Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Володи́мир Олекса́ндрович Са́вченко-Бі́льський (14 липня 1867, с. Олишівка, Чернігівщина — 21 вересня 1955, Абондан, Франція) — український військовий діяч, генерал-хорунжий флоту УНР, контрадмірал, зі старого козацького роду Савченків-Більських на Чернігівщині; 1919-20 — начальник Головної Воєнно-Морської Управи Військового Міністерства. Співробітник військових журналів «Табор», «Український інвалід», «За Державність».
| Володимир Савченко-Більський | |
 | |
| командувач Військово-морських сил УНР | |
|---|---|
| травень 1920 — липень 1918 | |
| Особові дані | |
| Народився | 14.7.1867. |
| Місце народження | Олишівка, Чернігівська губернія |
| Помер | 21 вересня 1955 |
| Місце смерті | Абондан, Франція |
| Військова служба | |
| Приналежність: |  Армія УНР, Українська Держава |
| Рід військ: |  ВМС УНР |
| Звання: |  Полковник по адміралтійству, Контр-адмірал |
| Нагороди | |
 | |
Життєпис
Народився у с. Олишівка (тепер Чернігівської області) в українській шляхетській родині.
Походив Савченко-Більський зі старовинного козацько-старшинського роду, який веде свій початок від Сави Більського, шляхтича з Литви, який 1582 року пішов у Запорізьку Січ. Його син Кіндрат уже звався Савченком-Більським, а онук — Микита – започаткував ще дві гілки роду, одна з яких володіла землями біля Чернігова, в Олишівці — малій батьківщині Савченка-Більського. Батько Володимира Олександр Савченко-Більський був знаним на Чернігівщині іконописцем.
Мати Володимира походила з давнього козацького роду Суліїв. Одним із них був Федір Сулій, свого часу голова українського гуртка в Петербурзі, брав участь у похованні Тараса Шевченка. На згадку про Кобзаря ним було засновано Шевченківський музей, експонати якого заповів до українського музею Василя Тарновського в Чернігові (нині це Чернігівський обласний історичний музей імені В. В. Тарновського). Другий дядько Володимира – Митрофан Сулій – входив до делегації, що відважилася звернутися до царя Олександра II з проханням дарувати Україні культурно-освітню автономію.
Рідний брат Володимира Михайло Савченко-Більський став знаним агрономом і свого часу обіймав посаду генерального секретаря хліборобства в уряді УНР, а за Гетьманату 1918 року був обраний членом президії Всеукраїнського земського союзу. Інший брат Володимира Василь став популярним у Чернігові малярем. Проте куди більших успіхів на цій ниві досяг син Василя Олександр Савченко-Більський, племінник Володимира, що став відомим українським художником.
Володимир, на відміну від своїх братів, обирає військову кар'єру. На військовій службі з 1888 р.
Після закінчення у 1893 р. піхотного юнкерського училища служив у 22-му піхотному Нижньоновгородському полку, старшина.
У 1902 р. відряджений до Адміралтейства, продовжував службу на Північному флоті.
У 1907 р. був членом українського гуртка «Кобзарь» у Севастополі.
На початку Першої світової війни переведений на Чорноморський флот.
З 6 грудня 1915 р. — підполковник по адміралтейству.
Навесні 1917 р. — командир Севастопольського флотського півекіпажу, капітан 2-го рангу.
Останнє звання у російській армії — полковник по адміралтейству.
Після утворення Української Центральної Ради організував і очолив Раду Української Чорноморської громади, активно проводив українізацію флотських екіпажів у Севастополі та Одесі.
З 23 грудня 1917 р. призначений директором канцелярії Морського секретарства Центральної Ради у Києві, з 5 січня 1920 р. перебував поза штатом. Докладав багато зусиль для розбудови структур українського флоту. Засновував гардемаринські школи в Миколаєві, Севастополі, Кам'янці-Подільському.
Підвищений у ранзі до контрадмірала.
Станом на 19 квітня 1920 р. — начальник Морського генерального штабу УНР.
З травня 1920 р. — командувач Чорноморського флоту.
Станом на 4 серпня 1920 р. — помічник начальника управління Морського флоту УНР. Протягом 19 травня —11 липня 1920 р., 25 липня —17 листопада 1920 р. та з 4 липня 1921 р. — начальник Головної військово-морської управи Військового міністерства УНР (до її ліквідації у 1922 р.).
Після поразки визвольних змагань інтернований з частинами Армії УНР у Польщі.
На еміграції
По закінченні Першої світової війни (з 1921 року) Володимир Савченко-Більський жив у Тарнові (Польща).
У 1943 р. був одним з ініціаторів формування у складі вермахту Українського визвольного війська.
З 1945 р. жив на еміграції у Франції.
У 1946 році та в період з 1947 по 1955 роки очолював Головну раду Хреста Симона Петлюри.
21 вересня 1955 року Володимир Савченко-Більський помер та похований у французькому місті Абондан. У 1970—1980-х роках перепохований на кладовищі Шалетт-Везін.
Автор низки статей з історії Українського воєнно-морського флоту, опублікованих у таборових виданнях «Табор», «За державність», «Український інвалід», альманасі «Літопис Червоної Калини» та ін.
Відомі праці
- Савченко-Більський. Босфоро-Дарданельське питання і необхідність панування України на Чорному морі. «Табор» — військово-літературний журнал, ч. 11, Варшава, 1929, с. 3 — 11.
- Савченко-Більський. Воєнна фльота України. «Табор» — військово-літературний журнал, ч. 12, Варшава, 1929.
- Савченко-Більський. Старший лейтенант флоту Михайло Білинський // Другий Зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар. — Київ: Фундація ім.. О. Ольжича, 1995. — С. 169—172.
Примітки
- село Оленівці Чернігівської губернії (тепер с. Козельське Чернігівської обл.)
- Кучерук О. С. «Хрест Симона Петлюри» — відзнака державного центру УНР в екзилі.// Український історичний журнал: Науковий журнал. — 2009. — № 3.
- Ярослав Тинченко. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007.
Література
- Науменко К. Є. Савченко-Більський Володимир Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 420. — .
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — .
Посилання
- Савченко-Більський Володимир // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Савченко-Більський Володимир // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1657. — 1000 екз.
- Савченко-Більський
- Командири українського війська
- Генерал Савченко-Більський присвятив своє життя Україні // Свобода (газета). 14 жовтня 2011. С. 9.
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Savchenki Bilski Volodi mir Oleksa ndrovich Sa vchenko Bi lskij 14 lipnya 1867 s Olishivka Chernigivshina 21 veresnya 1955 Abondan Franciya ukrayinskij vijskovij diyach general horunzhij flotu UNR kontradmiral zi starogo kozackogo rodu Savchenkiv Bilskih na Chernigivshini 1919 20 nachalnik Golovnoyi Voyenno Morskoyi Upravi Vijskovogo Ministerstva Spivrobitnik vijskovih zhurnaliv Tabor Ukrayinskij invalid Za Derzhavnist Volodimir Savchenko Bilskijkomanduvach Vijskovo morskih sil UNRtraven 1920 lipen 1918Osobovi daniNarodivsya 14 7 1867 Misce narodzhennya Olishivka Chernigivska guberniyaPomer 21 veresnya 1955 1955 09 21 Misce smerti Abondan Franciya Vijskova sluzhbaPrinalezhnist Armiya UNR Ukrayinska DerzhavaRid vijsk VMS UNRZvannya Polkovnik po admiraltijstvu Kontr admiralNagorodiHrest Simona PetlyuriZhittyepisSavchenko Bilskij ta Svyatoslav Shramchenko Narodivsya u s Olishivka teper Chernigivskoyi oblasti v ukrayinskij shlyahetskij rodini Pohodiv Savchenko Bilskij zi starovinnogo kozacko starshinskogo rodu yakij vede svij pochatok vid Savi Bilskogo shlyahticha z Litvi yakij 1582 roku pishov u Zaporizku Sich Jogo sin Kindrat uzhe zvavsya Savchenkom Bilskim a onuk Mikita zapochatkuvav she dvi gilki rodu odna z yakih volodila zemlyami bilya Chernigova v Olishivci malij batkivshini Savchenka Bilskogo Batko Volodimira Oleksandr Savchenko Bilskij buv znanim na Chernigivshini ikonopiscem Mati Volodimira pohodila z davnogo kozackogo rodu Suliyiv Odnim iz nih buv Fedir Sulij svogo chasu golova ukrayinskogo gurtka v Peterburzi brav uchast u pohovanni Tarasa Shevchenka Na zgadku pro Kobzarya nim bulo zasnovano Shevchenkivskij muzej eksponati yakogo zapoviv do ukrayinskogo muzeyu Vasilya Tarnovskogo v Chernigovi nini ce Chernigivskij oblasnij istorichnij muzej imeni V V Tarnovskogo Drugij dyadko Volodimira Mitrofan Sulij vhodiv do delegaciyi sho vidvazhilasya zvernutisya do carya Oleksandra II z prohannyam daruvati Ukrayini kulturno osvitnyu avtonomiyu Ridnij brat Volodimira Mihajlo Savchenko Bilskij stav znanim agronomom i svogo chasu obijmav posadu generalnogo sekretarya hliborobstva v uryadi UNR a za Getmanatu 1918 roku buv obranij chlenom prezidiyi Vseukrayinskogo zemskogo soyuzu Inshij brat Volodimira Vasil stav populyarnim u Chernigovi malyarem Prote kudi bilshih uspihiv na cij nivi dosyag sin Vasilya Oleksandr Savchenko Bilskij pleminnik Volodimira sho stav vidomim ukrayinskim hudozhnikom Volodimir na vidminu vid svoyih brativ obiraye vijskovu kar yeru Na vijskovij sluzhbi z 1888 r Pislya zakinchennya u 1893 r pihotnogo yunkerskogo uchilisha sluzhiv u 22 mu pihotnomu Nizhnonovgorodskomu polku starshina U 1902 r vidryadzhenij do Admiraltejstva prodovzhuvav sluzhbu na Pivnichnomu floti U 1907 r buv chlenom ukrayinskogo gurtka Kobzar u Sevastopoli Na pochatku Pershoyi svitovoyi vijni perevedenij na Chornomorskij flot Z 6 grudnya 1915 r pidpolkovnik po admiraltejstvu Navesni 1917 r komandir Sevastopolskogo flotskogo pivekipazhu kapitan 2 go rangu Ostannye zvannya u rosijskij armiyi polkovnik po admiraltejstvu Pislya utvorennya Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi organizuvav i ocholiv Radu Ukrayinskoyi Chornomorskoyi gromadi aktivno provodiv ukrayinizaciyu flotskih ekipazhiv u Sevastopoli ta Odesi Z 23 grudnya 1917 r priznachenij direktorom kancelyariyi Morskogo sekretarstva Centralnoyi Radi u Kiyevi z 5 sichnya 1920 r perebuvav poza shtatom Dokladav bagato zusil dlya rozbudovi struktur ukrayinskogo flotu Zasnovuvav gardemarinski shkoli v Mikolayevi Sevastopoli Kam yanci Podilskomu Pidvishenij u ranzi do kontradmirala Stanom na 19 kvitnya 1920 r nachalnik Morskogo generalnogo shtabu UNR Z travnya 1920 r komanduvach Chornomorskogo flotu Stanom na 4 serpnya 1920 r pomichnik nachalnika upravlinnya Morskogo flotu UNR Protyagom 19 travnya 11 lipnya 1920 r 25 lipnya 17 listopada 1920 r ta z 4 lipnya 1921 r nachalnik Golovnoyi vijskovo morskoyi upravi Vijskovogo ministerstva UNR do yiyi likvidaciyi u 1922 r Pislya porazki vizvolnih zmagan internovanij z chastinami Armiyi UNR u Polshi Na emigraciyi Po zakinchenni Pershoyi svitovoyi vijni z 1921 roku Volodimir Savchenko Bilskij zhiv u Tarnovi Polsha U 1943 r buv odnim z iniciatoriv formuvannya u skladi vermahtu Ukrayinskogo vizvolnogo vijska Z 1945 r zhiv na emigraciyi u Franciyi U 1946 roci ta v period z 1947 po 1955 roki ocholyuvav Golovnu radu Hresta Simona Petlyuri 21 veresnya 1955 roku Volodimir Savchenko Bilskij pomer ta pohovanij u francuzkomu misti Abondan U 1970 1980 h rokah perepohovanij na kladovishi Shalett Vezin Avtor nizki statej z istoriyi Ukrayinskogo voyenno morskogo flotu opublikovanih u taborovih vidannyah Tabor Za derzhavnist Ukrayinskij invalid almanasi Litopis Chervonoyi Kalini ta in Vidomi praciSavchenko Bilskij Bosforo Dardanelske pitannya i neobhidnist panuvannya Ukrayini na Chornomu mori Tabor vijskovo literaturnij zhurnal ch 11 Varshava 1929 s 3 11 Savchenko Bilskij Voyenna flota Ukrayini Tabor vijskovo literaturnij zhurnal ch 12 Varshava 1929 Savchenko Bilskij Starshij lejtenant flotu Mihajlo Bilinskij Drugij Zimovij pohid Listopadovij rejd Bazar Kiyiv Fundaciya im O Olzhicha 1995 S 169 172 Primitkiselo Olenivci Chernigivskoyi guberniyi teper s Kozelske Chernigivskoyi obl Kucheruk O S Hrest Simona Petlyuri vidznaka derzhavnogo centru UNR v ekzili Ukrayinskij istorichnij zhurnal Naukovij zhurnal 2009 3 Yaroslav Tinchenko Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Naukove vidannya K Tempora 2007 LiteraturaNaumenko K Ye Savchenko Bilskij Volodimir Oleksandrovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 420 ISBN 978 966 00 1290 5 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga II K Tempora 2011 355 s ISBN 978 617 569 041 3 PosilannyaSavchenko Bilskij Volodimir Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Savchenko Bilskij Volodimir Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1964 T 7 kn XIII Literi Riz Se S 1657 1000 ekz Savchenko Bilskij Komandiri ukrayinskogo vijska General Savchenko Bilskij prisvyativ svoye zhittya Ukrayini Svoboda gazeta 14 zhovtnya 2011 S 9 link 1 U Rodovodi ye genealogichne derevo ciyeyi lyudini Savchenko Bilskij Volodimir Oleksandrovich Ce nezavershena stattya pro vijskovogo chi vijskovu Zbrojnih sil Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi