Вознесенська вулиця (Харків)

Вознесенська вулиця — вулиця в Салтівському районі Харкова. Починається від і йде на схід до майдану Оборонний Вал.

Вознесенська вулиця Харків
Вид на вулицю Вознесенська з майдану. Корпуси Дорожньої клінічної лікарні з'єднані надземним переходом Вид на вулицю Вознесенська з майдану. Корпуси Дорожньої клінічної лікарні з'єднані надземним переходом
Місцевість	Захарків
Район	Салтівський
Назва на честь
Колишні назви
Немишлянська, Дворянський провулок, Вознесенська, Фейєрбаха
Загальні відомості
Дата початку забудови	1-а половина XVIII століття
Протяжність	340 м
Координати початку	49°59′27″ пн. ш. 36°14′30″ сх. д. / 49.990972° пн. ш. 36.241778° сх. д. / 49.990972; 36.241778
Координати кінця	49°59′24″ пн. ш. 36°14′47″ сх. д. / 49.990250° пн. ш. 36.24639° сх. д. / 49.990250; 36.24639
Транспорт
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	від № 1 до № 14
Архітектурні пам'ятки	№ 5
Медичні заклади	Дорожна клінічна лікарня
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r2450313
Мапа
Вознесенська вулиця у Вікісховищі

Історія і назва

Вознесенська вулиця розташована на місці колишньої Немишлянської слободи. Перша назва цієї вулиці, отримана в 1804 році — Немишлянська. У 1846 році її перейменували в Дворянський провулок, оскільки вона з'єднувала Дворянську набережну (нині ) з Дворянською вулицею (нині вулиця Юлія Чигирина). В 1860-і роки провулок перейменували у вулицю Вознесенську. Ім'я німецького філософа Людвіга Фейєрбаха вулиця отримала в 1922 році.

У XVIII—XIX століттях вулиця була зв'язана з Міщанською вулицею (нині Громадянська), по колишньому Міщанському мосту через річку Харків.

29 квітня 2024 року Харківська міська рада повернула вулиці історичну назву — Вознесенська.

Будинки

• Будинок № 3 — Це дворове місце належало старшинському і дворянському роду Алфьорових, який вівся від сотника Сумського полку Марка Алфьорова. Садиба Алфьорових упродовж життя в ній кількох поколінь розбудовувалася, в домі збиралися представники харківської знаті, які мали вагу в житті міста. В 1866 році до Харкова прибув новий губернатор, П. П. Дурново, і купив садибу Алфьорових. Упродовж губернаторства Дурново садиба була осередком активного громадського життя. У 1870 році П. П. Дурново залишив Харків, а садиба пізніше була куплена Ю. Л. Борткевичем. При новому господареві будівлі почали здавати в оренду, а також влаштували в садибі горілчаний завод. Ще пізніше, після революції 1917 року, садибу було націоналізовано.
• Будинок № 5 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 624. Житловий будинок початку XX століття, архітектор невідомий. Імовірно, насправді будинок був зведений раніше. Це флігель, що був розташований при в'їзді в маєток графів Сіверсів. Зокрема, тут провів дитинство , який пізніше став Харківським губернатором. Флігель був двічі перебудований.
• Будинок № 8 — Це дворове місце купив у 1830-х роках підполковник артилерії Ф. Д. Лихачов і у 1841 році побудував дім за типовим проектом. По смерті батьків будинком володіла одна з дочок Лихачова, Клеопатра, яка вийшла заміж за багатого поміщика Івана Катеринича. В маєтку Катериничів у селі Марківці в 1846 році гостював Тарас Шевченко, який написав акварельні портрети Катеринича і його матері Марії Федорівни. Після реформи 1861 року сім'я Катериничів постійно проживала в Харкові, і написані Тарасом Шевченком портрети зберігалися в цьому домі. Зараз портрети в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві.
• Будинок № 10 — Колишня ортопедична лікарня Юліуса Фінка.
• Будинки № 13/5, 14/4 — Дорожна клінічна лікарня. Будівлі виходять на Вознесенський майдан. Пам'ятки архітектури Харкова, 1914 рік, архітектор О. І. Ржепішевський, колишня лікарня Червоного Хреста.

Примітки

1. Андрей Парамонов (7 вересня 2018). . Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 21 січня 2021.
2. Е. А. Плотичер. . Архів оригіналу за 23 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
3. . Офіційний сайт Харківської міської ради. 29 квітня 2024. Архів оригіналу за 24 червня 2024. Процитовано 29 квітня 2024.
4. Андрей Парамонов (12 квітня 2020). . Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
5. Андрей Парамонов (6 квітня 2018). . Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 22 січня 2021.
6. . 5 квітня 2016. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 22 січня 2021.
7. . Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 21 січня 2021.

Джерела

• Єдиний адресний реєстр міста Харкова [ 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Е. А. Плотичер. . Архів оригіналу за 23 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
• . Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 18 січня 2021.
• . Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 18 січня 2021.