Вододільний табір

Водороздільний табір (рос. Водораздельный лагерь, Особый лагерь № 12, Особлаг № 12) — концентраційний табір ГУЛАГ, останній з особливих таборів для політв'язнів, з центром в Комі АРСР, ст. Мікунь Печорської залізниці.
Організований 25 жовтня 1952, закритий 29 квітня 1954.

Історія

Особлаг № 12 був створений на базі табірного пункту Головного управління таборів залізничного будівництва (ГУЛЖДС).

Планована штатна чисельність табору — 35.000 ув'язнених, серед яких: 25.000 — «особливого контингенту» і 10 000 — «загального контингенту». Водороздільний табір не був укомплектований. Максимальне число укладених становило 1142 ув'язнених «загального контингенту».

Табір був заснований як останній з дванадцяти спецтаборів 25 жовтня 1952 року на підставі наказу № 00219 Міністерства внутрішніх справ СРСР від 21 лютого 1948 року і розташовувався поблизу залізничної станції Мікунь на Печорській залізниці на північному заході Автономної Республіки Комі. Закритий 29 квітня 1953 року, табір перебував під контролем штабу ГУЛП і ГТУ.

В'язнів табору використовували на лісозаготівельних і лісових роботах, а також на будівництві деяких ділянок Печорської залізниці.

Виконувані роботи

• Лісозаготівлі в лісових масивах Айкино — Кослан
• Виробництво шпал
• Будівництво залізничної гілки Айкино — Кослан (від станції Мікунь).

Посилання

• ВОДОРАЗДЕЛЬНЫЙ ЛАГЕРЬ [ 4 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
• История империи «Гулаг» [ 17 лютого 2015 у Wayback Machine.](рос.)
• ГУЛАГ в республіці Комі [ 15 лютого 2015 у Wayback Machine.](рос.)
• Біографічний коментар [ 10 лютого 2015 у Wayback Machine.](рос.)
• (рос.)