Олександр Павлович Ганноченко нар 18 квітня 1952 український театральний та кіноактор Народний артист України 2018 Ганно

Олександр Павлович Ганноченко (нар. 18 квітня 1952) — український театральний та кіноактор. Народний артист України (2018).

Ганноченко Олександр Павлович

Народився	18 квітня 1952(1952-04-18) (72 роки)
Громадянство	Україна
Діяльність	кіноактор, актор
Alma mater	Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Заклад	Кримський академічний російський драматичний театр імені Максима Горького, Київський національний академічний Молодий театр, Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра і Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки
У шлюбі з	Золотько Світлана Григорівна

Нагороди та премії

Життєпис

1973 року закінчив Харківський державний інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського (нині заклад має статус університету). Після служби в армії з 1974 по 1988 працював у Кримському академічному драматичному театрі ім. М. Горького, з 1988 по 1990 — у Київському академічному Молодому театрі. З 1990 по 2023 — актор Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. З 2023 року — актор Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.

Одружений на Світлані Золотько — акторці Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, народній артистці України. Має двох дочок від нинішнього шлюбу.

Театральні ролі

Кримський академічний драматичний театр ім. М. Горького

«Ревизор» — Хлєстаков
«Мастер и Маргарита» — Майстер, Ієшуа
«Украдене щастя» — Микола Задорожній

Київський академічний Молодий театр

«Пригвожденні» — Родіон
«Сирано де Бержерак» — Лє Бре

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

Фрагмент вистави «Чотири причини вийти заміж»

— «Последняя женщина сеньйора Хуана» — Виконавець
1990 — «Bona fide» («Прищучил») — Директор
1990 — «Двое на гойдалках» — Джеррі
1990 — «Острів скарбів» — Доктор Лівсі
— «Флоранс была шатенкой» за п'єсою «За зачиненими дверима» Ж.-П. Сартра — Гарсен
1991 — «Дитина до листопаду» — Граф
1991 — «Игра любви и смерти» — Лазор Карно
1992 — «Жених из Иерусалима» за п'єсою «Важкі люди» Й. Бар-Йосефа — Меєр-Шимон Ґолд
1992 — «Тайна новогоднего письма» — Листоноша Пєчкін
— «Олеся» — Леонід Петрович Загрива
— «Игра о влюблённом ростовщике» за п'єсою «Скупий» Мольєра — Ансельм
1995 — «Что угодно, или Двенадцатая ночь» — Орсіно
1995 — «Майн Кампф, или Носки в кофейнике» — Лобковіц
— «Дура» — Бенжамен Боревер
1996 — «Пленник королевы» за п'єсою «Двоголовий орел» Ж. Кокто — Граф Фен
— «Живой труп» — Александров
1997 — «Любовь к трём апельсинам» — Король Треф
— «Идеальный муж» — Сер Роберт Чілтерн
— «Прихоти Марианны» — Клаудіо
— «Анна Каренина» — Олексій Каренін
— «Много шуму в Париже» за п'єсою «Пан де Пурсоньяк» Мольєра — Оронт, Другий доктор
2001 — «Кто боится?..» за п'єсою «Хто боїться Вірджинії Вулф?» Е. Олбі — Джордж
— «Женитьба» — Кочкарьов
— «Не хочу тебя видеть! Люблю… Мелисса» за п'єсою «Листи кохання» А. Герні — Ендрю Мейкпіс
2004 — «Вишнёвый сад» — Фірс
— «Немного вина… или 70 оборотов» — Піккароне
2005 — «Сирано де Бержерак» — Граф де Ґіш
2005 — «Ромео и Джульетта» — Монтеккі
— «26 комнат…» за п'єсою «Лісовик» А. Чехова — Єгор Петрович Войницький
2006 — «Голубчики мои!…» за творами Ф. Достоєвського та О. Володіна — Порфирій Петрович, Свидригайлов № 2
— «Три сестры» — Іван Романович Чебутикін
2011 — «Чотири причини вийти заміж» за п'єсою «Тустеп на тлі валіз» Р. Баера — Герман Льюїс.
2015 — «Співай, Лоло, співай!» Олександра Чепалова за мотивами роману «Вчитель Гнус, або Кінець одного тирана» Генріха Манна і художнього фільму «Блакитний ангел»; реж. Дмитро Богомазов — Гнус
2019 — «Альбатроси» за п'єсою «З життя корисних копалин» Фредеріка Строппеля; реж. Стас Жирков — Мелвін

Фільмографія

Рік	Фільм	Роль
2003	Європейський конвой (Европейский конвой)	Президент України
2006	Повернення Мухтара-3 (Возвращение Мухтара-3)	Лікар-реаніматолог
2007	Повернення Мухтара-4 (Возвращение Мухтара-4)	Орлов
2007	Фабрика щастя	Віктор Анатолійович
2009	Зовсім інше життя (Совсем другая жизнь)	Епізод
2009	Диво (Чудо)	Видавець
2010	Віра, Надія, Кохання (Вера, Надежда, Любовь)	Епізод
2010	Мільйон до неба (Миллион до неба)
2011	Костоправ	Михайло, дядько Гордєєва
2012	Аркуш очікування (Лист ожидания)	Член вченої ради
2018	За три дні до кохання
2019	Артист

Нагороди та визнання

1998 — Заслужений артист України
2000 — Премія «Бідний Йорик» — за найкраще партнерство із Левом Сомовим у виставі «Примхи Маріанни»
2007 — Професійна театральна премія «Київська пектораль» — лауреат у номінації «Найкраща чоловіча роль другого плану» (роль Порфирія Петровича у виставі «Голубчики мои!…»)
2015 — Професійна театральна премія «Київська пектораль» — лауреат у номінації «Найкраща чоловіча роль» (роль Гнуса у виставі «Співай, Лоло, співай!»)
2018 — Народний артист України

Примітки

. Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 27 березня 2018.
Юбилейное интервью с заслуженной артисткой Украины Светланой Золотько (рос.)^{[недоступне посилання]}
Про відзначення нагородами України працівників Київського державного театру драми і комедії. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 6 жовтня 2023.
КАРЕНИН ИЗ ГРИМЕРКИ №2 ТВОРЧЕСКИЙ ПОРТРЕТ АКТЕРА АЛЕКСАНДРА ГАННОЧЕНКО. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 2 лютого 2024.

Посилання

Офіційний сайт Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра (рос.) [ 31 серпня 2013 у Wayback Machine.]
Ганноченко Александр Павлович — сайт Kino-Teatr.ru [ 20 серпня 2012 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 27 березня 2018.

[2] Юбилейное интервью с заслуженной артисткой Украины Светланой Золотько (рос.)^{[недоступне посилання]}

[3] Про відзначення нагородами України працівників Київського державного театру драми і комедії. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 6 жовтня 2023.

[4] КАРЕНИН ИЗ ГРИМЕРКИ №2 ТВОРЧЕСКИЙ ПОРТРЕТ АКТЕРА АЛЕКСАНДРА ГАННОЧЕНКО. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 2 лютого 2024.