ГЕС Арапуні гідроелектростанція на Північному острові Нової Зеландії Знаходячись між ГЕС Ваїпапа вище по течії та ГЕС Ка

ГЕС Арапуні – гідроелектростанція на Північному острові Нової Зеландії. Знаходячись між ГЕС Ваїпапа (вище по течії) та ГЕС Карапіро, входить до складу каскаду на річці Ваїкато, яка тече з центрального Вулканічного плато Північного острова у північно-західному напрямку та впадає до Тасманового моря за чотири десятки кілометрів від Окленду.

ГЕС Арапуні

38°04′17″ пд. ш. 175°38′35″ сх. д. / 38.07138889002777660° пд. ш. 175.64333333002775817° сх. д.Координати: 38°04′17″ пд. ш. 175°38′35″ сх. д. / 38.07138889002777660° пд. ш. 175.64333333002775817° сх. д.
Країна	Нова Зеландія
Стан	діюча
Річка	Ваїкато
Каскад	каскад на Ваїкато
Початок будівництва	1924 (перша черга), 1934 (друга черга)
В експлуатації з	1929
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1929 – 1932 (перша черга), 1938 – 1946 (друга черга)
Основні характеристики
Установлена потужність	204 МВт
Середнє річне виробництво	805 млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна
Розрахований напір	53 м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Френсіс
Кількість та марка турбін	10 Kvaerner
Кількість та марка гідрогенераторів	10 Siemens
Основні споруди
Тип греблі	бетонна аркова
Висота греблі	64 м
Довжина греблі	94 м
ЛЕП	110
Власник	Mighty River Power
Оператор	^d
Сайт	mercury.co.nz
ГЕС Арапуні
Мапа

ГЕС Арапуні у Вікісховищі

В межах проекту річку перекрили бетонною арковою греблею висотою 64 метри та довжиною 94 метри з товщиною по гребеню 5,8 метра. Вона утримує резервуар з площею поверхні 9,4 км² та об’ємом 145 млн м³, в якому припустиме коливання рівня поверхні між позначками 109 та 111,7 метра НРМ. Зі сховища по лівобережжю прямує дериваційний канал довжиною 1,2 км, який переходить у вісім напірних водоводів діаметром 3,6 метра.

В машинному залі у 1929 році ввели в експлуатацію три турбіни типу Френсіс потужністю по 15 МВт. Запуск четвертого такого ж гідроагрегату затримався до 1932-го, оскільки було необхідним провести значні роботи з усунення виявлених у системі протікань. Ще за шість років стали до ладу два агрегати наступної черги з одиничною потужністю 21,6 МВт. Війна затримала завершення робіт, тому дві останні турбіни ввели у 1946-му. Це дозволило поставити на модернізацію першу чергу, яка повернулась до роботи в 1947-му з чотирма турбінами потужність по 17,85 МВт. Таким чином, загальний показник станції зріс до 157,8 МВт. В подальшому ГЕС прйшла ще через кілька етапів модернізації (зокрема, великі роботи у 1989-1990 на першій черзі та на початку 2000-х на другій), внаслідок чого станом на середину 2010-х її загальна потужність досягла 204 МВт.

Обладнання ГЕС використовує напір у 53 метри та забезпечує виробництво 805 млн кВт-год електроенергії на рік.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 110 кВ.

Примітки

(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2018.
. www.engineeringnz.org (англ.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2019. Процитовано 5 жовтня 2018.
. globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 5 жовтня 2018.
. www.hydroworld.com. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 5 жовтня 2018.
Centralised Dataset Final. Nominal Generation Capacity.^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[1] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2018.

[2] . www.engineeringnz.org (англ.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2019. Процитовано 5 жовтня 2018.

[3] . globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 5 жовтня 2018.

[4] . www.hydroworld.com. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 5 жовтня 2018.

[5] Centralised Dataset Final. Nominal Generation Capacity.^{[недоступне посилання з червня 2019]}