Вільгельм III (фр. Guillaume de Narbonne; бл. 1383 — 17 серпня 1424) — останній юдик (володар) Арборейської юдикату у 1407—1420 роках, віконт Нарбон у 1397—1424 роках (як Вільгельм II), учасник Столітньої війни.
Вільгельм III | |
---|---|
фр. Guillaume II de Narbonne | |
Народився | невідомо |
Помер | 17 серпня 1424 Верней-сюр-Авр ·d |
Поховання | Фонфруад |
Країна | Королівство Франція |
Діяльність | феодал, монарх |
Знання мов | французька |
Учасник | Столітня війна і d |
Титул | d і d |
Посада | d і d |
Рід | Лара |
Батько | d |
Мати | d |
Брати, сестри | d |
У шлюбі з | d[1] |
|
Життєпис
Походив зі знатного кастильського роду Манріке де Лара. Син , віконта Нарбону, і Гверіни де Бофор-Роже де Канілак (внучатої небоги папи римського Григорія XI).
Народився близько 1383 року. Був онуком Беатріси, доньки Маріано IV, юдика Арбореї. Від його імені батько намагався висунути претензії на трон Арборейського юдикату, проте марно. У 1397 році після смерті батька успадкував віконтство Нарбонське.
У 1407 році після смерті юдика Маріано V став юдиком Арбореї, тобто фактично усієї Сардинії (окрім декілько міст, що належали Арагону). Втім не прибув на острові, затвердивши намісником Леонардо Кубелло, родича колишньої династії Серра-Бас.
У цей час становище на Сардинії було складним, оскільки через потужну епідемію чуми померло чимало населення, внаслідок чого військо було ослаблено, господарство зруйновано. Цим вирішив скористатися представник Барселонської династії Мартин I, король Сицилії, який 1408 року з військом висадився в Сардинії. Кубелло вів перемовини, затягуючи час, поки до Арбореї не прибув Вільгельм III, який в Ористано коронувався на короля Арбореї.
За цим у січні 1409 року були сутички з арагонським військом. Вирішальна битва відбулася 20 червня 1409 року біля міста Санлурі, де юдик Арбореї зазнав нищівної поразки. він зміг врятуватися в замку Монреаль, а аргонці влаштували різанину сардинського населення. Ситуацію трохи врятувало те, що Мартин Сицилійський помер через 1 місяць після своєї перемоги.
Вільгельм III не зміг скористатися нетривалим замиренням. Вже 1410 року на Сардинію прибув Мартин I, король Арагону, який 25 березня зайняв Ористано, де коронувався на короля Сардинії. Вільгельм де Нарбон відступив на північ, закріпившись в Сассарі, що стала новою столицею Арборейського юдикату. Він уклав союз з Ніколо Доріа, дожем Генуезької республіки, за підтримки якого відвоював Лонгосардо.
Смерть того ж року Мартина I не змінила ситуацію, оскільки його наступник Фернандо I був негайно оголошений королем Сардинії. Свої права на острів висунув також Людовик II Анжуйський.
У 1410 році перебрався до Франції, залишивши намісником Леонардо Кубелло. Того ж року долучився до Ж'єнської ліги, яку організували орлеаністи (згодом відомі як арманьяки). 1411 році повернувся на Сардинії, де спробував відвоювати Ористано, проте без успіху. 1412 року захопив важливий порт Альгеро, але невдовзі його втратив.
13 грудня 1415 року в Нарбоні прийняв Сигізмунда, імператора Священної Римської імперії, послів Кастилії, Наварри, і Арагона, Бернар VII, граф Арманьяку і граф Жан I де Фуа, з якими підписав Нарбоннську угоду, затверджене згодом собором в Констанці. Нею перевага віддавалася папі римському Бенедикту XIII перед іншими, хто оголосив себе папами (в цей час тривала Велика схизма). Того ж року оженився з представницею роду Арманьяк.
У 1417 році розпочав перемовини з арагонським королем Альфонсо V щодо продажу прав і володінь Арборейського юдикату. 10 вересня 1419 року супроводжував дофіна Карла до Монтеро, де брав участь у вбивстві Жана I, герцога Бургундії. В покарання за це вбивство король Карл VI конфіскував всі його володіння,
1420 року уклав угоду з королем Арагону щодо продажу рештки Арбореї за 100 тис. золотих флоринів. При цьому 10 тис. золотих флоринів отримав негайно.
1422 року після смерті короля Карл VI залишився вірним дофінові Карлу, який призначив його командувачем своїх військ у Нормандії. Там з'єднався з військами Жана V д'Аркура, графа д'Омаля, разом з яким завдав поразки англійцям у битві біля Берні. В нагороду дофін подарував йому місто і замок Сессенон. 1424 року спільно з д'Аркуром захопив замки Шаріте-сюр-Луар й Косн. Втім того ж року французи зазнали поразки в битві під Верне, де Вільгельм де Нарбон загинув. Англійці повісили труп, потім четвертували, зрештою його було поховано в абатстві Фонтфруад. Його володіння спадкував зведений брат П'єр де Тіньєр.
Родина
Дружина — Маргарита, донька Жана III, графа Арманьяк
Дітей не було.
Джерела
- Luisa D'Arienzo, Documenti sui visconti di Narbona e la Sardegna, 2 vol., Padova, CEDAM, 1977.
- Jacques Michaud-André Cabanis, Histoire de Narbonne, Michaud, Toulouse 2004.
- Alessandra Cioppi, Battaglie e protagonisti della Sardegna medioevale, Cagliari, AM-D, 2008.
- Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vilgelm III fr Guillaume de Narbonne bl 1383 17 serpnya 1424 ostannij yudik volodar Arborejskoyi yudikatu u 1407 1420 rokah vikont Narbon u 1397 1424 rokah yak Vilgelm II uchasnik Stolitnoyi vijni Vilgelm IIIfr Guillaume II de NarbonneNarodivsyanevidomoPomer17 serpnya 1424 Vernej syur Avr dPohovannyaFonfruadKrayina Korolivstvo FranciyaDiyalnistfeodal monarhZnannya movfrancuzkaUchasnikStolitnya vijna i dTituld i dPosadad i dRidLaraBatkodMatidBrati sestridU shlyubi zd 1 Mediafajli u VikishovishiDiv takozh Vilgelm IIIZhittyepisPohodiv zi znatnogo kastilskogo rodu Manrike de Lara Sin vikonta Narbonu i Gverini de Bofor Rozhe de Kanilak vnuchatoyi nebogi papi rimskogo Grigoriya XI Narodivsya blizko 1383 roku Buv onukom Beatrisi donki Mariano IV yudika Arboreyi Vid jogo imeni batko namagavsya visunuti pretenziyi na tron Arborejskogo yudikatu prote marno U 1397 roci pislya smerti batka uspadkuvav vikontstvo Narbonske U 1407 roci pislya smerti yudika Mariano V stav yudikom Arboreyi tobto faktichno usiyeyi Sardiniyi okrim dekilko mist sho nalezhali Aragonu Vtim ne pribuv na ostrovi zatverdivshi namisnikom Leonardo Kubello rodicha kolishnoyi dinastiyi Serra Bas U cej chas stanovishe na Sardiniyi bulo skladnim oskilki cherez potuzhnu epidemiyu chumi pomerlo chimalo naselennya vnaslidok chogo vijsko bulo oslableno gospodarstvo zrujnovano Cim virishiv skoristatisya predstavnik Barselonskoyi dinastiyi Martin I korol Siciliyi yakij 1408 roku z vijskom visadivsya v Sardiniyi Kubello viv peremovini zatyaguyuchi chas poki do Arboreyi ne pribuv Vilgelm III yakij v Oristano koronuvavsya na korolya Arboreyi Za cim u sichni 1409 roku buli sutichki z aragonskim vijskom Virishalna bitva vidbulasya 20 chervnya 1409 roku bilya mista Sanluri de yudik Arboreyi zaznav nishivnoyi porazki vin zmig vryatuvatisya v zamku Monreal a argonci vlashtuvali rizaninu sardinskogo naselennya Situaciyu trohi vryatuvalo te sho Martin Sicilijskij pomer cherez 1 misyac pislya svoyeyi peremogi Volodinnya Vilgelma III u 1410 1420 rokah Vilgelm III ne zmig skoristatisya netrivalim zamirennyam Vzhe 1410 roku na Sardiniyu pribuv Martin I korol Aragonu yakij 25 bereznya zajnyav Oristano de koronuvavsya na korolya Sardiniyi Vilgelm de Narbon vidstupiv na pivnich zakripivshis v Sassari sho stala novoyu stoliceyu Arborejskogo yudikatu Vin uklav soyuz z Nikolo Doria dozhem Genuezkoyi respubliki za pidtrimki yakogo vidvoyuvav Longosardo Smert togo zh roku Martina I ne zminila situaciyu oskilki jogo nastupnik Fernando I buv negajno ogoloshenij korolem Sardiniyi Svoyi prava na ostriv visunuv takozh Lyudovik II Anzhujskij U 1410 roci perebravsya do Franciyi zalishivshi namisnikom Leonardo Kubello Togo zh roku doluchivsya do Zh yenskoyi ligi yaku organizuvali orleanisti zgodom vidomi yak armanyaki 1411 roci povernuvsya na Sardiniyi de sprobuvav vidvoyuvati Oristano prote bez uspihu 1412 roku zahopiv vazhlivij port Algero ale nevdovzi jogo vtrativ 13 grudnya 1415 roku v Narboni prijnyav Sigizmunda imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi posliv Kastiliyi Navarri i Aragona Bernar VII graf Armanyaku i graf Zhan I de Fua z yakimi pidpisav Narbonnsku ugodu zatverdzhene zgodom soborom v Konstanci Neyu perevaga viddavalasya papi rimskomu Benediktu XIII pered inshimi hto ogolosiv sebe papami v cej chas trivala Velika shizma Togo zh roku ozhenivsya z predstavniceyu rodu Armanyak U 1417 roci rozpochav peremovini z aragonskim korolem Alfonso V shodo prodazhu prav i volodin Arborejskogo yudikatu 10 veresnya 1419 roku suprovodzhuvav dofina Karla do Montero de brav uchast u vbivstvi Zhana I gercoga Burgundiyi V pokarannya za ce vbivstvo korol Karl VI konfiskuvav vsi jogo volodinnya 1420 roku uklav ugodu z korolem Aragonu shodo prodazhu reshtki Arboreyi za 100 tis zolotih floriniv Pri comu 10 tis zolotih floriniv otrimav negajno 1422 roku pislya smerti korolya Karl VI zalishivsya virnim dofinovi Karlu yakij priznachiv jogo komanduvachem svoyih vijsk u Normandiyi Tam z yednavsya z vijskami Zhana V d Arkura grafa d Omalya razom z yakim zavdav porazki anglijcyam u bitvi bilya Berni V nagorodu dofin podaruvav jomu misto i zamok Sessenon 1424 roku spilno z d Arkurom zahopiv zamki Sharite syur Luar j Kosn Vtim togo zh roku francuzi zaznali porazki v bitvi pid Verne de Vilgelm de Narbon zaginuv Anglijci povisili trup potim chetvertuvali zreshtoyu jogo bulo pohovano v abatstvi Fontfruad Jogo volodinnya spadkuvav zvedenij brat P yer de Tinyer RodinaDruzhina Margarita donka Zhana III grafa Armanyak Ditej ne bulo DzherelaLuisa D Arienzo Documenti sui visconti di Narbona e la Sardegna 2 vol Padova CEDAM 1977 Jacques Michaud Andre Cabanis Histoire de Narbonne Michaud Toulouse 2004 Alessandra Cioppi Battaglie e protagonisti della Sardegna medioevale Cagliari AM D 2008 Cawley C Medieval Lands A prosopography of medieval European noble and royal families d Track Q13419312d Track Q49162812