Герман Ферч

Герман Ферч (нім. Hermann Foertsch; 4 квітня 1895, Дранов — 27 грудня 1967, Мюнхен) — німецький воєначальник, генерал піхоти вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Герман Ферч
нім. Hermann Foertsch
Народився	4 квітня 1895(1895-04-04)^[1] Джоново-Валецьке, ^d, Пруссія
Помер	27 грудня 1961(1961-12-27) (66 років) Мюнхен, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька^[2]^[3]
Заклад	^d^[2]
Учасник	Перша світова війна^[2] і Друга світова війна^[2]
Роки активності	з 1913
Військове звання	генерал від інфантерії
Батько	^d
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста () Застібка до Залізного хреста 1-го класу () Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці За поранення (нагрудний знак) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ферч.

Біографія

Син працівника державної адміністрації Прусської комісії з розселення в Позені і Західній Пруссії. Старший брат Фрідріха Ферча.

20 листопада 1913 року вступив в сухопутні війська. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 15 серпня 1932 року — прес-аташе Військового міністерства. З 1 жовтня 1936 року — командир 4-го піхотного полку. З 1 лютого 1937 року — викладав у Військовій академії.

Під час Польської кампанії з 1 вересня 1939 року був начальником штабу 26-го армійського корпусу. У 1940 році служив в Генеральному штабі по відомству військово-навчальних закладів. З 10 травня 1941 року — начальник штабу 12-ї армії, з 1 серпня 1942 року — групи армій «E». Найближчий співробітник Александера Лера. З 23 серпня 1943 року — начальник штабу групи армій «F». 28 березня 1944 року призначений командиром 21-ї піхотної дивізії на радянсько-німецькому фронті. З 22 вересня 1944 року — командир 10-го армійського корпусу. З початку лютого по 28 лютого 1945 року — заступник командувача 19-ю армією на Західному фронті. З 26 березня 1945 року — командувач 1-ю армією.

Звання

• Фанен-юнкер (20 березня 1913)
• Фанен-юнкер-унтер-офіцер (27 серпня 1913)
• Фенріх (20 листопада 1913)
• Лейтенант (5 серпня 1914)
• Обер-лейтенант (5 серпня 1914)
• Ротмістр (1 лютого 1926)
• Гауптман (1 жовтня 1928)
• Майор запасу (17 серпня 1932)
• Майор (1 травня 1933)
• Оберст-лейтенант (1 січня 1936)
• Оберст (1 червня 1938)
• Генерал-майор (1 лютого 1942)
• Генерал-лейтенант (1 січня 1943)
• Генерал піхоти (9 листопада 1944)

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (15 травня 1918)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Німецький хрест в золоті (20 липня 1943)
• Відзначений у Вермахтберіхт (4 серпня 1944)
• Лицарський хрест Залізного хреста (27 серпня 1944)

Посилання

• Біографія. [ 1 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Нагороди. [ 5 червня 2020 у Wayback Machine.]

Примітки

1. Munzinger Personen
   d:Track:Q107343683
2. Nuremberg Trials Project — 2016.
   d:Track:Q78909371
3. CONOR.Sl
   d:Track:Q16744133