Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Георге Бібеску рум ˈGe orɡe Biˈbesku 26 квітня 1804 1 червня 1873 був господарем князем Волощини між 1843 і 1848 роками

Георге Бібеску

Георге Бібеску

Георге Бібеску (рум.: [ˈGe̯orɡe Biˈbesku]; 26 квітня 1804 — 1 червня 1873) був господарем (князем) Волощини між 1843 і 1848 роками. Його правління збіглося з революційною хвилею, яка призвела до Волоської революції 1848 року.

Георге Бібеску
рум. Gheorghe Bibescu
image
Народився1804[2][3][4], 26 квітня 1802(1802-04-26)[1] або 26 квітня 1804(1804-04-26)
Крайова, Румунія
Помер1 червня 1873(1873-06-01)[1]
Париж, Франція
ПохованняПер-Лашез
Країнаimage Волощина
Діяльністьполітик
Посадамонарх
Конфесіяправослав'я
Батькоd
Матиd
Брати, сестриd
У шлюбі зd
Дітиd, d, d, d і d
Нагороди
image image image image

Рання політична кар'єра

Народився в Крайові як перший син Дімітріє Бібеску, члена боярського роду Бібеску, вивчав право в Парижі. Після повернення до Волощини був обраний депутатом Надзвичайних громадських зборів, законодавчого форуму, створеного імперськими російськими наглядачами наприкінці російсько-турецької війни 1828-1829 років, представляючи повіт Долж за часів правління Павла Кисельова. Згодом він обіймав різні посади, в тому числі посаду державного секретаря[джерело не вказано] До свого обрання господарем він вважався опонентом свого попередника Александра II Гіци.

Господар Волощини

Вибори

1 січня 1843 року у Волощині відбулися перші (і єдині) вибори, проведені відповідно до Органічного статуту; вони були проведені представницькими зборами й були викликані зловживаннями Гіци. Серед багатьох кандидатів Бібеску та його старший брат Барбу Штірбей були найпопулярнішими в імперській Росії. Бібеску був обраний господарем за підтримки як консервативних бояр, так і молодих лібералів. Одним з його перших жестів на посаді було помилування радикалів, які змовилися проти Гіци (в тому числі Мітіче Філіпеску та Ніколає Белческу).

Бібеску не змінив уряд одразу після виборів, оскільки він складався переважно з політичних супротивників Гіци. Однак його відносини з Громадською асамблеєю почали погіршуватися через розбіжності щодо кількох законодавчих проєктів.

Справа Трандафілова та розпуск Асамблеї

Навесні 1844 року уряд Волощини задовольнив прохання російського інженера Олександра Трандафілова про дозвіл на управління шахтами країни (які перебували у приватній власності). До того ж якщо власник шахти не розпочинав видобуток протягом 18 місяців, російська компанія мала перебрати на себе управління шахтами на 12 років, сплачуючи 10% від прибутку власнику та 10% — волоській державі.

Бібеску схвалив договір, але Народні збори протестували проти нього: депутати побачили в ньому втручання держави-покровительки в місцеву політику. Зрештою, договір було скасовано, але, опинившись між позицією Асамблеї та російською владою, 4 березня 1844 року Бібеску розпустив Громадські збори зі схвалення російського імператора Миколи I.

Коли в листопаді 1846 року були скликані вибори до парламенту, він використав кілька способів, щоб змусити опозицію замовкнути, таким чином забезпечивши собі підконтрольний законодавчий орган.

Чітке розмежування між ним і романтичними націоналістами відбулося, коли він наказав перетворити Колегію Святого Сави на франкомовну школу — на основі його думки, що румунська мова була несумісна з модернізацією.

Через два з половиною роки після цього Бібеску прийняв закони про громадські роботи та державне управління. Влітку 1844 року він здійснив тривалу подорож країною, щоб проінспектувати державні установи та місцеві органи влади у великих містах.

Напередодні революції 1848 року

У грудні 1846 року Кисельов порадив йому призначити нові вибори до Народних зборів. Вибори привели до нової Асамблеї, в якій домінували політики, лояльні до господаря. З цим законодавчим органом Бібеску прийняв кілька важливих законів, таких як новий закон про православне духовенство, закон, який дозволив господареві затверджувати церковний бюджет, а також закон про звільнення всіх циганських рабів, які належали церкві та державним органам влади.

Георге Бібеску працював над покращенням відносин з Молдавією (іншим Дунайським князівством під російським наглядом), і, починаючи з 1847 року, дві країни створили митний союз, після угоди з Михаїлом Стурдзою, молдавським господарем. Це стало кульмінацією його спроби усунути торговців і гільдії Волощини від іноземної конкуренції (див. , що вперше проявилося в його проєкті збільшення податків на іноземні товари.

Бібеску також переконав російський уряд дозволити йому накласти деякі податки на ті монастирі, які були присвячені різним православним центрам поклоніння за межами територій Дунайських князівств (питання власності, суворе з кінця епохи фанаріотів, означало, що церковна власність вислизала від державного втручання, спрямовуючи доходи до таких місць, як гора Афон; це мало бути врегульовано шляхом секуляризації за часів правління Александру Йоана Кузи).

Влітку 1848 року спалахнула революція. Спочатку волоські радикали марно намагалися залучити Бібеску на свій бік. Тоді вони видали від 9 червня 1848 року.

11 червня Георге Бібеску прийняв цю прокламацію; через два дні він зрікся престолу і покинув країну, залишивши її під владою Тимчасового уряду, який у вересні піддався османській інтервенції. У 1859 році Бібеску був представлений як кандидат на престол консерваторами, які виступали проти об'єднання Волощини з Молдовою.

Він помер у Парижі.

Особисте життя

Георге Бібеску був одружений на Зої Бринковяну, останній з роду Бринковяну, тому успадкував усі титули та багатства. Шлюб був невдалим, оскільки Зоє стала психічно хворою. Бібеску вступив у конфлікт з Православною Церквою, оскільки хотів розлучитися з Зоєю. Врешті-решт йому вдалося отримати розлучення у 1845 році, а у вересні того ж року він одружився з Марією Вацереску у Фокшанах.

Спадщина Бринковяну перейшла до сина Зої та Георге Бібеску, (батька Анни де Ноай).

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. Deutsche Nationalbibliothek Record #1014876192 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  3. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
    d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326
  4. Sapere.it — De Agostini Editore, 2001.
    d:Track:Q63346450d:Track:Q2521786
  5. Ghica, Ion (1905). Scrisori către V. Alecsandri (рум.). Leon Alcalay.
  6. Hitchins, p.212
  7. Jelavich, p.93
  8. Hitchins, p.213

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

George Bibesku rum ˈGe orɡe Biˈbesku 26 kvitnya 1804 1 chervnya 1873 buv gospodarem knyazem Voloshini mizh 1843 i 1848 rokami Jogo pravlinnya zbiglosya z revolyucijnoyu hvileyu yaka prizvela do Voloskoyi revolyuciyi 1848 roku George Bibeskurum Gheorghe BibescuNarodivsya1804 2 3 4 26 kvitnya 1802 1802 04 26 1 abo 26 kvitnya 1804 1804 04 26 Krajova RumuniyaPomer1 chervnya 1873 1873 06 01 1 Parizh FranciyaPohovannyaPer LashezKrayina VoloshinaDiyalnistpolitikPosadamonarhKonfesiyapravoslav yaBatkodMatidBrati sestridU shlyubi zdDitid d d d i dNagorodi Mediafajli u VikishovishiRannya politichna kar yeraNarodivsya v Krajovi yak pershij sin Dimitriye Bibesku chlena boyarskogo rodu Bibesku vivchav pravo v Parizhi Pislya povernennya do Voloshini buv obranij deputatom Nadzvichajnih gromadskih zboriv zakonodavchogo forumu stvorenogo imperskimi rosijskimi naglyadachami naprikinci rosijsko tureckoyi vijni 1828 1829 rokiv predstavlyayuchi povit Dolzh za chasiv pravlinnya Pavla Kiselova Zgodom vin obijmav rizni posadi v tomu chisli posadu derzhavnogo sekretarya dzherelo ne vkazano Do svogo obrannya gospodarem vin vvazhavsya oponentom svogo poperednika Aleksandra II Gici Gospodar VoloshiniVibori 1 sichnya 1843 roku u Voloshini vidbulisya pershi i yedini vibori provedeni vidpovidno do Organichnogo statutu voni buli provedeni predstavnickimi zborami j buli viklikani zlovzhivannyami Gici Sered bagatoh kandidativ Bibesku ta jogo starshij brat Barbu Shtirbej buli najpopulyarnishimi v imperskij Rosiyi Bibesku buv obranij gospodarem za pidtrimki yak konservativnih boyar tak i molodih liberaliv Odnim z jogo pershih zhestiv na posadi bulo pomiluvannya radikaliv yaki zmovilisya proti Gici v tomu chisli Mitiche Filipesku ta Nikolaye Belchesku Bibesku ne zminiv uryad odrazu pislya viboriv oskilki vin skladavsya perevazhno z politichnih suprotivnikiv Gici Odnak jogo vidnosini z Gromadskoyu asambleyeyu pochali pogirshuvatisya cherez rozbizhnosti shodo kilkoh zakonodavchih proyektiv Sprava Trandafilova ta rozpusk AsambleyiNavesni 1844 roku uryad Voloshini zadovolniv prohannya rosijskogo inzhenera Oleksandra Trandafilova pro dozvil na upravlinnya shahtami krayini yaki perebuvali u privatnij vlasnosti Do togo zh yaksho vlasnik shahti ne rozpochinav vidobutok protyagom 18 misyaciv rosijska kompaniya mala perebrati na sebe upravlinnya shahtami na 12 rokiv splachuyuchi 10 vid pributku vlasniku ta 10 voloskij derzhavi Bibesku shvaliv dogovir ale Narodni zbori protestuvali proti nogo deputati pobachili v nomu vtruchannya derzhavi pokrovitelki v miscevu politiku Zreshtoyu dogovir bulo skasovano ale opinivshis mizh poziciyeyu Asambleyi ta rosijskoyu vladoyu 4 bereznya 1844 roku Bibesku rozpustiv Gromadski zbori zi shvalennya rosijskogo imperatora Mikoli I Koli v listopadi 1846 roku buli sklikani vibori do parlamentu vin vikoristav kilka sposobiv shob zmusiti opoziciyu zamovknuti takim chinom zabezpechivshi sobi pidkontrolnij zakonodavchij organ Chitke rozmezhuvannya mizh nim i romantichnimi nacionalistami vidbulosya koli vin nakazav peretvoriti Kolegiyu Svyatogo Savi na frankomovnu shkolu na osnovi jogo dumki sho rumunska mova bula nesumisna z modernizaciyeyu Cherez dva z polovinoyu roki pislya cogo Bibesku prijnyav zakoni pro gromadski roboti ta derzhavne upravlinnya Vlitku 1844 roku vin zdijsniv trivalu podorozh krayinoyu shob proinspektuvati derzhavni ustanovi ta miscevi organi vladi u velikih mistah Naperedodni revolyuciyi 1848 rokuU grudni 1846 roku Kiselov poradiv jomu priznachiti novi vibori do Narodnih zboriv Vibori priveli do novoyi Asambleyi v yakij dominuvali politiki loyalni do gospodarya Z cim zakonodavchim organom Bibesku prijnyav kilka vazhlivih zakoniv takih yak novij zakon pro pravoslavne duhovenstvo zakon yakij dozvoliv gospodarevi zatverdzhuvati cerkovnij byudzhet a takozh zakon pro zvilnennya vsih ciganskih rabiv yaki nalezhali cerkvi ta derzhavnim organam vladi George Bibesku pracyuvav nad pokrashennyam vidnosin z Moldaviyeyu inshim Dunajskim knyazivstvom pid rosijskim naglyadom i pochinayuchi z 1847 roku dvi krayini stvorili mitnij soyuz pislya ugodi z Mihayilom Sturdzoyu moldavskim gospodarem Ce stalo kulminaciyeyu jogo sprobi usunuti torgovciv i gildiyi Voloshini vid inozemnoyi konkurenciyi div sho vpershe proyavilosya v jogo proyekti zbilshennya podatkiv na inozemni tovari Bibesku takozh perekonav rosijskij uryad dozvoliti jomu naklasti deyaki podatki na ti monastiri yaki buli prisvyacheni riznim pravoslavnim centram pokloninnya za mezhami teritorij Dunajskih knyazivstv pitannya vlasnosti suvore z kincya epohi fanariotiv oznachalo sho cerkovna vlasnist vislizala vid derzhavnogo vtruchannya spryamovuyuchi dohodi do takih misc yak gora Afon ce malo buti vregulovano shlyahom sekulyarizaciyi za chasiv pravlinnya Aleksandru Joana Kuzi Vlitku 1848 roku spalahnula revolyuciya Spochatku voloski radikali marno namagalisya zaluchiti Bibesku na svij bik Todi voni vidali vid 9 chervnya 1848 roku 11 chervnya George Bibesku prijnyav cyu proklamaciyu cherez dva dni vin zriksya prestolu i pokinuv krayinu zalishivshi yiyi pid vladoyu Timchasovogo uryadu yakij u veresni piddavsya osmanskij intervenciyi U 1859 roci Bibesku buv predstavlenij yak kandidat na prestol konservatorami yaki vistupali proti ob yednannya Voloshini z Moldovoyu Vin pomer u Parizhi Osobiste zhittyaGeorge Bibesku buv odruzhenij na Zoyi Brinkovyanu ostannij z rodu Brinkovyanu tomu uspadkuvav usi tituli ta bagatstva Shlyub buv nevdalim oskilki Zoye stala psihichno hvoroyu Bibesku vstupiv u konflikt z Pravoslavnoyu Cerkvoyu oskilki hotiv rozluchitisya z Zoyeyu Vreshti resht jomu vdalosya otrimati rozluchennya u 1845 roci a u veresni togo zh roku vin odruzhivsya z Mariyeyu Vaceresku u Fokshanah Spadshina Brinkovyanu perejshla do sina Zoyi ta George Bibesku batka Anni de Noaj PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Deutsche Nationalbibliothek Record 1014876192 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Pas L v Genealogics org 2003 d Track Q19847329d Track Q19847326 Sapere it De Agostini Editore 2001 d Track Q63346450d Track Q2521786 Ghica Ion 1905 Scrisori către V Alecsandri rum Leon Alcalay Hitchins p 212 Jelavich p 93 Hitchins p 213

Дата публікації:
Топ