Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Лаврентій Іванович Волошин (нар. 10 серпня 1897, Березань, — пом. 11 грудня 1944) — український і радянський військовий розвідник і воєначальник, полковник (16.8.1938). Герой Радянського Союзу (28.04.1945).
| Волошин Лаврентій Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 10 серпня 1897 Березань, Переяславський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Смерть | 11 грудня 1944 (47 років) Угорське королівство |
| Поховання | d |
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе |
| Звання | полковник |
| Війни / битви | Громадянська війна в Росії, німецько-радянська війна, вторгнення СРСР до Польщі (1939), Перша світова війна, Польсько-радянська війна 1920 і Японсько-китайська війна |
| Нагороди |     |
 Волошин Лаврентій Іванович у Вікісховищі | |
Біографія
Народився в сім'ї робітників. У 1916 році був призваний до Російської імператорської армії. Служив у 9-му запасному кавалерійському полку: рядовий, взводний унтерофіцер. У лютому 1917 року демобілізований.
До Червоної армії був мобілізований у лютому 1920 року. Воював у Громадянській війні командиром взводу окремого кавалерійського дивізіону при штабі 14-ї армії, начальником кавалерійського загону Південно-Західного фронту з ліквідації бандитизму, з червня 1920 року — командиром взводу ударного кавалерійського ескадрону 14-ї армії на Південно-Західному фронті, з листопада — начальником команди охорони поїзда Реввійськради 14-ї армії. Учасник бойових дій проти антирадянських формувань у районі Одеси, Тирасполя і на Правобережній Україні, проти військ генерала А. І. Денікіна та польської армії. За бойові відзнаки у Громадянській війні був нагороджений орденом Червоного Прапора 1928 року, до 10-річчя Червоної Армії. У грудні 1920 року направлений на навчання.
У 1922 році закінчив . З квітня 1922 року — командир ескадрону 28-го кавалерійського полку 4-ї Сибірської окремої кавалерійської бригади, у складі якого в Забайкаллі воював проти залишків військ генерала Р. фон Унгерна-Штернберга. З грудня 1922 року — курсовий командир 3-ї Самарської кавалерійської школи, з вересня 1924 — курсовий командир Об'єднаної Київської військової школи імені С. С. Каменєва. З вересня 1927 року помічник командира, з листопада 1929 — командир ескадрону в . З квітня 1931 по квітень 1932 року — начальник штабу 2-го кавалерійського полку 1-ї кавалерійської дивізії в Українському військовому окрузі. Потім — на навчанні. Член ВКП(б) з 1928 року.
Закінчив Військову академію ім. М. В. Фрунзе (1936). З квітня 1936 року служив начальником курсів військових перекладачів при розвідувальному управлінні штабу Закавказького військового округу. З листопада 1938 року — начальник 4-го (розвідувального) відділу штабу армійської кавалерійської групи військ Київського Особливого військового округу. У вересні 1939 року брав участь у радянському вторгненні до Польщі. Восени 1939 року переведений у відділ спецзавдань Генерального штабу РСЧА, і з грудня 1939 до початку 1943 року перебував у тривалому урядовому відрядженні в Китаї. Радянський Союз на той час був зацікавлений у єдності Китаю перед обличчям японської агресії, а тому надавав допомогу уряду Чан Кайші у боротьбі з сепаратистськими рухами. Зокрема, полковник Волошин працював проти уйгурських сепаратистів і брав участь у бойових діях у Східному Туркестані на боці китайських урядових військ. За успішне виконання завдання нагороджений орденом Червоної Зірки та китайським орденом[].
Учасник німецько-радянської війни з липня 1943 року. Заступник начальника розвідувального відділу Брянського та 2-го Прибалтійського (з жовтня 1943) фронтів із липня 1943 по вересень 1944 року. Брав участь у підготовці та проведенні Брянської, Ленінградсько-Новгородської, Режицько-Двінської та Мадонської наступальних операцій. Потім був спрямований на 2-й Український фронт і 30 жовтня 1944 року прийняв командування 316-ю стрілецькою дивізією.
Командир 316-ї стрілецької Темрюцької Червонопрапорної дивізії 23-го стрілецького корпусу 46-ї армії 2-го Українського фронту полковник Л. І. Волошин відзначився в Будапештській наступальній операції. 21 листопада 1944 року 316-та стрілецька дивізія під його командуванням з важкими боями форсувала рукав Дуная Чепелі Дунаг (Шорокшарський Дунай), захопила плацдарм на південь від Будапешта й успішно продовжувала наступати на Будапешт. 25 листопада частини дивізії прорвалися до міських околиць. 30 листопада Волошин отримав наказ готуватися до форсування річки Дунай південніше Будапешта. Виконуючи наказ, полковник Волошин особисто вибирав найзручніші місця на березі Дунаю для початку форсування і вивчав вогневі точки супротивника на протилежному березі, підходячи аж до урізу води, водночас багаторазово потрапляв під артилерійсько-мінометний обстріл, промокнув під крижаною грудневою водою і сильно застудився. У день початку наступу, 5 грудня того ж року, його 316-та стрілецька дивізія успішно формувала Дунай і, захопивши плацдарм, завдала противнику великої шкоди. У цих боях дивізія знищила і поранила до 4000 тисяч німецьких і угорських солдатів, знищила 15 танків і самохідних гармат, 56 артилерійських знарядь, 18 мінометів і 80 кулеметів, захопила близько 1000 полонених. Під час боїв Лаврентій Іванович Волошин, який відмовився від направлення до шпиталю, тяжко захворів, його доправили у важкому стані до шпиталю, де він помер 11 грудня 1944 року.
Похований у братській могилі радянських воїнів у Центральному парку міста Чернівці.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1945 року полковнику Лаврентію Івановичу Волошину «за успішне виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу та геройство» присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно.
Нагороди
- Орден Леніна (28.04.1945, посмертно)
- Два ордени Червоного Прапора (23.02.1928, 3.11.1944)
- Орден Червоної Зірки (27.10.1943)
- Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» (22.02.1938)
- Китайський орден
Пам'ять
14 листопада 1985 року Березанській середній загальноосвітній школі № 3 Баришівського району Київської області було присвоєно найменування «імені Героя Радянського Союзу Л. І. Волошина».
Примітки
- Представление Л. И. Волошина к награждению орденом Красной Звезды // ОБД «Память народа».
- Учётная карточка воинского захоронения в Центральном парке им. Т. Г. Шевчешко в г. Черновцы // ОБД «Память народа».
- Наградной лист на награждение Л. И. Волошина орденом Красной Звезды // ОБД «Память народа».
- Постанова Ради міністрів УРСР № 402 від 14 листопада 1985 року «Про присвоєння імен навчальним і культурно-освітнім закладам»
Література
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
- Д. А. Цапаєв. Велика Вітчизняна. Комдиви: військовий біографічний словник / за загальн. ред. В. П. Горемикіна. — 2014. — Т. 3. — С. 518-519. — 1000 прим. — .
- Алексеев М. А., Колпакиди А. И., Кочик В. Я. Энциклопедия военной разведки. 1918—1945 гг. — М., 2012. — С.197-198.
- ГРУ в Великой Отечественной войне. — М. : , Ексмо, 2010. — 608 с. — (ГРУ) — 3000 прим. — .
- Лурье В. М., Кочик В. Я. ГРУ: дела и люди. — СПб.: Издательский Дом «Нева»; М.: «ОЛМА-ПРЕСС», 2002. — С.366.
Посилання
- Волошин Лаврентій Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 15 червня 2019.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lavrentij Ivanovich Voloshin nar 10 serpnya 1897 Berezan pom 11 grudnya 1944 ukrayinskij i radyanskij vijskovij rozvidnik i voyenachalnik polkovnik 16 8 1938 Geroj Radyanskogo Soyuzu 28 04 1945 Voloshin Lavrentij IvanovichNarodzhennya10 serpnya 1897 1897 08 10 Berezan Pereyaslavskij povit Poltavska guberniya Rosijska imperiyaSmert11 grudnya 1944 1944 12 11 47 rokiv Ugorske korolivstvoPohovannyadOsvitaVijskova akademiya imeni M V FrunzeZvannyapolkovnikVijni bitviGromadyanska vijna v Rosiyi nimecko radyanska vijna vtorgnennya SRSR do Polshi 1939 Persha svitova vijna Polsko radyanska vijna 1920 i Yaponsko kitajska vijnaNagorodi Voloshin Lavrentij Ivanovich u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Voloshin BiografiyaNarodivsya v sim yi robitnikiv U 1916 roci buv prizvanij do Rosijskoyi imperatorskoyi armiyi Sluzhiv u 9 mu zapasnomu kavalerijskomu polku ryadovij vzvodnij unteroficer U lyutomu 1917 roku demobilizovanij Do Chervonoyi armiyi buv mobilizovanij u lyutomu 1920 roku Voyuvav u Gromadyanskij vijni komandirom vzvodu okremogo kavalerijskogo divizionu pri shtabi 14 yi armiyi nachalnikom kavalerijskogo zagonu Pivdenno Zahidnogo frontu z likvidaciyi banditizmu z chervnya 1920 roku komandirom vzvodu udarnogo kavalerijskogo eskadronu 14 yi armiyi na Pivdenno Zahidnomu fronti z listopada nachalnikom komandi ohoroni poyizda Revvijskradi 14 yi armiyi Uchasnik bojovih dij proti antiradyanskih formuvan u rajoni Odesi Tiraspolya i na Pravoberezhnij Ukrayini proti vijsk generala A I Denikina ta polskoyi armiyi Za bojovi vidznaki u Gromadyanskij vijni buv nagorodzhenij ordenom Chervonogo Prapora 1928 roku do 10 richchya Chervonoyi Armiyi U grudni 1920 roku napravlenij na navchannya U 1922 roci zakinchiv Z kvitnya 1922 roku komandir eskadronu 28 go kavalerijskogo polku 4 yi Sibirskoyi okremoyi kavalerijskoyi brigadi u skladi yakogo v Zabajkalli voyuvav proti zalishkiv vijsk generala R fon Ungerna Shternberga Z grudnya 1922 roku kursovij komandir 3 yi Samarskoyi kavalerijskoyi shkoli z veresnya 1924 kursovij komandir Ob yednanoyi Kiyivskoyi vijskovoyi shkoli imeni S S Kamenyeva Z veresnya 1927 roku pomichnik komandira z listopada 1929 komandir eskadronu v Z kvitnya 1931 po kviten 1932 roku nachalnik shtabu 2 go kavalerijskogo polku 1 yi kavalerijskoyi diviziyi v Ukrayinskomu vijskovomu okruzi Potim na navchanni Chlen VKP b z 1928 roku Zakinchiv Vijskovu akademiyu im M V Frunze 1936 Z kvitnya 1936 roku sluzhiv nachalnikom kursiv vijskovih perekladachiv pri rozviduvalnomu upravlinni shtabu Zakavkazkogo vijskovogo okrugu Z listopada 1938 roku nachalnik 4 go rozviduvalnogo viddilu shtabu armijskoyi kavalerijskoyi grupi vijsk Kiyivskogo Osoblivogo vijskovogo okrugu U veresni 1939 roku brav uchast u radyanskomu vtorgnenni do Polshi Voseni 1939 roku perevedenij u viddil speczavdan Generalnogo shtabu RSChA i z grudnya 1939 do pochatku 1943 roku perebuvav u trivalomu uryadovomu vidryadzhenni v Kitayi Radyanskij Soyuz na toj chas buv zacikavlenij u yednosti Kitayu pered oblichchyam yaponskoyi agresiyi a tomu nadavav dopomogu uryadu Chan Kajshi u borotbi z separatistskimi ruhami Zokrema polkovnik Voloshin pracyuvav proti ujgurskih separatistiv i brav uchast u bojovih diyah u Shidnomu Turkestani na boci kitajskih uryadovih vijsk Za uspishne vikonannya zavdannya nagorodzhenij ordenom Chervonoyi Zirki ta kitajskim ordenom yakim Uchasnik nimecko radyanskoyi vijni z lipnya 1943 roku Zastupnik nachalnika rozviduvalnogo viddilu Bryanskogo ta 2 go Pribaltijskogo z zhovtnya 1943 frontiv iz lipnya 1943 po veresen 1944 roku Brav uchast u pidgotovci ta provedenni Bryanskoyi Leningradsko Novgorodskoyi Rezhicko Dvinskoyi ta Madonskoyi nastupalnih operacij Potim buv spryamovanij na 2 j Ukrayinskij front i 30 zhovtnya 1944 roku prijnyav komanduvannya 316 yu strileckoyu diviziyeyu Komandir 316 yi strileckoyi Temryuckoyi Chervonoprapornoyi diviziyi 23 go strileckogo korpusu 46 yi armiyi 2 go Ukrayinskogo frontu polkovnik L I Voloshin vidznachivsya v Budapeshtskij nastupalnij operaciyi 21 listopada 1944 roku 316 ta strilecka diviziya pid jogo komanduvannyam z vazhkimi boyami forsuvala rukav Dunaya Chepeli Dunag Shoroksharskij Dunaj zahopila placdarm na pivden vid Budapeshta j uspishno prodovzhuvala nastupati na Budapesht 25 listopada chastini diviziyi prorvalisya do miskih okolic 30 listopada Voloshin otrimav nakaz gotuvatisya do forsuvannya richki Dunaj pivdennishe Budapeshta Vikonuyuchi nakaz polkovnik Voloshin osobisto vibirav najzruchnishi miscya na berezi Dunayu dlya pochatku forsuvannya i vivchav vognevi tochki suprotivnika na protilezhnomu berezi pidhodyachi azh do urizu vodi vodnochas bagatorazovo potraplyav pid artilerijsko minometnij obstril promoknuv pid krizhanoyu grudnevoyu vodoyu i silno zastudivsya U den pochatku nastupu 5 grudnya togo zh roku jogo 316 ta strilecka diviziya uspishno formuvala Dunaj i zahopivshi placdarm zavdala protivniku velikoyi shkodi U cih boyah diviziya znishila i poranila do 4000 tisyach nimeckih i ugorskih soldativ znishila 15 tankiv i samohidnih garmat 56 artilerijskih znaryad 18 minometiv i 80 kulemetiv zahopila blizko 1000 polonenih Pid chas boyiv Lavrentij Ivanovich Voloshin yakij vidmovivsya vid napravlennya do shpitalyu tyazhko zahvoriv jogo dopravili u vazhkomu stani do shpitalyu de vin pomer 11 grudnya 1944 roku Pohovanij u bratskij mogili radyanskih voyiniv u Centralnomu parku mista Chernivci Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 28 kvitnya 1945 roku polkovniku Lavrentiyu Ivanovichu Voloshinu za uspishne vikonannya bojovih zavdan komanduvannya na fronti borotbi z nimeckimi zagarbnikami ta viyavleni pri comu vidvagu ta gerojstvo prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu posmertno NagorodiOrden Lenina 28 04 1945 posmertno Dva ordeni Chervonogo Prapora 23 02 1928 3 11 1944 Orden Chervonoyi Zirki 27 10 1943 Medal XX rokiv Robitnicho Selyanskij Chervonij Armiyi 22 02 1938 Kitajskij ordenPam yat14 listopada 1985 roku Berezanskij serednij zagalnoosvitnij shkoli 3 Barishivskogo rajonu Kiyivskoyi oblasti bulo prisvoyeno najmenuvannya imeni Geroya Radyanskogo Soyuzu L I Voloshina PrimitkiPredstavlenie L I Voloshina k nagrazhdeniyu ordenom Krasnoj Zvezdy OBD Pamyat naroda Uchyotnaya kartochka voinskogo zahoroneniya v Centralnom parke im T G Shevcheshko v g Chernovcy OBD Pamyat naroda Nagradnoj list na nagrazhdenie L I Voloshina ordenom Krasnoj Zvezdy OBD Pamyat naroda Postanova Radi ministriv URSR 402 vid 14 listopada 1985 roku Pro prisvoyennya imen navchalnim i kulturno osvitnim zakladam LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Pred red kollegii I N Shkadov M Voenizdat 1987 T 1 911 s s 100 000 prim ISBN ots Reg v RKP 87 95382 D A Capayev Velika Vitchiznyana Komdivi vijskovij biografichnij slovnik za zagaln red V P Goremikina 2014 T 3 S 518 519 1000 prim ISBN 978 5 9950 0382 3 Alekseev M A Kolpakidi A I Kochik V Ya Enciklopediya voennoj razvedki 1918 1945 gg M 2012 S 197 198 GRU v Velikoj Otechestvennoj vojne M Eksmo 2010 608 s GRU 3000 prim ISBN 978 5 699 41251 8 Lure V M Kochik V Ya GRU dela i lyudi SPb Izdatelskij Dom Neva M OLMA PRESS 2002 S 366 PosilannyaVoloshin Lavrentij Ivanovich Sajt Geroi strany ros Procitovano 15 chervnya 2019