Вірте мені люди рос Верьте мне люди радянський художній фільм 1964 року за мотивами роману Вірте мені людирос Верьте мне

«Вірте мені, люди» (рос. «Верьте мне, люди») — радянський художній фільм 1964 року, за мотивами роману .

Вірте мені, люди
рос. Верьте мне, люди

Жанр	драма кримінальний фільм
Режисер	Володимир Беренштейн Ілля Гурін Леонід Луков
Сценарист
У головних ролях	Кирило Лавров Володимир Самойлов Ірина Буніна
Оператор	Михайло Кириллов
Композитор	Марк Фрадкін
Художник
Кінокомпанія	Кіностудія ім. М. Горького
Тривалість	111 хв.
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1964
IMDb	ID 0173412

Сюжет

1956 рік. Засуджених за політичними статтями звільняють з місць позбавлення волі. Ув'язненому Олексію Лапіну залишається місяць до звільнення, але він тікає з табору. Втеча була спровокована іншим злочинцем, Каїном, який переконує Олексія бігти з ним разом. Під час втечі співкамерник кидає Лапіна на поталу вовкам. Дивом виживший і врятований геологами Олексій (Кирило Лавров) приїжджає до Ленінграда, щоб помститися Каїну (Станіслав Чекан). В цей же час в Ленінграді розгортається друга лінія сюжету. Полковнику Анохіну (Володимир Самойлов) повідомляють, що рецидивіст Олексій Лапін втік з-під варти і, швидше за все, з'явиться в Ленінграді. Анохін піднімає справу батька Лапіна та бачить, що той був реабілітований. Тим часом Олексій Лапін зустрічає жінку в Ленінграді. Він покохав її і її дитину, і вирішив порвати з кримінальним минулим. Однак в оперному театрі, куди запросила Лапіна його наречена, випадково опиняються співробітники міліції, і серед них полковник Раскатов, який впізнає Лапіна, і доповідає полковнику Анохіну, який знаходиться тут же. Останній вирішує брати кримінальника в тому місці, де найменше людей — в туалеті. Саме в туалеті відбувається одна з головних сцен фільму. Анохін, впізнаний Лапіним, пропонує йому здатися. Лапін же каже йому буквально наступне: «Невже ти не людина? Вір мені, я сам прийду до тебе, якщо ти мене зараз відпустиш!» Анохін каже йому: «Я тобі вірю, прийди до мене в понеділок, в 12», і йде. Полковник Раскатов тут же доповідає «наверх» про неприпустиму, на його погляд, поведінку по відношенню до запеклого кримінальника. Лапін, як і обіцяв, приходить до Анохіна, не виправдавши упередженості полковника Раскатова. Анохін розповідає Лапіну, що його батько посмертно реабілітований. Досвідчений кримінальник плаче. У заключній сцені жінка, яку любить Лапін, приносить Анохіну передачу для Олексія. В кінці їх розмови вона просить сказати, скільки їй і її дитині чекати Олексія, скільки йому дадуть. Анохін мовчить, і жінка йде. Анохін усвідомлює складність справи і в пошуку рішення набирає Москву. У заключній сцені ми бачимо Олексія за кермом рейсового автобуса.

У ролях

Кирило Лавров — Олексій Лапін, втікач, злодій-рецидивіст (прізвисько — Лапа), він же — Едик Корнєв, син репресованого комкора Корнєва
Володимир Самойлов — полковник Олексій Миколайович Анохін
Ірина Буніна — Ніна, дочка робітника Єлісєєва
Станіслав Чекан — Батий-Каїн, кримінальник
— полковник міліції Раскатов
Сергій Плотников — Єлісєєв
— дружина полковника Анохіна
— гардеробник в Кіровському театрі
Микола Парфьонов — начальник колонії
— Павло Стешньов, дрібний злодій-сумочник (Пашка-Риба)
Володимир Атлантов — оперний співак в Кіровському театрі
— геолог
Євген Євстигнєєв — Костюков (татуйований)
— швейцар
— звільнений ув'язнений
Іван Рижов — завгосп в Великому будинку на Ливарному
Аркадій Трусов — дільничний міліціонер Кухаренко
— епізод
— Люся, молодший лейтенант міліції

Знімальна група

Сценарист:
Режисери: Володимир Беренштейн, Ілля Гурін, Леонід Луков
Оператор: Михайло Кириллов
Художники: ,
Композитор: Марк Фрадкін
Директор: Натан Гофман

Посилання

Вірте мені, люди на сайті IMDb (англ.)