Галич (Підгаєцький район)

Га́лич — село в Україні, у Підгаєцькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на півдні району, на правому березі річки Коропець, на околиці міста Підгайці. До 1990 року належало, як і Підгайці, до Бережанського району.

село Галич
Клуб Клуб
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Громада	Підгаєцька міська громада
Основні дані
Засноване	1490
Населення	566
Площа	5,853 км²
Густота населення	96.7 осіб/км²
Поштовий індекс	48005
Телефонний код	+380 3542
Географічні дані
Географічні координати	49°15′29″ пн. ш. 25°08′20″ сх. д. / 49.25806° пн. ш. 25.13889° сх. д. / 49.25806; 25.13889Координати: 49°15′29″ пн. ш. 25°08′20″ сх. д. / 49.25806° пн. ш. 25.13889° сх. д. / 49.25806; 25.13889
Середня висота над рівнем моря	400 м
Водойми	Коропець
Відстань до районного центру	1 км
Місцева влада
Адреса ради	48000, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, м Підгайці, вул Шевченка, буд. 39
Карта
Галич
Галич
Мапа
Галич у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Галич.

Поштове відділення — Підгаєцьке. Розташоване за 1 км від центру громади (Галич — фактично передмістя Підгайців).

Населення — 566 осіб (2001).

Історія

Територія навколо Галича на військовій австрійській карті

Починаючи з XVII ст., а може й XVI ст., на південь від Підгайців розвивалося Галицьке передмістя, яке частково взяло участь у ґенезі майбутнього села Галича. Головним храмом була церква Спаса, про яку відомо з 1701 р.; імовірно заснована раніше. Близько 1752–1800 парохом був Стефан Рудинський. Після парохію Спаса об'єднали з міською парохією Успення Богородиці.

Галицьке передмістя розросталося на південь вздовж річки Коропець. Там на початку XVIII ст. виникла це одна церква Святого Дмитра (збудована 1728 на місці давнішої; У 1731 названа церквою Дмитра-на-Вербівському передмісті»; у 1743 — церквою Дмитра-на-Волощині). Парохом від 1709 до 1759 і довше був Іван Залужний. Імовірно ця парохія ліквідована .

Після прийняття Галицьким крайовим сеймом у 1866 нового ґмінного статуту створено сільську ґміну Галич—Голєндра, спільну зі ще одним підгаєцьким передмістям Голєндрою. Межа між Галичем і Підгайцями (Галицьким передмістям) до середини ХХ ст. пролягала в межах нинішньої території Підгайців, близько роздоріжжя вулиць Галицької і Стуса, потім змістилася південніше.

На Галичі перебував війт, а на Голєндрі — заступник. У 1920-х війтом (солтис) на Галичі був українець Антон Пельц, потім українець Михайло Свєнціцький. Сільська управа перебувала в хаті солтиса, окремого приміщення не було.

Коли у 1920 розпарцельовано фільварок для поселення польських колоністів, що прибували з Польщі, у тому числі лемків, виникли присілки Марцелівка і Ляндівщина.

З 1911 року відомо про читальню Просвіти на Галичі, при якій згодом виник хор під керівництвом Олекси Мостового, потім Миколи Корпана.

У 1934 реорґанізовано сільську ґміну: Галич включено до спільної ґміни зі Сільцем, Угриновом, Вербовом, Застав’ям, Загайцями, Казимирівкою, Собєсько, Поплавами (Воля Гетьманська)). Натомість Голєндра увійшла до ґміни Старе Місто вкупі з Мужиловом і Телячим.

У 1930-их роках на Галичі діяли осередки товариств Луг, Сільський господар, , підпільна мережа ОУН (у 1935 році до «п'ятірки» ОУН на Галичі входили Іван Садовський, Філемон Корпан, Василь Свенціцький, Дмитро Вовчук, Іван Корпан). Близько 1937 читальня Просвіти розмістилася в хаті єврея Зельмана, який збанкротував; в одній кімнаті була бібліотека, у другій працював хор, у третій — влаштували сцену.

У 1938 на Галичі було 180 «номерів», з них 15 польських родин і кілька єврейських.

В часі проголошення Акту відновлення Української держави 30 червня 1941 року біля колишньої церкви Дмитра насипано символічну могилу жертв більшовицького терору, її в 1945 зрівняли з землею. За німецької окупації солтисом був українець Михайло Залуцький. Ґмінна управа отримала окреме приміщення. В колишній хаті читальні, де за «перших совітів» працював кооперативний продовольчий магазин, влаштовано постерунок, де працювала українська поліція.

Станичним ОУН (термін з'явився десь тоді) у 1941—1942 був Ілля Залуцький (1921—2009).

З відновленням Радянської влади організовано сільраду, першим головою став Василь Свенціцький (1905—1994; у 1944–1951); після нього Стефанія Голуб, потім східняк Бандура, після нього східняк Погода. У 1960-х сільраду на Галичі ліквідували і перевели на с. Сільце, для яких організували спільну сільраду.

Близько 1950 року примусово створено колгосп у Галичі. За семирічки створено об'єднаний колгосп на Галичі, Вербові і Сільці.

З розгортанням партизанської війни в краю організовано ; кущовим на Галичі був Гілярій Шадловський (1904—1974) десь у 1944–1949 рр.

Школи на Галичі не було, діти навчалися у . У 1944 році створено початкову школу у приміщенні колишньої читальні , першим директором був фронтовик Баленко. Під час великої повені 1957 приміщення колишньої читальні було знесене водою; неподалік збудовано нову школу. Тривалий учителями на Галичі було подружжя колишніх переселенців-лемків Василь (1921–1989) і Ганна (1925–2000) Дзюбинські. На початку 1990-х років школу на Галичі закрито.

Сільраду на Галичі відновлено у січні 1992 році у приміщенні школи. Очолювали сільраду: Ярослав Жук (у 1992–1994 рр.), Віктор Гала (1994–2000), Петро Рудий, Михайло Петришин, Василь Кінаш.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Підгаєцької міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Підгаєцького району, село увійшло до складу Тернопільського району.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,82%
російська	0,18%

Релігія

• церква Преображення Господнього (1772, дерев'яна, ПЦУ).

Пам'ятки

Насипана символічна могила Борцям за волю України (1992).

Відомі люди

У Галичі народилися

• 1919 року , діяч ОУН
• 24 червня 1934 року Онуфрій Банах, доктор хімічних наук, професор
• 16 липня 1959 року Роман Купер, Народний депутат України 2-го скликання

Дідичі

Світлини

• Статуя Божої Матері
• Клуб
• Символічна могила Борцям за волю України

Примітки

1. . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Література

• Галич / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — .
• Halicz, wś // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 19. (пол.).— S. 19. (пол.)