Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Гнат Єрмилович Порохівський (29 січня 1888 — 14 червня 1952) — полковник Армії УНР. Працював співробітником військового-наукового та літературного журналу «Табор».
| Гнат Єрмилович Порохівський | ||||
|---|---|---|---|---|
капітан-лейтенант, Полковник, Полковник | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження | 29 січня 1888 с. Добра, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія | |||
| Смерть | 14 січня 1952 (63 роки) Мордовська АРСР, Російська РФСР, СРСР | |||
| Військова служба | ||||
| Приналежність |  УНР | |||
| Війни / битви | Перша світова війна Українсько-радянська війна | |||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
Життєпис
Народився 29 січня 1888 року в селі Добра, на Уманщині, у родині хліборобів. Мав одного брата і трьох сестер.
Середню освіту отримав у Києві. Згодом закінчив Одеське піхотне юнкерське училище (в іншій реєстраційній картці вказано про закінчення Чугуївського училища) (1907), вийшов до 35-го Сибірського стрілецького полку.
У 1906 році він вступив до Вищої Військової Академії у Владивостоку, яку закінчив у 1911 році. За кілька років до початку Першої світової війни у запасі. Жив у Владивостоці.
Був мобілізований до армії у 1914 р., командував ротою та батальйоном 274-го піхотного Ізюмського полку. У 1916 році отримав чин полковника. Імператорський указ був опублікований у виданні «Инвалид» того ж року. З 01 лютого до 10 липня 1917 р. — т. в. о. командира цього полку. З 13 липня 1917 р. — командир 43-го Сибірського стрілецького полку.
Під час Першої світової війни був нагороджений усіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою, Георгіївською зброєю, був двічі поранений, контужений, отруєний газами.
На службі Україні
З 10 жовтня 1917 р. помічник командира 4-го Козацького полку (416-го піхотного) 1-ї Української дивізії 1-го Українського корпусу військ Центральної Ради. З 01 грудня 1917 р. — командир 8-го Гайдамацького полку 1-го Українського корпусу військ Центральної Ради. З 23 грудня 1917 р. — командир 4-го Козацького полку військ Центральної Ради.
У 1918 р. — помічник командира 4-го пішого Холмського полку Армії Української Держави. Під час протигетьманського повстання з частиною старшин свого полку перейшов на бік повстанців — до загону ім. С. Наливайка отамана Сумчука, у грудні 1918 року — начальник штабу цього загону на Волині.
З 06 грудня 1918 р. він був отаманом для особливих доручень головнокомандувача Південно-Західного району військ Директорії.
З 22 грудня 1918 р. — начальник штабу 5-го Чернігівського корпусу військ Директорії.
З 22 січня 1919 р. — т. в. о. начальника Володимир-Волинської групи військ (згодом — 18-ї пішої дивізії) Дієвої армії УНР, що воювала на польському фронті.
02 березня 1919 р. потрапив до польського полону. З 22 грудня 1919 р. — штаб-старшина у справі формування армії при військовому міністрі УНР.
З середини березня 1920 р. — командир 1-го окремого пішого запасного куреня запасної бригади 6-ї Січової дивізії Армії УНР, що формувалася у Бресті-Литовському. З 25 травня 1920 року він був командиром Шостої запасної стрілецької бригади; з кінця липня 1920 р. — начальник 2-ї збірної запасної бригади, незабаром перейменованої в 2-гу бригаду 1-ї Кулеметної дивізії Армії УНР.
У 1920 році перебуває в таборі для полонених у Ланьцуті та на Домб'ю. На чолі 2-ї Кулеметної бригади Армії УНР 11 листопада 1920 р. інтернований у Румунському королівстві. До 1924 р. був комендантом табору інтернованих вояків-українців у м. Брашеві (Румунське королівство).
В еміграції у Румунії
1923 року в Бухаресті був заснований Комітет допомоги українським емігрантам ім. Симона Петлюри. Керували ним полковник Гнат Порохівський, журналіст, поет і письменник Дмитро Івашина, доктор наук Василь Трепке. Полковник Порохівський відіграв значну роль на чолі цього комітету. Він підтримував зв'язок з українською еміграцією в інших країнах, але найбільше з українським урядом в екзилі.
Голова Товариства колишніх вояків Армії УНР у Румунському королівстві.
1928 року одружився з українкою родом з дельти Дунаю — Оленою Павлівною Мургулиною, а у 1933 році народилася їх єдина дочка, Ольга. Купив хату у Бухаресті, пізніше придбав невеличкий маєток на відстані 30 км від столиці в селі Келугерень, де розвів фруктовий сад, виноградник і пасіку, на якій він дуже любив працювати у вільний час.
З червня 1941 р. працював радником та перекладачем у німецьких та румунських військових штабах.
У 1945 р. був схоплений НКВС у м. Тимішоари. Останні згадки про Г. Порохівського, що перебував під слідством, трапляються у документах МГБ і датовані 1947 р.
Багато років по тому родина Порохівського зустрілася випадково з приятелем полковника, румунським офіцером Ніколаєм Трохані, який теж був арештований та висланий до Радянського союзу, де пробув в таборах 10 років. Він розповів :
зустрів полковника Порохівського у Москві, де його судили, а останній раз він зустрів його в 1949 році у концтаборі у Потьмі, Мордовії. Тоді офіцер Трохані розповів, що зустрів полковника дуже хворим, не в силі говорити. Здається, від хвороби і виснаження, полковник помер близько 1950 року.
За іншими даними було страчено.
Праці
- Десять років на еміграції // Табор. — Варшава, 1931.
- Матеріали до історії 2-ї Кулеметної бригади // За Державність. — Каліш.
- Українська військова еміграція в Румунії // Табор. — 1929.
- Пам'ятна ніч у повстанському штабі // Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1936.
- Штаб Південного фронту // Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1938.
Примітки
- 04.03.1916, за бій 18.06.1915
- Єрмолаєв Леонід. Спомин // Тризуб. — Нью-Йорк, 1973. — Ч. 71. — С. 8.
Посилання
- Всесвітня служба радіо Румунія — Гнат Єрмилович Порохівський (2010-07-21)[недоступне посилання з липня 2019]
Джерела та література
- Литвин М. Порохівський Гнат Єрмилович // Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 3: П — С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 232—233. ISBN 978-966-2067-65-1.
- Науменко К. Є. Порохівський Гнат // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 430. — .
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — .
- ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр 1067. — С. 65; Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 54. — С. 9;
- Порохівський Г. Матеріали до історії 2-ї Кулеметної бригади//За Державність. — Каліш. — Ч. 1. — С. 135—164;
- Порохівський Г. Українська військова еміграція в Румунії//Табор. — 1929. — Ч. 11. — С. 76–86; Ч. 12. — С. 75–82. — Ч. 13;
- Порохівський Г. Пам'ятна ніч у повстанському штабі//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1936. — Ч. 1. — С. 7–10; Ч. 2 — С. 18–20;
- Порохівський Г. Штаб Південного фронту/'/Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1938. — Ч. 7–8. — С. 15–18, Ч. 9. — С. 17–20;
- Вдовиченко О. Українська військова еміграції в РумуніїУ/Український Комбатант. — На Чужині. — 1956. — Ч. 4. — С 20–21.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gnat Yermilovich Porohivskij 29 sichnya 1888 14 chervnya 1952 polkovnik Armiyi UNR Pracyuvav spivrobitnikom vijskovogo naukovogo ta literaturnogo zhurnalu Tabor Gnat Yermilovich Porohivskijkapitan lejtenant Polkovnik PolkovnikZagalna informaciyaNarodzhennya29 sichnya 1888 1888 01 29 s Dobra Umanskij povit Kiyivska guberniya Rosijska imperiyaSmert14 sichnya 1952 1952 01 14 63 roki Mordovska ARSR Rosijska RFSR SRSRVijskova sluzhbaPrinalezhnist UNRVijni bitviPersha svitova vijna Ukrayinsko radyanska vijnaNagorodi ta vidznakiOrden Svyatogo Volodimira 4 stupenyaGeorgiyivska zbroyaHrest Simona PetlyuriZhittyepisNarodivsya 29 sichnya 1888 roku v seli Dobra na Umanshini u rodini hliborobiv Mav odnogo brata i troh sester Serednyu osvitu otrimav u Kiyevi Zgodom zakinchiv Odeske pihotne yunkerske uchilishe v inshij reyestracijnij kartci vkazano pro zakinchennya Chuguyivskogo uchilisha 1907 vijshov do 35 go Sibirskogo strileckogo polku U 1906 roci vin vstupiv do Vishoyi Vijskovoyi Akademiyi u Vladivostoku yaku zakinchiv u 1911 roci Za kilka rokiv do pochatku Pershoyi svitovoyi vijni u zapasi Zhiv u Vladivostoci Buv mobilizovanij do armiyi u 1914 r komanduvav rotoyu ta bataljonom 274 go pihotnogo Izyumskogo polku U 1916 roci otrimav chin polkovnika Imperatorskij ukaz buv opublikovanij u vidanni Invalid togo zh roku Z 01 lyutogo do 10 lipnya 1917 r t v o komandira cogo polku Z 13 lipnya 1917 r komandir 43 go Sibirskogo strileckogo polku Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni buv nagorodzhenij usima ordenami do Svyatogo Volodimira IV stupenya z mechami ta bindoyu Georgiyivskoyu zbroyeyu buv dvichi poranenij kontuzhenij otruyenij gazami Na sluzhbi Ukrayini Z 10 zhovtnya 1917 r pomichnik komandira 4 go Kozackogo polku 416 go pihotnogo 1 yi Ukrayinskoyi diviziyi 1 go Ukrayinskogo korpusu vijsk Centralnoyi Radi Z 01 grudnya 1917 r komandir 8 go Gajdamackogo polku 1 go Ukrayinskogo korpusu vijsk Centralnoyi Radi Z 23 grudnya 1917 r komandir 4 go Kozackogo polku vijsk Centralnoyi Radi U 1918 r pomichnik komandira 4 go pishogo Holmskogo polku Armiyi Ukrayinskoyi Derzhavi Pid chas protigetmanskogo povstannya z chastinoyu starshin svogo polku perejshov na bik povstanciv do zagonu im S Nalivajka otamana Sumchuka u grudni 1918 roku nachalnik shtabu cogo zagonu na Volini Z 06 grudnya 1918 r vin buv otamanom dlya osoblivih doruchen golovnokomanduvacha Pivdenno Zahidnogo rajonu vijsk Direktoriyi Z 22 grudnya 1918 r nachalnik shtabu 5 go Chernigivskogo korpusu vijsk Direktoriyi Z 22 sichnya 1919 r t v o nachalnika Volodimir Volinskoyi grupi vijsk zgodom 18 yi pishoyi diviziyi Diyevoyi armiyi UNR sho voyuvala na polskomu fronti 02 bereznya 1919 r potrapiv do polskogo polonu Z 22 grudnya 1919 r shtab starshina u spravi formuvannya armiyi pri vijskovomu ministri UNR Z seredini bereznya 1920 r komandir 1 go okremogo pishogo zapasnogo kurenya zapasnoyi brigadi 6 yi Sichovoyi diviziyi Armiyi UNR sho formuvalasya u Bresti Litovskomu Z 25 travnya 1920 roku vin buv komandirom Shostoyi zapasnoyi strileckoyi brigadi z kincya lipnya 1920 r nachalnik 2 yi zbirnoyi zapasnoyi brigadi nezabarom perejmenovanoyi v 2 gu brigadu 1 yi Kulemetnoyi diviziyi Armiyi UNR U 1920 roci perebuvaye v tabori dlya polonenih u Lancuti ta na Domb yu Na choli 2 yi Kulemetnoyi brigadi Armiyi UNR 11 listopada 1920 r internovanij u Rumunskomu korolivstvi Do 1924 r buv komendantom taboru internovanih voyakiv ukrayinciv u m Brashevi Rumunske korolivstvo V emigraciyi u Rumuniyi 1923 roku v Buharesti buv zasnovanij Komitet dopomogi ukrayinskim emigrantam im Simona Petlyuri Keruvali nim polkovnik Gnat Porohivskij zhurnalist poet i pismennik Dmitro Ivashina doktor nauk Vasil Trepke Polkovnik Porohivskij vidigrav znachnu rol na choli cogo komitetu Vin pidtrimuvav zv yazok z ukrayinskoyu emigraciyeyu v inshih krayinah ale najbilshe z ukrayinskim uryadom v ekzili Golova Tovaristva kolishnih voyakiv Armiyi UNR u Rumunskomu korolivstvi 1928 roku odruzhivsya z ukrayinkoyu rodom z delti Dunayu Olenoyu Pavlivnoyu Murgulinoyu a u 1933 roci narodilasya yih yedina dochka Olga Kupiv hatu u Buharesti piznishe pridbav nevelichkij mayetok na vidstani 30 km vid stolici v seli Kelugeren de rozviv fruktovij sad vinogradnik i pasiku na yakij vin duzhe lyubiv pracyuvati u vilnij chas Z chervnya 1941 r pracyuvav radnikom ta perekladachem u nimeckih ta rumunskih vijskovih shtabah U 1945 r buv shoplenij NKVS u m Timishoari Ostanni zgadki pro G Porohivskogo sho perebuvav pid slidstvom traplyayutsya u dokumentah MGB i datovani 1947 r Bagato rokiv po tomu rodina Porohivskogo zustrilasya vipadkovo z priyatelem polkovnika rumunskim oficerom Nikolayem Trohani yakij tezh buv areshtovanij ta vislanij do Radyanskogo soyuzu de probuv v taborah 10 rokiv Vin rozpoviv zustriv polkovnika Porohivskogo u Moskvi de jogo sudili a ostannij raz vin zustriv jogo v 1949 roci u konctabori u Potmi Mordoviyi Todi oficer Trohani rozpoviv sho zustriv polkovnika duzhe hvorim ne v sili govoriti Zdayetsya vid hvorobi i visnazhennya polkovnik pomer blizko 1950 roku Za inshimi danimi bulo stracheno PraciDesyat rokiv na emigraciyi Tabor Varshava 1931 Materiali do istoriyi 2 yi Kulemetnoyi brigadi Za Derzhavnist Kalish Ukrayinska vijskova emigraciya v Rumuniyi Tabor 1929 Pam yatna nich u povstanskomu shtabi Litopis Chervonoyi Kalini Lviv 1936 Shtab Pivdennogo frontu Litopis Chervonoyi Kalini Lviv 1938 Primitki04 03 1916 za bij 18 06 1915 Yermolayev Leonid Spomin Trizub Nyu Jork 1973 Ch 71 S 8 PosilannyaVsesvitnya sluzhba radio Rumuniya Gnat Yermilovich Porohivskij 2010 07 21 nedostupne posilannya z lipnya 2019 Dzherela ta literaturaLitvin M Porohivskij Gnat Yermilovich Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 Enciklopediya T 3 P S Ivano Frankivsk Manuskript Lviv 2020 S 232 233 ISBN 978 966 2067 65 1 Naumenko K Ye Porohivskij Gnat Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 430 ISBN 978 966 00 1142 7 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga II K Tempora 2011 355 s ISBN 978 617 569 041 3 CDAVOU F 1075 Op 2 Spr 1067 S 65 F 1078 Op 2 Spr 54 S 9 Porohivskij G Materiali do istoriyi 2 yi Kulemetnoyi brigadi Za Derzhavnist Kalish Ch 1 S 135 164 Porohivskij G Ukrayinska vijskova emigraciya v Rumuniyi Tabor 1929 Ch 11 S 76 86 Ch 12 S 75 82 Ch 13 Porohivskij G Pam yatna nich u povstanskomu shtabi Litopis Chervonoyi Kalini Lviv 1936 Ch 1 S 7 10 Ch 2 S 18 20 Porohivskij G Shtab Pivdennogo frontu Litopis Chervonoyi Kalini Lviv 1938 Ch 7 8 S 15 18 Ch 9 S 17 20 Vdovichenko O Ukrayinska vijskova emigraciyi v RumuniyiU Ukrayinskij Kombatant Na Chuzhini 1956 Ch 4 S 20 21