Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Це́рква Вознесіння Господнього (Кудрявська) — православний храм у Києві, в місцевості Кудрявець, збудований 1718 року та розібраний у 1879 році. Знаходилася приблизно на місці незабудованої ділянки між будівлею Академії образотворчого мистецтва (Вознесенський узвіз, 20) та будинком № 18 на Вознесенському узвозі.
| Вознесенська церква | |
|---|---|
 Вознесенська церква | |
| 50°27′27″ пн. ш. 30°30′24″ сх. д. / 50.45768800002777255° пн. ш. 30.50693000002777922° сх. д.Координати: 50°27′27″ пн. ш. 30°30′24″ сх. д. / 50.45768800002777255° пн. ш. 30.50693000002777922° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна, Київ |
| Засновник | Іоасаф Кроковський |
| Початок будівництва | 1718 |
| Зруйновано | 1879 |
| Відбудовано | не відбудовувалась |
| Стиль | бароко |
| Епонім | Вознесіння Господнє |
  Вознесенська церква (Кудрявець) (Київ) | |
Історія
Місцевість, де стояла Вознесенська церква, історично належала київським митрополитам, тут розташовувався їхній літній заміський палац, який з 1604 року, за литовсько-польської доби належав католицьким єпископам. У другій половині XVII століття указом Богдана Хмельницького ці землі знову перейшли у власність до київських митрополитів і 1718 року митрополит Іоасаф Кроковський збудував тут нову заміську резиденцію із дерев'яною домовою церквою Вознесіння, яка постала на фундаменті старої Спаської церкви, що існувала тут у XVI столітті. На північний захід від Вознесенської церкви були знайдені фундаменти культових споруд часів Київської Русі, досліджені археологами у 1947 році; ймовірно, це були залишки монастиря святого Симеона, заснованого 1073 року князем Святославом II, сином Ярослава Мудрого. Близько 1763 року митрополит Арсеній Могилянський розбив при митрополичому палаці регулярний сад.
У 1788 році резиденцію митрополитів перенесли на Шулявку, тому Вознесенська церква з домової стала парафіяльною. У колишньому палаці розташували військовий шпиталь, який 1804 року згорів; після пожежі був спустошений і сад при колишньому палаці.
Станом на середину XIX століття парафія храму включала увесь Кудрявець та Лук'янівку і налічувала 2264 особи православних та 53 особи католиків і лютеран. Вознесенська церква розташовувалася у вельми незручному місці — на самому краї парафії, тому, коли в 1850 році постало питання створення в Києві болгарського монастиря, з'явилася думка відвести під нього Вознесенську церкву із навколишніми землями. Хоча ці ідеї так і не були втілені в життя, Вознесенську церкву в рамках впорядкування парафій через стрімку забудову Лук'янівки та Кудрявця все ж вирішили перенести на колишній Старокиївський цвинтар, що розташовувався в районі сучасної вулиці Січових Стрільців. Первісно планували фізично перемістити будівлю старої дерев'яної церкви на нове місце, але у зрештою 1862 році єпархіальний архітектор Павло Спарро розробив проєкт нового теплого мурованого храму. Будівництво останнього через брак коштів тривало досить довго, з 1863 по 1872 рік, а 1879 року будівлю старої Вознесенської церкви розібрали. У 1899—1901 роках на її місці спорудили навчальний корпус Духовної семінарії (сучасна будівля Академії образотворчого мистецтва та архітектури).
Пам'ять про Вознесенську церкву лишилася у місцевих топонімах — Вознесенському узвозі, Вознесенському провулку (сучасна назва — Киянівський) і вулиці Вознесенський Яр (сучасна назва — Петрівська).
Сповідні розписи, метричні книги і клірові відомості церкви (з 1737 року) зберігаються в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (ЦДІАК України).
Опис
Вознесенська Кудрявська церква була дерев'яною із шальованими стінами, тризрубною, трибанною, зведеною у стилі українського бароко. Центральна нава завершувалася великою, бічні зруби — меншими грушоподібними банями на гранчастих світлових барабанах. Після 1788 року, коли церква стала парафіяльною, до неї прибудували окремо поставлену дерев'яну, квадратну у плані двоярусну дзвіницю, із півциркульними отворами на другому ярусі та приземкуватою грушоподібною банею. Вирізьблена на стіні дзвіниці дата «1603», ймовірно, свідчила про те, що будівлю перенесли з іншого місця.
Див. також
Примітки
- Похилевич, 1865, с. 80.
- Третяк, 2004, с. 19.
- Третяк, 2004, с. 20.
- План Печерська, Верхнього міста та Подолу Андрія Меленського (1923–1930).
- Кальницький, 2012, с. 70.
- Захарченко, 1888, с. 226.
- Звід, 1999, с. 354.
- Малаков, 2015, с. 23.
- Закревский, 1868, с. 434.
- Похилевич, 1865, с. 81.
- Звід, 1999, с. 353.
- Похилевич, 1865, с. 82.
- Церква Вознесіння Господнього (Вознесенська) на Кудрявці у Старокиївській частині у м. Києві // Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів, ЦДІАК України. [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела
- Малаков Д. В. Від Кудрявця до Лук'янівки. — К. : Либідь, 2015. — 80 с. — (Твій Київ) — .
- Третяк К. О. Втрачені споруди та пам'ятники Києва: довідник. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. — 248 с. — 500 прим. — .
- Білокінь С., Бондаренко Р., Кальницький М., Криволапов М. Духовна семінарія (Академія образотворчого мистецтва і архітектури), 1899—1901 // Київ: Кн. 1, ч. 1: А—Л Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Л. Федорова. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — 608 с. — 3900 прим. — .
- Кальницький М. Б. Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — 224 с. — 600 прим. — .
- Захарченко М. М. Кіевъ теперь и прежде. — К. : «С. В. Кульженко», 1888. (рос. дореф.)
- Похилевичъ Л. Монастыри и церкви г. Кіева: Прежнее и нынешнее состояніе и средства содержанія причтовъ, а также иноверческие молитвенные дома. — К. : Въ типографіи губернского управленія, 1865. — 134 с. (рос. дореф.)
- Закревский Н. Описаніе Кіева. — М. : Типографія В. Грачева и комп, 1868. — Т. 1. — 455 с. (рос. дореф.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Voznesenska cerkva Ce rkva Voznesinnya Gospodnogo Kudryavska pravoslavnij hram u Kiyevi v miscevosti Kudryavec zbudovanij 1718 roku ta rozibranij u 1879 roci Znahodilasya priblizno na misci nezabudovanoyi dilyanki mizh budivleyu Akademiyi obrazotvorchogo mistectva Voznesenskij uzviz 20 ta budinkom 18 na Voznesenskomu uzvozi Voznesenska cerkvaVoznesenska cerkva50 27 27 pn sh 30 30 24 sh d 50 45768800002777255 pn sh 30 50693000002777922 sh d 50 45768800002777255 30 50693000002777922 Koordinati 50 27 27 pn sh 30 30 24 sh d 50 45768800002777255 pn sh 30 50693000002777922 sh d 50 45768800002777255 30 50693000002777922Tip sporudicerkvaRoztashuvannya Ukrayina KiyivZasnovnikIoasaf KrokovskijPochatok budivnictva1718Zrujnovano1879Vidbudovanone vidbudovuvalasStilbarokoEponimVoznesinnya GospodnyeVoznesenska cerkva Kudryavec Kiyiv IstoriyaMiscevist de stoyala Voznesenska cerkva istorichno nalezhala kiyivskim mitropolitam tut roztashovuvavsya yihnij litnij zamiskij palac yakij z 1604 roku za litovsko polskoyi dobi nalezhav katolickim yepiskopam U drugij polovini XVII stolittya ukazom Bogdana Hmelnickogo ci zemli znovu perejshli u vlasnist do kiyivskih mitropolitiv i 1718 roku mitropolit Ioasaf Krokovskij zbuduvav tut novu zamisku rezidenciyu iz derev yanoyu domovoyu cerkvoyu Voznesinnya yaka postala na fundamenti staroyi Spaskoyi cerkvi sho isnuvala tut u XVI stolitti Na pivnichnij zahid vid Voznesenskoyi cerkvi buli znajdeni fundamenti kultovih sporud chasiv Kiyivskoyi Rusi doslidzheni arheologami u 1947 roci jmovirno ce buli zalishki monastirya svyatogo Simeona zasnovanogo 1073 roku knyazem Svyatoslavom II sinom Yaroslava Mudrogo Blizko 1763 roku mitropolit Arsenij Mogilyanskij rozbiv pri mitropolichomu palaci regulyarnij sad U 1788 roci rezidenciyu mitropolitiv perenesli na Shulyavku tomu Voznesenska cerkva z domovoyi stala parafiyalnoyu U kolishnomu palaci roztashuvali vijskovij shpital yakij 1804 roku zgoriv pislya pozhezhi buv spustoshenij i sad pri kolishnomu palaci Stanom na seredinu XIX stolittya parafiya hramu vklyuchala uves Kudryavec ta Luk yanivku i nalichuvala 2264 osobi pravoslavnih ta 53 osobi katolikiv i lyuteran Voznesenska cerkva roztashovuvalasya u velmi nezruchnomu misci na samomu krayi parafiyi tomu koli v 1850 roci postalo pitannya stvorennya v Kiyevi bolgarskogo monastirya z yavilasya dumka vidvesti pid nogo Voznesensku cerkvu iz navkolishnimi zemlyami Hocha ci ideyi tak i ne buli vtileni v zhittya Voznesensku cerkvu v ramkah vporyadkuvannya parafij cherez strimku zabudovu Luk yanivki ta Kudryavcya vse zh virishili perenesti na kolishnij Starokiyivskij cvintar sho roztashovuvavsya v rajoni suchasnoyi vulici Sichovih Strilciv Pervisno planuvali fizichno peremistiti budivlyu staroyi derev yanoyi cerkvi na nove misce ale u zreshtoyu 1862 roci yeparhialnij arhitektor Pavlo Sparro rozrobiv proyekt novogo teplogo murovanogo hramu Budivnictvo ostannogo cherez brak koshtiv trivalo dosit dovgo z 1863 po 1872 rik a 1879 roku budivlyu staroyi Voznesenskoyi cerkvi rozibrali U 1899 1901 rokah na yiyi misci sporudili navchalnij korpus Duhovnoyi seminariyi suchasna budivlya Akademiyi obrazotvorchogo mistectva ta arhitekturi Pam yat pro Voznesensku cerkvu lishilasya u miscevih toponimah Voznesenskomu uzvozi Voznesenskomu provulku suchasna nazva Kiyanivskij i vulici Voznesenskij Yar suchasna nazva Petrivska Spovidni rozpisi metrichni knigi i klirovi vidomosti cerkvi z 1737 roku zberigayutsya v Centralnomu derzhavnomu istorichnomu arhivi Ukrayini m Kiyiv CDIAK Ukrayini OpisVoznesenska Kudryavska cerkva bula derev yanoyu iz shalovanimi stinami trizrubnoyu tribannoyu zvedenoyu u stili ukrayinskogo baroko Centralna nava zavershuvalasya velikoyu bichni zrubi menshimi grushopodibnimi banyami na granchastih svitlovih barabanah Pislya 1788 roku koli cerkva stala parafiyalnoyu do neyi pribuduvali okremo postavlenu derev yanu kvadratnu u plani dvoyarusnu dzvinicyu iz pivcirkulnimi otvorami na drugomu yarusi ta prizemkuvatoyu grushopodibnoyu baneyu Virizblena na stini dzvinici data 1603 jmovirno svidchila pro te sho budivlyu perenesli z inshogo miscya Div takozhVoznesenska cerkva Luk yanivka PrimitkiPohilevich 1865 s 80 Tretyak 2004 s 19 Tretyak 2004 s 20 Plan Pecherska Verhnogo mista ta Podolu Andriya Melenskogo 1923 1930 Kalnickij 2012 s 70 Zaharchenko 1888 s 226 Zvid 1999 s 354 Malakov 2015 s 23 Zakrevskij 1868 s 434 Pohilevich 1865 s 81 Zvid 1999 s 353 Pohilevich 1865 s 82 Cerkva Voznesinnya Gospodnogo Voznesenska na Kudryavci u Starokiyivskij chastini u m Kiyevi Zvedenij katalog metrichnih knig klirovih vidomostej ta spovidnih rozpisiv CDIAK Ukrayini 4 bereznya 2016 u Wayback Machine DzherelaMalakov D V Vid Kudryavcya do Luk yanivki K Libid 2015 80 s Tvij Kiyiv ISBN 978 966 06 0705 7 Tretyak K O Vtracheni sporudi ta pam yatniki Kiyeva dovidnik K Vidavnicho poligrafichnij centr Kiyivskij universitet 2004 248 s 500 prim ISBN 966 594 548 3 Bilokin S Bondarenko R Kalnickij M Krivolapov M Duhovna seminariya Akademiya obrazotvorchogo mistectva i arhitekturi 1899 1901 Kiyiv Kn 1 ch 1 A LZvid pam yatok istoriyi ta kulturi Ukrayini Enciklopedichne vidannya U 28 tomah Redkol tomu Vidp red P Tronko ta in Uporyad V Gorbik M Kiporenko L Fedorova K Golov red Zvodu pam yatok istoriyi ta kulturi pri vid vi Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1999 608 s 3900 prim ISBN 966 95478 1 4 Kalnickij M B Zrujnovani svyatini Kiyeva vtrati ta vidrodzhennya K Vidavnichij dim Dmitra Burago 2012 224 s 600 prim ISBN 978 966 489 183 4 Zaharchenko M M Kiev teper i prezhde K S V Kulzhenko 1888 ros doref Pohilevich L Monastyri i cerkvi g Kieva Prezhnee i nyneshnee sostoyanie i sredstva soderzhaniya prichtov a takzhe inovercheskie molitvennye doma K V tipografii gubernskogo upravleniya 1865 134 s ros doref Zakrevskij N Opisanie Kieva M Tipografiya V Gracheva i komp 1868 T 1 455 s ros doref