Вуглецева нейтральність англ carbon neutrality термін що описує досягнення чистого нульового викиду вуглекислого газу за

Вуглецева нейтральність (англ. carbon neutrality) — термін, що описує досягнення чистого нульового викиду вуглекислого газу за рахунок балансування викидів вуглецю з видаленням вуглецю із атмосфери або просто усуненням викидів вуглецю. Термін використовується в контексті виділенням вуглекислого газу, пов'язаного з транспортом, виробництвом енергії, сільського господарства та промисловими процесами.

Зазвичай вуглецевонейтральний статус можна досягти двома способами:

Торгівля квотами на викиди, яке дозволяє право викидати еквівалентну масу вуглекислого газу у іншій країні чи території. Приклад: Кіотський протокол.
Скорочення викидів вуглецю за рахунок зміни джерел енергії та промислових процесів. Перехід до використання відновлюваної енергії (наприклад, вітрової та сонячної енергії) показав зменшення викидів вуглекислого газу. Хоча і відновлювана, і не поновлювана енергія виробляють викиди вуглецю, відновлювана енергія має майже нульові викиди вуглецю. Внесення змін до поточних промислових та сільськогосподарських процесів заради зменшення викидів вуглецю (наприклад, зміни в харчуванні великої рогатої худоби можуть потенційно зменшити виробництво метану на 40 %).

Концепція вуглецевою нейтральності може бути розширена, щоб включити інші парникові гази (ПГ), виміряні з точки зору їх еквівалентності вуглекислого газу. Термін кліматична нейтральність відображає більш широку включеність інших парникових газів у зміну клімату, навіть якщо СО₂ є найпоширенішим.

Див. також

Вуглецевонейтральне паливо

Примітки

. www.europarl.europa.eu (англ.). 10 березня 2019. Архів оригіналу за 26 червня 2021. Процитовано 14 травня 2020.
Revkin, Andrew C. (29 квітня 2007). . The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 21 травня 2020. Процитовано 14 травня 2020.
Adams, Samuel; Nsiah, Christian (25 листопада 2019). . Science of The Total Environment (англ.). Т. 693. с. 133288. doi:10.1016/j.scitotenv.2019.07.094. ISSN 0048-9697. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 14 травня 2020.
. www.e-education.psu.edu. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 14 травня 2020.

[1] . www.europarl.europa.eu (англ.). 10 березня 2019. Архів оригіналу за 26 червня 2021. Процитовано 14 травня 2020.

[2] Revkin, Andrew C. (29 квітня 2007). . The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 21 травня 2020. Процитовано 14 травня 2020.

[3] Adams, Samuel; Nsiah, Christian (25 листопада 2019). . Science of The Total Environment (англ.). Т. 693. с. 133288. doi:10.1016/j.scitotenv.2019.07.094. ISSN 0048-9697. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 14 травня 2020.

[4] . www.e-education.psu.edu. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 14 травня 2020.