Газопрояви з дна морів і океанів кондуктивні розсіяні і конвективні зосереджені форми газових потоків з дна морів і океа

Газопрояви з дна морів і океанів - кондуктивні (розсіяні) і конвективні (зосереджені) форми газових потоків з дна морів і океанів (Коболєв, 2016).

До розсіяних В.Коболєв зараховує Метанові сипи. До зосереджених - , та грязьові вулкани.

Розсіяні газопрояви

На Болгарському шельфі була зафіксована різниця виміряних вмістів метану в накопичувальних і дискретних пробах. При цьому було встановлено, що з 1 м² поверхні дна з осадів виділяється від 21 до 167 см³ метану на рік.

Низькі значення щільності метанового потоку встановлені в районі підводного продовження Мізійської плити.

Зосереджені газопрояви

В Чорному морі здебільшого спостерігаються малопотужні газові струмені, висота їх досягає 100-130м, але частіше за все не перевищує 50-70 м. У той же час були зафіксовані окремі великі фонтани висотою до 250-300 м, а іноді навіть до 400-500 м. З глибин до 250 м метан може досягати поверхні моря і надходити в атмосферу. З великих глибин струмені метану розчиняються у водній товщі.

Генезис

В даний час існує дві точки зору на генезис метану в Чорному морі. З одного боку вони зв'язуються з розвантаженням глибинних джерел, а з іншого - з біохімічним окисленням органічної речовини донних відкладень. Ізотопний аналіз показує, що 50-60% відповідає термогенному метану, а зміна в межах від -60 до -80%, вказує на біогенне походження метану. Отже, метан струменевих газовиділень дна Чорного моря відноситься до змішаного типу. Дані за вмістом гомологів метану (ізобутану, етану, пропану), в газовому складі сипів в регіональному масштабі вказують на термогенний метан.

Наявність струменевих газовиділень в межах глибин 900-1000 м і понад 1800 м не може бути пояснено в рамках біогенної концепції генезису вуглеводнів. На таких глибинах при температурі придонного шару води близько 9°С, і солоності понад 22.5‰ метан може існувати тільки в газогідратній формі.

Ефекти та явища, що супроводжують донні газопрояви

Відомо, що під час надходження до поверхневого шару моря більше 30 л/с газу втрачається плавучість суден, а при виході в атмосферу 150 л/с метану можливо його смолоскипне загоряння. Тому за оцінки газового розвантаження дна в 900 м³/с і надходження в атмосферу потоку метану в 390 м³/с (Чорне море, Ольштинська, 2006) слід очікувати потоплення по типу аварій в Бермудському трикутнику або реєстрації фактів «горіння» Чорного моря.

Джерела

Шнюков Е. Ф. Газовый вулканизм Черного моря / Е. Ф. Шнюков, В. П. Коболев, А. А. Пасынков ; отв. ред.: П. Ф. Гожик ; НАН Украины, Ин-т геофизики, Таврический нац. ун-т им. В.И. Вернадского . – Киев : Логос, 2013 . – 383 с.