Гончарова Тетяна Іванівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гончарова.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Гончарова Тетяна.

Тетя́на Іва́нівна Гончаро́ва (нар. 6 квітня 1977, Луганськ, УРСР) — українська журналістка, теле- та радіоведуча, ведуча телеканалу «Рада» та марафону «Єдині новини».

Гончарова Тетяна Іванівна
Народилася	6 квітня 1977(1977-04-06) (47 років) Ворошиловград, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	журналістка
Alma mater	Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
Знання мов	українська
Заклад	112 Україна
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народилася 6 квітня 1977 року в Луганську.

Освіта

Закінчила:

• Луганський педагогічний університет ім. Шевченка (факультет української мови, літератури та зарубіжної літератури (диплом з відзнакою);
• Інститут кіно і телебачення Київського університету культури і мистецтв (факультет режисури; магістр, магістерська робота по темі «Режисура телевізійних шоу»);
• Режисерські курси російського режисера Олександра Мітти;
• Режисерські курси в «Hollywood school»;
• Курси ведучих та журналістів при Київському інституті післядипломної освіти;
• Театральну студію і студію читця.

Професійний шлях

2000—2002 — працювала в  — автор, ведуча, режисер циклу соціальних та культурних радіопрограм «Реалії» (про виправні колонії), автор циклу програм для дітей та юнацтва «Спалах».

З 2003 живе та працює в Києві:

• ведуча медичних радіопрограм НТРКУ (нині « Українське радіо», весна — осінь 2003);
• ведуча спортивних новин на телеканалі «Ера» (літо 2003);
• ведуча музичного телеканалу «MTV Україна» (літо — осінь 2003);
• авторка й ведуча щоденної соціальної програми «Справи житейські», телеканал «КТМ» (нині «К1», осінь 2003 — осінь 2004);
• ведуча та режисер щоденної програми про світське життя «Вуаля», телеканал «КТМ» (нині «К1», осінь 2004 — зима 2005);
• ведуча та режисер програми про світське життя «Се ля ві», телеканал «Тоніс» (нині «Прямий», січень — травень 2005);
• ведуча рубрик «Неокласик», «Механіка» в культурологічній програмі «Перша експедиція», телеканал «Інтер» (травень 2005 — лютий 2007);
• шеф-редактор програми «Світські хроніки», телеканал «Тоніс» (нині «Прямий», лютий — липень 2007);
• автор і ведуча програми для жінок «Ера краси», телекомпанія «Ера» (березень — листопад 2007);
• ведуча прямоефірної ранкової інформаційно-розважальної програми «Доброго ранку, Україно», телекомпанія «Ера» (квітень 2007 — квітень 2009);
• ведуча та шеф-редактор програми-інтерв'ю «Ангели і демони», телеканал «СіТі» (нині «ПлюсПлюс», квітень — вересень 2009);
• шеф-редактор програми «Зверни увагу!», телеканал «Інтер», 5 канал (січень 2009 — грудень 2011);
• шеф-редактор програм «Найкраще весілля сіті», «Шопінг», «Дружини футболістів» та ведуча щоденного тележурналу «Культ-сіті» на телеканалі «СіТі» (нині «ПлюсПлюс», весна 2010 — грудень 2011);
• ведуча ранкового жіночого шоу «Легко бути жінкою», «Перший Національний» (нині «Перший», вересень 2010 — серпень 2013)

23 грудня 2012 року в Києві разом із Тимуром Мірошниченком і Тетяною Тереховою була ведучою програми фіналу національного відбору Євробачення 2013.

Влітку 2013 працює головним редактором і за сумісництвом ведучою каналу «Ukrainian Fashion TV». З серпня 2013 по вересень 2014 — головний редактор та за сумісництвом ведуча телеканалу «112 Україна».

2014-го керувала заснованим Тетяною Рамус освітнім проєктом для підлітків «Академія дорослішання».

Ведуча ранкового ефіру і культурологічної радіопрограми «Війна світів», програми про 1990-і «Перші на Місяці», радіо «Вести» (весна 2014 — грудень 2016), ведуча каналу Савіка Шустера, 3s.tv — щоденної, крім п'ятниці, програми Шустер live і огляду міжнародної преси (лютий — грудень 2016).

Головний редактор youtube-каналу THE MIR (грудень 2016 — березень 2017).

З липня 2020 року була керівницею «Оперативного штабу» на телеканалі «Kyiv.live».

Колишня редакторка телеканалу «Ukrainian Fashion TV» (2013) та проросійського телеканалу «112 Україна» (2013—2014).

З 2014 по 2016 рік була ведучою ранкового шоу та програм «Війна світів» і «Перші на місяці» на «Радио Вести».

У 2016 році була ведучою ток-шоу «Шустер LIVE. Будні».

З 2017 по 2019 рік була ведучою ранкової програми «Доброго ранку, Україно!» на ТРК «Ера». З 2019 по 2020 рік була ведучою політичних ток-шоу на проросійському телеканалі «ZIK».

Ведуча політичних радіо- й телеефірів на ТРК «Ера» (березень — жовтень 2017), телеканалі Перший (з листопада 2017 — ведуча програми «Доброго ранку, Країно»), інтернет-каналі «ISLND TV» (2017 —2020 — ведуча програм «Школа корупції», «Дванадцать: жінки» та «Година Z»), телеканалі «Kyiv.live» (липень 2020 — липень 2021 — ведуча вечірнього підсумкового ток-шоу «Добрий вечір»), телеканал «Kyiv.live» (липень 2021 — грудень 2021 — ведуча програм-інтерв'ю «Відверто.Live»).

З грудня 2021 — ведуча телеканалу «Рада».

Влітку 2022 року заснувала авторський канал «Гончарова подкаст».

Сім'я

Заміжня. Чоловік — Артем Костоваров, підприємець.

Інше

Захоплення:

• Живопис, малює картини, має авторські виставки
• Ентомологія, власниця колекції рідкісних комах

У 2011 році як режисерка зняла короткометражний фільм «Дійові особи».

Політика

2019 року балотувалася до Верховної ради 9-го скликання як самовисуванець за 223 округом Київської області. Член партії «Північний шлях», не обрана.

Примітки

1. (російською) . kievsmi.net. 19 квітня 2010. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018.
2. . tochka.net (російською) . 7 лютого 2008. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 19 лютого 2021.
3. Не кожне знайоме обличчя хочеться бачити вранці. umoloda.kiev.ua. 20 лютого 2009. Процитовано 19 лютого 2021.
4. . detector.media. 6 квітня 2009. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 19 лютого 2021.
5. . tochka.net. 6 червня 2011. Архів оригіналу за 14 квітня 2017. Процитовано 19 лютого 2021.
6. . detector.media. 26 січня 2010. Архів оригіналу за 23 липня 2017. Процитовано 19 лютого 2021.
7. . mediananny.com (російською) . 21 квітня 2011. Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 19 лютого 2021.
8. Omelyanchuk, Olena (23 грудня 2012). . Eurovision.tv. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 31 серпня 2018.
9. Татьяна Гончарова стала главредом Ukrainian Fashion. ukrworld.org (російською) . 7 червня 2013. Процитовано 19 лютого 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
10. Дуся Катасонова. (російською) . Телекритика. Архів оригіналу за 6 березня 2018. Процитовано 31 серпня 2018.
11. . prportal.com.ua (російською) . Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 19 лютого 2021.
12. . youtube.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 19 лютого 2021.
13. Маніпуляція маніпуляціями?. detector.media. 22 лютого 2017. Процитовано 19 лютого 2021.
14. . kyivlive.com.ua. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020.
15. . mediananny.com (російською) . 29 травня 2013. Архів оригіналу за 17 липня 2015. Процитовано 11 жовтня 2020.
16. . mediananny.com (російською) . 1 вересня 2014. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 жовтня 2020.
17. Тетяна Гончарова упливла з «112» на «Вести». detector.media (російською) . 29 вересня 2014. Процитовано 11 жовтня 2020.
18. . mediananny.com (російською) . 8 вересня 2016. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 11 жовтня 2020.
19. . interfax.com.ua (російською) . 20 листопада 2017. Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 11 жовтня 2020.
20. . zik.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 11 жовтня 2020.
21. . telekritika.ua. 25 липня 2019. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 11 жовтня 2020.
22. Аргумент Гончарової. youtube.com. 18 травня 2017. Процитовано 19 лютого 2021.
23. . Суспільне мовлення. 20 листопада 2017. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018.
24. . youtube.com. 28 березня 2018. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.
25. . youtube.com. 20 березня 2019. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.
26. . youtube.com. 19 жовтня 2018. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.
27. Телеведуча Тетяна Гончарова: Книги для тих, хто хоче грамотно і красиво говорити. hochu.ua. 5 липня 2021. Процитовано 20 січня 2022.
28. . detector.media. 5 липня 2021. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.
29. Денис Шабанін, Софія Скиба (29 травня 2022). . Детектор медіа. Архів оригіналу за 29 травня 2022.
30. ДАША АСТАФ'ЄВА: чесно про зрадників в українському шоу-бізнесі та псевдо-волонтерів. youtube.com. 6 липня 2022. Процитовано 31 грудня 2022.
31. Тетяна Гончарова тричі зустріла Новий 2010. glavred.info (російською) . 15 січня 2010. Процитовано 10 лютого 2021.
32. Свій бізнес: урбаністичний одяг із Японії. domik.ua (російською) . 16 липня 2011. Процитовано 10 лютого 2021.
33. . bestin.ua (російською) . 17 травня 2013. Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 11 лютого 2021.
34. Як Суханов, Доманський та Калатай сходили на виставку Тетяни Гончарової. detector.media (російською) . 18 травня 2013. Процитовано 11 лютого 2021.
35. . mediananny.com (російською) . 18 травня 2013. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 11 лютого 2021.
36. . lb.ua (російською) . 3 листопада 2011. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 11 лютого 2021.
37. Гончарова Тетяна Іванівна — вся правда Біографія, Балотування, Фракції, Декларація. www.chesno.org. Процитовано 1 жовтня 2020.

Посилання

• Гончарова Тетяна Іванівна. ПолітХаб. Процитовано 29 травня 2022.
• Канал Тетяни Гончарової на YouTube