Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Вітторіо Куніберті (італ. Vittorio Cuniberti, 5 червня 1854, Турин - 19 грудня 1913, Рим) - італійський військовик та інженер-кораблебудівник.
| Вітторіо Куніберті | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народження | 7 червня 1854 Турин, Італія | ||
| Смерть | 19 грудня 1913(59 років) Рим, Італія | ||
| Країна |  Королівство Італія | ||
| Звання | генерал | ||
| Нагороди |
| ||
 Вітторіо Куніберті у Вікісховищі | |||
Біографія
Вітторіо Куніберті народився 5 червня 1854 року у Турині. У 1877 році здобув освіту за фахом цивільного інженера в інженерній школі Турина, у 1880 році - за фахом морської інженерії та механіки у Вищій військово-морській школі у Генуї. Того ж року вступив до Корпусу морських інженерів у званні інженера 2-го класу. У 1885 році у званні інженера 1-го класу був призначений у Військово-морський Арсенал у Ла-Спеції.
Вітторіо Куніберті був прихильником заміни вугілля нафтою як палива для військових кораблів. Він розробив та виготовив низку нафтових пальників для котлів, що встановлювались на кораблях. У 1893 році він виїхав до Німеччини, де займався переобладнанням кораблів Рейхсмаріне на нове паливо.
Після повернення до Італії протягом 1895-1896 років був директором з будівництва військових кораблів в арсеналі Неаполя. У 1896 році був переведений до Міністерства військово-морських сил, у 1898 році став членом Комітету Проєктів військових кораблів (італ. Comitato progetti navi). У 1898 році був заступником директора верфі в Таранто, а з 1899 року - директором арсеналу в Кастелламмаре-ді-Стабія і одночасно - керівником Технічного департаменту міністерства військово-морського флоту.
Отримав звання полковника, з 1905 року був директором з будівництва нових кораблів у Неаполі. У 1908 році вирушив до Росії та Туреччини, щоб вивчити рівень військового кораблебудування цих країн. Повернувшись до Італії, працював у Комітеті Проєктів військових кораблів до самої смерті. Помер 10 грудня 1913 року у Римі.
«Ідеальний лінкор для британського флоту»
На стику XIX і XX століть артилерія лінійних кораблів складалась з гармат головного (зазвичай 305 мм), середнього (233 мм та менше) та малого (менше 100 мм) калібрів. Вважалось, що гармати середнього калібру будуть використовуватись для пристрілки та цілевказання гармат головного калібру. На практиці, проте, вони виявились неефективними. Вони були занадто слабкими проти однотипних ворожих кораблів, не могли пробити їхню броню, але мали велику масу та витрачали значну кількість боєприпасів.
У 1893 році за дорученням Міністерства військово-морських сил Вітторіо Куніберті розпочав роботу над новим легким лінійним кораблем, революційні характеристики якого випереджали свій час. Це мав бути корабель водотоннажністю 8 000 т, з 305-мм бронею, 203-мм гарматами, та паровими турбінами, які б забезпечували швидкість у 23 вузли з дальністю плавання у 15 000 миль на крейсерській швидкості. Корабель не був побудований, але деякі його ідеї були використані при будівництві броненосців типу «Реджина Елена».
Незважаючи на те, шо Куніберті не вдалось повністю реалізувати свої ідеї, вони тепер остаточно увійшли в центр уваги, і він частково висловив їх у деяких статтях в італійських та німецьких журналах. Бойовий корабель майбутнього більше не повинен був бути набором різнокаліберних гармат. Ця концепція показала свою нежиттєздатність під час Цусімської битви. Навпаки, лінкор майбутнього мав були швидким кораблем (до 24 вузлів) з потужним бронюванням. Силова установка мала працювати на нафті, а не на вугіллі, і теж мала бути достатньо захищена. Корабель мав бути озброєний 12 гарматами однакового, і до того ж, великого калібру у 305 мм (а також гарматами малого калібру).
Оскільки в Італії не було ні фінансів, ні політичної волі будувати лінкори нового типу, які пропагував Куніберті, інженеру врешті-решт було дозволено повністю оприлюднити свої теорії, що й сталося в 1903 році зі статтею, опублікованою у британському журналі «Jane's Fighting Ships» під назвою «Ідеальний лінкор для британського флоту» (англ. An ideal Battleship for the British Navy). Стаття справила величезне враження на кораблебудівників усього світу, в тому числі на сера Джона Фішера, який уже шукав подібні відповіді на свої нагальні питання про майбутні лінкори Королівського флоту. Завдяки Куніберті між морськими експертами з усього світу почалася дискусія, яка стала ще більш гарячою після спуску на воду в 1905 році британського лінкора «Дредноут». Після його появи всі лінкори світу раптово стали застарілими. Перший лорд Адміралтейства сер Вінстон Черчилль навіть назвав їх «п’ятихвилинними кораблями», маючи на увазі, що бій між ними та «Дредноутом» тривав би максимум п'ять хвилин. Так розпочалась ера однокаліберних лінкорів, яка тривала до Другої світової війни, коли головною ударною силою флоту стали авіаносці.
Нагороди
![image]()
Командор Ордена Корони Італії
![image]()
Командор Ордена Святих Маврикія та Лазаря
Джерела
- Paolo Alberini e Franco Prosperini, Uomini della Marina, 1861-1946, Roma, Ufficio Storico dello Stato Maggiore della Marina Militare, 2015, .
Посилання
![image]()
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вітторіо Куніберті- Вітторіо Куніберті на сайті treccani.it/ (італ.)
Примітки
- D'Aquino U. Dizionario Biografico degli Italiani — 1985. — Vol. 31.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vittorio Kuniberti ital Vittorio Cuniberti 5 chervnya 1854 Turin 19 grudnya 1913 Rim italijskij vijskovik ta inzhener korablebudivnik Vittorio KunibertiNarodzhennya7 chervnya 1854 1854 06 07 Turin ItaliyaSmert19 grudnya 1913 1913 12 19 59 rokiv Rim ItaliyaKrayina Korolivstvo ItaliyaZvannyageneralNagorodiKomandor ordena Koroni Italiyi Komandor ordena Svyatih Mavrikiya j Lazarya Vittorio Kuniberti u VikishovishiBiografiyaVittorio Kuniberti narodivsya 5 chervnya 1854 roku u Turini U 1877 roci zdobuv osvitu za fahom civilnogo inzhenera v inzhenernij shkoli Turina u 1880 roci za fahom morskoyi inzheneriyi ta mehaniki u Vishij vijskovo morskij shkoli u Genuyi Togo zh roku vstupiv do Korpusu morskih inzheneriv u zvanni inzhenera 2 go klasu U 1885 roci u zvanni inzhenera 1 go klasu buv priznachenij u Vijskovo morskij Arsenal u La Speciyi Vittorio Kuniberti buv prihilnikom zamini vugillya naftoyu yak paliva dlya vijskovih korabliv Vin rozrobiv ta vigotoviv nizku naftovih palnikiv dlya kotliv sho vstanovlyuvalis na korablyah U 1893 roci vin viyihav do Nimechchini de zajmavsya pereobladnannyam korabliv Rejhsmarine na nove palivo Pislya povernennya do Italiyi protyagom 1895 1896 rokiv buv direktorom z budivnictva vijskovih korabliv v arsenali Neapolya U 1896 roci buv perevedenij do Ministerstva vijskovo morskih sil u 1898 roci stav chlenom Komitetu Proyektiv vijskovih korabliv ital Comitato progetti navi U 1898 roci buv zastupnikom direktora verfi v Taranto a z 1899 roku direktorom arsenalu v Kastellammare di Stabiya i odnochasno kerivnikom Tehnichnogo departamentu ministerstva vijskovo morskogo flotu Otrimav zvannya polkovnika z 1905 roku buv direktorom z budivnictva novih korabliv u Neapoli U 1908 roci virushiv do Rosiyi ta Turechchini shob vivchiti riven vijskovogo korablebuduvannya cih krayin Povernuvshis do Italiyi pracyuvav u Komiteti Proyektiv vijskovih korabliv do samoyi smerti Pomer 10 grudnya 1913 roku u Rimi Idealnij linkor dlya britanskogo flotu Idealnij linkor Vittorio Kuniberti Na stiku XIX i XX stolit artileriya linijnih korabliv skladalas z garmat golovnogo zazvichaj 305 mm serednogo 233 mm ta menshe ta malogo menshe 100 mm kalibriv Vvazhalos sho garmati serednogo kalibru budut vikoristovuvatis dlya pristrilki ta cilevkazannya garmat golovnogo kalibru Na praktici prote voni viyavilis neefektivnimi Voni buli zanadto slabkimi proti odnotipnih vorozhih korabliv ne mogli probiti yihnyu bronyu ale mali veliku masu ta vitrachali znachnu kilkist boyepripasiv U 1893 roci za doruchennyam Ministerstva vijskovo morskih sil Vittorio Kuniberti rozpochav robotu nad novim legkim linijnim korablem revolyucijni harakteristiki yakogo viperedzhali svij chas Ce mav buti korabel vodotonnazhnistyu 8 000 t z 305 mm broneyu 203 mm garmatami ta parovimi turbinami yaki b zabezpechuvali shvidkist u 23 vuzli z dalnistyu plavannya u 15 000 mil na krejserskij shvidkosti Korabel ne buv pobudovanij ale deyaki jogo ideyi buli vikoristani pri budivnictvi bronenosciv tipu Redzhina Elena Nezvazhayuchi na te sho Kuniberti ne vdalos povnistyu realizuvati svoyi ideyi voni teper ostatochno uvijshli v centr uvagi i vin chastkovo visloviv yih u deyakih stattyah v italijskih ta nimeckih zhurnalah Bojovij korabel majbutnogo bilshe ne povinen buv buti naborom riznokalibernih garmat Cya koncepciya pokazala svoyu nezhittyezdatnist pid chas Cusimskoyi bitvi Navpaki linkor majbutnogo mav buli shvidkim korablem do 24 vuzliv z potuzhnim bronyuvannyam Silova ustanovka mala pracyuvati na nafti a ne na vugilli i tezh mala buti dostatno zahishena Korabel mav buti ozbroyenij 12 garmatami odnakovogo i do togo zh velikogo kalibru u 305 mm a takozh garmatami malogo kalibru Oskilki v Italiyi ne bulo ni finansiv ni politichnoyi voli buduvati linkori novogo tipu yaki propaguvav Kuniberti inzheneru vreshti resht bulo dozvoleno povnistyu oprilyudniti svoyi teoriyi sho j stalosya v 1903 roci zi statteyu opublikovanoyu u britanskomu zhurnali Jane s Fighting Ships pid nazvoyu Idealnij linkor dlya britanskogo flotu angl An ideal Battleship for the British Navy Stattya spravila velichezne vrazhennya na korablebudivnikiv usogo svitu v tomu chisli na sera Dzhona Fishera yakij uzhe shukav podibni vidpovidi na svoyi nagalni pitannya pro majbutni linkori Korolivskogo flotu Zavdyaki Kuniberti mizh morskimi ekspertami z usogo svitu pochalasya diskusiya yaka stala she bilsh garyachoyu pislya spusku na vodu v 1905 roci britanskogo linkora Drednout Pislya jogo poyavi vsi linkori svitu raptovo stali zastarilimi Pershij lord Admiraltejstva ser Vinston Cherchill navit nazvav yih p yatihvilinnimi korablyami mayuchi na uvazi sho bij mizh nimi ta Drednoutom trivav bi maksimum p yat hvilin Tak rozpochalas era odnokalibernih linkoriv yaka trivala do Drugoyi svitovoyi vijni koli golovnoyu udarnoyu siloyu flotu stali avianosci NagorodiKomandor Ordena Koroni Italiyi Komandor Ordena Svyatih Mavrikiya ta LazaryaDzherelaPaolo Alberini e Franco Prosperini Uomini della Marina 1861 1946 Roma Ufficio Storico dello Stato Maggiore della Marina Militare 2015 ISBN 978 88 98485 95 6 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Vittorio Kuniberti Vittorio Kuniberti na sajti treccani it ital PrimitkiD Aquino U Dizionario Biografico degli Italiani 1985 Vol 31 d Track Q1128537