Володимир Олександрович Гернет (нар. 1 червня 1870 — пом. 7 лютого 1929) — російський вчений-, піонер світового есперанто-руху, почесний громадянин Одеси.
Володимир Олександрович Гернет | |
---|---|
Народився | 1 червня 1870 |
Помер | 7 лютого 1929 (58 років) |
Країна | Російська імперія СРСР |
Alma mater | Новоросійський університет |
Галузь | |
Діти |
Біографія
Народився 1 червня 1870 року. У 1898 році заківчив природничий відділ фізико-математичного факультету Новоросійського університету (Одеса) з дипломом I ступеня. З 1898 року — старший лаборант Одеської хімічної лабораторії, потім завідувач лабораторією. У 1910 році перейшов на Одеську виноробну науково-дослідну станцію російських виноградарів і виноробів на посаду заступник директора, з 1913 року — завідувач станцією. Був організатором державного розплідника експериментальної бази і опорних пунктів станції. Одночасно, у 1900—1915 роках, викладав хімію і товарознавство в комерційних школах Одеси, а також, у 1915—1917 роках, курс енохіміі на вищих курсах при виноробній станції.
З 1899 року — співробітник журналу , з 1926 року входить до складу журналу. Видавав журнал «Вісник дослідної фізики та елементарної математики», був членом міської громади турботи про дітей, а у 1894—1897 роках — засновником і першим головою Одеського міського товариства «Есперо». У 1895—1897 роках видавав і редагував єдину в світі міжнародну газету на мові есперанто «Lingvo internacia». Перекладав на мову есперанто твори російської класичної літератури, зокрема, твори В. Г. Короленка.
Наукова діяльність
У 1915 році під редакцією Гернета вийла в світ праця «Керівництво до дослідження виноградного вина». Гернет узагальнив і опублікував результати роботи виноробної станції за 20 років її існування. Автор праць з аналізу вина, концентрування сусла і вина, їх спиртування, виморожування вина, утилізації виноградних вичавок, польовому досвіду в виноградарстві.
Вшанування пам'яті
Ім'я В. О. Гернета, як піонера світового есперанто-руху, увійшло в усі енциклопедії та довідкові видання з історії світового есперанто-руху.
У липні 2011 року в Інституті виноградарства і виноробства імені В. Є. Таїрова була відкрита мармурова меморіальна дошка Володимиру Гернету з написами на есперанто:
Vladimir Gernet (1870—1929)
Unua gvidanto de vinologia stacio
de rusaj vinberistoj kaj vinfaristoj (1910—1921)
Fondinto de unua Odesa esperanto klubo (1894)
Pionero de internacia esperanto-movado
Владимир Александрович Гернет (1870—1929)
Первый заведующий винодельческой станцией
Русских виноградарей и виноделов (1910—1921)
Пионер международного движения
Эсперантистов
Примітки
- Известные эсперантисты [ 28 грудня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
Література
- Таиров В. Е. Памяти В. А. Гернета. — Вестн. виноделия Украины, 1929, № 2;
- Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Volodimir Oleksandrovich Gernet nar 1 chervnya 1870 18700601 pom 7 lyutogo 1929 rosijskij vchenij pioner svitovogo esperanto ruhu pochesnij gromadyanin Odesi Volodimir Oleksandrovich GernetNarodivsya1 chervnya 1870 1870 06 01 Pomer7 lyutogo 1929 1929 02 07 58 rokiv KrayinaRosijska imperiya SRSRAlma materNovorosijskij universitetGaluzDitiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gernet BiografiyaNarodivsya 1 chervnya 1870 roku U 1898 roci zakivchiv prirodnichij viddil fiziko matematichnogo fakultetu Novorosijskogo universitetu Odesa z diplomom I stupenya Z 1898 roku starshij laborant Odeskoyi himichnoyi laboratoriyi potim zaviduvach laboratoriyeyu U 1910 roci perejshov na Odesku vinorobnu naukovo doslidnu stanciyu rosijskih vinogradariv i vinorobiv na posadu zastupnik direktora z 1913 roku zaviduvach stanciyeyu Buv organizatorom derzhavnogo rozplidnika eksperimentalnoyi bazi i opornih punktiv stanciyi Odnochasno u 1900 1915 rokah vikladav himiyu i tovaroznavstvo v komercijnih shkolah Odesi a takozh u 1915 1917 rokah kurs enohimii na vishih kursah pri vinorobnij stanciyi Z 1899 roku spivrobitnik zhurnalu z 1926 roku vhodit do skladu zhurnalu Vidavav zhurnal Visnik doslidnoyi fiziki ta elementarnoyi matematiki buv chlenom miskoyi gromadi turboti pro ditej a u 1894 1897 rokah zasnovnikom i pershim golovoyu Odeskogo miskogo tovaristva Espero U 1895 1897 rokah vidavav i redaguvav yedinu v sviti mizhnarodnu gazetu na movi esperanto Lingvo internacia Perekladav na movu esperanto tvori rosijskoyi klasichnoyi literaturi zokrema tvori V G Korolenka Pomer 7 lyutogo 1929 roku Naukova diyalnistU 1915 roci pid redakciyeyu Gerneta vijla v svit pracya Kerivnictvo do doslidzhennya vinogradnogo vina Gernet uzagalniv i opublikuvav rezultati roboti vinorobnoyi stanciyi za 20 rokiv yiyi isnuvannya Avtor prac z analizu vina koncentruvannya susla i vina yih spirtuvannya vimorozhuvannya vina utilizaciyi vinogradnih vichavok polovomu dosvidu v vinogradarstvi Vshanuvannya pam yatiIm ya V O Gerneta yak pionera svitovogo esperanto ruhu uvijshlo v usi enciklopediyi ta dovidkovi vidannya z istoriyi svitovogo esperanto ruhu U lipni 2011 roku v Instituti vinogradarstva i vinorobstva imeni V Ye Tayirova bula vidkrita marmurova memorialna doshka Volodimiru Gernetu z napisami na esperanto Vladimir Gernet 1870 1929 Unua gvidanto de vinologia stacio de rusaj vinberistoj kaj vinfaristoj 1910 1921 Fondinto de unua Odesa esperanto klubo 1894 Pionero de internacia esperanto movado i rosijskij movi Vladimir Aleksandrovich Gernet 1870 1929 Pervyj zaveduyushij vinodelcheskoj stanciej Russkih vinogradarej i vinodelov 1910 1921 Pioner mezhdunarodnogo dvizheniya EsperantistovPrimitkiIzvestnye esperantisty 28 grudnya 2019 u Wayback Machine ros LiteraturaTairov V E Pamyati V A Gerneta Vestn vinodeliya Ukrainy 1929 2 Enciklopediya vinogradarstva gl red A I Timush Kishinev Gl red Moldavskoj Sovetskoj Enciklopedii 1986 ros