Гегемо н грец ἡγεμών трансліт гeґемон новогрецькою ηγεμόνας іґемонас проводир провідник керівник напутник керівник вождь

Гегемо́н (грец. ἡγεμών, трансліт. гeґемон, новогрецькою ηγεμόνας «іґемонас», «проводир, провідник, керівник, напутник») — керівник, вождь, носій гегемонії.

Також так називають військово-політичний діяч, який контролює дії агресивно налаштованих людей, здатних розв'язати війну.

Історично термін використовувався для позначення звання керівника або воєначальника, намісника, рідше — імператора. У Новому Заповіті прокуратор Юдеї Понтій Пилат має титул гегемон (игемонъ).

Із цього ж кореня походить і слово ἡγούμενος (іґуменос — «ігумен»), яке означає керівника православного монастиря.

Примітки

Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. (2000). Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень (Українська) . Київ: Довіра. с. 246. ISBN . {{}}: Явне використання «та ін.» у: |last= ()

Джерела

Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень / Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. — К.: Довіра, 2000. — С. 246.

[1] Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. (2000). Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень (Українська) . Київ: Довіра. с. 246. ISBN . {{}}: Явне використання «та ін.» у: |last= ()