеянці зазнали нищівної поразки. Залишивши після битви 3 легіона поблизу Тапса для подальшої облоги міста (і два легіони у м. Тіздри), Цезар з рештою сил спішно рушив у напрямку до Утіки. Останню зміцнив Катон й готувався до захисту, проте населення виступило проти продовження війни. Утіка капітулювала, а Катон наклав на себе руки.
Помпеянці Фауст Сулла і Луцій Афраній, які намагалися через Мавританію дістатися до Іспанії, були схоплені Сіттієм, який, розбивши одного з військовиків царя Юби, рухався у напрямку до Утіки. За наказом Цезаря вони обидва були вбиті. Згодом Сітій завдав поразки флоту помпеянців на чолі із Метеллом Сципіоном, який також потрапив у полон до цезаріанців. Цар Юба разом з Петреєю втік до Зами, де знаходилися його дружини і діти, й куди були звезені всі його багатства. Проте жителі Зами відмовилися впустити в місто царя і його супутників та навіть звернулися до Цезаря за допомогою. Зрештою Юба та Петрея загинули. До Дальньої Іспанії вдалося втекти Лабиєну, Атію Вару і Гнею і Сексту Помпеям.
На низку африканських міст та громад була накладена контрибуція: жителі Утіки повинні були виплатити 200 млн сестерціїв протягом 3 років, жителі Тапсу також виплачували контрибуцію в 200 млн сестерціїв, мешканці Лептіса були обкладені щорічними поставками 3 млн фунтів (10 тисяч гектолітрів) олії. Намісником Нумідії, що була перетворена на провінцію під назвою Нова Африка, став Саллюстій. У липні армія цезаріанців повернулася до Італії.
Завершення війни
В провінції Далека Іспанія два легіони перейшли на бік помпеянців, які об'єдналися під орудою Гнея Помпея Молодшого. Помпеянці почали збирати потужну армію. Цезар вимушений був готуватися до нової кампанії. Перед цим своїм заступником Цезар призначив Емілія Лепіда, якому доручено справи Італії. У грудні 46 року до н. е. цезаріанці висадилися в Іспанії. Вирішальна битва відбулася при Мунді 17 березня 45 року до н. е. Напружена битва тривала увесь день, цезаріанцям перемогу приніс рейд вершників на чолі із Богудом, царем Мавретанії. Помпеянці були повністю розбиті.
Цезаріанці захопили Мунду, Кордубу та Гіспал. Останнім здався Гадес. Секст Помпей та Тит Лабієн втекли, проте Гней Помпей потрапив у полон та його було вбито. Міста і громади, що активно підтримували помпеянців, були піддані конфіскаціям й обкладені суворою контрибуцією. Спротив владі Цезаря було повністю придушено. Намісником Дальньої Іспанії призначено Гая Карріну.
Підсумки
Сенатом було призначено 5-денний подячний молебень на честь перемоги. Сенат дозволив Цезарю з'являтися на всіх іграх в одежі тріумфатора, в лавровому вінку, а також носити високі червоні чоботи. Сенат і народ постановили, щоб Цезарю буде збудовано на Палатині будинок за державний рахунок і щоб дні його перемог були оголошені святковими днями. Під час ігор і процесій його статую зі слонової кістки (simulacrum) проносили на розкішних носилках; статуї Цезаря споруджувалися також в храмі Квірина і серед зображень царів на Капітолії.
Війна була завершена, цезаріанці перемогли, а Гай Цезар перебував на вершині могутності. Військові підрозділи помпеянців були розбиті.
Джерела
E.S. Gruen, The Last Generation of the Roman Republic, California U.P. 1974, pp. 449–497.
Це незавершена стаття про війну чи битву в Стародавньому Римі. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.
Gromadyanska vijna v Starodavnomu Rimi 49 45 roki do n e borotba za vladu mizh Gayem Yuliyem Cezarem ta Gneyem Pompeyem Velikim i jogo sinami sho zreshtoyu prizvela do ostatochnogo zanepadu Rimskoyi respubliki Konflikt mizh Gayem Yuliyem Cezarem ta Gneyem Pompeyem Velikim Gromadyanski vijni v Starodavnomu Rimi Bojovi diyi pid chas vijni Bojovi diyi pid chas vijni Data 10 sichnya 49 perehid Cezarya cherez Rubikon 17 bereznya 45 rik do n e bitva pri Munde Misce Italiya rimski provinciyi Blizhnya ta Dalnya Ispaniya Afrika Ahajya Pont Yegipet Rezultat Peremoga Gaya Yuliya Cezarya Storoni Cezarianci Pompeyanci Komanduvachi Gaj Yulij Cezar Mark Antonij Gaj Skribonij Kurion Molodshij Decim Yunij Brut Albin Gnej Pompej Velikij Mark Porcij Katon Molodshij Tit Labiyen Metell Scipion Gnej Pompej Magn Molodshij Yuba IPeredumovaU 50 h rokah do n e Rimska respublika ostatochno vstupila do skladnoyi vnutrishnoyi politichnoyi socialnoyi ta ekonomichnoyi krizi Respublikanski instituti buli vzhe ne v zmozi zdijsnyuvati upravlinnya velicheznimi teritoriyami a takozh zabezpechuvati interesi riznih verstv naselennya Nazrila neobhidnist z odnogo boku zabezpechiti zahist interesiv velikih latifundistiv ta rabovlasnikiv z inshogo boku zabezpechiti zemleyu zbidnilih gromadyan Za zmini vistupala partiya populyariv sho utvorilasya she za chasi Tiberiya ta Gaya Grakhiv namagalasya zdobuti perevagu za narodnogo tribuna Luciya Appuleya Saturnina ta vijskovika Gaya Mariya Do ciyeyi partiyi nalezhav predstavnik aristokrativ Gaj Cezar Yim protidiyala partiya optimativ sho vidstoyuvala konservatizm u vnutrishnij politici Zreshtoyu nebazhannya optimativ reformuvati derzhavu prizvelo do chislennih gromadyanskih vijn Osoblivo zhorstkoyu bula borotba u 80 h rokah do n e mizh Mariyem ta Sulloyu Peremoga ostannogo ta optimativ ne virishilo problem Utvorennya pershogo triumviratu mizh Cezarem Liciniyem Krassom ta Gneyem Pompeyem malo na meti vladnati nakopicheni problemi Prote ce bulo kompromisnim rishennyam Pislya zagibeli Krassa ta smerti donki Cezarya i druzhini Pompeya Yuliyi triumvirat faktichno rozpavsya Taka situaciya neminuche vela do vijskovogo protistoyannya mizh Cezarem ta senatom sho spiravsya na Pompeya Vodnochas ambiciyi Gaya Cezarya pislya uspishnogo zavershennya Gallskoyi vijni sponukala do bazhannya posiliti svoyu vagu u derzhavi ta provesti osnovni ideyi populyariv u zhittya Vtim ce viyavilosya nemozhlivim Vijna 49 roku do n e U 49 roci do n e Cezar perejshov richku Rubikon sho vidokremlyuvala provinciyu Cizalpijsku Galliyu vid Italiyi A zgidno zakonu Sulli rimska armiya ne mala prava vstupati do Italiyi Ce oznachalo ogoloshennya vijni Todi zh bulo zahopleno m Arimin de jogo ochikuvali prihilniki sho vtekli z Rimu Zgodom bulo zahopleno takozh mista Pizavr Ankona Arrecij U Rimi bulo sklikano zasidannya senatu de pislya zapeklih debativ z iniciativi Katona bulo prijnyato rishennya vruchiti verhovne komanduvannya Pompeyu Ostannij prijshov do visnovku pro neobhidnist pokinuti Rim zaklikav magistrativ i senatoriv nasliduvati jogo priklad dodavshi sho tih hto ne vidguknetsya na cej zaklik vin bude vvazhati vorogami vitchizni i prihilnikami Cezarya Pompej zalishiv Rim 17 sichnya konsuli i znachna chastina senatoriv 18 sichnya Vid yizd buv nastilki pospishnim sho ne vstigli zdijsniti nalezhnih z nagodi vijni zhertvoprinesen ta vivezti derzhavnu skarbnicyu Cezar u Arimini zustrivsya z pretorom Rosciyem ta Luciyem Yuliyem Cezarem molodshim pompeyancem Cezar nagolosiv na gotovnosti rozpustiti vijsko odnochasno z Pompeyem a pislya cogo vzyati uchast u viborah ne porushuyuchi zvichajnogo poryadku Poseredniki povernulisya do Pompeya i konsuliv 23 sichnya zastavshi yih uzhe v Kapuyi prote propoziciyi Cezarya ne buli prijnyati Slidom za cim Cezar rishuche rushiv na Rim Spochatku zahopiv m Auksum zgodom usyu Picensku oblast V cej chas sili pompeyanciv buli roz yednani sam Pompej perebuvav u Kampaniyi a jogo prihilnik Domicij Agenobarb u m Korfinij Prote cezarianci na choli z Markom Antoniyem shvidko zahopili misto Sulmonu a nezabarom j Korfinij Dovidavshis pro padinnya Korfiniya Pompej rushiv do Brundiziya a potim u lyutomu perepravivsya do Dirrahiya Sam Cezar pidijshov do Brindiziya nabagato piznishe 9 bereznya Pislya cogo rushiv do Rimu de zahopiv derzhavnu skarbnicyu Vin rozislav po najvazhlivishih i najblizhchim provinciyam Siciliyi Sardiniyi Galliyi svoyih upovnovazhenih yaki povinni buli zminiti namisnikiv spryamovanih tudi senatom Vodnochas Cezar doruchiv kerivnictvo miskimi spravami pretoru Marku Emiliyu Lepidu a upravlinnya Italiyeyu i komanduvannya Marku Antoniyu yak svoyemu legatovi pislya cogo Cezar rushiv do Blizhnoyi Ispaniyi de stoyali vijska pompeyanciv Po dorozi vidpraviv Decima Yuniya Bruta Albina zahopiti Massiliyu de ukripilisya pompeyanci U Blizhnij Ispaniyi Cezaryu dovelosya vesti borotbu proti dvoh legativ Pompeya Luciya Afraniya i Marka Petreya Vijskovi diyi zoseredilisya v rajoni mista Ilerda Spochatku voni rozvivalisya ne nadto uspishno dlya Cezarya yakij opinivsya v oblozi prote zreshtoyu vin zumiv peretyagnuti na svij bik gromadi iberiv ta zmusiti vorogiv vidstupiti do oblastej keltiberiv U virishalnij bitvi pri Ilerdi Cezar rozbiv Afraniya ta Petreyu i zmusiv yih zdatisya Pislya cogo Cezar rushiv do provinciyi Daleka Ispaniya yakoyu keruvav pompeyanec Mark Terencij Varron Vijska ostannogo perejshli na bik cezarianciv a sam Varron zdavsya Cezaryu u Kordubi suchasna Kordova Slidom za cim Cezar rushiv cherez Gades suchasnij Kadis Tarrakon visadivsya u Massiliyi yaka vse she znahodilasya v oblozi cezarianciv Tut vin dovidavsya pro ogoloshennya jogo diktatorom Ce rishennya proviv pretor Emilij Lepid V cej Kurion zahopiv Siciliyu ta visadivsya v Africi de spochatku peremig pri Utiki prote potim zaznav porazki vid vijsk Publiya Atiya Vara ta numidijskogo carya Yubi I pri richci Bagrad Takozh cezarianci zaznali porazki u provinciyi Illirik vid vijsk pompeyanciv Oktaviya ta Skriboniya U pidsumku cezarianci kontrolyuvali Ispaniyu Sardiniyu Korsiku ta Siciliyu Cezar terminovo zmushenij buv povernutisya do Cizalpijskoyi Galliyi de u Placenciyi povstav IX legion Zreshtoyu cej bunt vdalosya pridushiti mirno U Rimi Cezar proviv vibori konsuliv yakimi stali sam Cezar ta Publij Servilij Vatiya Isavrik Vodnochas provodilisya u zhittya reformi populyariv ta gotuvalisya sili dlya vijni proti Pompeya Naprikinci roku Cezar visadivsya v Epiri de zajnyav vazhlivi primorski mista Orik Apolloniyu prote zajnyati Dirrahij ne vdalosya Vodnochas z morya blokadu cezarianciv zdijsnyuvav Mark Bibul Vijna 48 roku do n e Oblogu vdalosya prorvati Marku Antoniyu ta Fufiyu Kalenu u kvitni 48 roku do n e Do lipnya trivala pozicijna borotba mizh pompeyancyami ta cezariancyami U lipni 48 roku do n e Cezar zaznav vidchutnoyi porazki vid Pompeya pri Dirrahiyi Pislya cogo cezarianci rushili cherez Makedoniyu do Fessaliyi de zahopili mista Gomfra ta Metropol pislya cogo pidijshli do Larisi V cej chas u Rimi vladu cezarianciv namagavsya povaliti Mark Celij Ruf ale ce jomu ne vdalosya Vin vtik do m Turiyi de zdijsniv sprobu zibrati vijska ale ne dosyag bazhanogo j zreshtoyu zaginuv Na Balkanah slidom za Cezarem do Fessaliyi rushiv Pompej sho tut priyednav do sebe dodatkovi sili V rezultati armiya Pompeya u 1 5 razi stala perevishuvati armiyu Cezarya Prote u virishalnij bitvi pri Farsali cezarianci zavdali pompeyancyam rishuchoyi porazki Pompej vtik do m Mitilena na o Lesbos de perebuvala jogo rodina pislya cogo rushiv do Yegiptu de jogo bulo vbito za nakazom Ptolemeya XIII U Rimi pislya cih podij narod rozbiv statuyi Sulli i Pompeya sho stoyali na rostrah Senatom ta narodnimi zborami Cezaryu dano pravo vzhivati po vidnoshennyu do pompeyanciv bud yaki zahodi pravo ogoloshennya vijni i ukladennya miru bez sankciyi senatu i narodu pravo protyagom najblizhchih p yati rokiv shorichno vistavlyati svoyu kandidaturu na konsulskih viborah rekomenduvati na vibornih komiciyah narodu svoyih kandidativ krim narodnih tribuniv rozpodilyati pretorski provinciyi ne po zherebu a na svij vlasnij rozsud Jomu navit bulo dekretovano pravo na majbutnij triumf u majbutnij vijni proti numidijskogo carya Yubi Cezar priznachiv prokonsula provinciyi Aziya Domiciya Kalvina prokosnulom Ahajyi Fufiya Kalena Sam zhe Cezar vidpravivsya do Iliona u Malij Aziyi Pislya cogo rushiv cherez Rodos do Yegiptu na choli iz 3200 legioneriv ta 800 kinnotnikiv de opinivsya u zhovtni Tut vstupiv u konflikt iz radnikami yegipetskogo carya z privodu vimagannya borgu Yegiptu u 10 mln sesterciyiv Vidmova v comu prizvela do vtruchannya u konflikt mizh Ptolemeyem XIII ta jogo sestroyu druzhinoyu Kleopatroyu VII Vijna 47 roku do n e Zreshtoyu Cezar opinivsya v oblozi na nevelichkij chastini stolici Oleksandriyi Yegipetskoyi Situaciyu vryatuvav Mitridat Pergamskij Yih ob yednani sili zavdali vorogovi porazku u bitvi v delti Nila 27 bereznya 47 roku do n e de zaginuv car Ptolemej a vladu vid Cezarya otrimala Kleopatra V cej chas proti namisnika Aziyi Domiciya Kalvina vistupiv Farnak II sin pontijskogo carya Mitridata Evpatora Kalvin zaznav porazki u bitvi pri Nikopoli V Ispaniyi rozpochalasya borotba mizh Markom Marcellom ta Kvintom Kassiyem Longinom Prote v Dalnij Ispaniyi polozhennya vryatuvav Mark Emilij Lepid a novim namisnikom stav Gaj Trebonij Vodnochas v Africi nakopichuvali sili pompeyanci na choli iz Katonom Dlya kontrolyu nad Italiyeyu Marka Antoniya bulo priznacheno zastupnikom diktatora nachalnikom kinnoti Sam Cezar visadivsya u Tarsi Kilikiya pislya chogo rushiv proti Farnaka II yakomu zavdav porazku 2 serpnya 47 roku do n e u bitvi pri Zeli Po rezultatah bitvi vidnovleno vladu Rimu nad Pontom soyuzniki Cezarya Mitridat Pergamskij otrimav tetrahiyu v Galatiyi Dejotar zberig vladu nad inshoyu chastinoyu Galatiyi Ariobarzan z Kappadokiyi stav carem Maloyi Virmeniyi Pislya cogo Cezar perebirayetsya do Italiyi Tut obirayutsya konsuli sufekti Publij Vatinij ta Fufij Kalen Rozpochalasya pidgotovka do afrikanskoyi kampaniyi Bulo sformovano she odin legion Legio XXVIII U grudni armiya cezarianciv v skladi 6 legioniv visadilasya bilya m Gadrumenta Afrika ale usi ataki cezarianciv vidbiv komendant garnizonu pompeyanec Gaj Konsidij Vijna 46 roku do n e Na novij rik konsulami stali sam Cezar ta Mark Emilij Lepid Deyakij chas cezarianci diyali bilya m Leptis sho pidtrimav Cezarya Potim yih vijsko perejshlo do m Ruspini Tut 4 sichnya vidbulasya bitva v yakij cezarianci zaznali vidchutnih vtrat Stanovishe vryatuvalo tilki te sho pompeyanec Mark Petreya ne stav prodovzhuvati nastup dozvolivshi Cezaryu vidstupiti do vijskovogo taboru Cezaryu vdalosya poperediti ob yednannya vijsk svoyih vorogiv Scipiona Labiyena ta carya Yubi V cej chas do Numidiyi vdersya Bokh car Mavretaniyi ta cezarianec Publij Sittij pislya cogo boyi pripinilisya do lyutogo Otrimavshi novi pidkriplennya Cezar rushiv do m Uzita pid chas marshu do yakogo kinnota cezarianciv rozbila vershnikiv na choli iz Labiyenom V Uziti cezarianci dopovnilisya she 2 legionami Pislya cogo yih armiya rushila na m Taps Tut 6 kvitnya vidbulasya virishalna bitva de pompeyanci zaznali nishivnoyi porazki Zalishivshi pislya bitvi 3 legiona poblizu Tapsa dlya podalshoyi oblogi mista i dva legioni u m Tizdri Cezar z reshtoyu sil spishno rushiv u napryamku do Utiki Ostannyu zmicniv Katon j gotuvavsya do zahistu prote naselennya vistupilo proti prodovzhennya vijni Utika kapitulyuvala a Katon naklav na sebe ruki Pompeyanci Faust Sulla i Lucij Afranij yaki namagalisya cherez Mavritaniyu distatisya do Ispaniyi buli shopleni Sittiyem yakij rozbivshi odnogo z vijskovikiv carya Yubi ruhavsya u napryamku do Utiki Za nakazom Cezarya voni obidva buli vbiti Zgodom Sitij zavdav porazki flotu pompeyanciv na choli iz Metellom Scipionom yakij takozh potrapiv u polon do cezarianciv Car Yuba razom z Petreyeyu vtik do Zami de znahodilisya jogo druzhini i diti j kudi buli zvezeni vsi jogo bagatstva Prote zhiteli Zami vidmovilisya vpustiti v misto carya i jogo suputnikiv ta navit zvernulisya do Cezarya za dopomogoyu Zreshtoyu Yuba ta Petreya zaginuli Do Dalnoyi Ispaniyi vdalosya vtekti Labiyenu Atiyu Varu i Gneyu i Sekstu Pompeyam Na nizku afrikanskih mist ta gromad bula nakladena kontribuciya zhiteli Utiki povinni buli viplatiti 200 mln sesterciyiv protyagom 3 rokiv zhiteli Tapsu takozh viplachuvali kontribuciyu v 200 mln sesterciyiv meshkanci Leptisa buli obkladeni shorichnimi postavkami 3 mln funtiv 10 tisyach gektolitriv oliyi Namisnikom Numidiyi sho bula peretvorena na provinciyu pid nazvoyu Nova Afrika stav Sallyustij U lipni armiya cezarianciv povernulasya do Italiyi Zavershennya vijniV provinciyi Daleka Ispaniya dva legioni perejshli na bik pompeyanciv yaki ob yednalisya pid orudoyu Gneya Pompeya Molodshogo Pompeyanci pochali zbirati potuzhnu armiyu Cezar vimushenij buv gotuvatisya do novoyi kampaniyi Pered cim svoyim zastupnikom Cezar priznachiv Emiliya Lepida yakomu dorucheno spravi Italiyi U grudni 46 roku do n e cezarianci visadilisya v Ispaniyi Virishalna bitva vidbulasya pri Mundi 17 bereznya 45 roku do n e Napruzhena bitva trivala uves den cezariancyam peremogu prinis rejd vershnikiv na choli iz Bogudom carem Mavretaniyi Pompeyanci buli povnistyu rozbiti Cezarianci zahopili Mundu Kordubu ta Gispal Ostannim zdavsya Gades Sekst Pompej ta Tit Labiyen vtekli prote Gnej Pompej potrapiv u polon ta jogo bulo vbito Mista i gromadi sho aktivno pidtrimuvali pompeyanciv buli piddani konfiskaciyam j obkladeni suvoroyu kontribuciyeyu Sprotiv vladi Cezarya bulo povnistyu pridusheno Namisnikom Dalnoyi Ispaniyi priznacheno Gaya Karrinu PidsumkiSenatom bulo priznacheno 5 dennij podyachnij moleben na chest peremogi Senat dozvoliv Cezaryu z yavlyatisya na vsih igrah v odezhi triumfatora v lavrovomu vinku a takozh nositi visoki chervoni choboti Senat i narod postanovili shob Cezaryu bude zbudovano na Palatini budinok za derzhavnij rahunok i shob dni jogo peremog buli ogolosheni svyatkovimi dnyami Pid chas igor i procesij jogo statuyu zi slonovoyi kistki simulacrum pronosili na rozkishnih nosilkah statuyi Cezarya sporudzhuvalisya takozh v hrami Kvirina i sered zobrazhen cariv na Kapitoliyi Vijna bula zavershena cezarianci peremogli a Gaj Cezar perebuvav na vershini mogutnosti Vijskovi pidrozdili pompeyanciv buli rozbiti DzherelaE S Gruen The Last Generation of the Roman Republic California U P 1974 pp 449 497 ISBN 0 520 20153 1 Ce nezavershena stattya pro vijnu chi bitvu v Starodavnomu Rimi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi