Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ярослав Іванович Ґрдіна (також Ґрдина) (2 лютого 1871, 18 грудня 1871 або 21 січня 1871, Пльзень, Пльзень-місто — 2 червня 1931, Дніпро) — чех за походженням, учений-механік та інженер, основоположник динаміки живих організмів .
| Ґрдіна Ярослав Іванович | |
|---|---|
| Hrdina Jaroslav Tomaš | |
| Народився | 2 лютого 1871 (21 січня 1871) Пльзень, Пльзень-місто, Чехія[1][2] |
| Помер | 2 червня 1931[1][2] Дніпропетровськ, Українська СРР, СРСР[2] |
| Країна |  Російська імперія СРСР |
| Діяльність | біофізик, педагог, biocyberneticist |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький практичний технологічний інститут[d] (1894) |
| Галузь | механіка |
| Заклад | НТУ ДП Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Національна металургійна академія України |
| Вчене звання | професор |
| Батько | Ян Ґрдіна (Jan Hrdina) |
| Мати | Альбіна Райхль (Albina Reichl) |
Біографія
Народився 21 січня 1871 року в чеському місті Пльзень. Син робітника пивоварні, який пізніше разом з усією родиною переїхав до Вільно, ставши там капельмейстером військового оркестру. Ярослав, закінчивши 1889 року Віленську гімназію, вступив на механічне відділення Петербурзького технологічного інституту. Після закінчення інституту (1894) працював інженером у Каунасі, а з 1897 року — викладачем механіко-технічного училища в Іваново-Вознесенську.
1899 року Ярослав Ґрдіна висловив бажання стати викладачем щойно створеного Катеринославського вищого гірничого училища (КВГУ; з 1912 р — Катеринославський гірничий інститут, з 1926 р — Дніпропетровський гірничий інститут) і був відряджений Міністерством народної освіти на рік до Німеччини для підготовки до професорської діяльності. 25 серпня 1900 року був зарахований викладачем КВГУ; з 13 травня 1901 року (після захисту в Петербурзькому гірничому інституті магістерської дисертації «Стійкість руху машини, керованої відцентровим регулятором») — екстраординарний, а з 15 червня 1902 року — ординарний професор кафедри прикладної механіки КВГУ; з 1922 р був завідувачем цієї кафедри. У 1920—1921 рр. був ректором Катеринославського гірничого інституту. У 1927—1928 роках — консультант з проєктування водопостачання Криворізького металургійного заводу.
У 1919—1931 роках за сумісництвом працював у Катеринославському (Дніпропетровському) університеті, очолюючи там кафедру теоретичної механіки. Після виділення в 1930 році металургійного факультету гірничого інституту в самостійний Дніпропетровський металургійний інститут працював ще — також за сумісництвом — і в ньому (професором кафедри основ машинобудування). Крім теоретичної механіки, Ярослав Ґрдіна читав і курси технічних дисциплін — таких, як деталі машин, термодинаміка, гідравліка, двигуни внутрішнього згоряння, парові машини, парові турбіни, газогенератори.
Помер 2 червня 1931 року в Дніпропетровську. Похований на Севастопольському кладовищі (могила не збереглася).
Наукова діяльність
У коло наукових інтересів Ярослава Ґрдіни входили теорія відцентрових регуляторів, теорія стійкості, теоретична механіка. В математиці займався теорією випадкових помилок.
Теорія автоматичного регулювання
У своїх роботах з теорії стійкості і теорії відцентрових регуляторів Ярослав Ґрдіна розвивав ідеї Івана Вишнеградського — основоположника теорії автоматичного регулювання . Розробляючи теорію відцентрових регуляторів, Ґрдіна склав диференціальні рівняння руху регулятора, проаналізував найвигідніший процес регулювання, з'ясував граничний розмах муфти регулятора, знайшов умови стійкості регулятора, досліджував зміну швидкості машини під час регулювання. Він також вивчав динамічну стійкість відцентрових регуляторів при безперервному регулюванні і встановив критерій стійкості ходу машини .
Динаміка живих організмів
У серії робіт, опублікованих в 1910—1916 рр. (як в «Ізвестіях Катеринославського вищого гірничого училища», так і окремими книгами), — «Заходи відхилення в механіці» (1910), «Динаміка живих організмів» (1911), «Примітки до механіки живих організмів» (1912), «Нотатки з динаміки живих організмів» (1916) тощо — Ярослав Ґрдіна закладає основи динаміки живих організмів, вносячи тим самим вагомий внесок у становлення біомеханіки і біокібернетики . У них Ґрдіна продемонстрував, що рух живих організмів описується — крім характерних для звичайних механічних систем диференціальних рівнянь динаміки — ще й додатковими диференціальними рівняннями кінематичних «вольових зв'язків» (такі рівняння можуть мати будь-який порядок) .
Специфіку механіки живих організмів Ярослав Ґрдіна бачив в тому, що організм може управляти величиною внутрішніх сил (що відповідає взаємодій між окремими його частинами), змінюючи по своєму бажанню характер свого руху. Тим самим живий організм має волю волі, яку Ґрдіна характеризує за допомогою так званих «вольових зв'язків» і «вольових параметрів». В основу своїх досліджень динаміки живих механізмів Грдина поклав принцип найменшого примусу (зазначивши при цьому непридатність для динаміки живих організмів варіаційних принципів механіки). Застосовуючи апарат аналітичної механіки, він виводить рівняння динаміки живого організму в різних варіантах (в формі рівнянь Лагранжа першого і другого роду, рівнянь Аппеля, рівнянь Гамільтона); при цьому він розглядав як голономні, так і неголономні зв'язку. Ґрдіна обґрунтував також справедливість застосування до живих організмів загальних теорем динаміки і відповідних законів збереження.
Обговорюючи характер залежності «вольових зв'язків» від «вольових параметрів», Ґрдіна вказував, що від швидкостей зміни вольових параметрів можуть явно залежати лише прискорення точок живого організму, але не їх швидкості (в іншому випадку розривність «вольових швидкостей» викликала б розриви частин організму) .
Головною трудністю, що перешкоджає практичному застосуванню розробленої теорії, Ґрдіна відзначав той факт, що рівняння динаміки живих організмів містять «вольові параметри», значення яких апріорі невідомі. Передбачаючи майбутній розвиток робототехніки, Ґрдіна вказував, що в майбутньому стане можливим штучне створення живих організмів; тоді вольові параметри будуть задаватися заздалегідь, і рівняння Ґрдіна можна буде використовувати для визначення закону руху організму .
Розроблене Ярославом Ґрдіною поняття про «вольові зв'язки» збігається, по суті, з введеним 1921 року Анрі Бегеном поняттям сервозв'язків, яке з плином часу знайшло різноманітні застосування в теорії автоматичного керування, робототехніки, обчислювальної механіки. Сам Ґрдіна цілком усвідомлював можливості технічних додатків своєї теорії — зокрема, він відзначав, що людина, керуючи будь-яким транспортним засобом, може розглядатися як частина складної механічної системи, що включає саму людину і транспортний пристрій з двигуном і засобами управління; така система має принципову схожість з живим організмом.
Публікації
- Грдина Я. И. . О некоторых типах регуляторов с двухгрузовым маятником // Вестник Об-ва технологов, 1899, № 4.
- Грдина Я. И. . [1] — Екатеринослав, 1905. — 80 с. з джерела 4 березня 2016
- Грдина Я. И. . Меры движения. — Екатеринослав, 1907. — 58 с.[недоступне посилання]
- Грдина Я. И. . [2] з джерела 4 березня 2016
- Грдина Я. И. . Ряды вероятных и средних ошибок // Изв. Екатеринослав. высш. горн. училища, 1909, вып. 1.[недоступне посилання]
- Грдина Я. И. . Меры отклонения в механике. — Екатеринослав, 1910. — 100 с.[недоступне посилання]
- Грдина Я. И. . Динамика живых организмов // Изв. Екатеринослав. высш. горн. училища, 1911, вып. 1.
- Грдина Я. И. . К динамике живых организмов // Изв. Екатеринослав. высш. горн. училища, 1912, вып. 1.
- Грдина Я. И. . Примечания к динамике живых организмов // Изв. Екатеринослав. высш. горн. училища, 1912, вып. 2.
- Грдина Я. И. . Заметки по динамике живых организмов. — Екатеринослав, 1916.
Примітки
- Czech National Authority Database
- Боголюбов, 1983, с. 146—147.
- Боголюбов, 1983, с. 146.
- Швыдько А. «Грдина Ярослав Иванович».
- История механики в России, 1987, с. 303.
- История механики в России, 1987, с. 234.
- Григорьян, Фрадлин, 1977, с. 68.
- Боголюбов, 1983, с. 147.
- История механики в России, 1987, с. 302.
- История механики в России, 1987, с. 297.
- История механики в России, 1987, с. 297, 303—305.
- , Синицын В. А. . Теоретическая механика (дополнения к общим разделам). — М. : Физматлит, 2006. — 416 с. — . — С. 42.
- Беген А. . Теория гироскопических компасов Аншютца и Сперри и общая теория систем с сервосвязями. — М. : Наука, 1967. — 172 с.
- Поляхов Н. Н., Зегжда С. А., Юшков М. П. . Теоретическая механика. 2-е изд. — М. : Высшая школа, 2000. — 592 с. — . — С. 267—270.
- Григорьян, Фрадлин, 1977, с. 17.
- История механики в России, 1987, с. 303—304.
Література
- Боголюбов А. Н. . Математики. Механики. Биографический справочник. — Киев : Наукова думка, 1983. — 639 с.
- , Фрадлин Б. Н. . Механика в СССР. — М. : Наука, 1977. — 192 с.
- История механики в России / Под ред. А. Н. Боголюбова, . — Киев : Наукова думка, 1987. — 392 с.
- Путята Т. В., Фрадлин Б. Н. . Ярослав Иванович Грдина (1871—1931). — М. : Наука, 1970. — 112 с.
- Максимов І. Вшанування вченого-механіка // Зоря. 1971, 3 лют.;
- Гайдученко В. Біля колиски кібернетики // Наука і суспільство. 1984. № 8;
- Ярослав Іванович Грдина (1871—1931): Бібліографічний покажчик Дніпропетровськ, 1996;
- Єлінов І. М. Нариси з історії Національного гірничого університету. Дніпропетровськ, 2006.
Посилання
- О. Є. Хоменко. Ґрдина Ярослав Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .
- Швыдько А. . — Днепропетровск: городской сайт. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 3 вересня 2013.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Grdina Yaroslav Ivanovich Grdina takozh Grdina 2 lyutogo 1871 1871 02 02 18 grudnya 1871 1871 12 18 abo 21 sichnya 1871 1871 01 21 Plzen Plzen misto 2 chervnya 1931 1931 06 02 Dnipro cheh za pohodzhennyam uchenij mehanik ta inzhener osnovopolozhnik dinamiki zhivih organizmiv Grdina Yaroslav IvanovichHrdina Jaroslav TomasNarodivsya2 lyutogo 1871 21 sichnya 1871 1871 01 21 Plzen Plzen misto Chehiya 1 2 Pomer2 chervnya 1931 1931 06 02 1 2 Dnipropetrovsk Ukrayinska SRR SRSR 2 Krayina Rosijska imperiya SRSRDiyalnistbiofizik pedagog biocyberneticistAlma materSankt Peterburzkij praktichnij tehnologichnij institut d 1894 GaluzmehanikaZakladNTU DP Dniprovskij nacionalnij universitet imeni Olesya Gonchara Nacionalna metalurgijna akademiya UkrayiniVchene zvannyaprofesorBatkoYan Grdina Jan Hrdina MatiAlbina Rajhl Albina Reichl BiografiyaNarodivsya 21 sichnya 1871 roku v cheskomu misti Plzen Sin robitnika pivovarni yakij piznishe razom z usiyeyu rodinoyu pereyihav do Vilno stavshi tam kapelmejsterom vijskovogo orkestru Yaroslav zakinchivshi 1889 roku Vilensku gimnaziyu vstupiv na mehanichne viddilennya Peterburzkogo tehnologichnogo institutu Pislya zakinchennya institutu 1894 pracyuvav inzhenerom u Kaunasi a z 1897 roku vikladachem mehaniko tehnichnogo uchilisha v Ivanovo Voznesensku 1899 roku Yaroslav Grdina visloviv bazhannya stati vikladachem shojno stvorenogo Katerinoslavskogo vishogo girnichogo uchilisha KVGU z 1912 r Katerinoslavskij girnichij institut z 1926 r Dnipropetrovskij girnichij institut i buv vidryadzhenij Ministerstvom narodnoyi osviti na rik do Nimechchini dlya pidgotovki do profesorskoyi diyalnosti 25 serpnya 1900 roku buv zarahovanij vikladachem KVGU z 13 travnya 1901 roku pislya zahistu v Peterburzkomu girnichomu instituti magisterskoyi disertaciyi Stijkist ruhu mashini kerovanoyi vidcentrovim regulyatorom ekstraordinarnij a z 15 chervnya 1902 roku ordinarnij profesor kafedri prikladnoyi mehaniki KVGU z 1922 r buv zaviduvachem ciyeyi kafedri U 1920 1921 rr buv rektorom Katerinoslavskogo girnichogo institutu U 1927 1928 rokah konsultant z proyektuvannya vodopostachannya Krivorizkogo metalurgijnogo zavodu U 1919 1931 rokah za sumisnictvom pracyuvav u Katerinoslavskomu Dnipropetrovskomu universiteti ocholyuyuchi tam kafedru teoretichnoyi mehaniki Pislya vidilennya v 1930 roci metalurgijnogo fakultetu girnichogo institutu v samostijnij Dnipropetrovskij metalurgijnij institut pracyuvav she takozh za sumisnictvom i v nomu profesorom kafedri osnov mashinobuduvannya Krim teoretichnoyi mehaniki Yaroslav Grdina chitav i kursi tehnichnih disciplin takih yak detali mashin termodinamika gidravlika dviguni vnutrishnogo zgoryannya parovi mashini parovi turbini gazogeneratori Pomer 2 chervnya 1931 roku v Dnipropetrovsku Pohovanij na Sevastopolskomu kladovishi mogila ne zbereglasya Naukova diyalnistU kolo naukovih interesiv Yaroslava Grdini vhodili teoriya vidcentrovih regulyatoriv teoriya stijkosti teoretichna mehanika V matematici zajmavsya teoriyeyu vipadkovih pomilok Teoriya avtomatichnogo regulyuvannya U svoyih robotah z teoriyi stijkosti i teoriyi vidcentrovih regulyatoriv Yaroslav Grdina rozvivav ideyi Ivana Vishnegradskogo osnovopolozhnika teoriyi avtomatichnogo regulyuvannya Rozroblyayuchi teoriyu vidcentrovih regulyatoriv Grdina sklav diferencialni rivnyannya ruhu regulyatora proanalizuvav najvigidnishij proces regulyuvannya z yasuvav granichnij rozmah mufti regulyatora znajshov umovi stijkosti regulyatora doslidzhuvav zminu shvidkosti mashini pid chas regulyuvannya Vin takozh vivchav dinamichnu stijkist vidcentrovih regulyatoriv pri bezperervnomu regulyuvanni i vstanoviv kriterij stijkosti hodu mashini Dinamika zhivih organizmiv U seriyi robit opublikovanih v 1910 1916 rr yak v Izvestiyah Katerinoslavskogo vishogo girnichogo uchilisha tak i okremimi knigami Zahodi vidhilennya v mehanici 1910 Dinamika zhivih organizmiv 1911 Primitki do mehaniki zhivih organizmiv 1912 Notatki z dinamiki zhivih organizmiv 1916 tosho Yaroslav Grdina zakladaye osnovi dinamiki zhivih organizmiv vnosyachi tim samim vagomij vnesok u stanovlennya biomehaniki i biokibernetiki U nih Grdina prodemonstruvav sho ruh zhivih organizmiv opisuyetsya krim harakternih dlya zvichajnih mehanichnih sistem diferencialnih rivnyan dinamiki she j dodatkovimi diferencialnimi rivnyannyami kinematichnih volovih zv yazkiv taki rivnyannya mozhut mati bud yakij poryadok Specifiku mehaniki zhivih organizmiv Yaroslav Grdina bachiv v tomu sho organizm mozhe upravlyati velichinoyu vnutrishnih sil sho vidpovidaye vzayemodij mizh okremimi jogo chastinami zminyuyuchi po svoyemu bazhannyu harakter svogo ruhu Tim samim zhivij organizm maye volyu voli yaku Grdina harakterizuye za dopomogoyu tak zvanih volovih zv yazkiv i volovih parametriv V osnovu svoyih doslidzhen dinamiki zhivih mehanizmiv Grdina poklav princip najmenshogo primusu zaznachivshi pri comu nepridatnist dlya dinamiki zhivih organizmiv variacijnih principiv mehaniki Zastosovuyuchi aparat analitichnoyi mehaniki vin vivodit rivnyannya dinamiki zhivogo organizmu v riznih variantah v formi rivnyan Lagranzha pershogo i drugogo rodu rivnyan Appelya rivnyan Gamiltona pri comu vin rozglyadav yak golonomni tak i negolonomni zv yazku Grdina obgruntuvav takozh spravedlivist zastosuvannya do zhivih organizmiv zagalnih teorem dinamiki i vidpovidnih zakoniv zberezhennya Obgovoryuyuchi harakter zalezhnosti volovih zv yazkiv vid volovih parametriv Grdina vkazuvav sho vid shvidkostej zmini volovih parametriv mozhut yavno zalezhati lishe priskorennya tochok zhivogo organizmu ale ne yih shvidkosti v inshomu vipadku rozrivnist volovih shvidkostej viklikala b rozrivi chastin organizmu Golovnoyu trudnistyu sho pereshkodzhaye praktichnomu zastosuvannyu rozroblenoyi teoriyi Grdina vidznachav toj fakt sho rivnyannya dinamiki zhivih organizmiv mistyat volovi parametri znachennya yakih apriori nevidomi Peredbachayuchi majbutnij rozvitok robototehniki Grdina vkazuvav sho v majbutnomu stane mozhlivim shtuchne stvorennya zhivih organizmiv todi volovi parametri budut zadavatisya zazdalegid i rivnyannya Grdina mozhna bude vikoristovuvati dlya viznachennya zakonu ruhu organizmu Rozroblene Yaroslavom Grdinoyu ponyattya pro volovi zv yazki zbigayetsya po suti z vvedenim 1921 roku Anri Begenom ponyattyam servozv yazkiv yake z plinom chasu znajshlo riznomanitni zastosuvannya v teoriyi avtomatichnogo keruvannya robototehniki obchislyuvalnoyi mehaniki Sam Grdina cilkom usvidomlyuvav mozhlivosti tehnichnih dodatkiv svoyeyi teoriyi zokrema vin vidznachav sho lyudina keruyuchi bud yakim transportnim zasobom mozhe rozglyadatisya yak chastina skladnoyi mehanichnoyi sistemi sho vklyuchaye samu lyudinu i transportnij pristrij z dvigunom i zasobami upravlinnya taka sistema maye principovu shozhist z zhivim organizmom PublikaciyiGrdina Ya I O nekotoryh tipah regulyatorov s dvuhgruzovym mayatnikom Vestnik Ob va tehnologov 1899 4 Grdina Ya I 1 Ekaterinoslav 1905 80 s z dzherela 4 bereznya 2016 Grdina Ya I Mery dvizheniya Ekaterinoslav 1907 58 s nedostupne posilannya Grdina Ya I 2 z dzherela 4 bereznya 2016 Grdina Ya I Ryady veroyatnyh i srednih oshibok Izv Ekaterinoslav vyssh gorn uchilisha 1909 vyp 1 nedostupne posilannya Grdina Ya I Mery otkloneniya v mehanike Ekaterinoslav 1910 100 s nedostupne posilannya Grdina Ya I Dinamika zhivyh organizmov Izv Ekaterinoslav vyssh gorn uchilisha 1911 vyp 1 Grdina Ya I K dinamike zhivyh organizmov Izv Ekaterinoslav vyssh gorn uchilisha 1912 vyp 1 Grdina Ya I Primechaniya k dinamike zhivyh organizmov Izv Ekaterinoslav vyssh gorn uchilisha 1912 vyp 2 Grdina Ya I Zametki po dinamike zhivyh organizmov Ekaterinoslav 1916 PrimitkiCzech National Authority Database d Track Q13550863 regional database of the Pilsen City Library d Track Q125545196 Bogolyubov 1983 s 146 147 Bogolyubov 1983 s 146 Shvydko A Grdina Yaroslav Ivanovich Istoriya mehaniki v Rossii 1987 s 303 Istoriya mehaniki v Rossii 1987 s 234 Grigoryan Fradlin 1977 s 68 Bogolyubov 1983 s 147 Istoriya mehaniki v Rossii 1987 s 302 Istoriya mehaniki v Rossii 1987 s 297 Istoriya mehaniki v Rossii 1987 s 297 303 305 Sinicyn V A Teoreticheskaya mehanika dopolneniya k obshim razdelam M Fizmatlit 2006 416 s ISBN 5 9221 0707 8 S 42 Begen A Teoriya giroskopicheskih kompasov Anshyutca i Sperri i obshaya teoriya sistem s servosvyazyami M Nauka 1967 172 s Polyahov N N Zegzhda S A Yushkov M P Teoreticheskaya mehanika 2 e izd M Vysshaya shkola 2000 592 s ISBN 5 06 003660 X S 267 270 Grigoryan Fradlin 1977 s 17 Istoriya mehaniki v Rossii 1987 s 303 304 LiteraturaBogolyubov A N Matematiki Mehaniki Biograficheskij spravochnik Kiev Naukova dumka 1983 639 s Fradlin B N Mehanika v SSSR M Nauka 1977 192 s Istoriya mehaniki v Rossii Pod red A N Bogolyubova Kiev Naukova dumka 1987 392 s Putyata T V Fradlin B N Yaroslav Ivanovich Grdina 1871 1931 M Nauka 1970 112 s Maksimov I Vshanuvannya vchenogo mehanika Zorya 1971 3 lyut Gajduchenko V Bilya koliski kibernetiki Nauka i suspilstvo 1984 8 Yaroslav Ivanovich Grdina 1871 1931 Bibliografichnij pokazhchik Dnipropetrovsk 1996 Yelinov I M Narisi z istoriyi Nacionalnogo girnichogo universitetu Dnipropetrovsk 2006 PosilannyaO Ye Homenko Grdina Yaroslav Ivanovich Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X Shvydko A Dnepropetrovsk gorodskoj sajt Arhiv originalu za 19 zhovtnya 2021 Procitovano 3 veresnya 2013