Гончаренко Сергій Григорович

Сергій Григорович Гончаренко (24 квітня 1974, Бородянка — 22 грудня 2007, Австрія) — український футболіст, що грав на позиції півзахисника. Відомий за виступами за низку українських клубів вищої та першої ліг — «Кривбас», ЦСКА, «Іллічівець», «Нива» (Тернопіль), «Карпати», «Зоря» (Луганськ) та «Волинь», у складі якої став переможцем турніру першої ліги, виступав також у складі казахського клубу «Актобе». Трагічно загинув у автомобільній аварії під час туристичної подорожі до Австрії.

Сергій Гончаренко
Сергій Гончаренко
Особисті дані
Повне ім'я	Сергій Григорович Гончаренко
Народження	24 квітня 1974(1974-04-24)
	Бородянка (Пісківка), СРСР
Смерть	22 грудня 2007(2007-12-22) (33 роки)
	Австрія
Зріст	176 см
Вага	71 кг
Громадянство	Україна
Позиція	півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив виступи
Юнацькі клуби
	СДЮШОР «Динамо» (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1992 «Рось» (Біла Церква) 18 (1) 1993 «Хімік» (Житомир) 6 (0) 1994 «Гарт»/«Система-Борекс» (Бородянка) 72 (8) 1994 «Кривбас» КР 2 (0) 1995 «Система-Борекс» (Бородянка) 16 (3) 1995 «Кривбас» КР 3 (0) 1995-1996 «Система-Борекс» 23 (3) 1996–1997 ЦСКА (Київ) 34 (5) 1996-1997 →  ЦСКА-2 (Київ) 5 (1) 1998 «Іллічівець» (Маріуполь) 14 (1) 1998 →  «Шахтар» (Макіївка) 3 (0) 1999 «Нива» (Тернопіль) 24 (1) 2000-2001 «Іллічівець» (Маріуполь) 39 (0) 2000–2001 →  «Іллічівець-2» 14 (3) 2002-2003 СК «Волинь-1»/«Волинь» (Луцьк) 56 (5) 2002-2003 →  «Ковель-Волинь-2» 1 (0) 2004 «Карпати» (Львів) 3 (0) 2004 →  «Галичина-Карпати» 1 (0) 2004 «Актобе-Ленто» 13 (0) 2005 «Зоря» (Луганськ) 17 (1) 2006 «Волинь» 1 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гончаренко.

Кар'єра футболіста

Сергій Гончаренко є вихованцем бородянського футболу, його батько був організатором районної ДЮСШ, а перші кроки у професійному спорті робив у дитячо-юнацькій школі київського «Динамо». Першим професійним клубом юного футболіста стала першолігова «Рось» із сусідньої Білої Церкви. у цьому клубі Сергій Гончаренко грав протягом першого чемпіонату незалежної України та першу половину другого, а взимку 1993 року став гравцем житомирського «Хіміка», який виступав також у першій лізі, але за результатами другого чемпіонату України вибув до другої ліги. У Житомирі Гончаренко грав до кінця 1993 року, а на початку 1994 року перейшов до складу «Гарту» (пізніше «Системи-Борекс») з рідної Бородянки, який саме дебютував у перехідній лізі. Перспективним футболістом зацікавився вищоліговий клуб «Кривбас», у якому Гончаренко дебютував у серпні 1994 року у грі проти львівських «Карпат», але пробитися у основний склад вищолігової команди молодому футболісту не вдалось. Зігравши ще один матч в основі, Сергій Гончаренко на початку 1995 року повертається до Бородянки. У рідному містечку грає до закінчення сезону 1994—1995, і знову пробує сили у криворізькій команді. Удруге Гончаренко виходить у футболці «Кривбасу» тричі, і знову повертається до бородянського клубу, у якому грає до кінця сезону 1995—1996 років. На початку наступного сезону Сергія Гончаренка запросили до складу київської команди вищої ліги ЦСКА. Хоча й не зразу, півзахисник із Бородянки став гравцем основного складу команди. У ЦСКА за півтора року Гончаренко зіграв 34 матчі, кілька матчів зіграв також у першій лізі за ЦСКА-2 (Київ). З початку 1998 року Сергій Гончаренко став гравцем маріупольського «Іллічівця». Але у цьому клубі футболіст не став постійним гравцем основи, переважно виходив на заміни, і також на кілька матчів орендувався першоліговим «Шахтарем» з Макіївки. Наступним клубом Гончаренка стала тернопільська «Нива» (Тернопіль). У цьому клубі футболіст грав протягом року, і був сталим футболістом основи команди, граючи в команді майже без замін. З початку 2000 року півзахисник повертається до Маріуполя. Цього разу Сергій Гончаренко отримує більший кредит довіри з боку тренерського штабу, і переважно є гравцем основи маріупольського клубу. Цього разу в маріупольському клубі футболіст грає протягом півтора року, і за цей час зіграв 39 матчів в основі команди, у яких не зумів відзначитись забитими м'ячами.

Узимку 2002 року Сергій Гончаренко на запрошення відомого тренера Віталія Кварцяного стає гравцем луцького клубу, який тоді носив назву СК «Волинь-1», та мав завдання на сезон повернутись до вищої ліги. У клубі швидко став основним гравцем, та обирається капітаном команди. За половину сезону Гончаренко зіграв 17 матчів, у яких відзначився 3 забитими м'ячами, та разом із іншими товаришами по команді став переможцем турніру першої ліги. Наступного сезону луцький клуб посів високе шосте місце в турнірній таблиці першої ліги, а Гончаренко відіграв 25 матчів уже у вищій лізі. Щоправда, наступний сезон луцька команда провела значно гірше, й у підсумку опустилась на 13 сходинку в турнірній таблиці. Сергій Гончаренко грав у Луцьку лише першу половину сезону, у якій з'явився на полі 13 разів, і вирішив у черговий раз змінити клуб.

Наступною командою Сергія Гончаренка стали львівські «Карпати». Але у львівському клубі футболіст зіграв лише три матчі, і покинув клуб, а команда вибула у першу лігу. Далі шлях півзахисника проліг у Казахстан, де півроку Гончаренко грав за команду «Актобе-Ленто» з міста Актобе. Після вояжу до Казахстану Гончаренко повернувся в Україну, де розпочав виступи в луганській «Зорі». У Луганську футболіст грав протягом року в першій українській лізі, та зіграв за «Зорю» в сумі 17 матчів, у яких відзначився 1 забитим м'ячем. Далі Сергій Гончаренко вирішив повернутись до луцької «Волині», де зіграв найбільше матчів у вищому ешелоні українського футболу. Але в результаті за луцький клуб цього разу Гончаренко зіграв лише один матч, який і став для нього останнім у професійному футболі. Сергій Гончаренко ще півроку пограв за аматорський радивилівський «Сокіл» із Рівненської області, після чого остаточно завершив виступи на футбольних полях.

Загибель

Сергій Гончаренко любив далекі подорожі автомобілем. 22 грудня 2007 року, знаходячись за кермом власного автомобіля, Гончаренко потрапив у аварію на території Австрії, у якій загинув. Похований Сергій Гончаренко на кладовищі в селищі Пісківка Бородянського району. За два з половиною роки під Києвом загинули його батько Григорій Гончаренко та син Сергій Гончаренко-молодший, який уже встиг добитись певних успіхів у футболі.

Вшанування пам'яті

З 2008 року у Бородянському районі Київської області щорічно відбувається Меморіал футбольної династії Гончаренків, у якому беруть участь аматорські футбольні клуби Київської та сусідніх областей, у пам'ять про Сергія Гончаренка та його батька Григорія Гончаренка, який був футбольним тренером та засновником і організатором Бородянської ДЮСШ.

Досягнення

• Переможець Першої ліги України: 2001–2002

Примітки

1. Згідно частини публікацій, народився у селищі Пісківка Бородянського району

Виноски

1. Виталий Несин и Сергей Гончаренко. Прерванный путь (рос.)
2. . Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 20 травня 2016.
3. . Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 20 травня 2016.
4. . Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 20 травня 2016.
5. . Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 20 травня 2016.
6. . Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 20 травня 2016.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
7. . Архів оригіналу за 27 жовтня 2017. Процитовано 20 травня 2016.
8. . Архів оригіналу за 22 вересня 2016. Процитовано 20 травня 2016.
9. Все футболисты клуба. Гончаренко Сергей Григорьевич [ 25 червня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
10. . Архів оригіналу за 22 вересня 2016. Процитовано 20 травня 2016.
11. . Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 20 травня 2016.

Посилання

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль футболіста на сайті ukr-footbal.org.ua [ 21 липня 2018 у Wayback Machine.]
• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Профіль футболіста на сайті allplayers.in.ua [ 24 червня 2016 у Wayback Machine.]