Гельсінгланд ландскап Landskap Hälsingland Герб Гельсінгланду Країна Швеція Регіон Норрланд Лени Євлеборґ Ємтланд Вестер

Гельсінгланд (ландскап)
Landskap Hälsingland


Герб Гельсінгланду

Країна

Швеція

Регіон:

Норрланд

Лени:

Євлеборґ, Ємтланд,
Вестерноррланд

Площа

14 264 км²

Гельсінгланд (швед. Hälsingland) — історична провінція у центральній частині Швеції, розташована в Норрланді. Титул герцогині Гельсінгланд належить шведській принцесі Мадлен. Населення Гельсінгланду — 129 221 осіб (статистика за 2011 р.). Щільність заселення території людьми -— усього 9,06 чоловік/км². ЦЄЧ — (Літній час — ).

Географія

Ця південна провінція межує з Єстрікландом, а із заходу — з Даларною та Гер'єдаленом, з півночі — з Медельпадом. Її площа становить 14 264 км ².

Велика частина Гельсінгланду є горбистою, із середньою висотою місцевини у 100 м над рівнем моря. Найвища точка у Гельсінгланді — 671 м над рівнем моря (Гарпкьолен). Височини поступово знижуються на південний схід, однак і на схід від Юснанської долини є райони з сильно пересіченою місцевістю. На північному сході провінції знаходяться Делленські озера, виникнення яких пов'язують із падінням метеориту.

Поділ

Традиційні провінції Швеції не виконують жодних адміністративних чи політичних цілей, але є історичними та культурними утвореннями. Ландскап (провінція) Гельсінгланд становить північну частину шведських земель (адміністративний округ Євлеборгу). Невеликі частини провінції знаходяться в окрузі Ємтланду і в окрузі Вестернорланду. Наступні комуни мають відношеня до Гельсінгланду:

Історія

До XIV століття Гельсінгланд був загальною назвою для північних прибережних районів Швеції. Оскільки дана територія була заселена шведами. Після XVI століття — відбувається адміністративний поділ Гельсінгланду.

Від 1772 р. Гельсінгланд із різних шведських провінцій утворює номінальний титул шведських принців і принцес.

Ця традиційна провінція (ландскап) не служить жодній адміністративній чи політичній меті, але є історичною і культурною частиною Швеції. Гельсінгланд являє собою частину адміністративної округи, що вміщує в собі: на півночі — лен Євлеборґ, і малу частину провінції лену Ємтланд та лену Вестерноррланд.

Походження назви

Назва ланскапу Гельсінгланд уперше згадує Адам Бременський в кінці X ст., як швед. Halsingland. Гельсінгланд був інтерпретований як поєднання слів «шия» і «жителі уздовж стежки». Однак, це не має нічого спільного з частиною тіла. Але як вузька частина води, тобто вузький потік або вузька ділянка землі. Найбільш поширена думка, що це «шия» (гирло) у Ботнічній затоці і люди, які мешкали на берегах, з обох сторін затоки.

Сноррі Стурлусон розповідає у XII ст. про Гельсінгланд також у давньоскандинавських сагах «Коло Земне», про країну, яка простягалася до берегів із назвою 'Гельсінгланд швед. Helsingjaland.

Гельсінгланд є унікальний в Швеції, оскільки назву використовували і як лайку, евфемізм стосовно пекла раніше 1690-х років.

Пам'ятки

Починаючи з Середніх віків для цієї області характерні строкаті прикраси дерев'яних жител селян. Сім найбільш примітних селянських маєтків XIX століття, відібраних ЮНЕСКО для включення до реєстру Всесвітньої спадщини, виділяються своєрідним внутрішнім й зовнішнім декором у стилі сільського бароко з численними фольклорними додаваннями. Усього в цьому ландскапі — 150 000 старовинних пам'яток.

Економіка

Гельсінгланд відомий чудовою фермою, сільським господарством.

Спорт

Гельсінгланд відомий хокеєм з м'ячем та футболом.

Геральдика

Герб був наданий в 1560 році в епоху короля Густава Вази. На той час Гельсінгланд був відомий своїм великомасштабним розведенням козлів, тому зображався стоячий козел, звернений праворуч. Це в поєднанні з гербом Гестрікланду утворило герб для округи Євлеборг.

Символи ландскапу

Рослина: льон
Тварина: рись
Птах: сова
Риба: в'язь

Галерея

Старовинний дім e Гудіксваллі (Гельсінгланд)
Узбережжя Гельсінгланду
(на остріві Реннскер)
Вид на Північний Деллен (Гельсінгланд)
Зима у Гельсінгланді
Зима у Гельсінгланді
Зима у Гельсінгланді

Див. також

Примітки

Folkmängd i landskapen den 31 december 2011". Statistiska centralbyrån. Läst 21 november 2012. [Архівовано 23 лютого 2012 у Wayback Machine.] (швед.)
Tunberg, Sven (1937). «Helsingia Major: Det stora Hälsingland» i Curman, Sigurd: Fornvännen årgång 1937, Stockholm: Generalstabens Litografiska Anstalts Förlag, sid. 337–342. [Архівовано 25 серпня 2010 у Wayback Machine.] (швед.)
Hallberg, Göran (1999). «En hälsing bodde vid halsen». Populär Historia. Läst 22 augusti 2008. [Архівовано 21 серпня 2010 у Wayback Machine.] (швед.)
Hellquist, Elof (1922). Svensk etymologisk ordbok (utgåva första upplagan). Lund: Gleerups förlag. sid. 257 (швед.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гельсінгланд (ландскап)

HälsinglandTurism [Архівовано 29 травня 2022 у Wayback Machine.] (швед.)
Hälsingelänkar på bergsjöportalen [Архівовано 31 липня 2013 у Wayback Machine.] (швед.)
Hälsinglands, Medelpads och Ångermanlands historia [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.] (швед.)
Intryck Hälsingland [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] (швед.)
Hälsingegårdar [Архівовано 17 грудня 2014 у Wayback Machine.] (швед.)
Fotografier av hela hälsingland från 1800-talet och framåt [Архівовано 6 квітня 2005 у Wayback Machine.] (швед.)
Lyssna till några av Hälsinglands dialekter (швед.)
Kyrkbåtar i Hälsingland [Архівовано 18 липня 2012 у Wayback Machine.] (швед.)

[1] Folkmängd i landskapen den 31 december 2011". Statistiska centralbyrån. Läst 21 november 2012. [Архівовано 23 лютого 2012 у Wayback Machine.] (швед.)

[2] Tunberg, Sven (1937). «Helsingia Major: Det stora Hälsingland» i Curman, Sigurd: Fornvännen årgång 1937, Stockholm: Generalstabens Litografiska Anstalts Förlag, sid. 337–342. [Архівовано 25 серпня 2010 у Wayback Machine.] (швед.)

[3] Hallberg, Göran (1999). «En hälsing bodde vid halsen». Populär Historia. Läst 22 augusti 2008. [Архівовано 21 серпня 2010 у Wayback Machine.] (швед.)

[4] Hellquist, Elof (1922). Svensk etymologisk ordbok (utgåva första upplagan). Lund: Gleerups förlag. sid. 257 (швед.)