Владімірська духовна семінарія

Владімірська духовна семінарія — середній навчальний заклад Володимиро-Суздальської єпархії Відомства православного сповідання Російської імперії, що готував священно- і церковнослужителів. Існувала до 1918 року. Після приходу до влади більшовицького режиму учнів та викладачів семінарії було розігнано, а приміщення конфісковано.

Владімірська духовна семінарія
(ВДС)
Дата заснування	1750
Конфесія	Православна
Церква	Відомство православного сповідання Російської імперії
Розташування	Владимир

Історія

Семінарія була заснована указом Святійшого Синоду в листопаді 1749 року, а в лютому 1750, при єпископі Владімірському і Яропольскому Платоні Петрункевичу, в будівлях скасованого володимирського Успенського монастиря почалися заняття; першим ректором був архімандрит Павєл Томиловський.

Влітку 1788 семінарія була об'єднана з Суздальською і Переяславською семінаріями в один навчальний заклад, що розташувалося в Суздалі (у Владімірі залишилося лише Владімірське духовне училище).

У 1798 році рішенням архієпископа Віктора Онісімова Владімірська духовна семінарія була повернута у Владімір. Перебувала на Нижньогородській вулиці у Сергіївській церкві. У 1804-1808 роках М. Є. Федосєєвим було побудовано кам'яну двоповерхову будівлю, в якій семінарія розташовувалася до 1860-1863 років, коли було побудовано нова триповерхова цегляна будівля. У 1868 році семінарські будови були обнесені огорожею з двома кам'яними воротами на вулицю.

Семінарія посідала чільне місце в системі державних освітніх установ Владіміра. З середовища її учнів вийшли знамениті церковні, державні, громадські та педагогічні діячі. У 1901 році в семінарії навчалося 605 вихованців, викладацька корпорація налічувала 23 викладача, у фундаментальній бібліотеці було понад 11500 томів, в учнівській до 5000.

У революційні дні 1905-1906 років серед семінаристів відбувалися хвилювання: вони взяли участь у загальному політичному страйку в 1905 році, а в березні 1906 року влаштували демонстрацію, протестуючи проти страти лейтенанта П. П. Шмідта. Для утихомирення учнів була викликана поліція, п'ять осіб заарештовано.

У серпні 1918 року семінарія була закрита більшовицьким режимом, а будівля реквізовано.

Ректори

• архімандрит (1750—1753)
• архімандрит (1754—1758)
• архімандрит Амвросій Андріївський (1758—1759)
• архімандрит Авраамій Флоринський (1762—1773)
• архімандрит Гервасій Линцевський (22 січня 1778 — 12 жовтня 1788)
• архімандрит (1784 — 30 червня 1788)
• архімандрит (грудень 1789—1794)
• архімандрит Йосиф Величковський (1814—1819)
• архімандрит (10 січня — 1 березня 1820)
• архімандрит (1830—1836)
• архімандрит (14 березня 1847—1852)
• архімандрит (3 грудня 1852—1856)
• архімандрит Леонтій Лебединський (30 травня 1856—1857)
• архімандрит Платон Троєпольський (18 липня 1857—1860)
• архімандрит Олексій (Новосьолов) (10 травня 1860 — 17 січня 1867)
• архімандрит Павло Вільчинський (3 квітня 1867—1878)
• протоієрей
• архімандрит Петро (Другов) (27 січня 1889—1891)
• архімандрит Никон (Софійський) (30 березня 1891—1898)
• архімандрит Іона (Вуколов) (1898—1899)
• архімандрит (1899—1905)
• 1905—1911
• архімандрит (1911—1916)
• архімандрит (26 квітня 1916—1917)
• архімандрит (1917—1918)

Посилання

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Владимирская духовная семинария
• Малицкий Н. В. Выпускники Владимирской духовной семинарии 1750—1900 [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Список выпускников 1866, 1868, 1870—1893, 1896—1908, 1910, 1911, 1916 годов [ 16 грудня 2018 у Wayback Machine.]
• Георгий Горбачук Очерк истории Владимирской духовной семинарии [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]